Справа № 372/4936/25
Провадження 1-кп-396/25
ОКРЕМА ухвала
23 вересня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю захисника ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області в місті Обухів Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
28 серпня 2025 року до Обухівського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111230000910 від 15.08.2022 року, відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Обвинувачений тримається під вартою, строк тримання закінчується 09 жовтня 2025 року.
09 вересня 2025 року, 23 вересня 2025 року вдруге поспіль у судове засідання не з'явився прокурор, що унеможливило розгляд справи.
Наступне судове засідання у межах підготовчого провадження призначено на 08 жовтня 2025 року.
Зважаючи на неналежну процесуальну поведінку сторони обвинувачення, суд вважає неприпустимим подальше толерування подібних випадків ухилення від явки до суду прокурорів у цьому кримінальному провадженні, тому з метою підтримання авторитету правосуддя вважав доцільним відреагувати на виявлені порушення у встановленому законом процесуальному порядку шляхом постановлення ухвали.
Вирішуючи питання щодо процесуальної можливості постановлення подібних ухвал суд виходить з наступного.
Обов'язок, за наявності на те підстав, звертати увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені по справі факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів, або виявленні порушення прав громадян та інші порушення закону, допущені при провадженні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом, покладався КПК 1960 року на суд шляхом винесення окремої ухвали чи постанови.
Невичерпний перелік підстав для винесення такого виду судових рішень, безпосередня функція яких слугувала ефективним засобом дотримання законності та забезпечення судом захисту прав і свобод людини, визначався статтями 23-2 380 400-2 КПК 1960 року.
Діючий КПК не урегульовує питання постановлення такого виду судових рішень, як то окрема ухвала чи постанова, які би надавали можливість суду звертатися до державних органів, посадових чи службових осіб з метою належного реагування на встановлені у ході судового розгляду порушення закону, прав і основоположних свобод людини органом досудового розслідування чи судом нижчестоящої інстанції.
Єдиним випадком коли чинний КПК прямо передбачає постановлення окремих ухвал є наявність процесуальних підстав, визначених у статті 378 цього Кодексу.
Кримінальні процесуальні рішення - це правозастосовні акти уповноважених державних органів або посадових осіб, виражені у встановленій законом процесуальній формі та прийняті у межах їх компетенції у передбаченому законом порядку. Вони виражають владні волевиявлення про дії та спрямовані на виконання завдань кримінального провадження.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 3 КПК кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Отже, системне та телеогічне (цільове) тлумачення норм, закріплених у пункті 10 частини 1 статті 3, статтях 91, 110, 369, 371, 372 та 419 КПК дає змогу дійти висновку про те, що рішення судів будь-якої інстанції приймаються у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, спрямовані на досягнення завдань кримінального провадження, постановлені або ухвалені в межах судового розгляду, встановлених для відповідного виду провадження.
Тобто, процесуальні рішення ухвалюються для встановлення і закріплення кримінальними процесуальними засобами ознак вчиненого кримінального правопорушення, доведеності винуватості (невинуватості) осіб, які його вчинили під час кримінального провадження, інших обставин, передбачених статтею 91 КПК, а також задля забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, вбачається за можливе ухвалення рішень, які не пов'язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, проте, постановлення таких ухвал має зумовлюватися позитивним впливом на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпеченням конституційного права на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 14 червня 2021 року у справі № 686/9636/18 (провадження № 51-6276 кмо 19).
В межах цього кримінального провадження виявлено обставини, які з достатнім ступенем перекондивості вказують на ухилення прокурорів від участі у судовому розгляді, негативно впливають на відправлення правосуддя, перешкоджають судовому захисту прав та інтересів як потерпілого, так і обвинувачених, тому суд вважає доцільним постановити ухвалу з метою позитивного впливу на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпечення конституційного права на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України.
Оцінюючи процесуальну поведінку сторони обвинувачення суд зважає на таке.
В судові засідання двічі поспіль прокурор не з'явився.
При наданні правової оцінки вказаним вище випадкам неявки у судове засідання прокурорів суд приймає до уваги наступне.
Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 9 КПК України, під час кримінального провадження прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Розумність строків є однією із засад кримінального провадження, передбачених статтею 7 КПК України.
Відповідно до частини першої статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Проведення судового провадження у розумні строки забезпечує суд. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 01 липня 2014 року у справі "S.A.S. проти Франції", п. 66, визначив, що "зловживання правом" - це шкідливе здійснення права її власником в такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надане/створене.
Принцип неприпустимості зловживання процесуальними правами ґрунтується насамперед на положеннях ч. 1 ст. 68 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Розкриття принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами також здійснюється крізь призму аналізу положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 6 «Право на справедливий суд», ст. 13 «Право на ефективний засіб юридичного захисту», ст. 17 «Заборона зловживання правами», ст. 35 «Умови прийнятності»).
