29.07.2025
Справа № 331/6006/23
Провадження № 2/331/67/2025
29 липня 2025 року місто Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Яцун О.О.,
за участю секретаря судового засідання Красан І.Л.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Клєц Т.С.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача адвоката Железняка В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, усунення від права на спадкування за законом та визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Т.М., про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, усунення від права на спадкування за законом та визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом, в якій позивач просить суд встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 26 січня 2013 року по 21 грудня 2022 року (по день його смерті);визнати такою, що не має права на спадкування та усунути від права на спадкування за законом на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , як рідну сестру померлого;визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.1-5).
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 18 вересня 2023 року дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.62).
На виконання ухвали суду від 18 вересня 2023 року позивачем ОСОБА_1 01.12.2023 року було подано до канцелярії суду заяву про усунення недоліків (а.с.65) та уточнену позовну заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, усунення від права на спадкування за законом та визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом (а.с.66-70).
В уточненій позовній заяві про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, усунення від права на спадкування за законом та визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом, в обґрунтування вимог позивачем зазначено, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 26 січня 2013 року по 21 грудня 2022 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією родиною без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет та вели спільне господарство, купували меблі у квартиру, побутову техніку, усі свята святкували разом.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, у зв?язку з чим, відкрилась спадщина на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , у тому числі на квартиру АДРЕСА_2 . Позивач також зазначає, що оскільки вона та померлий ОСОБА_3 проживали разом однією сім'єю протягом останніх 9 років 11 місяців за адресою: АДРЕСА_1 , то відповідно до ч. 2 ст. 1258, ст. 1264 ЦК України вона є спадкоємцем четвертої черги після померлого ОСОБА_3
06 березня 2023 року, у відповідності до законодавства України, позивач протягом шести місяців з моменту смерті спадкодавця ОСОБА_3 , звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бахматської Т.М. із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 . Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.11.2023 року за № 1133/02-31, винесеної приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т.М., нотаріальна дія не могла бути вчинена, оскільки у спадковій справі № 119/2022, розпочатій 28.12.2022 року, відсутній документ, який би підтверджував факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Для подальшого оформлення спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , позивачу необхідно встановити факт проживання однією сім?єю з ним не менше п?яти років до часу відкриття спадщини. Це і є підставою для звернення до суду з даним позовом.
Позивачем також звернуто увагу на те, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 09.06.2023 року по справі № 336/2214/23 заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, залишено без розгляду, на підставі наявності спору про право, який розглядається у порядку позовного провадження.
Крім того, позивач зазначає, щоз 2021 року померлий ОСОБА_3 важко хворів та йому було поставлено діагноз - злоякісне новоутворення нирки. Йому було встановлено інвалідність. Він важко пересувався, потребував стороннього догляду. Протягом всього часу його хвороби (перебування на стаціонарному лікуванні у медичних закладах) жодна особа, в тому числі і рідна сестра померлого - ОСОБА_2 , не надавали ОСОБА_3 ніякої допомоги, ані фінансової, ані фізичної.
Позивач також вказує, що відповідач ОСОБА_2 вважає себе люблячою сестрою померлого ОСОБА_3 , проте, насправді близьких зв'язків у неї із померлим ніколи не було, та й будь-якої допомоги вона брату ніколи не надавала, але він потребував цієї допомоги. Позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_4 добре обізнана про те, що допомогу та догляд померлому ОСОБА_3 надавала лише позивач, яка майже 10 років постійно проживала разом із останнім. При цьому, сестра померлого - ОСОБА_2 намагалась контролювати їх сімейне життя із ОСОБА_3 .
Лікування ж ОСОБА_3 було довгим, важким та коштовним. Позивач змушена була одночасно і працювати, оскільки необхідні були гроші на лікування, і доглядати за цивільним чоловіком, який потребував стороннього догляду, оскільки допомоги з боку його родичів не було. Позивач стверджує, що відповідачу ОСОБА_2 добре було відомо, що позивач одна лікувала її брата і доглядала за ним. ОСОБА_2 бачила, що її брат ОСОБА_3 вже не мав змоги працювати, він лише лежав на ліжку та від болю кричав. На думку позивача, у даному випадку вбачається очевидне ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, її бездіяльність спрямована на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто, ОСОБА_2 усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій, адже не вважала це за потрібне.
Крім того, позивач зазначила, що у квартирі ОСОБА_3 , де вони проживали разом з останнім, вона мала свої речі, одяг, які там і залишилися у спірній квартирі. Вже після поховання ОСОБА_3 , коли позивач знаходилася на роботі, ОСОБА_2 змінила замки у його квартирі, та до квартири позивач вже не змогла потрапити, навіть не змогла забрати власні речі та одяг, оскільки відповідач відмовилася відчинити позивачу двері. Позивач змушена була звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою, але відповідач так і не повернула речі позивачу ОСОБА_1 . У квартирі залишалися також оригінали документів щодо нерухомого майна, які забрала відповідач та утримує їх у себе, але ці документи є в матеріалах спадкової справи після померлого ОСОБА_3 . Відповідач отримала оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , так як зазначила, що вона повинна підписати договір із похоронним бюро на поховання брата. Оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_3 відповідач залишила у себе. Щодо поховання ОСОБА_3 , то витрати по похованню несли як позивач, так і відповідач, і то, на думку позивача, відповідач несла витрати на поховання ОСОБА_3 , оскільки розуміла, що потрібно. щоб свідки бачили, що вона приймає участь у похованні брата.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 26 січня 2013 року по 21 грудня 2022 року (по день його смерті);визнати такою, що не має права на спадкування та усунути від права па спадкування за законом на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , як рідну сестру померлого;визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.66-70).
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 04 грудня 2023 року вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі та витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бахматської Т.М. завірену належним чином копію спадкової справи № 119/2022 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 (а.с.76).
На виконання ухвали судуприватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т.М.було надіслано до суду копію матеріалів спадкової справи № 119/2022 після померлого ОСОБА_3 (а.с.87-110).
03 січня 2024 року відповідачем ОСОБА_2 було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. У відзиві відповідач вказує, що позивач ОСОБА_1 , на підтвердження того, що проживала разом з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 26.01.2013 року по 21.12.2022 року, не надала суду належних та допустимих доказів. Позивач визнає, що має зареєстроване місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_3 , яке знаходиться в іншому адміністративно-територіальному районі міста Запоріжжя, ніж житло ОСОБА_3 . Відсутність реєстрації позивача (навіть тимчасової) у спірній квартирі ОСОБА_3 , розташованій за адресою: АДРЕСА_1 та збереження нею реєстрації за місцем свого постійного проживання, у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , підтверджує те, що брат відповідача ОСОБА_3 не давав згоди на проживання позивача у його квартирі, а позивач, у свою чергу, не виявляла наміру змінювати місце свого постійного проживання. Викладене вказує на відсутність на той час наміру у позивача та померлого ОСОБА_3 жити разом в одній квартирі та вести спільне господарство. Надані позивачем докази свідчать лише про те, що між позивачем і ОСОБА_3 були дружні відносини і вони періодично зустрічались, разом відпочивали та проводили дозвілля. Проте, подібні відносини у ОСОБА_3 були й з іншими жінками у зазначений позивачем ОСОБА_1 період часу. Сімейних відносин позивач і померлий ОСОБА_3 не створювали, спільне господарство не вели та не були пов'язані взаємними правами та обов'язками. Отже, враховуючи вищезазначене, на думку позивача відсутні правові підстави для встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як чоловіка і жінки.
