Справа № 134/1271/25
3/134/334/2025
Іменем України
22 вересня 2025 року селище Крижопіль
Суддя Крижопільського районного суду Вінницької області Швець Л.В., ознайомившись з матеріалами справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, працює в медичній лабораторії «МедЛаб», яка проживає: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановила:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 415810 від 07 серпня 2025 року, ОСОБА_1 07 серпня 2025 року о 22 годині 40 хвилин в селищі Крижопіль по вул. Спорту, керувала транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN QOLF» державний номерний знак НОМЕР_1 з непристебнутим ременем безпеки, під час зупинки було встановлено, що водій ОСОБА_1 перебувала з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Водій ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовилась, чим порушила п. 2.5. Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів. Відповідальність передбачена ст. 130 ч. 1 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що алкогольні напої не вживала, везла дитину в лікарню тому відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Пунктом 9 розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції визначено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення) та в межах якого судом розглядається справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У протоколі про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 № 415810 від 07 серпня 2025 року, дослівно зазначено: що ОСОБА_1 07 серпня 2025 року о 22 годині 40 хвилин в селищі Крижопіль по вул. Спорту, керувала транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN QOLF» державний номерний знак НОМЕР_1 з непристебнутим ременем безпеки, під час зупинки було встановлено, що водій ОСОБА_1 перебувала з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Водій ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовилась, чим порушила п. 2.5. Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів. Відповідальність передбачена ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп'яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, передбачає необхідність обов'язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення, зокрема відмови особи, Яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння від проходження огляду на стан сп'яніння.
Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Відповідно до статей 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Пунктом 9 розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції визначено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення) та в межах якого судом розглядається справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейськими у протоколі не зазначено те, що ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я. Разом з тим в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 відмовилася від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, за що не передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В зазначеній частині даної статті відповідальність передбачена «за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху».
Разом з тим при відтворенні відеозапису, який доданий до матеріалів справи вбачається, що працівник поліції протягом усього часу пропонує ОСОБА_1 пройти медогляд, при цьому остання відмовляється від такого проходження. На запитання ОСОБА_1 в зв'язку із чим на нею складається протокол, працівник поліції відповів «протокол буде складено за те що ви керували транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння». Однак як вбачається із фабули частини 1 статті 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а не за керування з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
Як вбачається із зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення та відеофіксації, яке долучено до матеріалів справи, працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак з огляду на фабулу яка зазначена у протоколі остання не відповідає тим правопорушенням, які зазначені у ч. 1 ст. 130 КУпАП та які має вчинити водій, щоб його протиправні діяння підпадали під діяння зазначені в ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначені вище обставини, на переконання суду, у своїй сукупності свідчать про відсутність в матеріалах справи безспірних і достатніх доказів того, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, зокрема, факту відмови її, як особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Все викладене є порушенням встановленої законом процедури огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, що має наслідком її недійсність, а складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 статті 130 КпАП України у даному випадку мало місце без дотримання обов'язкових умов, які законом передбачені як підстави для вчинення такої процесуальної дії.
Отже, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення відносно водія працівниками поліції не дотримано вимоги ст. 266 КУпАП та п.7 Розділу І Інструкції.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи.
Європейський суд з прав людини, серед іншого, (справа «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04; «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року), зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Суд, звертає увагу на те, що обов'язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011 р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995 року, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Оскільки протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом, то винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, а відтак, суд дійшов висновку про відсутність у діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 7, 247, 266, 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Повернути ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_2 .
Постанова може бути оскаржена через Крижопільський районний суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя