Справа № 489/6868/25
Провадження № 3/489/1794/25
Інгульський районний суд міста Миколаєва
Постанова
іменем України
23 вересня 2025 року місто Миколаїв
Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно з протоколом проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше притягувався до адміністративної відповідальності постановою серії ББА № 355635 від 29.09.2024 за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн, постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 22.04.2025 за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік, постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 19.06.2025 за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 3 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №426787 від 18.08.2025, 18.08.2025 о 13:08 год. в м. Миколаєві по провул. Кобера, 13-Б, водій ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 2.1 "а" ПДР України, керував транспортним засобом "ВАЗ 2108", д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, що вчинено повторно протягом року.
Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №426796 від 18.08.2025, 18.08.2025 о 13:08 год. в м. Миколаєві по провул. Кобера, 13-Б, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "ВАЗ 2108", д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння (бліде обличчя, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук), в порушення вимог п. 2.5 ПДР України, відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку в закладі охорони здоров'я КНП "МОЦПЗ" МОР, що вчинено двічі протягом року після того, як він піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, причини неявки не повідомив, до суду не надходило клопотання про відкладення розгляду справи. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судовою повісткою за вказаною у протоколах адресою місця проживання, правдивість якої підтверджується підписами ОСОБА_1 при ознайомленні зі змістом протоколів, смс-повідомленням, повідомленням у месенджері «Вайбер», по телефону та оголошенням на сайті судової влади. Таким чином судом вжито всіх можливих та вичерпних заходів для своєчасного виклику особи до суду. При складенні протоколів ОСОБА_1 не заперечував свою вину в інкримінованих правопорушеннях.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також у п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року ЄСПЛ констатував, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
При цьому, особі відомо, що на розгляді Інгульського районного суду міста Миколаєва знаходиться справа про адміністративне правопорушення відносно неї, про що їй повідомлялось особисто під час складення протоколів, а також повідомлялася судом. У зв'язку з цим, особа, відносно якої складено протоколи, яка обізнана про те, що справи відносно неї перебувають на розгляді в суді, виходячи із практики ЄСПЛ, зобов'язана вживати заходів для того, щоб дізнатись про стан відомих їй судових проваджень, зокрема отримати судові повістки та з'явитися до суду для розгляду вказаних справ.
Згідно зі ст. 6 Конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Суддя враховує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішує питання щодо участі в судовому засіданні.
Отже, оскільки від особи не надходило клопотання про відкладення розгляду справи та остання мала достатньо часу та можливостей реалізувати своє право викласти свої аргументи щодо протоколів про адміністративне правопорушення, тому суддя вважає можливим провести розгляд справ за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, суддя виходить з того, що якщо особисто особа не з'явилася у судове засідання, а суддя вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення (постанови), не відкладаючи розгляд справи, то він може вирішити таку справу. При цьому, основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності чи її захисника, а можливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні на підставі наявних доказів.
Також суддя враховує той факт, що участь особи в суді при розгляді справи про адміністративне правопорушення вказаної категорії не є обов'язковою.
Таким чином, беручи до уваги розумний строк розгляду справ, відсутність клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а також відсутність обґрунтованого клопотання необхідності відкладення розгляду справ, суддя приходить до висновку про можливість та доцільність розгляду справ у відсутність особи, відносно якої складено протоколи.
Дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протоколи про адміністративне правопорушення; копію постанови серії ББА № 355635 від 29.09.2024, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; довідки УПП в Миколаївській області від 19.08.2025; копії постанов Заводського районного суду міста Миколаєва від 22.04.2025 у справі №487/18/25 та від 19.06.2025 у справі №487/9438/24; переглянувши відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського), суддя дійшов таких висновків.
Згідно п. 2.1 "а" Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною п'ятою ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, вчинене повторно протягом року.
Відповідно до постанови серії ББА № 355635 від 29.09.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за фактом керування 29.09.2024 транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом.
Диспозицією ч. 3 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з частинами 2, 3 та 6 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами пункту 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ та МВС.
Відповідно до п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів, в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Пункт 3 зазначеного Порядку передбачає можливість проведення огляду як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), так і лікарем закладу охорони здоров'я.
Проте Інструкція про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), яка визначає саму процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, деталізує процедуру такого огляду у залежності від виду сп'яніння.
Так, розділ ІІ зазначеної Інструкції визначає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів.
В той же час пунктом 12 розділу ІІ даної Інструкції визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Пункт 4 розділу І Інструкції визначає ознаки саме наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на відміну від п. 3 розділу І Інструкції, який визначає ознаки алкогольного сп'яніння.
При цьому, відповідно до положень п. 7 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим.
Пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Із пунктів 16, 17, 18, 19, 22 розділу ІІІ Інструкції слідує, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма». Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Таким чином, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння, огляд такого водія поліцейським на стан сп'яніння на місці із використанням спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій в обов'язковому порядку направляється до найближчого закладу охорони здоров'я для встановлення того, чи перебуває він в стані наркотичного сп'яніння та для проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При цьому, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодився виконувати додатково покладені на нього обов'язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пунктом 2.5 яких зобов'язано водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Натомість, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені ознаки саме наркотичного сп'яніння, передбачені п. 4 Розділу І Інструкції (зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, бліда шкіра обличчя), які поліцейський спостерігав в особи, тому остання була зобов'язана на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння саме в закладі охорони здоров'я.
Проте, з відеозапису з нагрудного реєстратора поліцейського вбачається, що за вказаних у протоколі обставин ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, на вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я категорично відмовився, незважаючи на роз'яснення поліцейського, що наслідком такої відмови є складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Крім того, на відеозаписі зафіксовано, що перед складенням протоколу поліцейський роз'яснив права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що підтверджується також і змістом протоколів про ознайомлення особи з її правами.
Також при складенні протоколів про адміністративне правопорушення особа ознайомилася з їхнім змістом та не виклала будь-яких зауважень з приводу інкримінованих правопорушень та не виклала жодних заперечень проти них.
Крім того, зміст відеозапису свідчить про те, що відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах відповідно до вимог ст. 40 Закону України "По національну поліцію". Відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до вимог якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. При цьому, тривалість та зміст відеозапису дозволяють встановити повні та необхідні відомості щодо обставин відмови особи від огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Також складені протоколи про адміністративне правопорушення відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, містять виклад суті вчинених правопорушень та є джерелами доказової інформації про події правопорушень та особу, яка їх вчинила. При цьому, ОСОБА_1 ознайомився з їхнім змістом та не заперечував факту інкримінованих йому правопорушень.
Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійсно керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, що вчинено двічі протягом року після накладення на неї адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також повторно протягом року керувала транспортним засобом, будучи позбавленою права керування транспортними засобами, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.
Таким чином, встановлені суддею обставини вказують на наявність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованих їй правопорушень та своїми діями вона вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Оскільки особа притягається до адміністративної відповідальності за кілька адміністративних правопорушень, справи про які перебувають на розгляді одного судді, тому з метою своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин правопорушень є доцільним провести одночасний розгляд вказаних справ, об'єднавши їх в одне провадження.
Враховуючи особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (повторно протягом року притягується), обставини вчинення адміністративних правопорушень, вважаю за доцільне накласти на неї адміністративне стягнення в межах санкції адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, яке, на переконання судді, є більш серйозним правопорушенням з числа вчинених особою, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та без конфіскації транспортного засобу, оскільки в матеріалах справи наявні відомості про належність транспортного засобу, яким керувала особа в момент вчинення адміністративних правопорушень, на праві власності ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, на яку накладено стягнення, підлягає стягненню судовий збір в дохід держави.
Керуючись статтями 36, 252,266,280,283,284,285 КУпАП, суддя
постановив:
Справи про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 згідно з протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №426796 від 18.08.2025 (справа №489/6868/25, провадження №3/489/1794/25) та серії ЕПР1 №426787 від 18.08.2025 (справа №489/6870/25, провадження №3/489/1795/25), - об'єднати в одне провадження, присвоївши єдиний №489/6868/25 (провадження №3/489/1794/25).
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) грн (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач коштів: Миколаївське ГУК/Микол. обл./21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300, рахунок отримувача: UA438999980313010149000014001), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно зі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя М.В. Гриненко