Справа № 333/2414/25
Провадження № 2/333/2485/25
05 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, -
10.03.2025 року позивач - АТ «АКЦЕНТ-БАНК» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, в якому просить стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № SAMABWFC00001673153 від 06.08.2018 року у розмірі 32 493 грн. 98 коп., за кредитним договором № 20.00.0001113544 від 15.02.2022 року в розмірі 6 908 грн. 21 коп., та судові витрати у розмірі 3 028,00 грн.
Ухвалою суду від 05.08.2025 року за клопотанням представника позивача виключено неналежного відповідача ОСОБА_2 з кола осіб, що приймають участь у справі.
Позов обґрунтований таким. 06.08.2018 між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_3 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-заяви ОСОБА_3 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до підписаної Анкети-заяви ОСОБА_3 погодився із тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також вказано, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту https://a-bank.com.ua та зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно ознайомитись з їх змінами на сайті А-Банку https://a-bank.com.ua. 15.02.2023 року АТ «А-Банк» ініційовано встановлення кредитного ліміту у розмірі 27 000,00 грн. на його банківський рахунок. ОСОБА_3 надано кредит за умовами та тарифами по картці «Універсальна GOLD» у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок № НОМЕР_1 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. А-Банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надав ОСОБА_3 кредит (встановив кредитний ліміт) відповідно до умов договору. Відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором, тому станом на 09.01.2025 року його заборгованість становить 32 493 грн. 98 коп., яка складається з: 22 058 грн. 80 коп. - залишок заборгованості за тілом кредиту; 10 435 грн. 18 коп. - залишок заборгованості за процентами.
15.02.2022 року між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_3 підписано заяву про надання послуги «Швидка готівка» № А339СТ155101234124, надано кредит на суму 15 000,00 грн., на строк 36 місяців, з 15.02.2022 року по 15.02.2025 року, за сплатою відсотків - 75% на рік, розмір щомісячного платежу - 1 064 грн. 48 коп. Переказ здійснено на номер платіжної картки 5375235211561053. Свої зобов'язання банк виконав, проте ОСОБА_3 не виконував належним чином зобов'язання, внаслідок чого наявна заборгованість по кредитному договору № 20.00.0001113544 від 15.02.2022 року в розмірі 6 908 грн. 21 коп., яка складається з: 5 604 грн. 16 коп. - залишок заборгованості за тілом кредиту; 1 304 грн. 05 коп. - залишок заборгованості по процентам.
АТ «АКЦЕНТ-БАНК» стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Сума заборгованості не змінювалась з моменту смерті ОСОБА_3 .
За запитами представника АТ «АКЦЕНТ-БАНК» позивачу стало відомо, що спадкоємцем є ОСОБА_1 , якій банком 21.11.2024 року надсилалась претензія-вимога про необхідність виконання зобов'язань перед банком. Окрім того, банк звертався з претензією-вимогою 22.05.2024 року до Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори.
За таких обставин представник позивача звернувся до суду та просив стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № SAMABWFC00001673153 від 06.08.2018 року у розмірі 32 493 грн. 98 коп., за кредитним договором № 20.00.0001113544 від 15.02.2022 року в розмірі 6 908 грн. 21 коп., та судові витрати у розмірі 3 028,00 грн.
Ухвалою суду від 25.03.2025 року провадження по справі відкрито, постановлено розглядати справу у спрощеному провадженні з викликом сторін, витребувано від Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 166/2024, заведену після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14.04.2025 року до суду надійшла копія спадкової справи № 166/2024, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судове засідання представник позивача не з'явився, до позовної заяви додав клопотання, в якому просив суд розглядати справу за відсутності представника АТ «А-Банк», не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті суду, причини неявки суду не повідомила, відзиву до суду не надсилала. За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленою та можливим, за згодою представника позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Відповідач ОСОБА_1 , згідно зі ст. 128 ЦПК України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася. Причини неявки суду не повідомила. Заяви про розгляд справи без її участі, відзив та заперечення не надала.
Враховуючи те, що відповідач була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з'явилась в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подала, а представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 06.08.2018 між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_3 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-заяви ОСОБА_3 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 . 15.02.2023 року АТ «А-Банк» ініційовано встановлення кредитного ліміту у розмірі 27 000,00 грн. на його банківський рахунок. ОСОБА_3 надано кредит за умовами та тарифами по картці «Універсальна GOLD» у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок № НОМЕР_1 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 18-29).
Станом на 09.01.2025 року заборгованість ОСОБА_3 становить 32 493 грн. 98 коп., яка складається з: 22 058 грн. 80 коп. - залишок заборгованості за тілом кредиту; 10 435 грн. 18 коп. - залишок заборгованості за процентами (а.с. 9-17).
15.02.2022 року між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_3 підписано заяву про надання послуги «Швидка готівка» № А339СТ155101234124 (а.с. 37). Діючи на підставі особистого волевиявлення клієнт просив надати АТ «А-БАНК» кредит за послугою «Швидка готівка» на умовах: відповідно до п. 1 заяви, вид кредиту послуга «Швидка готівка»; відповідно до п. 3 заяви, мета отримання кредиту придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; відповідно до п. 4 заяви, сума кредиту - 15 000,00 грн.; відповідно до п. 5 заяви, строк кредиту - 36 місяців з 15.02.2022 року по 15.02.2025 року; відповідно до п. 6 заяви, процентна ставка (фіксована) - 75 % на рік; відповідно до п. 8 заяви, розмір щомісячного платежу 1 064 грн. 48 коп.; відповідно до п. 9 заяви, номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 5375235211561053; відповідно до п. 10 заяви, загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 38 321 грн. 85 коп.; відповідно до п. 11 заяви, погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відповідно до п. 12 заяви, у випадку порушення клієнтом зобов'язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу; відповідно до п. 14 заяви, кредит надається клієнту відповідно до Тарифів, які розміщуються на вебсайті Банку у розділі «Кредити - Швидка готівка»; відповідно до п. 20 заяви, клієнт підтверджує та погоджується, що: ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір, спадкоємець отримала перераховані документи та підписала, що вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Отже, шляхом підписання договору ОСОБА_3 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «А-Банк» від 01.11.2011 року (чинні на день укладення кредитного договору) (надалі - умови і правила) і прийняв його умови, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно, попередньо ознайомлена з вимогами чинного законодавства України щодо недійсності правочинів а також відповідно до ст. 634 ЦК України.
Відповідно до п. 1.1.3.2.7 умов і правил, у разі смерті клієнта - фізичної особи після одержання відповідних відомостей (копія свідоцтва про смерть), з метою виключення використання карток/рахунків третіми особами, заборгованість за кредитами померлого клієнта банк обліковує на спеціальних внутрішніх рахунках і здійснює інформування спадкоємців і нотаріуса про заборгованість клієнта.
На виконання умов вищевказаного кредитного договору та умов та правил надання банківських послуг банк свої зобов'язання щодо надання відповідних сум кредиту виконав повністю, проте за боржником залишилось невиконане зобов'язання.
У зв'язку зі смертю божника, відкриття та прийняття спадщини його спадкоємцями, кредитор має право вимагати від спадкоємців боржника повернення заборгованості у межах вартості спадкового майна та в межах визначених законом.
Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору № N20.00.0001113544 (внутрішньобанківський номер для обліку заборгованості) від 15.02.2022 року станом на 31.12.2024 року заборгованість ОСОБА_3 перед АТ «А-Банк» становить у розмірі 6 908 грн. 21 коп., яка складається з: 5 604 грн. 16 коп. - залишок заборгованості за тілом кредиту; 1 304 грн. 05 коп. - залишок заборгованості по процентам (а.с. 32-33).
Розрахунок заборгованості підтверджує активацію картки, отримання на картковий рахунок грошових коштів та рух кредитних коштів по ній, фіксуючи користування особи, зняття та погашення сум кредитних коштів.
Розрахунок заборгованості, наданий суду на дослідження позивачем, є офіційним документом, що виготовляється уповноваженим працівником Банку у ліцензованому програмному забезпеченні, у якому вбачаються усі наявні на рахунку Клієнта кошти та фіксується їх розподіл на погашення заборгованості.
Відповідно до Постанови Вінницького апеляційного суду від 15.09.2021року по справі № 136/1241/20, виконаний Банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.
Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.12.2020 року по справі № 278/2177/15-ц, наявні два правові висновки колегії суддів зокрема, що наданий банком розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України. А також, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.07.2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року по справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 року по справі № 760/7792/14-ц
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 21.02.2024 року (а.с. 41).
22.05.2024 року представник АТ «А-Банк» направив до Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори претензію-вимогу, із вимогою завести спадкову справу по померлому та повідомити місце відкриття спадщини, про виявлене спадкове майно, його склад та місцезнаходження, чи відомі особи спадкоємців, їх місце проживання або роботи, чи був проведений опис майна спадкодавця, чи видавалося свідоцтво про право на спадщину, чи надходили заяви від інших кредиторів та із вимогою повідомити спадкоємців про наявну заборгованість (а.с. 42-43).
Вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст. 1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця. У цьому випадку позивач скористався своїм правом подати вимогу через нотаріуса. Банку не відмовлено у прийнятті вимоги кредитора.
Як вбачається з відповіді нотаріальної контори спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована Четвертою Запорізькою державною нотаріальною конторою за № 166/2024 на підставі претензії-вимоги АТ «Акцент-Банк» № 10/2024 від 22.05.2024 року.
21.11.2024 року АТ «Акцент-Банк» направив претензію-вимогу до спадкоємців, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , предметом якої була вимога сплатити одним платежем на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» вказану заборгованість (а.с. 47, 51).
Відповідно до Правил надання комплексних банківських послуг фізичним особам у АТ «АКЦЕНТ-БАНК», у випадку смерті клієнта або реорганізації банку відповідні права та обов'язки за Договором переходять до їх спадкоємців/правонаступників.
Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористався правовою допомогою.
За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Аналогічні вимоги ставляться ч. 1 ст. 1049 ЦК України.
За змістом ст. 608 ЦК України, зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконано іншою особою.
Відповідно до ст.1216,1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Частинами 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Зі змісту зазначених норм випливає, що прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин, - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.
За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Тлумачення ст. 1281 ЦК України свідчить, що вказана норма не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі № 758/8549/15-ц).
Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем дотримано строк пред'явлення вимоги до спадкоємців померлого ОСОБА_3 згідно з ч. 2 ст. 1281 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 18.09.2019 року у справі № 640/6274/16-ц зазначив, що при дотриманні кредитором строків, визначених у ст. 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини).
Також, судом встановлено, що спадкоємець ОСОБА_2 30.07.2024 року надав до нотаріальної контори заяву, якою відмовився від прийняття спадщини за законом на користь дружини спадкодавця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В п. 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Згідно зі ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто в розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов'язки на нового боржника.
Право на захист є складовою будь-якого суб'єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців.
Доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора. Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 19.02.2020 року у справі № 607/98/17.
Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Як роз'яснено у п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця.
При цьому відсутність у спадкоємців свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця настає лише за умови додержання кредитором вимог ст. ст. 1281, 1282 ЦК України.
Абзацом другим п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами ст. 625 цього Кодексу.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених ст. 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
У разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
Верховний Суд у постанові від 01.07.2021 року у справі № 202/7691/17 дійшов до висновку, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені ч. ч. 2, 3 ст. 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі ч. 4 ст. 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених ст. 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України.
Згідно зі ст. 1281 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги (ст. 1281 ЦК України).
Таким чином, на підставі вищенаведених правових норм відповідач ОСОБА_1 , як спадкоємець після смерті ОСОБА_3 , зобов'язана задовольнити вимоги кредитора АТ «А-Банк» повністю, але в межах вартості майна, одержаного нею у спадщину після смерті ОСОБА_3 .
З огляду на вказане, слід врахувати принцип змагальності цивільного процесу, закріплений у ст. 81 ЦПК України, який передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Разом з тим, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо вартості спадкового майна, не спростовано факт дотримання строків та порядок пред'явлення вимоги належними та допустимими доказами.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № SAMABWFC00001673153 від 06.08.2018 року станом на 09.01.2025 року заборгованість ОСОБА_3 складає 32 493 грн. 98 коп. (а.с. 9-10). Проте, згідно з випискою по картці НОМЕР_1 встановлено, що 09.01.2025 року та 05.02.2025 року було здійснено погашення боргу - 2 000,00 грн. (по 1 000,00 грн. платіж), тому сума, яка підлягає стягненню складає 30 493 грн. 98 коп.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредиту № N 20.00.0001113544 від 15.02.2022 року сума боргу ОСОБА_3 складає 6 908 грн. 21 коп.
Відповідач не спростувала та не заперечила розрахунку суми заборгованості наданого позивачем, не надала інших доказів, які суд міг би належним чином оцінити, відтак у суду відсутні законні підстави для того, що піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем доказами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості померлого боржника за вказаними кредитними договорами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позову (94%) з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2 846 грн. 32 коп.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 43, 49, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця - задовольнити частково.
Стягнути у межах вартості спадкового майна з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 14360080) суму заборгованості по кредитному договору № SAMABWFC00001673153 від 06.08.2018 року в розмірі 30 493 (тридцять тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 98 коп. та суму заборгованості по кредитному договору № N20.00.0001113544 (внутрішньобанківський номер для обліку заборгованості) від 15.02.2022 року в розмірі 6 908 (шість тисяч дев'ятсот вісім) грн. 21 грн., всього 37 402 (тридцять сім тисяч чотириста дві) грн. 19 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 14360080) суму понесених судових витрат - судового збору в розмірі 2 846 (дві тисячі вісімсот сорок шість) грн. 32 коп.
В іншій частині - відмовити.
Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 серпня 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик