Справа № 202/5974/25
Провадження № 1-кс/202/6058/2025
27 серпня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпра клопотання співвласників майна ОСОБА_4 , директора ПВСП СТО "Карлссон" ОСОБА_5 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені за до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025040000000623 від 14.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
До Індустріального районного суду м. Дніпра надійшло зазначене клопотання.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що 18.06.2025 року слідчим суддею 18.06.2025 року слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра від 18.06.2025 року у кримінальному провадженні 12025040000000623 від 14.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України наклав арешт на автобус «БАЗ А079.52», р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 . Станом на 18.07.2025 року з транспортним засобом БАЗ А079.52, державний номерний знак НОМЕР_1 , проведені відповідні експертизи та слідчі дії, тобто на даний час потреба у застосуванні арешту майна відпала. На підставі викладеного, просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 07.02.2025 року у кримінальному провадженні, внесеному 24грудня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025040000000623 від 14.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України на автобус «БАЗ А079.52», р.н. НОМЕР_1 .
Представник власника майна ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав вимоги клопотання та пояснив, що на даний відпала необхідність у накладенні арешту на майно.
Слідчий та прокурор у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду клопотання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Заслухавши пояснення представника власника майна, дослідивши клопотання та надані матеріали, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Згідно зі статтею 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу. Таким чином, правомірність володіння органами досудового розслідування майном, яке наділене ознаками речових доказів, має підтверджуватись в порядку, визначеному зазначеними статтями.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, згідно із п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт слідчий суддя повинен врахувати, зокрема, розумність та співрозмірність обмеження права є завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозри обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування. Аналогічна позиція викладена, також, у рішеннях по справах «Спорронг та Льонрот проти Швеції», «Прессос компанія ОСОБА_2 та інші проти Бельгії, «Звольський та Звольська проти Республіки Чехія», «Василеску проти Румунії» та інші.
Так, в судовому засіданні встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025040000000623 від 14.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 18.06.2025 року було накладено арешт на транспортний засіб - автобус «БАЗ А079.52», р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 та ПВСП СТО "Карлссон".СП СТО "Карлссон", транспортний засіб «БАЗ А079.52», р.н. НОМЕР_1 , закріплений для обслуговування міського маршруту загального користування у м. Дніпро.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Європейський суд з прав людини у численних своїх рішеннях вказував на неприпустимість непропорційного втручання держави у мирне володіння майном громадян та наголошував на неухильному дотриманні справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (справи «Спорронг та Льонрот проти Швеції», «Прессос компанія ОСОБА_6 та інші проти Бельгії, «Звольський та Звольська проти Республіки Чехія», «Василеску проти Румунії» та інші).
З урахуванням того, що транспортний засіб транспортний засіб «БАЗ А079.52», р.н. НОМЕР_1 , закріплений для обслуговування міського маршруту загального користування у м. Дніпро, тоді як досудове розслідування триває більше трьох місяці, тобто протягом усього часу досудового розслідування зазначений транспортний засіб перебуває на штрафному майданчику, що ускладнює обслуговування міського маршруту №136, слідчий суддя вважає, що накладення заборони володіння та користування транспортним засобом протягом тривалого часу, є явно непропорційним, неспіврозмірним, нерозумним та покладе надмірний тягар на володільця майна. При цьому, слідчий суддя враховує, що слідчим не надано жодних доказів того, що в даному кримінальному провадженні планується проведення слідчих дій з вилученим майном.
Таким чином, з огляду на вимоги доцільності і співмірності втручання держави в право власності особи, а також з огляду на тривалість арешту майна, суд приходить до висновку про необхідність змінити спосіб арешту майна на менш обтяжливий тому, що подальше обмеження права володіння транспортним засобом буде непропорційним втручанням у право власності, тобто у право на мирне володіння майном, а тому повинно бути припинено.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню.
Разом з тим, слідчий суддя вважає доцільним зберегти заборону розпорядження вказаним майном з метою збереження речового доказу та з метою забезпечення можливості проведення слідчих дій в рамках кримінального провадження з цим транспортним засобом.
Керуючись ст.ст. 107, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 18.06.2025 року у справі №202/5974/25 (провадження №1-кс/202/4580/2025) у кримінальному провадженні 12025040000000623 від 14.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України на автобус «БАЗ А079.52», р.н. НОМЕР_1 , в частині заборони володіння та користування транспортним засобом.
У задоволенні решти вимог клопотання - відмовити за необгрунтованістю.
Виконання ухвали про скасування арешту майна доручити слідчому.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1