Справа № 576/1934/25
Провадження № 2/576/623/25
23 вересня 2025 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Колодяжного А.О.,
за участю секретаря - Горлинської Н.С.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (надалі також - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивує тим, що 11.10.2023 р. між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір (оферти) № 11.10.2023-100001639, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 10000,00 грн. строком 42 дні. Згідно умов договору, заявка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Так, кредит було надано на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 11.10.2023 р., сума кредиту - 10000,00 грн., строк, на який надається кредит - 42 дні, дата повернення (виплати) кредиту- 21.11.2023 р.; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Грошові кошти в сумі 10000,00 грн. були зараховані ТОВ «Споживчий центр» 11.10.2023 р. на картковий рахунок клієнта № НОМЕР_1 . Відповідач, скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов'язань із своєчасного їх повернення не виконав, у зв'язку чим у нього, станом на момент пред'явлення позову - 04.08.2025 р., виникла заборгованість у розмірі 18820,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 8820,00 грн. - заборгованість за відсотками. Просить стягнути з відповідача суму заборгованості, а також понесені судові витрати.
13.08.2025 р. суд відкрив провадження у цій справі і з урахуванням ч. 4 ст. 19 ЦПК України та проханням сторони позивача, вирішив її розглянути у порядку спрощеного провадження (а.с. 38-39). Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні.
14.08.2025 р. на адресу відповідача була направлена копія ухвали про відкриття провадження у справі із пропозицією направити до суду свій відзив на позов (а.с. 40).
29.08.2025 р. відповідач отримав копію копія ухвали про відкриття провадження у справі, проте відзиву, в установлений судом строк, на позов не подав.
Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.
Так, судом встановлено, що 11.10.2023 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) № 11.10.2023-100001639, який разом з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) від 11.10.2023 р., заявкою, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), підтвердженням укладення кредитного договору та паспортом споживчого кредиту складає кредитний договір (а.с. 22-25, 26-27, 28-29).
Кредитний договір був підписаний 11.10.2023 р. електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором - Р726.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 10000,00 грн.; строк кредиту 42 дні з дати його надання; дата повернення кредиту - 21.11.2023 р.; процентна ставка становить 2,1% за один день (фіксована незмінювана процентна ставка) користування кредитом протягом строку, на який надається кредит; неустойка - 200,00 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Сторонами договору також узгоджено таблицю обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки.
Згідно п.3.1. договору за цим договором, кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-75XX-XXXX-4525.
Факт перерахування відповідачу грошових коштів на його картковий рахунок № НОМЕР_2 -XXXX-4525, який був вказаний ним у заявці, підтверджується квитанцією від 11.10.2023 р., відповідно до якої, 11.10.2023 р. о 13:33 год. були перераховані кошти у розмірі 10000,00 грн. (а.с. 20). Доказів зворотного матеріали справи не містять та такі не були надані відповідачем.
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 11.10.2023-100001639 від 11.10.2023 р. заборгованість відповідача за цим договором складає 18820,00 грн. з яких: 10000,00 грн. - основний борг, 8820,00 грн. - проценти. Проценти нараховані за період з 11.10.2023 р. по 21.11.2023 р. (а.с. 10).
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Факт укладення договору належним чином підтверджений та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Договір містить усі істотні умови, необхідні для даного виду правочину, а відтак, враховуючи його особисте підписання відповідачем, його умови були достеменно відомі останньому. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування. За правилами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем доводи та обґрунтування позову в ході розгляду справи не спростовані, а тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у сумі 18820,00 грн.
Згідно ч. ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн. (а.с. 1).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., суд враховує наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, в матеріалах справи відсутні документи щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг у розмірі 6000,00 грн.
Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача не підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 509, 526, 527, 530, 611, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 12, 19, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, п.і. 01032, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) заборгованість за кредитним договором № 11.10.2023-100001639 від 11.10.2023 р. у розмірі 18820 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, п.і. 01032, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ), судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.О.Колодяжний