Крім того, відповідач зазначає у відзиві, що позивачем ОСОБА_1 надумані підстави для усунення відповідача, спадкоємця другої черги, від права на спадкування після смерті брата ОСОБА_3 . Дійсно, рідний брат відповідача - ОСОБА_3 останнім часом тяжко хворів, проте, до самої смерті він був спроможний самостійно себе обслуговувати, вести своє домашнє господарство і не потребував постійної сторонньої допомоги та догляду (опіки), отже, він не перебував у безпорадному стані. Медичні документи та інші письмові докази, які б свідчили про протилежне, відсутні. Відповідач вказує, що в межах своїх можливостей вона періодично надавала брату допомогу у веденні домашнього господарства, як то: прибирання в квартирі, прання білизни, приготування їжі, купівля продуктів і ліків та інше. Також зазначила, що брат приймав таку допомогу від неї, дякував та неодноразово говорив, що він може це зробити і самостійно. Разом з тим, брат ОСОБА_3 ніколи не звертався до відповідача з проханнями по допомогу, грошей він також не просив. Матеріально брат відповідача був забезпечений: регулярно отримував пенсію, мав власні заощадження, необхідну побутову техніку та інше майно для нормального і комфортного проживання у квартирі. Відповідач неодноразово пропонувала брату переїхати жити до неї за адресою: АДРЕСА_4 . Однак, він відмовлявся та запевняв її, що має достатньо сил і можливостей для самостійного проживання. Окрім того, за приписами норм сімейного законодавства рідні брати та сестри не наділені обов'язком надавати допомогу один одному. Відповідач також зазначила, що з 07.06.2013 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який на час хвороби брата досяг похилого віку, мав хворе серце та визнаний особою з інвалідністю 2-ї групи. Чоловік відповідача - ОСОБА_5 потребував і потребує догляду та допомоги, яку йому надавала і надає виключно відповідач. Відповідач ще не досягла пенсійного віку, працювала і працює донині, протягом тижня зайнята. Проживала на значній відстані від місця проживання брата ОСОБА_3 . Сукупність цих обставин зменшували можливості відповідача надавати допомогу брату ОСОБА_3 під час його хвороби. Посилаючись на зазначені обставини, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі(а.с.112-116).
09 січня 2024 року позивачем ОСОБА_1 було подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_2 , в якій вона надає додаткові пояснення та просить позов задовольнити у повному обсязі (а.с.135-138).
22 січня 2024 року відповідачем ОСОБА_2 подано до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.150-152).
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 18 жовтня 2024 року підготовче провадження у цивільній справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-ІХ від 26.02.2025 року, назву Жовтневого районного суду міста Запоріжжя змінено на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.
30 квітня 2025 року внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадянських формувань щодо перейменування Жовтневого районного суду міста Запоріжжя на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і її представник - адвокат Клєц Т.С., яка діє на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1135549 від 09.01.2024 року (а.с.140), уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просять уточнений позов задовольнити з підстав, наведених у ньому.
Відповідач ОСОБА_2 її представник - адвокат Железняк В.К., який діє на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1014812 від 25.12.2023 року (а.с.185), позовні вимоги не визнали, просили суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Т.М.у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце проведення судовогозасідання була повідомлена судом своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила. При цьому, третьою особою було подано до суду заяву про розгляд справи без її участі (а.с.176).
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що позивач ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_3 протягом 8-10 років до смерті ОСОБА_3 і на момент смерті останнього, ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 за місцем проживання останнього: по АДРЕСА_5 . ОСОБА_3 і ОСОБА_1 були родиною. ОСОБА_3 хворів, а позивач займалася його лікуванням та доглядом. ОСОБА_3 говорив свідку, що він за власні кошти купує собі ліки. Сестру ж ОСОБА_3 - відповідача по справі ОСОБА_2 , за місцем проживання померлого ОСОБА_3 він останнім часом не бачив. Свідок також зазначив, що раніше ОСОБА_3 зустрічався із ОСОБА_7 , але вони разом не проживали. Згодом, ОСОБА_3 почав проживати разом з ОСОБА_1 . Йому також відомо, по позивач по справі і ОСОБА_3 разом купували продукти харчування. Як саме вони витрачали кошти йому невідомо, але вони проживали однією сім'єю. При цьому, ОСОБА_3 жодного разу не скаржився на свою сестру ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона проживала в одному будинку (по АДРЕСА_5 ) із померлим ОСОБА_3 , з останнім вона також працювала разом в одній організації. В період з 2012-2013 років і по день смерті ОСОБА_3 , позивач про справі ОСОБА_1 проживала разом з ним. ОСОБА_3 весь час проживав лише у себе вдома по АДРЕСА_5 . З ОСОБА_7 померлий ОСОБА_3 мав стосунки у період 1985-1986 роки, але разом вони не проживали. Свідок також зазначила, що декілька раз бачила за місцем проживання померлого ОСОБА_3 його сестру - відповідача по справі ОСОБА_2 . Жодного разу не чула, щоб ОСОБА_3 скаржився на рідних.
Свідок ОСОБА_10 , яка проживала в одному під'їзді із померлим ОСОБА_3 , пояснила суду, що з 2013 року позивач ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 в квартирі останнього по АДРЕСА_5 . Їй відомо, що ОСОБА_3 і позивач ОСОБА_1 спільно купували продукти харчування, ліжко. З ОСОБА_7 вона не знайома, бачила її лише після смерті ОСОБА_3 . Рідна ж сестра померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 приходила до свого брата ОСОБА_3 , але їй не відомо про її допомогу останньому. Проте, на свою сестру ОСОБА_8 , померлий ОСОБА_3 не скаржився. ОСОБА_3 тяжко хворів, проте ніколи не скаржився. З кінця літа 2022 року і по день смерті із своєї квартири він вже не виходив.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , яка являється сусідкою померлого ОСОБА_3 , пояснила, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_6 на першому І поверсі, а ОСОБА_3 разом із позивачем ОСОБА_1 проживали на другому поверсі зазначеного будинку з 2013 року. Свідок з позивачем перебуває в дружніх стосунках, з відповідачем же вона не спілкується, але вони знайомі. Свідок не бачила, щоб сестра померлого приїжджала до свого брата ОСОБА_3 .
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що вона знайома із померлим ОСОБА_3 і з сестрою померлого - ОСОБА_2 . Також зазначила, що з березня 1986 року і по день смерті ОСОБА_3 вони проживала разом з останнім. В період з 1996 року по 2016 рік вони проживали разом, то за місцем її проживання - по АДРЕСА_7 , то в квартирі померлого ОСОБА_3 - по АДРЕСА_5 . Отже, вони проживали за двома адресами. З 2016 року по 2021 рік вони проживали разом по АДРЕСА_7 . З 2021 року ОСОБА_3 жив окремо по АДРЕСА_5 . Свідок також пояснила, що у 2020 році вона разом з ОСОБА_3 їздили на відпочинок до міста Бердянську Запорізької області. Відповідач ОСОБА_2 відвідувала свого брата ОСОБА_3 , раз у тиждень приїздила до нього додому. Свідок також зазначила, що востаннє вона була в гостях у померлого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Суд, заслухавши пояснення позивача і її представника, відповідача і її представника, свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
За правилами п.5) ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно п. 3 ст. 4 СК України, кожна особа має право на проживання в сім'ї.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю, спільний побут, взаємні права та обов'язки.
Нормами Сімейного кодексу України не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду під час їх оцінки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України № 5-рп/99 від 03 червня 1999 року встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.
У постанові Верховного Суду по справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) від 20.03.2023 року, суд зазначив, що належними та допустимими доказами проживання однією сім'єю є, зокрема: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення, докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого, чеки, квитанції, свідоцтва про право власності, заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
У постанові Верховного Суду по справі № 664/1206/19 (провадження № 61-6394св21) від 26.07.2022 року, суд дійшов до висновку, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки. Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Верховний Суд у постанові по справі № 531/295/19 від 08.12.2021 року, суд дійшов до висновку, вказавши наступне: для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться: показання свідків про спільне проживання фактичного членів сім'ї та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо).
Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 63 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 22 грудня 2022 року, відповідний актовий запис № 3363 (а.с.88).
Згідно копії довідки про причину смерті до форми № 106/о № 6610 від 22 грудня 2022 року, виданої Комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради», причина смерті ОСОБА_3 , 1959 року народження, гострий трансмуральний інфаркт міжшлуночкової перетинки серця, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 (з.б.а.с.88).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається із спірної квартири.
Так, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 330623723 від 28.04.2023 року, квартира, загальною площею 73,08 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності № 65 від 16.07.1998 року, виданого Жовтневою районною адміністрацією, на праві власності належить ОСОБА_3 (а.с.53).
Відповідно до Звіту з оцінки майна, ринкова вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_2 станом на дату оцінки 20.06.2023 року складає 1 418 982, 78 грн. (а.с.37-49).
Відповідно до матеріалів спадкової справи № 119/2022, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , наданої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т.М. на виконання ухвали суду від 04.12.2023 року, до даного приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу 28 грудня 2022 року звернувся із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 його батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 . Дана заява зареєстрована за № 259 (з.б.а.с.87).
На підставі даної заяви було заведено спадкову справу № 119/2022 після померлого ОСОБА_3 (а.с.87-110).
01 травня 2023 року до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя звернувся ОСОБА_12 з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Вознесенівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про оспорювання батьківства та встановлення батьківства, в якій просив суд встановити батьківство померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо ОСОБА_12 .
Однак, рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 05 квітня 2024 року по цивільній справі №336/3739/23 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оспорювання батьківства та встановлення батьківства, відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду Запорізької області від 19 червня 2024 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2024 року у цій справі було залишено без змін.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 20 квітня 1959 року Сталінським рай ЗАГС міста Запоріжжя на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьком вказано ОСОБА_13 , а мамою - ОСОБА_14 , відповідний актовий запис № 1127 (а.с.96).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 07 липня 1964 року Жовтневим р/б ЗАГС міста Запоріжжя, на ім'я ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьком вказано ОСОБА_13 , а мамою - ОСОБА_14 , відповідний актовий запис № 1129 (з.б.а.с.96).
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 18 вересня 1982 року Відділом ЗАГС міськвиконкому міста Запоріжжя, ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , і ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уклали шлюб, вчинено актовий запис за № 2225. При укладенні шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_17 » (а.с.97).
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , виданого 02 червня 1992 року Жовтневим ЗАГС м. Запоріжжя, шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_18 розірвано, актовий запис № 245 від 02 червня 1992 року(з.б.а.с.97).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , виданого 07 червня 2013 року Хортицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрували шлюб, відповідний актовий запис № 189. При укладенні шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_19 » (а.с.98).
Таким чином, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 являються рідними братом та сестрою
16 січня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бахматської Т.М. із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 її брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дана заява зареєстрована за № 15 (з.б.а.с.93).
Згідно повідомлення приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Саламатової М.В. за вих. № 75/01-16 від 27.02.2023 року, заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка надійшла на адресу нотаріуса 27.02.2023 року та зареєстрована за вхідним № 73/01-16, передано за належністю доприватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бахматської Т.М. (а.с.101).
06 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бахматської Т.М. із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дана заява зареєстрована за № 73 (з.б.а.с.105).
27 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бахматської Т.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дана заява зареєстрована за № 456 (з.б.а.с.106).
27 листопада 2023 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Т.М. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_8 , ОСОБА_1 було відмовлено та видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1133/02-31 від 27.11.2023 року (а.с.109-110).
Позивач ОСОБА_1 стверджує, що в період з 26 січня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (по день смерті ОСОБА_3 ) вона постійно проживала разом з ОСОБА_3 однією сім'єю, як чоловік і жінка, без реєстрації шлюбу.
Відтак, судом досліджується спірне питання про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу у період з 26 січня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 , що є наслідком можливого прийняття спадщини ОСОБА_1 , як спадкоємцем четвертої черги, в силу ст. 1264 ЦК України, якою передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Як було роз'яснено у пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК ( 2947-14 ) про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у період з 26 січня 2013 року по 21 грудня 2022 рокуу будь-якому зареєстрованому шлюбі не перебували.
Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, надані з боку позивача, на підтвердження заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , доведений з огляду на наступне.
Позивач ОСОБА_1 у період з 06 вересня 2005 року і по цей час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (з.б.а.с.10).
В той же час, частинами 1 та 6 статті 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, у редакції на момент відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
Із змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
Відповідно до части 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Так, факт проживання позивача у період з 26 січня 2013 року по 21 грудня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , однією сім'єю із ОСОБА_3 підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .
Разом з тим, пояснення свідка ОСОБА_7 про те, що вона проживала разом із ОСОБА_3 з березня 1986 року по 21 грудня 2022 року не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому суд не приймає їх до уваги.
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 . Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим доказам, зібраним у справі і дослідженим судом.
Отже, показання допитаних у судовому засіданні свідків, які не суперечать одне одному, збігаються із зібраними по справі доказами, підтверджують спільне проживання однією сім'єю ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та вказують на наявність у них спільного побуту, виникнення з цього приводу взаємних прав та обов'язків, яке було засновано на систематичності.
Крім показів свідків, наданих у судовому засіданні, факт того, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, як чоловік і жінка, без реєстрації шлюбу, також підтверджується наступними доказами, наданими позивачем.
Так, у картці спадкоємності Жовтневої поліклініки ШМД № 2 від 25.11.2016 року зазначено, що 25.11.2016 року ОСОБА_1 звернулась на ШМД, де адресою проживання пацієнта зазначено: АДРЕСА_1 (а.с.12).
Відповідно до декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-А1K7-4М00 від 26.03.2019 року, виданої пацієнту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адресою місця фактичного проживання або перебування пацієнта зазначено: АДРЕСА_1 ; довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом вказано ОСОБА_3 (а.с.13).
У консультативних висновках приватного дерматовенеролога «Медичний центр» від 23.07.2020 року і 29.07.2020 року, адресою проживання пацієнта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено: АДРЕСА_1 (а.с.14).
Лікарем КНП КНП «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги № l» Скрипніковою було видано пацієнту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направлення на лабораторне тестування матеріалу від особи, яка відповідає визначенню випадку COVID-19 від 25.10.2021 року, де адресою місця проживання пацієнта зазначено: АДРЕСА_1 (а.с.12).
У виписці з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого з КНП «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги № l» Запорізької міської ради від 17.11.2021 року, місцем проживання хворої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено: АДРЕСА_1 (а.с.15).
Лист Страхової компанії «NGS» за Вих. №0803-030 від 03.08.2022 року на ім?я ОСОБА_1 містить адресу отримувача: АДРЕСА_1 (а.с.16).
Відповідно до довідки, виданої 06.02.2023 року головою правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пентагон» Сиваш Г.В., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , з 06.09.2005 року, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 26 січня 2013 року, та проживала спільно однією сім'єю із своїм цивільним чоловіком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до самої його смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19).
Згідно характеристики, виданої 06.02.2023 року головою правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пентагон» Сиваш Г.В., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , з 06.09.2005 року, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 26 січня 2013 року, та проживала спільно однією сім?єю із своїм цивільним чоловіком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вела спільне з ним домашнє господарство та доглядала його до самої смерті через захворювання, а саме до 21.12.2022 року (а.с.20).
Долучені позивачем до позову фотографії свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проводили багато часу разом, подорожували, відвідували родинні свята та свята друзів (а.с.22-29, 182).
У період з 26 січня 2013 року по 21 грудня 2022 року постійне місце проживання позивача ОСОБА_1 було за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_3 .
Спільне проживання позивача по справі разом з ОСОБА_3 також підтверджується наявністю у позивача ОСОБА_1 медичних документів, які мали відношення до померлого ОСОБА_3 .
Так, відповідно до виписки із історії хвороби № 269-927310 від 20.05.2022 року, ОСОБА_3 , 1959 року народження, пенсіонер МВС, інв. III гр., знаходився на госпіталізації у терапевтичному відділенні Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» з 04.05.2022 року по 20.05.2022 року, діагноз: Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ГЛШ, 2 ст., ризик IV. Неускладнений криз (04.05.2002). СН I ФК III зі збереженою ФВ 74% Симптоматична стенокардія напруження ІІ ФК. Макроглобулінемія Вальденстрема (а.с.30-31).
У консультаційному висновку спеціаліста КНП «Запорізької обласної клінічної лікарні» Запорізької обласної ради від 10.05.2022 року, відносно пацієнта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено висновок спеціаліста (встановлений діагноз): № 19 - Неуточнена ниркова недостатність, № 03.9 - Хронічний нефритичний синдром, неуточнені зміни* (а.с.32).
У консультаційному висновку спеціаліста КНП «Запорізької обласної клінічної лікарні» Запорізької обласної ради від 13.05.2022 року, відносно пацієнта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено діагноз: С88 Макроглобулінемія Вальденстрема (МВ). Парапротеїнемічний нефроз. Синдром підвищеної в'язкості, що супроводжується кровоточивістю слизових носа. С64 - Злоякісне новоутворення нирки, за винятком ниркової миски. (13.08.22. Лапароскопічна нефректомія).ХНН Ш (а.с.33).
Відповідно до виписного епікризу із історії хвороби № 4362 від 06.09.2022 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходився на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні КНП «Міська лікарня № 6» Запорізької міської ради в період з 14.08.2022 року по 09.09.2022 року, діагноз: Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Хронічне захворювання нирок III ст. Сr нирки (операція у 2022 році). Макроглобулінемія Вальденстрема. Геморой, хронічна кровотеча з гемороїдальних вузлів. ІХ: стенокардія напруги ІІ фк. дифузний кардіосклероз. СН ст. I ФК (а.с.34).
У консультаційному висновку спеціаліста КНП «Запорізької обласної клінічної лікарні» Запорізької обласної ради від 14.12.2022 року вказано, що пацієнту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено діагноз: № 17.9 - Гостра ниркова недостатність, неуточнена, № 03.9 - Хронічний нефритичний синдром, неуточнені зміни* ГУН: реконвалесцент. Протеїнурія супраренальна (переповнення). Макроглобулінемія Вальденстрема (МВ). Парапротеїнемічний нефроз. Синдром підвищеної в'язкості, що супроводжується кровоточивістю слизових носа. С64 - Злоякісне новоутворення нирки, за винятком ниркової миски. (13.08.22. Лапароскопічна нефректомія).ХНН Ш (а.с.35).
Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , попри незначну різницю у віці, мали спільні інтереси і цінності, спільне сприйняття світогляду, що вказує на звичайну, прийнятну і регульовану суспільством формою взаємин між чоловіком і жінкою за віком.
Враховуючи викладене, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині заявлених вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про усунення від права на спадкування за законом на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , як рідної сестри померлого, суд приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Звернувшись до суд з позовною заявою, ОСОБА_1 було заявлено вимогу про усунення відповідача ОСОБА_2 від права на спадкування за законом на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , оскільки останній за життя тяжко хворів, потребував допомоги та догляду, а відповідач ОСОБА_2 не приймала участі у цьому та не вчиняла дій щодо утримання та надання допомоги брату.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 1224 ЦК України, не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Частиною 5 статті 1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України, стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому, слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов'язані утримувати спадкодавця.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 19.07.2021 у справі № 127/11408/19 зазначив, що тлумачення норми частини п'ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи (постанови Верховного Суду від 11.02.2019 року у справі № 756/11676/16-ц, від 25.03.2019 року у справі № 766/810/17).
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 27.04.2021 року у справі № 442/8069/17 (провадження № 61-21401вс19).
Також, у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 404/2163/16-ц, від 19.06.2019 року у справі № 491/1111/15-ц, від 02.03.2020 року у справі № 133/1625/18 суд касаційної інстанції зазначив, що підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 року у справі № 200/21452/15-ц (провадження № 61-18578св18) зазначив, що безпорадним станом спадкодавця є такий стан, під час перебування у якому особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби; він викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Безпорадний стан необхідно доводити відповідними записами в медичних документах.
Водночас самий лише факт перебування особи у безпорадному стані не є достатньою підставою для усунення судом спадкоємця від права на спадкування. Відповідно до статті 1224 ЦК України виключно за встановлення сукупності обставин може бути встановлено достатні підстави для усунення спадкоємців від спадкування, зокрема, безпорадній стан спадкодавця та ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги за можливості надання такої.
Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
При дослідженні доказів, наданих позивачем, встановлено, що ОСОБА_1 не доведено належними доказами те, що внаслідок наявних захворювань спадкодавець ОСОБА_3 , перебуваючи у безпорадному стані, потребував допомоги саме від своєї сестри - відповідача ОСОБА_2 . Не надано також доказів на підтвердження того, що позивач зверталася до відповідача за наданням допомоги та те, що ОСОБА_3 потребував такої допомоги саме від своєї сестри. Тобто, не доведено факту саме умисного ухилення ОСОБА_2 від надання такої допомоги своєму братові.
Разом з тим, у судовому засіданні встановлено та підтверджено поясненнями свідків, що ОСОБА_2 приїжджала до свого брата ОСОБА_3 .
Суд враховує, що ОСОБА_3 помер у віці 63 років, тобто був людиною похилого віку та потребував допомоги у зв'язку з хворобою.
Водночас жодних доказів, зокрема медичних довідок про наявність у ОСОБА_3 психічних захворювань, перебування його на обліку у відповідних медичних установах, в зв'язку з чим він дійсно перебував в безпорадному стані до 21.12.2022 року, позивачем суду не було надано.
При цьому, відповідач ОСОБА_2 не заперечує того, що її брат ОСОБА_3 останнім часом дійсно тяжко хворів, але до самої смерті він не перебував у безпорадному стані і був спроможний самостійно себе обслуговувати, вести своє домашнє господарство і не потребував постійної сторонньої допомоги та догляду і опіки.
Разом з тим, ОСОБА_1 не доведено потреби спадкодавця в допомозі саме від відповідача ОСОБА_2 . Водночас, лише та обставина, на яку посилається позивач, що відповідач не відвідувала свого брата та не допомагала фінансово, не свідчить про факт її умисного ухилення від надання допомоги ОСОБА_3 та потребу останнього у такій допомозі.
В ході судового розгляду позивачем також не доведено та судом не встановлено факту того, що спадкодавець, у зв'язку з віком та хворобою висловлював прохання або бажання про надання допомоги з боку сестри, а вона свідомо від її надання ухилялася.
Суд наголошує, що лише в разі одночасного існування таких обставин, як перебування спадкодавця у безпорадному стані, умисне ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві та існування потреби спадкодавця саме у допомозі спадкоємця, за умови доведеності зазначених фактів у сукупності, спадкоємець підлягає усуненню від спадкування.
Беручи до уваги викладене, суд не вбачає підстав для усунення відповідача від права на спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3 .
Таким чином, суд повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, встановив, що позивач не надала достатніх доказів того, що спадкодавець ОСОБА_3 через похилий вік, тяжку хворобу був у безпорадному стані, у зв'язку з чим потребував відповідної допомоги саме від відповідача ОСОБА_2 , а відповідач. У свою чергу, свідомо ухилялася від участі у догляді за хворим братом, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Щодо позовних вимог про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на спірну квартиру, то слід зазначити наступне.
Як вбачається із постанови приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бахматської Т.М. від 27.11.2023 року, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , у зв'язку з відсутністю документа, який би підтверджував факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини. При цьому, ОСОБА_1 було роз'яснено її право на звернення до суду (а.с.109-110).
Посилаючись на зазначені вище обставини, позивач вважає, що позбавлена права на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом у встановленому законом порядку, а відтак має право на захист своїх прав у судовому порядку.
В той же час, суд не може погодитися з такими твердженнями позивача, виходячи з наступного.
Так, наявність доведеності факту спільного проживання однією сім'єю, як до смерті, так і на час смерті, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 , вказує на те, що ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину (частини 3, 5 ст. 1268 ЦК УКраїни).
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною 1 статті 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Аналізуючи вказані вище норми, слід дійти висновку, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, такі перешкоди є непереборними, які неможливо усунути не інакше, як в судовому поряду. При цьому, суд наголошує, що відповідно до частини п'ятої статті 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Відповідно до п.4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Положення про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно або видача свідоцтва про право власності на частку у спільному сумісному майні подружжя, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Згідно п.4.18. пункту 4 глави 10 розділу II Положення, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Отже, правовою підставою для набуття права власності на спадкове нерухоме майно є видача нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом.
Підстава, за якою постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бахматської Т.М. від 27.11.2023 року, позивачуОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, наразі усунута даним рішенням суду, шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю позивача ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_3 , як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.
Отже, враховуючи вищезазначене, слід прийти до висновку, що позивач ОСОБА_1 не позбавлена права у нотаріальному порядку оформити свої спадкові права.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , є передчасними, а відтак не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, та відмовити у задоволенні позовних вимог про усунення від права на спадкування за законом та визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом.
За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 13420 грн. 00 коп., 1073 грн. 60 коп. та 1073 грн. 60 коп. (а.с.6-8).
У зв'язку з тим, що позивач ОСОБА_1 не заявляє вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно статті 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, усунення від права на спадкування за законом та визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом, задовольнити частково.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 26 січня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи, відповідно до п. 4) ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ;
представник позивача: адвокат Клєц Тетяна Сергіївна, місцезнаходження: місто Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, будинок № 170В;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ;
представник відповідача: адвокат Железняк Віктор Кузьмич, місцезнаходження: АДРЕСА_9 ;
третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна, місцезнаходження: АДРЕСА_10 .
Суддя О.О. Яцун