справа № 235/4812/24
провадження № 2-а/208/41/25
Іменем України
16 травня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Шабельника Р.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що постановою № 09/4640 від 12 червня 2024 року начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 він притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17000 грн.
Згідно протоколу № 9624 та постанови № 09/4640 про адміністративне правопорушення від 12 червня 2024 року його правопорушення складається в тому, що з 24 лютого 2022 року по 12 червня 2024 року, під час дії особливого періоду і воєнного стану, він, як військовозобов'язаний, відповідно до Указу Президента України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» від 24 лютого 2022 року, в порушення вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 15 січня 2024 року без поважних на то причин після отримання повістки, порушивши тим самим зобов'язання покладенні на нього вищевказаними нормами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Повістку про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не отримував. Ні де про її отримання не розписувався. Відомостей про дату вручення мені повістки постанова про адміністративне правопорушення не містить. У протоколі про адміністративне правопорушення така інформація також відсутня.
Крім цього в порушенні вимог ч. 1 ст. 38 КУпАП, яка передбачає строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс постанову поза межами двомісячного строку, встановленого цією статтею адміністративного кодексу України.
З вищевказаним постановою не погоджується, оскільки не вчиняв правопорушення, тому просить суд постанову № 09/4640 від 12 червня 2024 року начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17000 грн. скасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь судові витрати за сплату судового збору у розмірі 605,60 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника, крім того надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не відповідають задоволенню.
12 лютого 2025 р. ухвалою суду відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Розгляд справи проведено у відсутності сторін, відповідно до ст. ст. 268, 286 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу № 9624 та постанови № 09/4640 про адміністративне правопорушення від 12 червня 2024 року його правопорушення складається в тому, що з 24 лютого 2022 року по 12 червня 2024 року, під час дії особливого періоду і воєнного стану, він, як військовозобов'язаний, відповідно до Указу Президента України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» від 24 лютого 2022 року, в порушення вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 15 січня 2024 року без поважних на то причин після отримання повістки, порушивши тим самим зобов'язання покладенні на нього вищевказаними нормами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, для реалізації даного конституційного принципу, у відповідності до ст. ст. 7, 245 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Разом з тим, вказані норми Закону не були дотримані посадовими особами відповідача під час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Як зазначено в ч. 1 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Зі змісту статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно дост. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 2 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію за що передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У контексті даних спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації в його дій як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт його неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 15.01.2024 року після отримання повістки по виклик без поважних причин.
Приписами ч. 1 ст. 210-1 КУпАП (станом на дату вчинення правпорушення-19.05.2024) передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 2 статті 210-1 КУпАП (станом на дату вчинення правопорушення 19.05.2024 р.) передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Отже станом на 19 травня 2024 року відповідальність за вчинене ним адміністративного правопорушення була передбачена частиною другою статті 210-1 КУпАП у редакції від 14 жовтня 2023 року, яка мала формулювання «Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Таким чином, станом на 19 травня 2024 року розмір штрафу у грошовому виразі, який міг бути накладений на громадянина, винного у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року, оголошено загальну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Указами Президента України № 342/2022, № 574/2022, № 758/2022, 59/2023, № 255/2023, строк загальної мобілізації продовжувався. Указом Президента України №452/2023, затвердженого Законом № 3275-IX від 27.07.2023, строк загальної мобілізації продовжено з 18 серпня 2023 року на 90 діб.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є, зокрема, Закони України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити медичний огляд та лікування в лікувально - профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Взяттю на військовий облік військовозобов'язаних державними органами, підприємствами, установами та організаціями підлягають громадяни, придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час, які не досягли граничного віку перебування в запасі Збройних Сил.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про мобілізаційну підготовку га мобілізацію" посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Також, згідно з п. 22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, призовники і військовозобов'язані, а також посадові особи, винні в порушенні вимог Порядку і Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних (додаток 1) несуть відповідальність згідно із законом.
Правилами військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі - Правила) передбачено, що призовники і військовозобов'язані повинні, зокрема: перебувати на військовому обліку за місцем проживання у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ), за місцем роботи (навчання) на підприємствах, в установах, організаціях, виконавчих органах сільських, селищних та міських рад, а також у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України; прибувати за викликом районних (міських) військових комісаріатів (органів СБУ) на збірні пункти, призовні дільниці у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях районних (міських) військових комісаріатів (органів СБУ)) для взяття на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово - лікарської комісії районних (міських) військових комісаріатів.
Відповідно до п. 3 Правил, призовники і військовозобов'язані за порушення встановлених пунктами 1 і 2 цього додатка, а також за порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, умисне псування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності, неявку за викликом до районних (міських) військових комісаріатів (органів СБУ) без поважних причин, за несвоєчасне повідомлення обліковому органу, де перебувають на військовому обліку, даних про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я (після тривалого лікування хвороби та (або) хвороби, яка спричинила часткову (повну) втрату працездатності), адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади притягуються до адміністративної відповідальності у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За приписами частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
При цьому обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена на розгляд справи про адміністративне правопорушення посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 року у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі № 308/12552/16-а та у справі № 482/9/17 та від 06.02.2020 року у справі № 205/7145/16-а.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі № 05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі № 286/4145/15-а, від 31.03.2021 року у справі № 676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі № 465/5145/16-а.
Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 всупереч вимогам чинного законодавства, не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим позбавлено останнього прав, гарантованих Конституцією України та ст. 268 КУпАП.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист від обвинувачення, тощо.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже, робить це право недієвим.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порядок розгляду справи про адміністративні правопорушення, встановлений ст. 279 КУпАП, передбачає обов'язок органу чи посадової особи, яка здійснює розгляд справи, дослідити наявні у справі докази.
У відповідності до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Таким чином, будь-яких доказів того, що позивача належним чином було оповіщено про час та дату прибуття до Покровського РТЦК про розгляд матеріалів про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять і таких доказів відповідачем суду не надано, що виключає вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Виходячи зі змісту ч.3 ст.286 КАС України, яка є спеціальною нормою до даних правовідносин, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнати неправомірними дії суб'єкта владних повноважень, в тому числі і визнавати складену постанову протиправною.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпції щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі "Єрохінапроти України" від 15.02.2013).
Пунктом першим статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, всупереч ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість винесеної постанови та не спростовано доводів позивача, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Вимога позову про визнання протиправною постанови по справі про адміністративне правопорушення, виходячи зі змісту ч.3 ст. 286 КАС України, яка є спеціальною нормою до даних правовідносин, не підлягає задоволенню, оскільки виходить за межі прав суду при розгляді даної категорії справ.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, оскільки вони не підкріплені належними та допустимими доказами.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 139 КАС України, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача користь позивача судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі ст.ст. 2, 9, 19, 20, 72, 77, 96, 139, 229, 242-246, 262, 286 КАС України,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне постанову № 09/4640 від 12 червня 2024 року начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17000 грн. скасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн.60 коп..
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Похваліта С. М.