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 24 вересня 2019 року у справі № 755/10138/16-к зробив висновок, що неявка учасників провадження свідчить про зловживання правами, зокрема, у постанові зазначено, що судовий розгляд 6 разів відкладався через неявку захисника та засудженого, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність у діях сторони захисту зловживання своїми правами, що має своїм наслідком безпідставне затягування процессу.
Згідно з вимогами статі 324 КПК України якщо в судове засідання не прибув за повідомленням прокурор або захисник у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов'язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття їх до суду.
Водночас, якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності. У разі неможливості подальшої участі прокурора в судовому провадженні він замінюється іншим у порядку, передбаченому статтею 37 цього Кодексу.
Ухилення прокурора від участі в судовому засіданні унеможливлює вирішень невідкладних процесуальних питань, зокрема, щодо доцільності прододження строків тримання під вартою, об'єдання цього кримінального провадження із іншими відносно цього ж обвинуваченого тощо.
Таким чином, процесуальна поведінка прокурорів перешкоджає проведенню судового розгляду кримінального провадження у розумні строки.
З огляду на викладене, суд вважає, що не з'являючись у судові засідання, подаючи необґрунтоване клопотання (прокурор ОСОБА_5 ) про відеконференцію вже після засідання, без достатніх правових і фактичних підстав, зловживають своїми правами та перешкоджають реалізації права обвинуваченого та потерпілого на розгляд кримінального провадження у розумні строки.
З урахуванням наведених обставин, у діях прокурорів вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, що полягає у неналежному виконанні своїх професійних обов'язків, зокрема, у неявках в судове засідання з неповажних причин та перешкоджанні реалізації права обвинувачених і потерпілого на розгляд кримінального провадження у розумні строки.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов'язки прокурора визначено Законом України «Про прокуратуру».
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 22 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.
Частиною першою та другою статті 37 КПК України встановлено, що прокурор який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
У цьому кримінальному провадженні повноваження щодо підтримки державного обвинувачення здійснює группа прокурорів (старший групи - прокурор Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 ), що за умови належної процесуальної поведінки у достатній мірі могло забезпечити участь хоча б одного із них у кожному судовому засіданні.
При цьому наявність поважних причин неявки одного із прокурорів не може слугувати підставою для неявки до суду інших процесуальних керівників у цьому кримінальному провадженні. Відтак, навіть неможливість участі одного із процесуальних керівників у певному судовому засіданні через зайнятість суд не вбачав такі обставини поважними причинами неявки прокурора як представника державного обвинувачення, оскільки вони не свідчили про неможливість явки інших прокурорів, включених до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Згідно з наказом Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні»
(далі - Наказ № 309), прокурор у межах своїх повноважень, у тому числі, передбачених статтею 25 Закону України «Про прокуратуру», повинен вживати заходів, спрямованих на забезпечення досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень у розумні строки.
Відповідно до вимог пунктів 21, 21.3 Наказу № 309, прокурорам у судовому провадженні відповідно до вимог законодавства слід особисто брати участь у судових засіданнях, ініціювати привід обвинуваченого чи зміну запобіжного заходу на більш суворий, порушувати перед судом питання про дисциплінарну відповідальність захисника, накладення грошових стягнень на учасників судового провадження у разі зловживання ними своїми процесуальними правами, ініціювати перед судом вирішення питання про постановлення ухвал, які не вирішують справи по суті, однак звертають увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування.
Згідно з пунктом 22 Наказу № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», старший прокурор групи прокурорів відповідно до вимог законодавства має організовувати та координувати діяльність прокурорів групи, узгоджувати їх процесуальні позиції, у тому числі шляхом надання відповідних доручень, які долучати до наглядового провадження.
Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов'язків прокурорів, прийнятих 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов'язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.
Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об'єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.
Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.
Всупереч вказаним вимогам чинного законодавства у цьому кримінальному провадженні жоден із уповноважених прокурорів не з'явився у судові засідання 09 вересня 2025 року, 23 вересня 2025 року.
Неявка прокурора в силу приписів кримінального процесуального законодавства унеможливлює розгляд кримінального провадження і є безумовною передбаченою законом підставою для відкладення судового засідання.
Враховуючи викладене, повторна неявка прокурорів у судове засідання істотно негативно вплинула на строки судового розгляду та відправлення кримінального правосуддя у цьому кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 3, 7-9, 91, 110, 303-307, 369, 371, 419 КПК України, суд
Довести до відома керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону виявлені судом порушення вимог кримінального процесуального законодавства та неналежне виконання процесуальних обов'язків прокурорами Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, допущені під час розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111230000910 від 15.08.2022 року, відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, з метою вжиття організаційних заходів з метою недопущення подібних порушень у подальшому.
Про вжиті заходи на виконання ухвали повідомити Обухівський районний суд Київської області не пізніше одного місяця після її надходження.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1