Справа № 576/2006/25
Провадження № 2/576/646/25
23 вересня 2025 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Колодяжного А.О.,
за участю секретаря - Горлинської Н.С.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
встановив:
11.08.2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (надалі також- позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також - відповідач) про стягнення заборгованості. Позивач посилається на те, що 22.10.2023 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений кредитний договір № 918627877 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Первісний кредитор свої зобов'язання виконав у повному обсязі, перерахувавши на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 8200,00 грн. Відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка, на момент подання позовної заяви, становить 34742,34 грн., з яких: 8121,24 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 26621,10 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Також зазначає, що 28.11.2018 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1. 19.12.2023 р. між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс», на виконання договору факторингу 1, підписано реєстр прав вимоги № 263, відповідно до якого, від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. 19.12.2024 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 19/1224-01. На виконання договору факторингу № 2 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 19.12.2024 р. підписали реєстр прав вимоги № 1, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. 04.06.2025 р. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу б/н від 04.06.2025 р. від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 34742,34 грн. За вказаних обставин позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 34742,34 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
21.08.2025 р. суд відкрив провадження у цій справі і з урахуванням ч. 4 ст. 19 ЦПК України та проханням сторони позивача, вирішив її розглянути у порядку спрощеного провадження (а.с. 111-113). Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні.
21.08.2025 р. на зареєстровану адресу відповідача була направлена копія ухвали про відкриття провадження у справі із пропозицією направити до суду свій відзив на позов (а.с. 114).
30.08.2025 р. відповідач отримав копію ухвали, проте відзиву, в установлений судом строк, на позов не подав.
Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2023 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 918627877, згідно якого відповідачу був наданий кредит в розмірі 8200,00 грн., дата повернення кредиту - 21.11.2028 р. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється наступним чином: за період від дати видачі кредиту до 01.11.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 766,50 % річних, що на день укладення договору становить 2,10 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (дисконтна процентна ставка); після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходяться у позичальника за кожний день користування ним. Сторонами погоджені всі істотні умови договору, в тому числі строк дії договору, розмір процентних ставок та порядок їх застосування (а.с. 45-54).
Договір кредитної лінії № 918627877 від 22.10.2023 р. підписаний відповідачем електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора DVGR, який було направлено позичальнику 22.10.2023 р. о 14:46:31 год. на номер мобільного телефону, вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів 0988979216. Одноразовий персональний ідентифікатор було введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 22.10.2023 р. о 14:47:05 год., після чого відповідач підтвердив підписання договору одноразовим ідентифікатором (а.с. 34,45-54).
Факт перерахування товариством 22.10.2023 р. грошових коштів у сумі 8200,00 грн. на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 підтверджується платіжним дорученням № 38а90234-0946-441e-ab58-fc8ed50072b9 від 22.10.2023 р. (а.с. 60).
При цьому, суд зазначає, що договір кредитної лінії містить інформацію про узгодження сторонами реквізитів банківського рахунку, на який первісний кредитор мав перерахувати кошти - 5363-54ХХ-ХХХХ-2895 (п.5.1 договору).
Із наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації та виписки по рахунку за 22.10.2023 р. вбачається, що на ім'я - ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ; номер телефона, який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 - НОМЕР_3 ; 22.10.2023 р. на карту № НОМЕР_2 здійснено переказ кредитних коштів у сумі 8200,00 грн.
Таким чином, позивачем доведено укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Судом також встановлено, що 28.11.2018 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором. Строк дії договору факторингу № 28/1118-01 закінчився 28.11.2019 р. (а. с. 67-70).
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» погодили продовжити строк дії договору рядом додаткових угод до 31.12.2024 р.: додаткова угода № 19 від 28.11.2019 р., згідно якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020 р.; додаткова угода № 26 від 31.12.2020 р., що продовжила строк договору до 31.12.2021 р.; додаткова угода № 27 від 31.12.2021 р., яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 р.; додаткова угода № 31 від 31.12.2022 р., яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 р.; додаткова угода № 32 від 31.12.2023 р., яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 р. (а.с. 72,73-76,78,88). Зазначає, що предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. є відступлення прав вимоги, зазначені в відповідних реєстрах прав вимоги.
Із витягу з реєстру прав вимоги № 263 від 19.12.2023 р. вбачається, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 918627877 від 22.10.2023 р. про стягнення заборгованості у сумі 17559,63 грн. (а. с. 79-80).
Отже, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 918627877 від 22.10.2023 р. про стягнення заборгованості.
19.12.2024 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) був укладений договір факторингу № 19/1224-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язався відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 83-86).
Із витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 19.12.2024 р. вбачається, що до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 918627877 від 22.10.2023 р. про стягнення заборгованості у сумі 34742,34 грн. (а. с. 89-90).
Таким чином, до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 918627877 від 22.10.2023 р. про стягнення заборгованості у сумі 34742,34 грн.
Судом також встановлено, що 04.06.2025 р. між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) був укладений договір факторингу № 04/06/25-Ю, за умовами якого ТОВ «Юніт Капітал» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступити ТОВ «Юніт Капітал» права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань, та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (а. с. 93-96).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 р. вбачається, що до ТОВ «Юніт Капітал» від ТОВ «Фінансова компанія Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 918627877 від 22.10.2023 р. про стягнення заборгованості у сумі 34742,34 грн. (а. с. 91-92).
Отже, до ТОВ «Юніт Капітал» від ТОВ «Фінансова компанія Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 918627877 від 22.10.2023 р. про стягнення заборгованості у сумі 34742,34 грн.
Згідно розрахунків заборгованість відповідача за договором кредитної лінії № 918627877 від 22.10.2023 р. становить 34742,34 грн. з яких: заборгованість по тілу кредиту -8121,24 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 26612,10 грн. (а.с. 99,100).
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Як свідчить зміст ч. 3, 5, 6, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
В абзаці 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, а також і те, що відповідачем будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 34742,34 грн.
Також на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., суд враховує наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представник позивача у обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав: договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 р., укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери»; протокол погодження вартості послуг (додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 р.); акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 р. у розмірі 7000,00 грн.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; додаткову угоду № 25770845070 до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 р. (а.с. 55-56,58,57,59).
Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17).
Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 7000,00 грн. є завеликими для даної категорії і складності справи і не відповідають критерію реальності таких витрат, оскільки у справі не проводились судові засідання, в яких брав би участь представник позивача, тому суд приходить до висновку щодо стягнення з відповідач на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.
На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 509, 526, 527, 530, 611, 626, 628, 638,1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 12, 19, 141, 247, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, м. Київ, п.і. 01024, ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за договором кредитної лінії № 918627877 від 22.10.2023 р. у розмірі 34742 (тридцять чотири тисячі сімсот сорок дві) грн. 34 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, м. Київ, п.і. 01024, ЄДРПОУ 43541163) судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.О.Колодяжний