16 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 686/20391/21
провадження № 61-6453св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Керницька Ілона Романівна, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2023 року у складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року у складі колегії суддів Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області), про усунення перешкод у користуванні майном.
Позов обґрунтовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки від 20 травня 1997 року вона є власником житлового будинку і земельної ділянки площею 0,22 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 є власником суміжних земельних ділянок кадастрові номери 6810100000:25:002:0071 та 6810100000:25:002:0070 по АДРЕСА_2 .
Межа земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:25:002:0070 визначена всупереч вимогам пункту 3.25 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень та проходить по фасаду належного їй будинку. Вона позбавлена доступу до частини жилого приміщення для обслуговування та ремонту. При виготовленні технічної документації із землеустрою на замовлення відповідача з нею не погоджували межі земельної ділянки.
Позивач просила усунути перешкоди в користуванні житловим будинком з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі: закрити Поземельну книгу та скасувати кадастровий номер земельної ділянки 6810100000:25:002:0070 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено, що відповідачем чиняться перешкоди в користуванні ОСОБА_1 належним їй на праві власності житловим будинком з надвірними будівлями, які знаходяться в АДРЕСА_1 . Натомість, судом встановлено, що обидві земельні ділянки не відповідають дійсній межі відповідно до правовстановлюючих документів. Площа накладення (нашарування) вказаних земельних ділянок становить 0,0023 га.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що доведено факт порушення прав ОСОБА_1 , що підтверджується висновком експерта, разом із тим позивач неправильно обрала спосіб захисту свого порушеного права.
Пред'явлення позивачем вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не є необхідним для ефективного відновлення її права, оскільки на підставі державного акта на право власності на землю серії ХМ № 010780, виданого 21 червня 2005 року і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010574200606, ОСОБА_2 залишається власником земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:25:002:0070, конфігурація якої не відповідає конфігурації земельної ділянки, зазначеній у правовстановлюючому документі попереднього власника, та межа якої проходить по фасаду будівлі позивачки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Керницька І. Р., звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19.
Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що об'єктом права власності позивача є належна їй ділянка в цілому. В результаті дій відповідача не уся ця ділянка вибула з володіння позивача, а фактично відповідачкою створено перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки шляхом влаштування паркану на ділянці позивача. А тому, з урахуванням обставин справи, позивач має переконання, що ефективним та правомірним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є саме негаторний позов.
Зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, якепозивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про неправильно обраний спосіб захисту, оскільки така вимога відповідає способам захисту права власника за негаторним позовом щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.
Аргументи інших учасників справи
У липні 2024 року представник ОСОБА_2 - Клюцук В. П. подав відзив на касаційну скаргу, у якій просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін. Указує, що обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо того, що в матеріалах даної цивільної справи відсутні будь-які докази, що свідчили б про те, що вчиняються будь-які перешкоди в користуванні позивачем належного їй майна. Крім того, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, що в свою чергу є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
У липні 2024 року ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області подало відзив на касаційну скаргу, зазначало, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та його структурні підрозділи жодним чином не порушували прав позивача у зв'язку із тим, що не вносили відомостей про спірні земельні ділянки в Державний реєстр земель, оскільки у 2005 році державна реєстрація земель проводилася Хмельницькою регіональною філією ДП «Центр Державного земельного кадастру».
Більше того, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:25:002:0070, реєстраторами Центру державного земельного кадастру перенесені в автоматичному порядку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. Крім того, для реєстрації земельної ділянки кадастровому реєстратору надається документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Позивач не зверталася на підставі Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення відомостей про земельну ділянку, яку позивачбажає приватизувати. Відомості про вказану земельну ділянку до Державного земельного кадастру не внесені. Державним кадастровим реєстратором було правомірно внесено відомості до Державного земельного кадастру про спірні земельні ділянки, оскільки не було законних підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації вказаної земельної ділянки.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
10 липня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
14 лютого 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Клюцук В. П. через підсистему «Електронний Суд» направив до Верховного Суду заяву про відвід судді Ігнатенка В. М.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року № 2782/0/15-2424 суддю Верховного Суду Олійник А. С. було відраховано зі штату суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 17 лютого 2025 року для розгляду справи визначено такий склад колегії: Ігнатенко В. М., Ситнік О. М., Фаловська І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року заяву ОСОБА_2 про відвід судді Верховного Суду Ігнатенка В. М. від участі у розгляді справи № 686/20391/21 визнано необґрунтованою та передано іншому судді, який не входить до складу суду, визначеного у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 лютого 2025 року, на виконання вимог частини першої статті 33 ЦПК України, визначено суддю-доповідача Осіяна О. М.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Ігнатенка В. М. від участі у розгляді справи № 686/20391/21.
16 квітня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Клюцук В. П. через підсистему «Електронний Суд» направив до Верховного Суду заяву про відвід колегії суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2025 року заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Клюцук В. П., про відвід колегії суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. визнано необґрунтованою та передано для вирішення зазначеного питання іншому судді.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2025 року, на виконання вимог частини першої статті 33 ЦПК України, визначено суддю-доповідача Гулейкова І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Клюцук В. П., про відвід колегії суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М.
19 серпня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Клюцук В. П. через підсистему «Електронний суд» направив до Верховного Суду заяву про відвід судді Ігнатенка В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2025 року заяву ОСОБА_2 про відвід судді Ігнатенка В. М. від участі у розгляді справи № 686/20391/21 визнано необґрунтованою та передано іншому судді, який не входить до складу суду, визначеного у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 серпня 2025 року, на виконання вимог частини першої статті 33 ЦПК України, визначено суддю-доповідача Пророка В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Ігнатенка В. М. від участі у розгляді справи № 686/20391/21.
09 вересня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Клюцук В. П. через підсистему «Електронний суд» направив до Верховного Суду заяву про відвід судді Пророка В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2025 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Клюцук В. П., про відвід судді Пророка В. В. у справі № 686/20391/21.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченоїпунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору купівлі-продажу від 20 травня 1997 року та державного акта на право приватної власності на землю серії ХМ № 14099, виданого 15 грудня 1997 року і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,22 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, які розташовані на АДРЕСА_1 .
На підставі договору довічного утримання від 24 грудня 2004 року та державного акта на право власності на землю серії ХМ № 010780, виданого 21 червня 2005 року і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010574200606, ОСОБА_2 на праві приватної власності належать житловий будинок і земельна ділянка кадастровий номер 6810100000:25:002:0070 площею 0,1000 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування індивідуального жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - землі житлової та громадської забудови по АДРЕСА_2 .
Відповідач є також власником земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:25:002:0071, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.
19 квітня 2005 року ТОВ ЕКФ «Власна справа» на замовлення ОСОБА_2 виготовило технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право на земельну ділянку кадастровий номер 6810100000:25:002:0070.
Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи від 27 вересня 2023 року № 3467/21-26 межа земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:25:002:0070, що перебуває у власності відповідача, відповідає дійсній межі відповідно до правовстановлюючих документів. Межа земельної ділянки позивача на підставі державного акта від 15 грудня 1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю ХМ № 14099, не відповідає дійсній межі відповідно до правовстановлюючих документів. Межа земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:25:002:0070, яка проходить по точках 1, 2, 3, 4, 5, 6 буде виходити за межі земельної ділянки згідно з державним актом на право приватної власності на землю ХМ № 14099 (у разі реалізації документації із землеустрою), які проходять по точках 8, 9, 10, 1, а саме в точці 5 на 0,40 м, в точці 2 на 1,7 м.
Межа земельної ділянки згідно з державним актом на право приватної власності на землю ХМ № 14099 (у разі реалізації документації із землеустрою), яка проходять по точках 8, 9, 10, 1 буде виходити за межі земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:25:002:0070, яка проходить по точках 1, 2, 3, 4, 5, 6, а саме в точці 10 на 0,43 м.
