Справа № 757/13000/25-ц
Провадження № 2/576/452/25
23 вересня 2025 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області
суддяУсенко Л.М.
секретар судового засіданняБірюк О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу№ 757/13000/25-ц
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс»
до ОСОБА_1
простягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи та представники:не викликались
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 24.03.2025 до Глухівського міськрайонного суду Сумської області за підсудністю передано цивільну справу за позовом ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 457198589 від 22.08.2024 року в розмірі 41581,96 грн та судових витрат.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 22.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальність «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 457198589 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов договору кредитодавець надав відповідачу кредит на суму 16 900 грн, перерахувавши кошти на його банківську картку № НОМЕР_1 .
22.10.2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс» за Договором факторингу № МВ-ТП/5.
Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання, у зв'язку з чим має непогашену заборгованість перед ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 457198589 у розмірі 50 031,96 грн. Позивач, виключаючи суму штрафних санкцій, просить стягнути з відповідача 41 581,96 грн (заборгованість по кредиту - 16 900 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 24 681,96 грн).
Ухвалою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16.06.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву.
За зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, однак поштовий конверт з кореспонденцією суду було повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». У зв'язку з чим, відповідач про розгляд справи також повідомлявся через офіційний портал «Судова влада України» веб-сторінку Глухівського міськрайонного суду Сумської області, своїм правом надати відзив не скористався, клопотання про розгляд справи з викликом у судове засідання не направив.
Заяв чи клопотань від учасників процесу не надійшло.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Безпосередньо дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
22 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальність «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 457198589, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с. 47-58).
Відповідно п.п.2.1, 3.1 договору позичальник отримав кредит у вигляді кредитної лінії в сумі кредитного ліміту у розмірі 16 900 гривень на умовах строковості, зворотності, платності та зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Строк кредитування - 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом нараховується в порядку передбаченому п.3.2 договору.
Згідно Розділу 4 договір підписаний на підставі Закону України «Про електронну комерцію».
Пунктом 5.1 договору передбачено, що кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_2 , що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання чергового траншу за договором.
22.10.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/5, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає ТОВ «Таліон Плюс» за плату, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги (а.с. 34-36).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги (а.с. 38) ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 457198589 у сумі 35159,96 грн..
Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за Договором № 457198589 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 35 159,96 грн, з яких 16 900 грн - заборгованість по кредиту; 9 809,96 грн - заборгованість по відсоткам, 8 450 грн - неустойка (а.с.40,41).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за Договором № 457198589 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 50 031,96 грн, з яких 16 900 грн - заборгованість по кредиту; 24 681,96 грн - заборгованість по відсоткам, 8 450 грн - неустойка (а.с.42,43).
Надані позивачем розрахунки відповідачем не оспорюються.
Платежі по кредиту відповідачем не здійснювались.
Факт отримання коштів відповідачем за даним кредитним договором підтверджується довідками ТОВ «Профітгід» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з яких вбачається, що з 22.08.2024 по 05.09.2024 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в загальній сумі 16900 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 (а.с. 63-73, 74-84).
Первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повідомлено відповідача про відступлення права вимоги (а.с.85), а ТОВ «Таліон Плюс» - про дострокове розірвання кредитного договору з 19.01.2025 та необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 50031,96 грн (а.с.85).
Статтею 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Отже, ТОВ «Таліон Плюс», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до розрахунку банку, який не спростований відповідачем, заборгованість за тілом кредиту становить - 16900 грн, за відсотками - 24681,96 грн, неустойка - 8450 грн, а всього - 50031,96 грн.
Однак позивач просить стягнути з відповідача 41581,96 грн, враховуючи те, що він, діючи в межах своїх прав, самостійно визначає обсяг та склад позовних вимог, що підлягають стягненню, а саме: заборгованість за кредитом - 16900 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 24681,96 грн.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою у межах позовних вимог. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 41581,96 грн., тобто в межах заявлених позивачем вимог.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати в сумі 2422,40 грн (а.с.9), які відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Також позивач просить стягнути з відповідача документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, надану за відповідним договором від 02.12.2024 року та додаткової угоди до нього (а.с. 85-91,92).
Зі змісту ст. 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Вартість послуг наданих за договором, згідно акту приймання-передачі послуг, який містить детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), від 30.12.2024 становить 5000 грн (а.с.93).
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Враховуючи характер виконаних адвокатом робіт з надання правової допомоги у зв'язку із розглядом справи, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, а саме того, що дана справа є типовою та юридично не складною, підготовка позову не потребує значного часу, справа розглянута без виклику сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат, понесених під час розгляду справи у розмірі 3 000,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263 - 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПО НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13, ЄДРПОУ 39700642) заборгованість за Договором кредитної лінії № 457198589 від 22.08.2024 року у розмірі 41 581,96 грн, з яких 16 900 грн - заборгованість по кредиту; 24 681,96 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 23.09 2025 року.
Суддя Л.М. Усенко