Справа № 303/4995/25
2/303/1793/25
РІШЕННЯ (Заочне)
23 вересня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Желізняк К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ТзОВ «Іннова Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2772450124 від 21.01.2024 року в розмірі 32960,00 грн. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 21.01.2024 року між ТзОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_2 укладено договір про надання грошових коштів у позику № 2772450124. Кредитний договір був підписаний електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на його електронну пошту. За загальними умовами кредитного договору ОСОБА_2 отримала кредитні кошти на умовах платності користування та зобов'язалася повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Таким чином, відповідачу було надано кредит в розмірі 4000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. В свою чергу, відповідач не виконала свої зобов'язання щодо повернення наданих їй кредитних коштів. Із врахуванням наведеного ТзОВ «Іннова Фінанс» просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики № 2772450124 від 21.01.2024 року на загальну суму 32960,00 грн., що складається з наступного: 4000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 28960,00 грн. - заборгованість по процентам. Також позивач просить суд вирішити питання розподілу судових витрат, а саме сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 02.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Судове засідання по справі призначено на 29.07.2025 року та відкладено на 23.09.2025 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі в якій також просить позов задовольнити у повному обсязі з наведених в ньому підстав, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання з розгляду справи не з'явилася повторно, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином. У зв'язку із неявкою відповідача, яка була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, то зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 21.01.2024 року між ТзОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_2 укладено договір про надання грошових коштів у позику № 2772450124. Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 1cq1jjgdf, що надісланий 21.01.2024 року о 10 год. 41 хв. на електронну пошту позичальника про, що свідчить розділ 6 договору № 2772450124 та скріншот електронного листа від 21.01.2024 року.
За умовами кредитного договору ТзОВ «Іннова Фінанс» надало відповідачу кредит в розмірі 4000,00 грн. строком на 25 днів зі сплатою відсотків за кожний день користування кредитом, а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту (п.п. 1.1., 1.2. договору № 2772450124).
Згідно з паспортом споживчого кредиту до договору про надання коштів у позику орієнтовна загальна вартість кредиту споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) становлять 5990,00 грн.
Надання кредитних коштів відповідачу підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 7/12427 від 30.06.2025 року та наданою інформацією АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів на виконання ухвали про витребування доказів.
Таким чином судом встановлено, що ТзОВ «Іннова Фінанс» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. У свою чергу, позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання відповідно цього договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
З врахуванням встановленого суд приходить до висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
Так, одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вже було зазначено вище, заявлений позивачем до стягнення розмір заборгованості є наступним.
Заборгованість за кредитним договором № 2772450124 від 21.01.2024 року становить 32960,00 грн., що складається з наступного: 4000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 28960,00 грн. - заборгованість по процентам.
Оскільки відповідач доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за кредитним договором суду не представила, не спростувала документально нарахований позивачем розмір заборгованості, з урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та, враховуючи факт невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості в частині заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) за кредитним договором № 2772450124 від 21.01.2024 року, що становить 4000,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача процентів за кредитним договором, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Також Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Так, п. 1.2. договору чітко визначено строк позики (строк дії договору), що становить 25 днів. Дата надання позики 21.01.2024 року (п. 1.3.1. договору). Дата повернення позики 15.02.2024 року (п. 1.3.2. договору).
При цьому розділом 4 договору передбачено пролонгацію строку позики. Відповідно до п. 4.1. договору позичальник має право продовжити строк (надалі - пролонгація) користування позикою.
Згідно з п. 4.5. договору після кожного продовження строку позики, змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата терміну дії договору на відповідну кількість календарних днів.
Пунктом 4.6. договору визначено, що після кожного оформлення пролонгації, на електронну адресу позичальника, яку позичальник зазначив як контакту при реєстрації на сайті та/або в особистому кабінеті та/або смс повідомленням, товариство направляє повідомлення з інформацією про оформлену позичальником пролонгацію, що містить інформацію щодо: нового строку позики, кінцевої дати строку позики, розміру заборгованості до моменту повернення позичальником.
Згідно з п. 4.9. договору продовження строку користування позикою здіи?снюється за зверненням позичальника в електронніи? формі, із застосуванням одноразового ідентифікатора, через особистии? кабінет позичальника шляхом укладення додатковоі? угоди (додаткового договору), що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізаціі? позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника.
Зазначені умови кредитного договору свідчать про те, що сторони передбачили порядок продовження строку позики та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Разом з тим матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що відповідач ініціювала пролонгацію строку дії договору чи укладення додатковоі? угоди, а автоматичної пролонгації строку дії договору його умовами не передбачено.
Таким чином, системний аналіз положень кредитного договору щодо порядку та строку кредитування, порядку пролонгації, дають підстави для висновку, що строк користування кредитними грошима розпочався 21.01.2024 року та закінчився 15.02.2024 року.
Відтак і з врахуванням встановленого вище слід зробити висновок, що за кредитним договором відсотки за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 25 днів, а тому розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за кредитним договором з врахуванням його умов щодо розміру денного відсотку за користування коштами становить 1990,00 грн. Нарахування відсотків після 15.02.2024 року є неправомірним, а тому правові підстави для стягнення таких відсутні. Інші розрахунки здійснені поза межами строків кредитування, а тому судом до уваги не приймаються, у вказаній частині задоволенню не підлягають.
У підсумку, із врахуванням встановленого, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, та, враховуючи факт невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору, суд приходить до висновку, що позов ТзОВ «Іннова Фінанс» про стягнення заборгованості кредитним договором слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 5990,00 грн., що складається з наступного: 4000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 1990,00 грн. - заборгованість по процентам.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам.
Розмір заявлених вимог - 32960,00 грн. (100 % - 2422,40 грн. - розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду з цим позовом), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 5990,00 грн. (18,17 % - 440,15 грн. - розмір судового збору, пропорційний до задоволеної частини вимог).
Таким чином, відповідача на користь позивача необхідно стягнути 440,15 грн. (судовий збір) судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 629, 651, 653 1048-1050, 1054 ЦК України суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 2772450124 від 21.01.2024 року в розмірі 5990,00 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 00 копійок) гривень, що складається з наступного: 4000,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 1990,00 гривень - заборгованість по процентам.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» 440,15 гривень судових витрат на оплату судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (вул. Болсуновська, 8, поверх 9, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 44127243).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Суддя А.М.Заболотний