Справа № 215/6746/25
2/215/2807/25
23 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Лиходєдов А.В., розглянувши клопотання адвоката Костікової Є.В. - представника позивача ОСОБА_1 про «відстрочення сплати судового збору» за її позовом до ОСОБА_2 про визнання спільним боргом колишнього подружжя та стягнення суми в порядку зворотної вимоги (регресу) до солідарного боржника,
Представник позивача - адвокат Костікова Є.В., в окремому клопотанні просить звільнити позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору, посилаючись на те, що вона має на утриманні малолітню дитину та частково сплачує кредитні кошти.
Суд, розглянувши вказану заяву, дійшов до висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати особи, яка через важкий майновий стан не може його сплатити, направлено на забезпечення доступності до правосуддя та реалізацію права таких осіб на судовий захист.
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано ст. 136 ЦПК України, яка кореспондується з приписами ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору, оскільки про наявність конкретних підстав, зазначених у ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» заявник не вказує, тому повинен сплачувати судовий збір, виходячи з наступного.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 133, 136 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Приписами статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою за вказаною заявою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи, тощо).
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, позивач має довести існування фінансових труднощів.
Із долученої до матеріалів позову довідки про розмір фактичного доходу (форма ОК-7), наданої Пенсійним фондом України, вбачається, що річний дохід позивача за 2024 рік становив 13 465,52 грн.. 5 % від цього доходу складає 673,28 грн.. Сума судового збору у справі становить 1211,20 грн., що перевищує зазначений поріг.
Разом з тим, самого лише перевищення збору над 5 % річного доходу недостатньо для автоматичного надання пільги. Закон пов'язує можливість відстрочення або звільнення від сплати судового збору з фактичним майновим станом позивача. На підтвердження такого стану позивач повинен подати відповідні докази: довідки про доходи та витрати, утримання непрацездатних членів сім'ї, документи про отримання державної допомоги, тощо.
У поданому клопотанні представник позивача посилається на наявність у позивача малолітньої дитини та необхідність погашення кредитних коштів, однак належних і допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплати судового збору одноразово при подачі позову, суду не надано.
Таким чином, представник позивача не довів, що майновий стан позивача об'єктивно перешкоджає виконанню обов'язку зі сплати судового збору у встановленому законом розмірі та порядку.
Посилання представника позивача на сімейні обставини та кредитні зобов'язання не можуть бути підставою для звільнення чи відстрочення сплати судового збору, оскільки вони не передбачені у ст. 8 Закону України «Про судовий збір» і не підтверджують наявності виключних обставин.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору не вбачається.
У зв'язку із зазначеним, позивачу необхідно сплатити за подання до суду вказаної позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн..
Крім того, ст.136 ЦПК України, передбачено право, а не обов'язок суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання позовної заяви до суду, в силу положень ст.177 ЦПК України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом.
Таким чином, оскільки представником позивача не надано суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в заяві не можуть бути визнані поважними, в зв'язку з чим заява задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 136 ЦПК України, суд -
Адвокату Костіковій Є.В. - представнику позивача ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за її позовом до ОСОБА_2 про визнання спільним боргом колишнього подружжя та стягнення суми в порядку зворотної вимоги (регресу) до солідарного боржника - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: