18 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 382/1864/23
провадження № 51-2365км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110320000301, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Яготина Бориспільського району Київської області, проживаючого там само за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК,
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Яготинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати з дня його фактичного затримання після набрання вироком законної сили та приведення його до виконання. Обрано запобіжний захід, вирішено долю речових доказів та питання щодо стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
За вироком суду за обставин, детально викладених у судовому рішенні, ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом, 12 липня 2020 року близько 18:30 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК.
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 березня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнив, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнив частково, апеляційну скаргу законного представника потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , задовольнив частково, вирок Яготинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2024 року скасував, а кримінальне провадження № 12020110320000301 від 13 липня 2020 року щодо ОСОБА_6 закрив на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка їх подала
Прокурор в касаційній скарзі просить ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність й призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК щодо особи, обвинуваченої за ч. 2 ст. 286 КК, і як наслідок постановив рішення, яке не відповідає положенням статей 370, 419 КПК.
Стверджує, що склад інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином, включає в себе додатковий об'єкт посягання - життя та здоров'я особи, а тому не підлягає до застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, що належним чином не враховано апеляційним судом.
На підтвердження своїх доводів прокурор посилається на висновки Верховного Суду у справах № 755/13803/21, № 932/8842/20, № 362/1756/20.
Позиції учасників судового провадження
Прокурорпідтримав вимоги касаційної скарги і просив їх задовольнити, навів відповідні мотиви на підтвердження обґрунтованості вимог поданої скарги.
Від інших учасників кримінального провадження, які повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з'явилися, клопотань про відкладення судового розгляду, особисту участь чи забезпечення їх участі в режимі відеоконференції не надходило.
Захисник ОСОБА_7 подала заяву про здійснення письмового касаційного провадження за її відсутності.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів виходить із такого.
Як передбачено ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Відповідно до приписів статей 370, 419 КПК судове рішення повинно бутихвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу й містити належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Мотивувальна частина ухвали суду апеляційної інстанції має містити, серед іншого, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
З оскарженого судового рішення вбачається, що перегляд вироку Яготинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 здійснювався за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_6 та законного представника потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 .
При цьому, окрім доводів стосовно незаконності вироку суду першої інстанції, сторона захисту заявила про те, що наявні підстави, передбачені п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, до закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , оскільки після повідомлення ОСОБА_6 про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції такі доводи перевірив, встановив, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 надійшов до місцевого суду поза межами строку досудового розслідування, з огляду на що дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування.
Посилання сторони обвинувачення на те, що у випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи не підлягають до застосування положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, колегія суддів апеляційного суду визнала необґрунтованими, мотивувавши це тим, що перелік кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я особи визначений у Розділі II Особливої частини Кримінального кодексу України й кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 цього Кодексу, яке інкриміноване ОСОБА_6 , до таких не відноситься.
Верховний Суд з такими висновками апеляційного суду не погоджується, оскільки вони є необґрунтованими.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи. Отже, приписи п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК виключають закриття провадження, яке здійснюється з приводу вчинення тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, яким є і те, що передбачено ч. 2 ст. 286 КК.
При вирішенні питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК необхідно враховувати, що з огляду на положення ст. 12 КК кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК є тяжким, а життя та здоров'я особи є додатковим обов'язковим об'єктом відповідного складу правопорушення.
В цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, додатковим об'єктом якого є здоров'я потерпілої ОСОБА_9 , якій заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, та потерпілого ОСОБА_8 , якому спричинено тяжкі тілесні ушкодження.
За правозастосовною позицією об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2023 року (справа № 932/8842/20; провадження № 51-5954кмо21) у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК йдеться як про кримінальні правопорушення, де життя і здоров'я є основним об'єктом кримінально правової охорони в складах, які передбачені розділом ІІ Особливої частини КК, так і про ті, де вони є додатковим об'єктом посягань кримінальних правопорушень, передбачених в інших її розділах.
Такої ж позиції притримується Верховний Суд у постановах від 28 листопада 2023 року (справа № 755/13803/21; провадження № 51-3462км23), від 28 листопада 2023 року (справа № 362/1756/20; провадження № 51-3328км23), на що небезпідставно звернув увагу прокурор у касаційній скарзі, а крім того у постановах від 22 листопада 2023 року (справа № 607/4093/20; провадження № 51-2341км23), від 10 квітня 2025 року (справа № 706/1113/20; провадження № 51-1295км23).
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК щодо особи, обвинуваченої за ч. 2 ст. 286 КК, навів неналежні мотиви у відповідь на доводи сторони обвинувачення, яка заперечувала проти закриття кримінального провадження на цій підставі, всупереч приписів ч. 6 ст. 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, постановив рішення з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що за приписами ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою до скасування оскарженого судового рішення як такого, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції відповідно доп. 2 ч. 1 ст. 436 КПК, під час якого необхідно врахувати зазначене та ухвалити рішення, яке відповідає приписам закону України про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3