Станом на 16 травня 2023 року конфігурація та площа земельної ділянки в натурі (на місцевості), якою фактично користується ОСОБА_2 , відповідає конфігурації та площі земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:25:002:0070, яка зазначена в Державному земельному кадастрі, також площа земельної ділянки, визначена в правовстановлюючому документі (попередніх власників), відповідає, а конфігурація, визначена в правовстановлюючому документі (попередніх власників), не відповідає конфігурації земельної ділянки в натурі (на місцевості), якою фактично користується ОСОБА_2 , та конфігурації земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:25:002:0070, яка зазначена в Державному земельному кадастрі. Станом на 16 травня 2023 року експертом встановлено, що лінія межі земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:25:002:0070 згідно з правовстановлюючими документами і відомостями Державного земельного кадастру та по фактичному користуванню земельною ділянкою на АДРЕСА_2 проходить по фасаду будівлі, яка належать ОСОБА_1 , на АДРЕСА_1 .
Отже, в результаті проведення експертизи встановлено, що конфігурація земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:25:002:0070, якою користується ОСОБА_2 і яка зазначена в Державному земельному кадастрі, не відповідає конфігурації земельної ділянки, зазначеній у правовстановлюючому документі попереднього власника. Межа земельної ділянки ОСОБА_1 на підставі державного акта від 15 грудня 1997 року, зареєстрованого у встановленому законом порядку, не відповідає дійсній межі. Лінія межі земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:25:002:0070 згідно з правовстановлюючими документами та відомостями з Державного земельного кадастру, а також по фактичному користуванню проходить по фасаду будівлі, належній позивачу.
Згідно з пунктом 3.25 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, які були чинними на час видачі ОСОБА_2 державного акта на право власності на землю, для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частин першої, другої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тлумачення наведених норм земельного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).
Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
Виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.
Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18), постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 297/1903/16-ц (провадження № 61-26296св18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 540/861/16-ц (провадження № 14-660цс19) вказала, що захист прав позивача, порушеного внаслідок накладення земельних ділянок, шляхом визнання недійсними рішення сільської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку і скасування його державної реєстрації є ефективним способом захисту порушеного права чи інтересу.
Суд апеляційної інстанції встановив наявність порушеного права ОСОБА_1 на користування належною їй на праві приватної власності земельної ділянки. Зокрема, встановлено часткове накладення юридичних меж земельної ділянки ОСОБА_2 на фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 та проходить вздовж фасаду будівлі, яка належать ОСОБА_1 .
У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/884/16-ц (провадження № 61-18682св18) зазначено: «Відповідно до роз'яснень, викладених у абзаці 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками. Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, ефективним та окремим способом захисту та поновлення порушених прав у судовому порядку. Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема у постановах від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 та від 01 липня 2015 року у справі
№ 6-319цс15».
Верховний Суд враховує висновок експерта від 27 вересня 2023 року № 3467/21-26, згідно з якого конфігурація визначена в правовстановлюючому документі (попередніх власників) не відповідає конфігурації земельної ділянки в натурі (на місцевості), якою фактично користується ОСОБА_2 , та конфігурації земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:25:002:0070, яка зазначена в Державному земельному кадастрі.
Тому обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те що, пред'явлення позивачем вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не є необхідним для ефективного відновлення її права, оскільки на підставі державного акта на право власності на землю ОСОБА_2 залишається власником земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:25:002:0070, конфігурація якої не відповідає конфігурації земельної ділянки, зазначеній у правовстановлюючому документі попереднього власника, та межа якої проходить по фасаду будівлі позивача.
З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується й Верховний Суд.
Крім того, недотримання норм ДБН не тягне за собою у цьому випадку необхідності скасування державної реєстрації земельної ділянки, оскільки поновлення прав позивача на обслуговування житлового будинку можливе шляхом встановлення відповідного сервітуту.
Посилання ОСОБА_1 на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (про зобов'язання вчинити дії), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (про звернення стягнення на предмет іпотеки), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (про визнання договорів припиненими), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (про визнання поновленим договору оренди землі), колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначених справах відмінні предмети спору та встановлені інші фактичні обставини, щодо справи, що є предметом касаційного перегляду.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Керницька Ілона Романівна, залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська