Справа № 364/459/25
Провадження № 2/364/269/25
03.09.2025 Володарський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Макаренко Л. А.,
при секретарі судового засідання Голуб А.Л.,
за участю:
учасники справи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС»)
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Володарського районного суду Київської області 21.05.2025 надійшов зазначений позов ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором від 28.03.2024 № 00-9695654 у загальному розмірі 34 744,05 грн., а також судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу.
На обґрунтування заявлених позовних вимог представник Позивача - керівник названого вище Товариства Поляков О.В. (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довіреність від 04.12.2024, а.с. 7, 19) у позовній заяві зазначив, що Відповідачем 28.03.2024 було укладено Кредитний договір № 00-9695654 з Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» (далі - ТОВ «МАКС КРЕДИТ») в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За умовами цього Договору Відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 5 500,00 грн., проте не надала своєчасно та у повному обсязі грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом згідно із своїми зобов'язаннями за договором. У подальшому зазначений кредитор відступив право вимоги за цим договором Позивачеві. У зв'язку з цим Відповідач, як стверджено в позовній заяві, має перед Позивачем заборгованість за зазначеним кредитним договором у загальному розмірі 34 744,05 грн., що включає 5 775,00 грн. заборгованості по кредиту, 26 219,05 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом та 2 750,00 грн. - штрафні санкції згідно з умовами договору.
Після виконання вимог частин шостої - восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвалою суду від 05.06.2025 відкрито провадження в справі, визначено здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання, встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву з викладенням заперечення проти позову, встановлено строки для подання інших заяви по суті справи, за клопотанням сторони Позивача витребувано в Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») письмові докази, призначено розгляд справи на 24.06.2025 (а.с. 80-83), відкладене на 01.08.2025 через першу неявку Відповідача у судове засідання та на 03.09.2025 через тимчасову непрацездатність судді (а.с. 109-111).
У судові засідання представник Позивача не з'являвся, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджено, зокрема, довідками про доставку електронного листа (а.с. 89, 90, 117); у позовній заяві викладене клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача, проти ухвалення судом заочного рішення в справі не заперечують (а.с. 5).
Відповідач у судові засідання 24.06.2025, 01.08.2025 та 03.09.2025 не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася в порядку частин сьомої, восьмої, одинадцятої статті 128 ЦПК України шляхом направлення судових повісток за адресою місця реєстрації, що поверталися без вручення з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 94, 107-108, 118-119), а також шляхом розміщення оголошень про його виклик у судові засідання на офіційному вебсайті Володарського районного суду Київської області вебпорталу судової влади України (а.с. 100-101, 115-116).
За наведених обставин Відповідач, місце фактичного проживання (перебування) якої невідоме, вважається належно повідомленою про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою місця проживання з отриманням відмітки на повістках про відсутність особи за цієї адресою (пункт 2 частини сьомої, пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України), а також шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (частина одинадцята статті 128, частина десята статті 130 ЦПК України).
Водночас суд, вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності фактичного отримання Відповідачем судових повісток, виходить як з наведених положень статей 128, 130 ЦПК України, які є спеціальними процесуальними нормами, що встановлюють порядок направлення і вручення судових повісток, а також з обов'язку особи зареєструвати своє місце проживання.
Відповідно до норм статей 3, 7 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» повнолітня особа декларує місце свого проживання самостійно. Таке декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема, з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.
Згідно вимогами пункту 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 (зі змінами), особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою; у разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором; за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Строки виконання особою обов'язку щодо декларування/реєстрації свого місця проживання визначені в пункті 5 названого Порядку.
З огляду на це обов'язок суду повідомити особу, зокрема про дату, час і місце судового засідання, шляхом направлення офіційної кореспонденції на адресу його зареєстрованого місця проживання, на переконання суду, прямо кореспондується з обов'язком особи зареєструвати своє місце проживання, тим самим повідомивши державу (державні органи, зокрема суди) про адресу отримання нею офіційної кореспонденції; невиконання особою такого обов'язку не може перешкоджати іншим особам захистити в суді свої права та законні інтереси (статті 55, 68 Конституції України).
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою Позивача, викладеною письмово в позовній заяві (а.с. 5), вбачає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.
З наявних письмових матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» в особі фахівця відділу аналізу кредитних ризиків Давиденко Ю.Ю., з одного боку, та Відповідачем - ОСОБА_1 , з іншого боку, 28.03.2024 укладено Договір кредитної лінії № 00-9695654, копію якого долучено до позовної заяви (а.с. 20-24) та який підписано Відповідачем одноразовим ідентифікатором «13779»; ідентифікуючи Відповідача відомості (прізвище, ім'я, по батькові, РНОКПП, паспортні дані, адреса реєстрації, номери телефонів) наведено в розділі 8 цього Договору (а.с. 24), а також у Довідці про ідентифікацію (а.с. 33).
За умовами зазначеного Договору Кредитодавець надав Позичальнику (Відповідачу) грошові кошти у розмірі 5 500 грн.; тип кредиту - кредитна лінія; цільове призначення кредиту - на споживчі потреби; строк кредитування - 360 календарних днів (до 23.03.2025); стандартна процентна ставка 2,47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом; знижена процентна ставка 0,25 %; тип процентної ставки фіксована. Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 5,00 % від суми кредиту, що складає 275,00 грн. Денна процентна ставка при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії 2,5 %; денна процентна ставка у разі використання права на знижену процентну ставку та комісії становить 2,4 %.
Детальна інформація наведена у Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (а.с. 25-29), Паспорті споживчого кредиту (а.с. 30-32).
Виконання переказу кредитних коштів Відповідачеві у розмірі 5 500,00 грн. підтверджено Інформаційною довідкою Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» від 30.10.2024 № 1289/10 про перерахування коштів через платіжний сервіс «Platon» (далі - ТОВ ««ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН») (а.с. 34-37), а також витребуваною ухвалою суду від 05.06.2025 інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з доданою до неї випискою по рахунку Відповідача, з яких вбачається зарахування коштів у розмірі 5 500,00 грн. 28.03.2024 (а.с. 104-106).
Надалі між Позивачем - ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» 21.10.2024 було укладено Договір факторингу № 21102024-МК/Ейс (а.с. 45-50), за умовами якого Позивачеві відступлено права грошових вимог, зокрема, до Відповідача за згаданим вище Договору кредитної лінії, що підтверджено копією Акту приймання-передачі від 21.10.2024 (а.с. 57) та витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу від 21.10.2024 (а.с. 62-63).
Відповідач здійснювала платежі на погашення кредитної заборгованості, однак не в повній мірі, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що підтверджується копією Виписки з особового рахунку за кредитним договором, а також Детального розрахунку заборгованості (а.с. 41, 42-44).
Таким чином, Відповідач не надала своєчасно та в повному обсязі грошові кошти для погашення її заборгованості за згаданим Договором кредитної лінії, згідно з умовами цього Договору. У зв'язку з цим Відповідач має перед Позивачем, до якого перейшли права вимоги за цим договором заборгованість у загальному розмірі 34 744,05 грн. (5 775,00 грн. заборгованості по кредиту з урахуванням одноразової комісії та 26 219,05 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом).
Крім того, Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Відповідача нштрафних санкцій за невиконання своїх грошових зобов'язань за договором у розмірі 2 750,00 грн. без наведення обґрунтування підстав стягнення цих коштів та розрахунку їх розміру.
Згідно з частиною першою статті 509, частиною першою статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За визначеннями частини першої статті 626, частини першої статті 634 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; при цьому договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, при цьому друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому за положеннями частин першої, другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості, а так само і порядок вчинення електронних правочинів, зокрема й кредитних договорів, тобто із застосуванням згаданих інформаційно-комунікаційних систем визначено Законом України «Про електронну комерцію», зокрема статтею 11 цього Закону.
За визначенням пунктів 5, 7 частини першої статті 3 названого Закону електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; а електронний правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання електронного правочину. Таким електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 цього Закону).
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію; одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 названого вище Закону).
Отже, електронний підпис у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» є комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт відповідного товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений (висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 03.02.2023 у справі № 757/22453/20, від 29.05.2024 у справі № 545/1750/21).
Крім того, Верховний Судом неодноразово зазначалося на правильності ідентифікації (верифікації) відповідного суб'єкта електронної комерції (Позичальника за кредитним договором) в інформаційній системі з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки, на яку слід перерахувати кошти (зокрема, постанова від 31.01.2024 у справі № 671/1832/20).
Також суд бере до уваги як належний і допустимий доказ кредитної заборгованості згадану виписку за картковим рахунком Відповідача, враховуючи висновки Верховного Суду (викладені, зокрема, у постановах 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15, від 30.11.2022 у справі № 214/6975/15).
Частинами першою, другою статті 10561 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина друга статті 615 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Підстави, а так само розрахунки обчислення розміру пені за кожен день прострочення Відповідачем виконання зобов'язань за зазначеними вище кредитним договором і договором позики, Позивачем у позовній заяві та/або у доданих до неї документах не наводиться.
Разом з тим, 17.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, наведені положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосуються правовідносин, що виникли з договору позики та/або кредитного договору, за умовами яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновідомо, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався й діє дотепер.
З огляду на це та враховуючи, що Відповідачу було нараховано штрафні санкції за договором, укладеними 28.03.2024 № 00-9695654 що, відповідно, підлягав виконанню у період дії воєнного стану, тому такі кошти підлягають списанню кредитодавцем/позикодавцем на підставі імперативної вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому позовні вимоги у частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 2 750,00 грн., не підлягають задоволенню.
За загальним визначенням правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого; правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні; його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов'язання може бути, зокрема, відповідний договір, на підставі якого воно виникло (зокрема, постанова Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1972/17).
Відповідно до статті 512 ЦК України підставами для заміни кредитора у зобов'язанні є, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Так, зокрема, згідно зі статтею 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України); заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).
Зважаючи на усе викладене вище, суд вважає, що Відповідач порушила умови Договору кредитної лінії від 28.03.2024 № 00-9695654, укладеного з ТОВ «МАКС КРЕДИТ», право вимоги за яким згідно з відповідним Договором факторингу перейшли до Позивача; не виконала взяті на себе грошові зобов'язання, а заявлений Позивачем до стягнення розмір заборгованості за основним зобов'язанням («тілом» кредиту) і нарахованими процентами відповідає визначеним зазначеними договорами умовам, що підтверджено належними і допустимими доказами, які не оспорювались Відповідачем, а відтак наявні підстави для задоволення позову частково, оскільки у стягненні заявленої суми штрафних санкцій слід відмовити.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову і стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС»» заборгованості за Договором кредитної лінії від 28.03.2024 № 00-9695654 у загальному розмірі 31 994,05 грн. (5 775,00 грн. -заборгованості по кредиту та 26 219,05 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом).
Крім того, на підставі імперативних приписів частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача судові витрати за сплачений судовий збір та правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на 92,08%).
Так, зокрема, на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. Позивач надав суду копію договору про надання правничої допомоги від 07.04.2025 № 07/04/25-02, укладеного між Позивачем та адвокатським бюро «ТАРАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» (а.с. 65-67), а також Протокол погодження вартості послуг адвокатом (виконання робіт, надання послуг) з детальним описом робіт (наданих послуг), витраченого часу, вартістю наданих послуг з урахуванням вартості години часу (а.с. 68). Також надано докази на підтвердження права Тараненка А.І. здійснювати адвокатську діяльність (а.с. 40).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При цьому із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у постанові від 06.11.2024 у справі № 547/581/21 констатував, що положення частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України дає право суду, лише за клопотанням іншої сторони, тільки зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов'язок доведення неспівмірності таких витрат покладено на сторону, яка заявила таке клопотання, а не на суд.
За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Наведені вище висновки є релевантними на сьогодні і викладені також у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 361/10208/23.
Відповідач ОСОБА_1 відзиву із запереченням позовних вимог, зокрема й щодо співмірності судових витрат, суду не подавала.
З огляду на наведене суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення заявленого розміру судових витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.
Відтак, з Відповідача на користь Позивача слід стягнути судові витрати пропорційно задоволення позовних вимог у загальному розмірі 8 676,15 грн., що включають витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.
Враховуючи, що розгляд справи здійснено за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось (частина друга статті 247 ЦПК України).
Повне рішення суду складено у визначений частиною шостою статті 259 ЦПК України строк з урахуванням періоду тимчасової непрацездатності судді з 04.09.2025 до 19.09.2025 включно згідно з порядком обчислення процесуального строку, закінчення якого припадає на неробочий день (частина третя статті 124 ЦПК України).
Відповідно до статей 15, 16, 509, 525, 526, 626, 629, 639, 1054, 1077, пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та керуючись статтями 2-4, 12, 13, 124, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 289, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956; адреса місцезнаходження: Харківське шосе, 19, оф. 2005, м. Київ, 02090) заборгованість за Договором кредитної лінії від 28.03.2024 за № 00-9695654 у загальному розмірі 31 994 (тридцять одна тисяча дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 05 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956; адреса місцезнаходження: Харківське шосе, 19, оф. 2005, м. Київ, 02090) судові витрати за сплачений судовий збір та на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у загальному розмірі 8 676 (вісім тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 15 (п'ятнадцять) коп.
Копії повного заочного рішення суду направити учасникам справи.
Заочне рішення суду може бути переглянуте Володарським районним судом Київської області за письмовою заявою Відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення; така заява про перегляд заочного рішення подається в письмовій формі та повинна відповідати вимогам статті 285 ЦПК України.
Заочне рішення суду може бути оскаржено Позивачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного тридцятиденного строку, якщо протягом цього строку не було подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.
Повне рішення суду складено 23.09.2025.
Суддя Л. А. Макаренко