22 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4593/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Казкова оселя» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року позов у цій справі задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 14 квітня 2025 року №0119650701; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Казкова оселя» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 24224,00 грн (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири грн 00 коп.).
15 вересня 2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Казкова оселя» про стягнення судових витрат на правничу допомогу у сумі 103281,75 грн (т.2 а.с. 178-181).
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Позивач у позовній заяві повідомляв суд про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв'язку із розглядом цієї справи протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (т. 1 а.с.11-12).
За приписами частини п'ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частиною третьою статті 252 КАС України (в редакції Закону України від 18 червня 2025 року №4508-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку розподілу судових витрат та судового збору», який набрав чинності 16 липня 2025 року) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відтак, оскільки суд вирішує лише питання про судові витрати (а саме витрати на професійну правничу допомогу), тому подану заяву про ухвалення додаткового рішення відповідно до частини третьої статті 252 КАС України судом розглянуто в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача, у поданому до суду запереченні, просила відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу, вказавши, що заявлена до стягнення сума є необґрунтованою та неспівмірною, а надані позивачем документи лише підтверджують факт надання певних послуг, але не містять детального опису робіт та розрахунку (т.2 а.с.195-198).
Дослідивши письмові докази, які подані на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, заперечення проти заявленої заяви, суд приходить до таких висновків.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року, від 08 лютого 2022 року у справах №640/3098/20 та №160/6762/21, від 18 серпня 2022 року у справі №540/2307/21 та ін.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 02 грудня 2024 року №02/12, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Казкова оселя» з адвокатом Коломійцем М.В. (т.2, а.с.185-188), ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1887027 (т.2, а.с.182), який виданий на підставі вказаного договору адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, замовлення №1 до договору про надання правничої допомоги №02/12 від 02 грудня 2024 року (т.2, а.с. 189), рахунок-фактуру від 12 вересня 2025 року №12/09 на суму 103281,75 грн (т.2, а.с.190), детальний опис робіт до договору про надання правничої допомоги №02/12 від 02 грудня 2024 року (т.2, а.с. 184), акт приймання-передачі наданих юридичних послуг згідно з договором про надання правничої допомоги №02/12 від 02 грудня 2024 року (т.2, а.с. 183).
Відповідно до статей 1, 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом пункту 3.1.1 договору про надання правничої допомоги №02/12 від 02 грудня 2024 року сторони досягли згоди, що оплата послуг, що будуть надані адвокатом за цим договором та її розмір визначаються в замовленні або додатковій угоді до договору, які є його невід'ємними частинами. Детальний перелік юридичних послуг, що надаватимуться адвокатом за цим договором визначений в замовленні до договору.
В замовленні №1 до договору про надання правничої допомоги №02/12 від 02 грудня 2024 року сторони погодили перелік юридичних послуг: підготовка та подача до суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2024 року №0119650701, представництво інтересів у Волинському окружному адміністративному суді відповідно до пункту 1 замовлення, що включає в себе участь в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, підготовка відповіді на відзив у справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2024 року №0119650701, підготовка, в залежності від процесуальної поведінки відповідача, додаткових пояснень, клопотань та заперечень. Тут же зазначено, що вартість послуг, що надаються клієнту згідно з цим замовленням становить 2500,00 доларів США, за курсом НБУ станом на дату проведення платежу.
Актом приймання-передачі наданих юридичних послуг згідно з договором про надання правничої допомоги №02/12 від 02 грудня 2024 року стверджується, що на виконання умов договору №02/12 від 02 грудня 2024 року адвокатом Коломійцем М.В. для Товариства з обмеженою відповідальністю “Казкова оселя» надані послуги: підготовка та подача до суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2024 року №0119650701, підготовка відповіді на відзив у справі №140/4593/25, підготовка заперечення від 25 червня 2025 року на додаткові пояснення у справі, підготовка заперечення від 03 липня 2025 року на додаткові пояснення у справі, участь в судовому засіданні у справі №140/4593/25 26 червня 2025 року в режимі відеоконференції, участь в судовому засіданні у справі №140/4593/25 04 липня 2025 року в режимі відеоконференції, участь в судовому засіданні у справі №140/4593/25 22 серпня 2025 року в режимі відеоконференції, участь в судовому засіданні у справі №140/4593/25 11 вересня 2025 року в режимі відеоконференції.
Відповідно до пункту 1.3 акту загальна вартість наданих юридичних послуг складає 2500,00 доларів США, що становить еквівалент 103281,75 грн за офіційним курсом НБУ станом на 12 вересня 2025 року.
Позивачем не подані докази фактичної оплати правничої допомоги в сумі 103281,75 грн, проте суд з урахуванням правового висновку у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №686/5064/20, від 05 березня 2021 року у справі №200/10801/19-а, від 16 березня 2021 року у справі №520/12065/19, від 23 грудня 2021 року у справі №280/1361/21 та ін. виходить з того, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Суд зауважує, що позивач вільний у виборі адвоката та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі “Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумний розмір.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На думку суду, виходячи із приписів частин третьої, п'ятої статті 134, частини дев'ятої статті 139 КАС України, справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 КАС України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Казкова оселя» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Казкова оселя» (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Чорновола В'ячеслава, будинок 5А, ідентифікаційний код 37940254) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн (двадцять тисяч грн 00 коп.).
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк