Справа № 199/60/25
(1-кп/199/5/25)
23.09.2025 місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12014040030000164 внесеного до ЄРДР 08.04.2014 відносно ОСОБА_5 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.7,12 ч.2 ст. 115 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_7
Прокурором було заявлено клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки перебіг строків закінчується, а ризики, які було встановлено при обранні даного запобіжного заходу з переліку передбаченого ст. 177 КПК України не зникли.
У свою чергу, захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про обрання ОСОБА_5 цілодобового домашнього арешту.
Суд, вирішуючи клопотання прокурора про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з урахуванням думки учасників провадження, приходить до наступного.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно правової позиції, викладеної в п.152 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за якою тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення у сфері проти життя особи, за п.п.7,12 ч.2 ст. 115 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, за вчинення якого, у разі доведеності його вини, обвинуваченому загрожує покарання у виді позбавлення волі до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим у вищевказаному кримінальному правопорушенні, останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, що, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
На переконання суду, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Для відмови в звільненні обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти також слід враховувати і ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968), оскільки він, володіючи відомостями щодо осіб потерпілої і свідків, які ще не допитані, може вплинути на них з метою схилення до зміни показів та відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3) ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів обвинуваченому.
При продовженні строку дії запобіжного заходу суд також враховує ту обставину, що будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування ОСОБА_5 в умовах ізоляції відносно останнього не надходило.
У зв'язку із вищенаведеним, та з урахуванням того, що ризики встановлені під час обрання та продовження ОСОБА_5 , запобіжного заходу не змінилися, і з огляду на те, що до закінчення строку дії запобіжного заходу здійснити розгляд кримінального провадження неможливо, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , строк дії застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави з огляду на приписи ч.4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, із застосуванням насильства.
На переконання суду, на даний час відсутні підстави для зміни раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки він обирався не тільки з урахуванням тяжкості злочину, але й особи обвинуваченого, та певних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не відпали і продовжують існувати і на теперішній час.
Керуючись ст.ст. 369,372, 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 21.11.2025 включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, її захисником, потерпілим, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судді:
_________ ОСОБА_8 __________ ОСОБА_2 ______________ ОСОБА_3