Справа № 635/6812/24 Головуючий 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/2003/25 Головуючий апеляційної інстанції - ОСОБА_2 Категорія: ч.2 ст.309 КК України
23 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме самого обвинуваченого ОСОБА_7 , належним чином повідомленого про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Харківського районного суду Харківської області від 23.04.2025, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого за вироком Харківського районного суду Харківської області від 05.10.2023 за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в розмірі 17 000 грн., судимість якого не знята та непогашена, -
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, з призначенням покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 ( тридцять чотири тисячі) грн.
Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішено відповідно до ст.ст.100, 126 КПК України.
Вищевказаним вироком встановлено, що ОСОБА_7 , раніше судимий за вчинення злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин за вироком Харківського районного суду Харківської області від 05.10.2023 за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в розмірі 17 000 грн., судимість якого не знята та непогашена, на шлях виправлення не став та знову скоїв умисний злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.
ОСОБА_7 , у невстановлений у ході досудового розслідування час, перебуваючи на вулиці Мічуріна в місті Мерефа Харківського району Харківської області, знайшов зіп-пакет з вмістом речовини рослинного походження у сухому та подрібненому стані, та достовірно знаючи про те, що вказана речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, у нього виник раптовий, злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання знайденого наркотичного засобу без мети збуту.
В подальшому, з метою реалізації свого раптового злочинного наміру, спрямованого на незаконне придбання знайденого наркотичного засобу та подальшого його зберігання, ОСОБА_7 підібрав зіп-пакет з вмістом речовини рослинного походження у сухому та подрібненому стані, тим самим придбав його без мети збуту.
Отже, ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї злочинної мети щодо незаконного придбання наркотичного засобу без мети збуту.
В подальшому ОСОБА_7 зберігав наркотичний засіб за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з висновком експерта Харківського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/121-24/13468-НЗПРАП від 27.05.2024, надана на експертизу речовина рослинного походження зеленого кольору масою 0,0342 є канабісом, який віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено.
Маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 0,0304 г.
Згідно з висновком експерта Харківського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/121-24/13469-НЗПРАП від 27.05.2024, надана на експертизу речовина рослинного походження зеленого кольору масою 11,5140 є особливо небезпечною наркотичною речовиною, обіг якої заборонено - канабісом, який віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 9,8942 г.
Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я №634 від 29.07.2010, наркотичний засіб - канабіс відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів.
Отже, ОСОБА_7 у невстановлений у ході досудового розслідування час незаконно придбав та зберігав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, обіг якого заборонено відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.
Вказані дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковані за ч.2 ст.309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, особою протягом року після засудження за цієї статтею.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись зі вказаним вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме ст.374 КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суд, визнаючи обвинувачення за ч.2 ст.309 КК України доведеним, з порушенням ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку не зазначив час вчинення кримінального правопорушення, а саме час припинення працівниками поліції злочинних дій ОСОБА_7 , пов'язаних з незаконним обігом наркотичного засобу - канабісу.
Крім того, прокурор зазначає, що час вчинення кримінального правопорушення відіграє важливу роль, оскільки ОСОБА_7 раніше був засуджений за ч.1 ст.309 КК України, тому час вчинення нового кримінального правопорушення, передбаченого ст.309 КК України, впливає на таку кваліфікуючу ознаку як незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів без мети збуту, вчинені протягом року після засудження за цієї статтею.
Прокурор наголошує на тому, що суд не встановив і не зазначив у мотивувальній частині вироку обставину, передбачену ч.1 ст.91, ст.374 КПК України, що призвело до порушення права обвинуваченого на захист від конкретного обвинувачення, що, відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України, є підставою для скасування судового рішення.
У зв'язку з цим прокурор просить призначити новий розгляд вказаного кримінального провадження у суді першої інстанції.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 просив про задоволення апеляційної скарги у повному обсязі та наполягав на скасуванні оскаржуваного вироку з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції. Доповнив, що у вступній частині вироку відсутня інформація про секретаря судового засідання, прокурора та обвинуваченого. При цьому, останні надавали свої пояснення під час судового засідання.
Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явився. Будь-яких заяв, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги за його відсутності, від останнього не надходило.
Враховуючи вимоги ч.4 ст.405 КПК України, а також те, що в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого, і прокурор не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу сторони обвинувачення без участі ОСОБА_7 .
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку, зокрема зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Проте вказані вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції не були виконані належним чином.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, за ознаками незаконного придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту, особою протягом року після засудження за цієї статтею, та вироком суду першої інстанції його визнано винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Разом з цим, під час апеляційного перегляду встановлено, що під час судового розгляду провадження судом першої інстанції не було належним чином встановлено час вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, а саме час припинення працівниками поліції злочинних дій ОСОБА_7 , пов'язаних з незаконним обігом наркотичного засобу - канабісу.
В обвинувальному акті зазначено, що протиправні, злочинні дії ОСОБА_7 , пов'язані з незаконним обігом наркотичного засобу - канабісу, були припинені на законних підставах 07.05.2024 працівниками поліції, які у період часу з 12:05 до 14:19 під час проведення санкціонованого обшуку на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , виявили та вилучили пластикову ємкість з вмістом речовини сіро-зеленого кольору рослинного походження у сухому та подрібненому стані, за специфічними ознаками схожу на наркотичний засіб
- канабіс, який віднесений до особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено згідно з Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, металеву головку, з вмістом речовини сіро-зеленого кольору рослинного походження у сухому та подрібненому стані, за специфічними ознаками схожу на наркотичний засіб - канабіс, який віднесений до особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено згідно з Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 (а.с.5 т.1).
Суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку, при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, взагалі не зазначив час вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 та ч.2 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Однак, відповідно до ст.91 КПК України, обставина, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, а саме час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, не перевірений та не встановлений судом.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 у невстановлений в ході досудового розслідування час придбав наркотичний засіб - канабіс, обіг якого заборонено, і зберігав його для особистого вживання без мети збуту до 07 травня 2024 року, тобто до моменту виявлення та вилучення його працівниками поліції.
Слід зазначити, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення має триваючий характер.
При триваючому злочині особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тривалого часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду злочинів характерним є неспівпадання моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного завершення протиправних дій. Завершення триваючого злочину (тобто момент фактичного завершення протиправних дій) може бути зумовлений різними обставинами: як об'єктивними, так і суб'єктивними. Об'єктивні обставини - це такі події, що не залежать від волі винної особи, і до їх числа можна віднести викриття особи у вчиненні злочину. У поняття «час вчинення триваючого злочину» має включатися увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла триваюче діяння на стадії закінченого злочину.
Встановлення того, що злочин є триваючим, забезпечує його правильну кваліфікацію, а також обумовлює можливість чи неможливість застосувати до особи амністію, інститут давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також вирішення питання про призначення покарання за сукупністю злочинів чи вироків (постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 вересня 2020 року, справа №467/218/19).
Крім того, час вчинення кримінального правопорушення відіграє важливу роль, оскільки ОСОБА_7 раніше був засуджений за ч.1 ст.309 КК України, тому час вчинення нового кримінального правопорушення, передбаченого ст.309 КК України, впливає на таку кваліфікуючу ознаку як незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів без мети збуту, вчинені протягом року після засудження за цієї статтею.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Це пов'язано з тим, що фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого кримінального правопорушення, а юридичне формулювання - це правова модель кримінального правопорушення, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Таким чином, наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Отже, оскільки судом не перевірено та не встановлено час вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції припустився таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які, відповідно до ч.1 ст.412 КПК України, є істотними та перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, що тягне за собою безумовне скасування вироку з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Поряд з цим на увагу заслуговують доводи прокурора, які полягають у тому, що у вироку суду першої інстанції містяться порушення вимог п.п.2, 6 ч.2 ст.374 КПК України, а саме у вступній частині вироку відсутня інформація, зокрема про секретаря судового засідання, прокурора та обвинуваченого.
Водночас з журналу судового засідання від 23.04.2025 вбачається, що розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 проводився суддею ОСОБА_1 з фіксуванням за допомогою технічних засобів та з участю секретаря судового засідання, обвинуваченого та прокурора, які були присутні в залі суду (а.с.73-75 т.1).
Згідно з вимогами п.3 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись положеннями ч.6 ст.9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, колегія суддів, при призначенні нового судового розгляду кримінального провадження, дійшла висновку про необхідність застосування загальних засад кримінального провадження.
Отже, враховуючи, що судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
При новому судовому розгляді необхідно усунути порушення вимог кримінального процесуального закону, яке стало підставою для скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду; перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, надати на них вичерпну відповідь, дотримуючись вимог статей 2, 7, 8, 9, 17 КПК України, статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та залежно від встановленого - постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 392, 393, 403, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426, п.10 ч.1 ст.284 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Харківського районного суду Харківської області від 23.04.2025 по справі щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч.2 ст.309 КК України, - скасувати.
Апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити.
Призначити новий розгляд даної справи в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ ______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4