17 вересня 2025року
м. Київ
справа № 372/2967/22
провадження № 61-2650св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Феодосіївської сільської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат «Хотівський»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2023 року під головуванням судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2024 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О. у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Феодосіївської сільської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат «Хотівський», про скасування рішень та витребування земельних ділянок,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Феодосіївської сільської ради звернувся до суду з позовом в якому просив:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно права приватної власності ОСОБА_1 на земельні ділянки: № 61402368 від 05 листопада 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:008:0583 площею 0,3728 га; № 61399603 від 05 листопада 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:0361 площею 0,0748 га; № 61401784
від 05 листопада 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:002:2100 площею 0,5925 га; № 61400200 від 05 листопада 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:0359 площею 0,0542 га; № 61400599 від 05 листопада 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:0360 площею 1,1003 га; № 61401470
від 05 листопада 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:0364 площею 0,0155 га; № 61402745 від 05 листопада 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:0367 площею 0,4646 га; № 61401096 від 05 листопада 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:0366 площею 0,0417 га; № 61399157
від 05 листопада 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:002:0133 площею 0,7207 га; № 62009289 від 02 грудня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:002:0134 площею 0,0231 га; № 62010397 від 02 грудня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:002:0135 площею 0,034 га; № 62006887 від 02 грудня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:002:0136 площею 0,8293 га; № 62008680 від 02 грудня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:002:0139 площею 0,3026 га; № 62007153 від 02 грудня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:002:0142 площею 0,9351 га; № 62007521 від 02 грудня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:002:0298 площею 0,1186 га; № 62008098 від 02 грудня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:0370 площею 0,1339 га; № 62662847 від 29 грудня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:002:2125 площею 1,2794 га;
- витребувати на користь держави в особі Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222484501:01:008:0583 площею 0,3728 га; 3222484501:01:001:0361 площею 0,0748 га; 3222484500:02:002:2100 площею 0,5925 га; 3222484501:01:001:0359 площею 0,0542 га; 3222484501:01:001:0360 площею 1,1003 га; 3222484501:01:001:0364 площею 0,0155 га; 3222484501:01:001:0367 площею 0,4646 га; 3222484501:01:001:0366 площею 0,0417 га; 3222484500:02:002:0133 площею 0,7207 га; 3222484500:02:002:0134 площею 0,0231 га; 3222484500:02:002:0135 площею 0,034 га; 3222484500:02:002:0136 площею 0,8293 га; 3222484500:02:002:0139 площею 0,3026 га; 3222484500:02:002:0142 площею 0,9351 га; 3222484500:02:002:0298 площею 0,1186 га; 3222484501:01:001:0370 площею 0,1339 га; 3222484500:02:002:2125 площею 1,2794 га.
В обґрунтування позову зазначив, що прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства при розпорядженні землями сільськогосподарського призначення на території Феодосіївської об'єднаної територіальної громади Обухівського району Київської області.
На підставі державного акта на право колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства Агрокомінат «Хотівський» (далі - КСП Агрокомінат «Хотівський») на землю серії КВ від 06 грудня 1999 року № 109 приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Герасимів Ю. В. здійснив державну реєстрацію права приватної власності за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат «Хотівський» (далі - СТОВ Агрокомінат «Хотівський», товариство) на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень земельних ділянок у межах с. Лісники Феодосіївської об'єднаної територіальної громади: 59364985 від 20 липня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:008:0583 площею 0,3728 га; 59364281
від 20 липня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:0361 площею 0,0748 га; 59435959 від 23 липня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:002:2100 площею 0,5925 га; 59444481 від 23 липня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:0359 площею 0,0542 га; 59429766 від 23 липня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:0360 площею 1,1003 га; 59432534 від 23 липня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:0364 площею 0,0155 га; 59569302 від 30 липня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:0367 площею 0,4646 га; 59568490 від 30 липня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:0366 площею 0,0417 га; 59568750 від 30 липня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:002:0133 площею 0,7207 га; 60378172 від 15 вересня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:002:0134 площею 0,0231 га; 60377377 від 15 вересня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:002:0135 площею 0,034 га; 60376831 від 15 вересня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:002:0136 площею 0,8293 га; 60376421 від 15 вересня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:002:0139 площею 0,3026 га; 60376277 від 15 вересня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:002:0142 площею 0,9351 га; 60376601 від 15 вересня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:002:0298 площею 0,1186 га; 60382310 від 15 вересня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:0370 площею 0,1339 га; 60567308 від 24 вересня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:002:2125 площею
1,2794 га.
У подальшому приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
Чигрін А. О. посвідчив договори купівлі-продажу вказаних земельних ділянок, які у товариства придбала ОСОБА_1 .
Прокурор вважає, що товариство не мало жодних правових підстав для оформлення права власності на спірні земельні ділянки, а відтак і на подальше їх відчуження на користь ОСОБА_1 , оскільки положеннями чинного законодавства України не передбачено підставу реєстрації права власності на землю - державного акта на право колективної власності на земельну ділянку, а тому реєстрація права власності за товариством на спірні земельні ділянки є незаконною.
Правонаступництво СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» від КСП Агрокомбінат «Хотівський» не відповідає Закону, оскільки перетворення юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми, що не передбачає зміну статутного фонду та зміну учасників юридичної особи.
Датою реорганізації юридичної особи шляхом перетворення є оформлення передавального акта. Це встановлено у постанові Вищого господарського суду України від 01 квітня 2008 року у справі № 216/12-06/9 за позовом СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» до Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області та Хотівської сільської ради про визнання права власності на земельні ділянки.
Згідно відомостей ЄДР 06 квітня 2020 року проводилась реєстрація нового підприємства - товариства, а не перетворення КСП Агрокомбінат «Хотівський», оскільки склад їх засновників (учасників) не співпадають, як і не відбулася реорганізація КСП Агрокомбінат «Хотівський» у товариство.
Товариство на час реєстрації за ним права власності на спірні земельні ділянки не було ані їх власником, ані їх користувачем на законних підставах. Земельні ділянки підприємств, які належали припиненим колективним сільськогосподарським підприємствам, які не переоформлені у приватну власність, після 01 січня 2019 року вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.
Факти набуття спірних земельних ділянок відповідачем протягом двох днів свідчать про недобросовісність дій відповідача та порушення інтересів держави в особі Феодосіївської об'єднаної територіальної громади Київської області як законного власника та розпорядника земель комунальної власності в межах територіальної громади.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 28 листопада 2023 року у задоволенні позову заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Феодосіївської сільської ради відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 23 січня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Феодосіївської сільської ради залишив без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2023 року без змін.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції вважав, що постановою Вищого господарського суду України від 27 листопада 2007 року у справі № 131/13-05, підтверджено, що СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» є правонаступником всіх прав обов'язків КСП Агрокомбінат «Хотівський», в тому числі відносно земельної ділянки у встановлених межах, терміни переоформлення якої законодавством не визначені.
Зазначаючи, що КСП Агрокомбінат «Хотівський» було припинене, а СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» створене як нове підприємство, суди дійшли висновку, що прокурор не надав доказів на підтвердження припинення КСП Агрокомбінат «Хотівський» якимось іншим способом, ніж перетворення у СТОВ Агрокомбінат «Хотівський».
Відтак вважали, що у даному випадку відсутні підстави для застосування положень пункту 21 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, якими визначено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.
Додатково суди зазначили, що матеріали справи не містять доказів того, що надані КСП Агрокомбінат «Хотівський» спірні земельні ділянки перейшли до державної чи комунальної власності на момент перетворення КСП Агрокомбінат «Хотівський» у СТОВ Агрокомбінат «Хотівський».
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій у лютому 2024 року до Верховного Суду касаційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець І. просив оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Зазначає, що суди не врахували висновків Верховного Суду, які були викладені у постановах від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 03 липня
2018 року у справі № 917/1345/17, від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19,
від 26 березня 2021 року у справі № 911/1292/18.
Прокурор вважає, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, адже не врахували, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми, що не передбачає зміну учасників юридичної особи шляхом перетворення.
Водночас, 06 квітня 2000 року проводилась реєстрація нового підприємства - СТОВ Агрокомбінат «Хотівський», а не перетворення КСП Агрокомбінат «Хотівський», дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа відсутні.
Поміж іншого вказував, що навіть у випадку ухвалення рішення про реорганізацію КСП Агрокомбінат «Хотівський» шляхом перетворення у іншу особу, колишні члени вказаного КСП повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворення юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників, а отже перетворення КСП Агрокомбінат «Хотівський» не відбулось.
Касаційна скарга містить аргумент про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, здійснили посилання на постанову Вищого господарського суду України
від 27 листопада 2007 року у справі № 131/13-05, проте у наведеному судовому рішенні питання правонаступництва взагалі не досліджувалось. Суди лише процитували підпункти 1.1 та 1.2 статуту КСП Агрокомбінат «Хотівський».
Водночас, у справі № 216/12-06/9/2 Верховний Суд України у постанові від 26 серпня 2008 року вказав на передчасність висновків господарських судів щодо правонаступництва СТОВ Агрокомбінат «Хотівський». При цьому остаточне рішення у цій справі було ухвалене Вищим господарським судом України 24 вересня 2009 року. Зауважує, що під час розгляду цієї справи документи щодо правонаступництва надані суду не були.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У травні 2024 року представник СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» Іщенко Г. М. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому просила у задоволенні касаційної скарги прокурора відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін.
Вказує, що висновки судів відповідають матеріалам справи, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Вважає, що суди надали правильну оцінку постанові Вищого господарського суду України від 27 листопада 2007 року у справі
№ 131/13-05, якою встановлено, що СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» є правонаступником КСП Агрокомбінат «Хотівський». Водночас в межах розгляду цієї справи питання наявності підстав для набуття колишніми членами КСП Агрокомбінат «Хотівський» статусу членів СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» не досліджується і не оскаржується.
Зауважила, що учасниками СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» стали всі колишні члени КСП Агрокомбінат «Хотівський» хто виявив ініціативу та подав відповідну заяву, як того вимагало діюче законодавство.
У поданому у червні 2024 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Бардаченко І. В. у задоволенні касаційної скарги прокурора просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість її аргументів.
Зазначає, що реорганізація КСП Агрокомбінат «Хотівський» у СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» відповідала положенням чинного на той час законодавства.
Вважає твердження прокурора про те, що СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» було утворене шляхом нової реєстрації, а не перетворення є помилковими, оскільки його членами стали члени КСП Агрокомбінат «Хотівський».
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 02 квітня 2024 року відкрив провадження у цій справі та витребував справу із Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Справа № 372/2967/22 надійшла до Верховного Суду 11 квітня 2024 року.
Верховний Суд ухвалою від 19 березня 2025 року справу призначив до розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Фактичні обставини справи, з'ясовані судами
Згідно з протоколом № 2 зборів уповноважених членів КСП Агрокомбінат «Хотівський» від 03 березня 2000 року, було ухвалене рішення про про реорганізацію КСП Агрокомбінат «Хотівський» у СТОВ Агрокомбінат «Хотівський», який є правонаступником всіх прав та обов'язків КСП Агрокомбінат «Хотівський», на підставі якого КСП Агрокомбінат «Хотівський» було перетворене у СТОВ Агрокомбінат «Хотівський».
06 квітня 2000 року було видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.
Згідно з п. 1.1 зареєстрованого Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 06 квітня 2000 року за № 1978 статуту СТОВ Агрокомбінат «Хотівський», воно є правонаступником майнових прав та обов'язків КСП Агрокомбінат «Хотівський».
Суди встановили, що прокурор у 2007 році звертався до господарського суду Київської області з позовом до СТОВ Агрокомбінату «Хотівський» про визнання недійсним частково рішення загальних зборів КСП агрокомбінату «Хотівський» про реорганізацію його в СТОВ Агрокомбінат «Хотівський», яке оформлене протоколом
№ 2 від 03 березня 2000 року.
Господарський суд Київської області 02 листопада 2007 року у справі № К9/358-07 ухвалив рішення про відмову у позові прокурора, установивши законність перетворення КСП Агрокомбінат «Хотівський» у СТОВ Агрокомбінат «Хотівський».
Постановою Вищого господарського суду України від 27 листопада 2007 року у справі № 131/13-05 підтверджені встановлені факти й обставини правонаступництва, а саме що СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» є правонаступником всіх прав обов'язків КСП Агрокомбінат «Хотівський», в тому числі відносно земельної ділянки у встановлених межах, терміни переоформлення якої законодавством не визначені.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючи до суду з відповідними позовними вимогами, прокурор їх обґрунтував незаконним набуттям СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» права власності на спірні земельні ділянки.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази встановив, СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» є правонаступником всіх прав обов'язків КСП Агрокомбінат «Хотівський», в тому числі відносно земельної ділянки у встановлених межах, терміни переоформлення якої законодавством не визначені.
Зазначаючи, що КСП Агрокомбінат «Хотівський» було припинене, а СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» створене як нове підприємство, суди дійшли висновку, що прокурор не надав доказів на підтвердження припинення КСП Агрокомбінат «Хотівський» якимось іншим способом, ніж перетворення у СТОВ Агрокомбінат «Хотівський».
Відтак суди вважали, що у даному випадку відсутні підстави для застосування положень пункту 21 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, якими визначено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
У статті 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Згідно з статтею 3 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час видачі державного акту на право колективної власності на землю) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
Відповідно до статі 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України (стаття 23 ЗК України).
Колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання (стаття 60 ЗК України).
З 01 січня 2019 року набув чинності Закон України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил користування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України», згідно з яким землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад.
Згідно з пунктом 21 Перехідних положень ЗК України (який є чинним з 01 січня
2019 року) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що земельні ділянки підприємств, які належали припиненим колективним сільськогосподарським підприємствам, які не переоформлені у приватну власність і після 01 січня 2019 року вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, що також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 травня
2025 року у справі № 366/752/24
Відповідно до статті 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.
Статтею 7 цього ж Закону передбачено, що об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених (частини друга, третя статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»).
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором (частина перша). Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України (частина третя).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча КСП і визначався як суб'єкт права власності, за яким може бути зареєстроване майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства.
Відповідно до частин першої, другої статті 37 ЦК УРСР (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
За змістом статті 2 Закону України «Про підприємства в Україні» (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) колективне підприємство визначене одним із видів підприємств, які можуть діяти в Україні.
Відповідно до статті 34 цього ж Закону, ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду (частина 1). Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України (частина четверта). При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства (частина сьома).
Частинами першою, шостою статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
Відповідно до наведених вище положень законодавства розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов'язань оформлюється розподільним актом (балансом) при виділенні чи поділі підприємства або передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним актом (балансом) його зобов'язання та майно під їх забезпечення (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду
від 19 липня 2023 року у справі № 906/987/21).
У справі, що розглядається, свій висновок про відсутність підстав для задоволення позову суди обґрунтували наявністю у СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» права на реєстрацію за собою права власності на спірні земельні ділянки, оскільки вважали, що воно є правонаступником КСП Агрокомбінат «Хотівський», а тому до нього перейшли права КСП стосовно наданих останньому земельних ділянок.
Проте колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком, оскільки місцевий та апеляційний суд не встановили обставин, які б засвідчували прийняття КСП Агрокомбінат «Хотівський» рішення про реорганізацію підприємства шляхом перетворення.
Долучена до матеріалів справи копія протоколу зборів уповноважених КСП Агрокомбінат «Хотівський» від 28 січня 2000 року містить відомості про те, що особам, які бажають стати засновниками ТОВ повинні протягом двох тижнів подати відповідну заяву до реорганізаційної комісії, хто не подасть такої заяви будуть вважатись такими, що відмовились від свого права на вступ до ТОВ. Також була створена реорганізаційна комісія у складі дев'яти чоловік. Комісія на своєму засіданні обере собі голову та секретаря і через два тижні доповість зборам про реорганізацію КСП (а. с. 165-174, том 1).
До матеріалів справи також долучена копія протоколу зборів уповноважених КСП Агрокомбінат «Хотівський» від 03 березня 2000 року з якого відомо, що була внесена пропозиція про реорганізацію КСП Агрокомбінат «Хотівський» у СТОВ Агрокомбінат «Хотівський», який є правонаступником КСП. Особи, які бажають стати засновниками ТОВ повинні протягом двох неділь подати відповідну заяву до реорганізаційної комісії, хто не подасть такої заяви будуть вважатись такими, що відмовились від свого права на вступ до ТОВ. Також було прийняте рішення про створення реорганізаційної комісії у складі дев'яти осіб. Комісія на своєму засіданні обере собі голову та секретаря і через два тижні доповість зборам про реорганізацію КСП
(а. с. 88-91, том 1).
Як встановлено судами СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» як юридична особа було створене 06 квітня 2000 року.
Згідно з п. 1.1 зареєстрованого Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 06 квітня 2000 року за № 1978 статуту СТОВ Агрокомбінат «Хотівський», воно є правонаступником майнових прав та обов'язків КСП Агрокомбінат «Хотівський».
Статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.
З матеріалів прави також відомо, що кількість членів СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» на час створення складала 7 осіб, які не співпадають зі складом учасників КСП Агрокомбінат «Хотівський» - 88 % кількості яких, відповідно до протоколу зборів уповноважених членів від 03 березня 2000 року складають понад 100 осіб, що значно перевищує кількість членів СТОВ, проте через низьку якість фотокопії протоколу вказати більш точну цифру у суду не має можливості.
Відтак, колегія суддів вважає висновки судів про те, що відбулось перетворення КСП Агрокомбінат «Хотівський» у СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» передчасними, оскільки склад членів (учасників) зазначених суб'єктів не співпадає, а аргументи касаційної скарги прокурора у цій частині частково обґрунтованими.
Крім того Верховний Суд зазначає, що Указом Президента України від 08 серпня
1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Також необхідно зазначити, що Указом Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності.
Отже, відповідно до зазначених указів паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам. Суди не встановили, яким чином у КСП Агрокомбінат «Хотівський» могли залишитися спірні землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. При цьому передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.
З огляду на викладене колегія суддів вважає прийнятними арґументи касаційної скарги про неврахування судами правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19.
Верховний Суд також зазначає, що місцевий суд не звернув уваги, а суд апеляційної інстанції не перевірив, що відповідно до відомостей, які містяться у долучених до матеріалів справи копіях договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок, вони належать СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» на підставі державного акта на право колективної власності на землю серії КБ, виданого Лісниківською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 06 грудня 1999 року.
Разом із тим із матеріалів справи відомо, що означений акт на право колективної власності на землю серії КБ, виданий Лісниківською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 06 грудня 1999 року КСП Агрокомбінат «Хотівський».
Крім того колегія суддів також зауважує, що апеляційний суд акцентував увагу на тому, що постановою Вищого господарського суду України від 27 листопада
2007 року у справі № 131/13-05 підтверджені встановлені факти й обставини правонаступництва, а саме те, що СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» є правонаступником всіх прав обов'язків КСП Агрокомбінат «Хотівський», в тому числі відносно земельної ділянки у встановлених межах, терміни переоформлення якої законодавством не визначені.
Разом із тим із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, які є відкритими, відомо, що Вищий господарський суд України у постанові від 24 вересня 2009 року у справі № 216/12-06/9/2 за позовом СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» вказував, що позивач не довів, що він придбав спірні земельні ділянки.
Під час розгляду означеної справи суд надав оцінку та вказував, що землі, які є предметом спору, входять до складу земель, які належали КСП «Агрокомбінат «Хотівський» на підставі державного акта на право колективної власності на землю від 07 грудня 1999 року, який долучений також і до справи, яка є предметом касаційного перегляду (372/2967/22) та охоплює масив земель площею 523,3 га, проте суди оцінку цьому доказу не надали.
Вищий господарський суд України у справі № 216/12-06/9/2 зауважував, що позивач не довів, що він придбав спірні земельні ділянки. Дані землі також не могли бути внесені до його статутного фонду засновниками, так пунктом 14 Перехідних положень Земельного кодексу України (до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств) прямо заборонено внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств.
Додатково колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги та не перевірив висновки місцевого суду стосовно застосування приписів пункту 21 Перехідних положень ЗК України.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив висновку місцевого суду про перетворення КСП Агрокомбінат «Хотівський» у СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» та перехід до нього прав та обов'язків КСП, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до цього суду на новий розгляд.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Литвиненко
Судді А. І. Грушицький
Є. В. Петров
В. В. Пророк
В. В. Сердюк