22 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/11756/25
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: а саме: з 11 липня 2023 року по 25 липня 2023 року, з 22 грудня 2023 року по 30 грудня 2023 року, з 08 жовтня 2024 року по 19 жовтня 2024 року (включно), яка призначена відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: з 11 липня 2023 року по 25 липня 2023 року, з 22 грудня 2023 року по 30 грудня 2023 року, з 08 жовтня 2024 року по 19 жовтня 2024 року (включно), яка призначена відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 23 березня 2022 року позивач, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту АДРЕСА_1 внаслідок ворожого обстрілу зі сторони збройної агресії російської федерації проти України та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України «№64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та захисту Батьківщини відповідно до Указу Президента України №71/2022 від 24.02.2022 «Про використання Збройних Сил України та інших військових формувань», отримав: Вибухова травма. Вогнепальне сліпе осколкове поранення лівої сідничної ділянки. Вогнепальне дотичне осколкове поранення верхньої третини зовнішньої поверхні лівого стегна (довідка про обставину травми №411 від 07.06.2022. Згідно з довідками ВЛК поранення пов'язане з захистом Батьківщини. Позивач вважає, що має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні у період з 11.07.2023-25.07.2023, 22.12.2023 - 30.12.12.2023, 08.10.2024 по 19.10.2024, а тому бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування стаціонарному лікуванні є протиправною.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду. Поновлений пропущений строк звернення до суду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду призначено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 17 вересня 2025 року 14:20 до Житомирського окружного адміністративного суду за адресою: місто Житомир, вулиця Бориса Лятошинського, 5, зал № 2.
В судове засідання з'явився позивач та його представник. Позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши думку позивача та його представника, суд, за їхньою згодою, перейшов у письмове провадження.
Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2022 №56 зарахований до списків особового складу останньої та на всі види забезпечення.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 07.06.2022 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) старшого солдата ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.03.2022 року отримав: вибухова травма. Вогнепальне сліпе осколкове поранення лівої сідничної ділянки. Вогнепальне дотичне осколкове поранення верхньої третини зовнішньої поверхні лівого стегна. З обставин: виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Кам"янка Ізюмського району, Харківської області внаслідок ворожого обстрілу зі сторони збройної агресії Російської Федерації проти України та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану введеного відповідно до Указу Президента України «№64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» та Захисту Батьківщини відповідно до Указу Президента України №71/2022 від 24.02.2022 «Про використання Збройних Сил України та інших військових формувань». Травмування не пов'язане з використанням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп'яніння, під час травмування перебував в засобах індивідуального захисту (кевларовий шолом, бронежилет). Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_2 від «23» березня 2022 року №76.
У зв'язку з отриманням травми (поранення), позивач перебував на стаціонарному лікуванні, а саме:
- з 23.03.2022 по 24.03.2022 - в КНП «Міська лікарня №1» Краматорської міської ради;
- з 25.03.2022 по 28.03.2022 у відділенні травматології №1 КНП «МКЛ №6 ДМР;
- з 28.03.2022 по 30.03.2022 - ВМКЦ ЗР м.Львів;
- з 30.03.2022 по 15.04.2022 - у військовій частині НОМЕР_3 в АДРЕСА_2 ;
- з 27.04.2022 по 10.05.2022 - У КНП «Андрушівська міська лікарня»;
- з 17.05.2022 пo 30.05.2022 В КНП «ГВВ» ЖОР Центр неврологічної допомоги та психологічної реабілітації учасників АТО;
- з 27.06.2022 по 25.07.2022 - в КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського".
З 17 квітня 2023 року позивача, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №107, виключено зі списків особового складу останньої.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2023 №121, позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всі види забезпечення.
В період з 11.07.2023 по 25.07.2023 позивач продовжив стаціонарне лікування у військовій частині НОМЕР_4 з діагнозом: наслідки перенесеної ВТ від 23.03.2022 у вигляді хронічної сенсоневральної приглухуватості.
Після закінчення лікування позивач повернувся до військової служби.
З 22.12.2023 по 30.12.2023 проходив повторний курс стаціонарного лікування у військовій частині НОМЕР_4 .
B період з 08.10.2024 по 19.10.2024 повторно проходив стаціонарне лікування у військовій частині НОМЕР_4 з діагнозом: Наслідки перенесеної ВТ від 23.03.2022 у вигляді хронічної прогресуючої сенсоневральної приглухуватості.
24 жовтня 2024 року позивача, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №310, виключено зі списків особового складу останньої.
Позивачу 30 жовтня 2024 року виплачено грошову допомогу при звільненні, а додаткову винагороду у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні, у період з 11.07.2023-25.07.2023, 22.12.2023 - 30.12.12.2023, 08.10.2024 по 19.10.2024, передбачену Постановою №168, не виплачено, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
У свою чергу, спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Відповідно до п. 7 розділу І Порядку № 260 середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Таким чином, Порядок № 260 є спеціальним у спірних правовідносинах в частині особливостей обчислення грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з п. п. 2, 3 Порядку № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до п. 8 Порядку № 260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Порядок виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» врегульовано розділом ХХХIV Порядку № 260.
Згідно з п. п. 9,10 розділу ХХХIV Порядку № 260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Згідно з п. 11, п. 12, п. 13 розділу ХХХIV Порядку № 260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
З системного аналізу наведених норм права вбачається, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
З аналізу норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується у розмірі 100 000 гривень винагорода.
Відповідно до п.9 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від07.06.2018 №260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
З аналізу викладених норм слідує, що право на отримання грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виникає на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах або перебування у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я).
Як встановлено судом, у період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 11.07.2023 по 25.07.2023 у військовій частині НОМЕР_4 з діагнозом: наслідки перенесеної ВТ від 23.03.2022 у вигляді хронічної сенсоневральної приглухуватості.
Відповідно до довідки ВЛК при військовій частині НОМЕР_4 від 24.08.2023. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після перенесеного гострого правобічного бульозного отиту, легкого ступеня тяжкості. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статті 37 графи II Розкладу хвороб, графи __ ТДВ потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних.
Після закінчення лікування позивач повернувся до військової служби.
З 22.12.2023 по 30.12.2023 проходив повторний курс стаціонарного лікування у військовій частині НОМЕР_4 . Діагноз гострий правобічний середній отит.
B період з 08.10.2024 по 19.10.2024 повторно проходив стаціонарне лікування у військовій частині НОМЕР_4 з діагнозом. Наслідки перенесеної ВТ від 23.03.2022 у вигляді хронічної прогресуючої сенсоневральної приглухуватості.
Позивача 24 жовтня 2024 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №310 виключено зі списків особового складу останньої.
Враховуючи встановлені обставини справи, позивач у період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 проходив стаціонарне лікування у медичних закладах та за результатом висновку ВЛК при військовій частині НОМЕР_4 від 24.08.2023 його захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби, а не пов'язане із захистом Батьківщини, що виключає обов'язок виплати позивачу додаткової у збільшеному до 100000 гривень винагороди, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку, що дії відповідача вчиненні в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно. В той час як порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
У п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
За наведеного, підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а тому у позові слід відмовити.
Правові підстави для застосування ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 192-228, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
22.09.25