22 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 640/1785/16
провадження № 61-11297ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Оганезов Олег Автанділович, на постанову Харківського апеляційного суду від 31 липня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, та зобов'язання вчинити певні дії, заінтересовані особи: ОСОБА_2 та приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, відповідно до якої просив:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. щодо списання коштів з рахунку
№ НОМЕР_1 в АТ «УКРСИББАНК», належного ОСОБА_1 , в розмірі 9 614 грн, за платіжною інструкцією
№ 378662998 від 13 вересня 2024 року;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. повернути кошти в розмірі 9 614 грн на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «УКРСИББАНК», належний ОСОБА_1 ;
- стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правову допомогу на підставі додатково наданих документів та інші судові витрати.
Скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 отримав довідку АТ «УКРСИББАНК» від 18 вересня 2024 року, з якої дізнався, що із його рахунку
№ НОМЕР_1 , відкритого в АТ «УКРСИББАНК», на який зараховується благодійна допомога від благодійної організації «Харківський Єврейський Благодійний Фонд Хесед-Шааре Тіква», 16 вересня 2024 року банком, на підставі платіжної інструкції № 378662998 від 13 вересня 2024 року приватного виконавця Близнюкова Ю. В., було здійснено примусове стягнення грошових коштів в розмірі 9 614 грн в рахунок виконавчого провадження
№ 55683791, відкритого на виконання виконавчого листа від 31 січня
2018 року, виданого Київським районним судом м. Харкова у справі
№ 640/1785/16-ц.
ОСОБА_1 вважає що ці дії суперечать пункту 1 частини другої статті 73 Закону України «Про виконавче провадження». Він звертався із заявою до приватного виконавця про повернення коштів, проте приватним виконавцем йому було відмовлено, що і стало підставою для звернення до суду зі скаргою.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 січня 2025 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. щодо списання коштів з рахунку
№ НОМЕР_1 в АТ «УКРСИББАНК», належного
ОСОБА_1 , в розмірі 9 614 грн, за платіжною інструкцією № 378662998
від 13 вересня 2024 року.
Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. повернути кошти в розмірі 9 614 грн на рахунок
№ НОМЕР_1 , відкритий у АТ «УКРСИББАНК», що належний ОСОБА_1 . В решті скарги відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 31 липня 2025 року апеляційну скаргу Близнюкова Ю. В. задоволено. Ухвалу Київського районного суду
м. Харкова від 20 січня 2025 року скасовано, а скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційний суд вказав на відсутність відомостей про те, що рахунок скаржника у банку мав спеціальний статус, або на його рахунку в банку зберігалися кошти зі спеціальним статусом, про що банк або сам скаржник, з наведенням належного обґрунтування, повідомив приватного виконавця. Натомість банк не повідомляв приватного виконавця про спеціальний режим коштів боржника та не повернув постанову виконавця без виконання відповідно до вимог частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», що дало би приватному виконавцю законні підстави для зняття арешту з банківського рахунку.
01 вересня 2025 року через підсистему Електронний суд представник
ОСОБА_1 - адвокат Оганезов О. А. подав касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 31 липня 2025 року. Посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення, залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин положення пункту 1 частини другої статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» та підпункту в) підпункту 165.1.4 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, згідно яких стягнення не здійснюється із сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги.
Доводами касаційної скарги також є те, що рахунок, з якого було списано грошові кошти у розмірі 9 614 грн, відкритий ОСОБА_1 для реалізації програми із JDC INTERNATIONAL Ltd (CC) щодо надання благодійної допомоги малозабезпеченим верствам населення шляхом її перерахування «ХЄБФ ХЕСЕД-ШААРЕ ТІКВА» на картковий рахунок клієнта відповідно до спеціального тарифного плану «ЗП ХЕСЕД», що підтверджує спеціальний режим використання коштів на цьому рахунку.
Також звертає увагу на наявність в матеріалах справи виписки з рахунку, з якого було протиправно списано кошти, згідно якої на рахунку обліковуються лише кошти благодійної організації з моменту відкриття рахунку та до моменту протиправного списання.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.
Судами встановлено, що на виконанні у приватного виконавця
Близнюкова Ю. В. знаходиться зведене виконавче провадження № 55683791 з примусового виконання виконавчих листів від 31 січня 2018 року, виданих Київським районним судом м. Харкова, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 1 234 778,28 грн, а також витрат зі сплати судового збору в розмірі 6 890 грн.
У вказаному виконавчому провадженні № 55683791 приватним виконавцем Близнюковим Ю. В. винесено постанову про арешт коштів боржника
від 18 березня 2023 року, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Копію цієї постанови направлено в електронному вигляді банкам, небанківським надавачам платіжних послуг, емітентам електронних грошей, іншим фінансовим установам для виконання.
07 травня 2024 року між заявником та АТ «УКРСИББАНК» укладено договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи № НОМЕР_2 та додаткову угоду
№ 1 до нього, відповідно до яких банк відкрив заявнику рахунок
№ НОМЕР_1 для реалізації програми з JDC INTERNATIONAL Ltd (CC) щодо надання благодійної допомоги малозабезпеченим верствам населення шляхом її перерахування «ХЄБФ ХЕСЕД-ШААРЕ ТІКВА» на картковий рахунок клієнта відповідно до спеціального тарифного плану «ЗП ХЕСЕД».
16 вересня 2024 року на підставі електронного платіжного доручення
№ 378662998 від 13 вересня 2024 року приватного виконавця
Близнюкова Ю. В. банком здійснено безспірне списання коштів із вказаного рахунку в розмірі 9 614,42 грн, які надійшли заявнику в формі благодійної допомоги, про що банк повідомив заявника листом від 18 вересня 2024 року
№ 11/10518.
18 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до приватного виконавця Близнюкова Ю. В. про зняття арешту з банківського рахунку та повернення вказаних коштів, на що останній листом від 23 вересня 2024 року відмовив.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до положень статті 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Відповідно до положень статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до положень частини другої та третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не здійснюється із сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі
№ 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначила про те, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі
№ 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказано, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.
При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 з тих підстав, що саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Верховний Суд також звертає увагу, що виконавець також може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Водночас за обставинами цієї справи, АТ «УКРСИББАНК» не повідомляв приватного виконавця про спеціальний режим коштів боржника та не повертав постанову без виконання відповідно до вимог частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».
Таких доказів не надав і сам ОСОБА_1 при зверненні до приватного виконавця із заявою у вересні 2024 року, незважаючи на те, що був обізнаним про наявність невиконаного рішення суду, яке набрало законної сили та виконавче провадження щодо примусового виконання цього рішення.
Відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії банку, касаційна скарга не містить.
Крім того пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що на період дії воєнного стану в України фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.
Отже ОСОБА_1 , як станом на час відкриття рахунку в АТ «УКРСИББАНК», так і на цей час, не позбавлений можливості звернутися до приватного виконавця із заявою передбаченою пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» щодо визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права при вирішенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 388, 389, 394, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Оганезов Олег Автанділович, на постанову Харківського апеляційного суду від 31 липня
2025 року у справі № 640/1785/16.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников