Справа № 488/2991/25
Номер провадження № 1-кп/488/278/25
23.09.2025 року
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням,-
ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України, -
Прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України, такі як, можливість переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування і суду, скоєння нового злочину чи продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, не зменшилися.
Сторона захисту просила у клопотанні прокурора відмовити та обрати обвинуваченому домашній арешт, посилаючись на те, що обвинувачений не має наміру переховуватись від суду, має сталі соціальні зв'язки - матір пенсійного віку та брата інваліда, яким потрібна його фізична допомога, постійне місце мешкання; захисник також вважала, що ніякої важливості для країни агесора інформація, яку передавав ОСОБА_6 , не мала, тому ніяких збитків його діями не заподіяно.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу, судом встановлено, що:
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного, особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, зокрема за ч. 3 статті 114-2 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8-ми до 12-ти років.
Репутація обвинуваченого, який не працевлаштований, розлучений, утриманців не має, тобто не має стійких соціальних зв'язків, або інших чинників, які б утримували його від втечі, усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує в разі визнання винним за вироком суду, матиме можливість переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Крім того, обвинувачений, маючи проросійські політичні погляди, знаючи про те, що на даний час частина території України знаходиться під тимчасовою окупацією країни агресора рф та не знаходиться під контролем правоохоронних органів України, що унеможливить його розшук, дає підстави дійти висновку про доведеність ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та/або суду.
Щодо ризику вчинення ОСОБА_4 нових злочинів та продовження кримінального правопорушення, то доводи прокурора є слушними, з огляду на те, що ОСОБА_4 має проросійські політичні погляди, те що рф продовжує на території України повномаштабну збройну агресію, тривають бойові дії в тому числі в частині Миколаївської області, ОСОБА_4 є особою, відповідно до обвинувального акту, яка добровільно надала відомості представникам держави, що здійснює збройну агресію проти України, яких встановити та затримати не вдалось за можливе, тому є підстави вважати що він і надалі буде співпрацювати з представниками рф.
Щодо наявності названого ризику також свідчить той факт, що знаходячись на волі, при наявній можливості припинити вчиняти кримінальні правопорушення, добровільно свою злочинну діяльність ОСОБА_4 не зупинив. Такі злочинні дії обвинуваченого були припинені через обставини, які не залежали від його волі, під час його затримання правоохоронним органом після вчинення злочину.
Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, невчинення іншого кримінального правопорушення, а підставами застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити вказані дії.
З урахуванням викладеного суд вважає доведеним наявність вищевказаних ризиків і неможливість запобігти їм при вжитті більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України та вважає доцільним продовжити тримання обвинуваченого під вартою, а відповідно - до задоволення клопотання прокурора.
Застосування до обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків та не є можливим відповідно до імперативних вимог положень ч.6 ст.176 КПК України, згідно з якими під час дії воєнного стану до особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.114-2 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, застосовується лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , суд вважає таку міру виправданою, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії»).
Доводи сторони захисту, за думкою суду, не можуть бути самодостатньою підставою для відмови в продовженні тримання під вартою та не можуть нівелювати ризики, встановлені судом.
Підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 на більш м'який суд не вбачає.
У клопотанні сторони захисту з цього приводу слід відмовити за необгрунтованістю.
На підставі викладеного і керуючись ст. 176-178,183, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 (шістдесяти) діб, а саме до 22.11.2025 року включно без визначення розміру застави.
У клопотанні обвинуваченого та його захисника адвоката ОСОБА_5 про обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити за необгрунтованістю.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, що не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1