м. Вінниця
22 вересня 2025 р. Справа № 120/4998/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на протиправність рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом комісії від 01.04.2025 № 26 в частині, що стосується відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Тому, з метою зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особі, на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, про що видати відповідний документ, і зробити відповідний запис у його військово-обліковому документі про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою від 21.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позову.
Представник позивача 01.05.2025 подала заяву на усунення недоліків.
Ухвалою від 06.05.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Установлено строк для подання заяв по суті.
Також, витребувано у Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язано надати суду у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі належним чином засвідчену копію рішення, оформленого протоколом комісії від 01.04.2025 № 26 в частині, що стосується відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Копію ухвали від 06.05.2025 надіслано Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 в його електронний кабінет та доставлено 08.05.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 у справі №500/8027/21 дійшов висновку, що довідка про доставку в електронному вигляді рішення суду є належним доказом отримання стороною такого рішення.
Проте, правом на подання відзиву Комісія не скористалася та не надала витребувані судом докази.
Ухвалою від 01.09.2025 суд повторно витребував у Комісії докази.
На виконання вимог ухвали до суду надано витяг з протоколу №26 від 01.04.2025.
Крім того, представник ІНФОРМАЦІЯ_1 надав письмові пояснення у яких повідомив, що вивчивши подані позивачем документи, ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято рішення про відмову у наданні останньому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з відсутністю рішення суду про визначення місця проживання дітей з батьком, або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного.
В підтвердження своїх доводів представник зазначає, що рішенням суду від 08.12.2020 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визначено місця проживання дитини з батьком.
Рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, відсутнє. Письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні відсутній. Також відсутнє рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні ОСОБА_1 та договір про сплату аліментів на дітей.
Щодо посвідчення багатодітної сім'ї серії НОМЕР_1 від 17.01.2024, представник вважає, що воно є лише підставою на отримання пільг, що надаються багатодітним сім'ям відповідно до Закону України "Про охорону дитинства" та не підтверджує факт перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.
З приводу наданої довідки від 25.03.2025, виданої головою ОСББ «Келецька-130А», то на думку представника, така підтверджує лише факт спільного проживання, а не факт утримання позивачем дітей дружини від першого шлюбу.
Отже, позивач не довів наявності у нього права на відстрочку відповідно до закону, тому позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Представник позивача у письмовій заяві від 05.09.2025 навела аргументи, якими спростовує доводи відповідача та навела мотиви їх відхилення. Зокрема, вказує на помилковому трактуванні норм закону ІНФОРМАЦІЯ_4 та не врахування того факту, що Додаток 5 до Постанови № 560 передбачає альтернативний перелік документів в цілях перевірки наявності підстав для оформлення відстрочки за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII. Вважає визначальним у спірній ситуації є підтвердження, наданими документами, факту перебування на утриманні військовозобов'язаного трьох і більше дітей віком до 18 років.
Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини справи.
Позивач звернувся до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 28.03.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви позивач надав документи. Зокрема, копія паспорта громадянина України заявника № НОМЕР_2 та його копія картки платника податків; копія тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 ; копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 ; копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 ; копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 ; копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_7 від 23.11.2023; копія рішення суду про розірвання шлюбу №127/24350/20 від 08.12.2020р.; копія довідки про проживаючих у житловому приміщенні №15 від 25.03.2025р.; копія посвідчення багатодітної сім'ї серія НОМЕР_1 від 17.01.2024; копія довідки з ПВДВС №5641 від 27.01.2025р.; витяги з РТГ про реєстрацію дітей №2024/015423172; №2024/015423044; №2024/015423116; №2024/015423141.
Комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято рішення, оформлене протоколом №26 від 01.04.2025 про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в зв'язку з відсутністю рішення суду про визначення місця проживання дітей з батьком, або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного.
Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, вважає його протиправним, тому через представника звернувся до суду за захистом своїх поршених прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з пунктом 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації. На час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі по тексту Порядок №560, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1 Порядку №560 цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Пунктом 56 Порядку №560 встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до приписів пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
Пунктом 60 Порядку №560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Судовим розглядом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про надання відстрочки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до спірного рішення, а саме, Витягу з протоколу №26 від 01.04.2025 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачу у п. 3.32 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в зв'язку з відсутністю рішення суду про визначення місця проживання дітей з батьком, або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного.
Суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 с. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до матеріалів справи, позивач є батьком трьох неповнолітніх дітей, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 6, 16, 17), тому скористався правом на надання йому відстрочки під час мобілізації відповідно до п. 3 ч. 1 с. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", звернувшись із заявою до Комісії.
Суд зауважує, що позивач в силу положень Порядку №560 має надати один із документів, а саме, свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше); рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька); інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) “стягнення аліментів» з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Отже, виходячи із цих положень, до Комісії надаються або свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності).
За обставин у цій справі, відповідно до опису прийнятих документів, позивач разом із заявою надав, зокрема, свідоцтво про народження 3-х дітей, рішення суду про розірвання шлюбу із ОСОБА_2 , свідоцтво про шлюб із ОСОБА_3 , посвідчення багатодітної сім'ї серія НОМЕР_1 від 17.01.2024; витяги про реєстрацію дітей, довідку Голови ОСББ, лист Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці.
Так, із наданих доказів суд установив, що у позивача від шлюбу з ОСОБА_2 народилося двоє дітей, дочка, ІНФОРМАЦІЯ_5 , та син, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 6, 17).
Відповідно до рішення Вінницького міського суду від 08.12.2020 у справі №127/24350/20 шлюб між подружжям розірваний.
У другому шлюбі позивача із ОСОБА_4 народилась дочка, ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Троє дітей зареєстровані із батьком та проживають з сім'єю за однією адресою, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади та довідкою Голови ОСББ від 15.05.2025 (а.с. 8, 14, 15, 21).
Посвідченням від 17.01.2024 із строком дії до 07.11.2029 підтверджується, що позивач та його дружина мають пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей та отримують допомогу передбачену багатодітним сім'ям (а.с. 22).
Отже, суд констатує, що позивач є батьком 3 (трьох) дітей, які не досягли 18 років, записи щодо цього наявні в свідоцтвах про народження усіх трьох дітей та ці діти перебувають у нього на утриманні та проживають на постійній основі із батьком. Протилежного матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що приписами Конституції України та Сімейного кодексу на батьків покладаються певні обов'язки. Зокрема, ч. 2 ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Частинами 1, 2 ст. 181 Сімейного кодексу України визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Аналіз наведених вище положень норм права дає підстави для висновку, що батьки в силу закону зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей незалежно від того чи проживають вони разом з ними чи не проживають разом, а п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не передбачає для підтвердження перебування на утриманні військовозобов'язаного трьох і більше дітей віком до 18 років надання рішення суду про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Як свідчать матеріали справи, за спільною домовленістю позивача та ОСОБА_2 після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом з батьком. Утримання дітей Позивач здійснює самостійно, щодо стягнення на користь останнього аліментів з ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
В контексті цього суд зазначає, що в силу п. 60 Порядку №560, комісія наділена правом за потреби використовувати інформацію з публічних електронних реєстрів, зокрема, з Єдиного реєстру боржників, яка за запитом може установити наявність сплати аліментів та його боргу.
Водночас, відповідно до листа першого відділу ДВС у м. Вінниця від 27.01.2025 № 7008, в результаті перевірки автоматизованої системи виконавчих проваджень, журналів обліку виконавчих проваджень переданих державному виконавцю та журналів реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження за останні три роки встановлено, що станом на 27.01.2025 виконавчих документів про стягнення аліментів з ОСОБА_1 чи на користь ОСОБА_1 у відділі на виконанні не перебуває та не перебувало (а.с. 10).
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що рішення від 01.04.2025 № 26 в частині пункту 3.32, що стосується відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання повторно розглянути заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Виходячи із обставин цієї справи, суд погоджується та вважає обґрунтованою позицію позивача в необхідності зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та вирішити питання про надання йому відстрочки від призову як особі, на утриманні якого перебуває троє дітей.
З приводу вимоги позивача зобов'язати видати документ і зробити відповідний запис запис у його військово-обліковому документі про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до п. 57 Порядку №560, для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії, до складу якої входять як керівники районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу), так і представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до п. 60 Порядку №560, саме Комісія розглядає отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, та приймає рішення у формі протоколу.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (далі - Положення №154)
Згідно із абзацом 9 пункту 11 Положення №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Відповідно до пункту 8 Положення №154 (із змінами), завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Зокрема, цим пунктом на ТЦК та СП покладається ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Із наведеного вище слідує, що питання надання відстрочки розглядається комісійно та приймаються рішення у формі протоколів.
Натомість, оформлення відстрочки та видачі у формі довідки, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється не комісією, а відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
В силу приписів статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже Комісія є суб'єктом владних повноважень, яка в силу процесуального закону може бути окремим відповідачем.
За суб'єктним складом у спірному випадку позивач визначив відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Підсумовуючи, оскільки до повноважень Комісії в силу наведених приписів не відноситься оформлення відстрочки та ведення відповідного Реєстру, то відсутні правові підстави для зобов'язання її вчинити ці дії.
Проте, суд зауважує, що за правового регулювання за алгоритмом описаних дій їх здійснює відповідний територіальний цент комплектування та соціальної підтримки за умови прийнятого Комісією рішення про надання відстрочки під час мобілізації. Тому окремого окреслення дій, які обумовлені приписами нормативно-правового акта, судовим рішенням не потребує.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати понесені позивачем у розмірі 1211,20 грн підлягають відшкодуванню в сумі 807,46 грн тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
При цьому, хоча відповідачем у цій справі є Комісія, судові витрати підлягають стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в силу статті 139 КАС України, такі стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 01.04.2025 №26 в частині п. 3.32 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 807,46 грн (вісімсот сім гривень 46 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_9 , АДРЕСА_2 ).
Повне судове рішення складено 22.09.2025
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна