16 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 694/462/20
провадження № 51-692 км 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 липня 2023 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року стосовно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 315 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Звенигородський районний суд Черкаської області вироком від 27 липня 2023 року:
- засудив ОСОБА_7 за:
- ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та звільнив від цього покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК;
- ч. 1 ст. 315 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- ч. 1 ст. 317 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць;
-за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- на підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 13 листопада 2024 року вирок місцевого суду змінив:
- закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 317 КК за відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення;
- в порядку ч. 2 ст. 404 КПК перекваліфікував дії ОСОБА_7 з ч. 3 ст.185 на ч. 1 ст.162 КК, призначив за цим Законом покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив його від цього покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності;
- ухвалив уважати ОСОБА_7 засудженим за:
- ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та звільненим від призначеного покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК;
- ч. 1 ст. 315 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- виключив з мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання на застосування ч. 1 ст. 70 КК при призначенні покарання ОСОБА_7 .
За встановлених судами та детально викладених у судових рішеннях обставин ОСОБА_7 визнаний винуватим, зокрема, у тому, що він у невстановлений досудовим розслідуванням день і час у жовтні 2019 року, перебуваючи за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 , шляхом умовляння схилив ОСОБА_8 до вживання наркотичного засобу - канабісу за допомогою саморобного пристрою для паління.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_7 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 315 КК - закрити за відсутністю складу кримінального правопорушення.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що:
- достеменно не встановлено час вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 315 КК, що має значення для застосування строків давності;
- матеріали провадження не містять доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні цього правопорушення;
- обставини справи не були об'єктивно з'ясовані на підставі наявних у справі доказів;
- суди мотивували свої рішення щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 315 КК лише суперечливими показаннями свідка ОСОБА_8 , з якою у ОСОБА_7 наявні конфлікт та мотиви для обмови, й за відсутності інших доказів, які би підтверджували схиляння особи до вживання наркотичних засобів;
- суди не навели достатніх мотивів для постановлення своїх рішень у частині засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 315 КК.
Від прокурора Черкаської обласної прокуратури надійшли заперечення, в яких, із наведенням відповідних обґрунтувань, просить судові рішення в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 315 КК залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника та просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки судів у частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 309 КК у касаційному порядку не оскаржуються.
У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 зазначає про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 315 КК.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
Тобто закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень у випадку, якщо вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК тягне за собою скасування судового рішення.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що доводи касаційної скарги захисника частково заслуговують на увагу з огляду на таке.
Не погоджуючись із вироком суду першої інстанці, захисник подав апеляційну скаргу та, покликаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив його скасувати й ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_7 , зокрема, за ч. 1 ст. 315 КК.
Свої вимоги захисник обґрунтовував, серед іншого, тим, що вирок місцевого суду в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 315 КК ґрунтується на недопустимих доказах, а показання свідка ОСОБА_8 не доводять вину обвинуваченого.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 13 листопада 2024 року частково задовольнив апеляційну скаргу захисника та змінив оскаржуваний вирок, проте підтримав рішення суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 315 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
При цьому апеляційний суд недостатньо перевірив викладені в апеляційній скарзі захисника доводи та послався на ті ж самі докази й обставини, які оспорювались, фактично продублювавши висновки місцевого суду.
Зокрема, суд апеляційної інстанції ретельно не перевірив доводів захисника про суперечливість показань свідка ОСОБА_8 , на яких фактично ґрунтуються висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому за ч. 1 ст. 315 КК кримінальному правопорушенні, оскільки сторона обвинувачення не надала інших належних і допустимих доказів, та про наявність у цього свідка підстав для обмови ОСОБА_7 через неприязні стосунки між ними.
Також захисник зауважував на невстановленні точного часу та дня вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 315 КК, що впливає на застосування строків давності.
Відтак колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції не повною мірою дотримався вимог ст. 419 КПК та ретельно не перевірив викладених в апеляційній скарзі захисника доводів, не надав на них вичерпних відповідей, не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не здійснив належної оцінки за критеріями ст. 94 КПК як кожному доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення.
За цих обставин ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону в силу положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Тому касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити наведені в апеляційній скарзі доводи й ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
постановив:
касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3