22 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/1402/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.05.2025
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025
у справі за позовом Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі:
1) Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області;
2) Північно-східного офісу Держаудитслужби;
3) Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради
до:
1) Комунального некомерційного підприємства «Кременчуцька перша міська лікарня імені О.Т. Богаєвського»;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрика України»
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 1 366 810,90 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області (далі - Кременчуцька окружна прокуратура) в інтересах держави в особі: Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Кременчуцька міська рада, позивач-1), Північно-східного офісу Держаудитслужби (далі - Держаудитслужба, позивач-2), Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради (далі - Департамент охорони здоров'я, позивач-3) звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Кременчуцька перша міська лікарня імені О.Т. Богаєвського» (далі - Лікарня, відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрика України» (далі - ТОВ «Електрика України», відповідач-2) про визнання недійсними 13 додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.03.2023 № 28/03-01 та стягнення коштів у сумі 1 366 810,90 грн.
1.2. Позовні вимоги ґрунтуються на порушенні вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення додаткових угод до договору від 28.03.2023 № 28/03/-01 на постачання електричної енергії, що виразилося у безпідставному підвищенні ціни на електроенергію та спричинило необґрунтовані витрати Лікарні, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів, на оплату послуг з електропостачання.
2. Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
2.1. Господарський суд Львівської області ухвалою від 12.05.2025 залишив позовну заяву Кременчуцької окружної прокуратури без руху, встановив строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 78 728,00 грн.
2.2. Кременчуцька окружна прокуратура 19.05.2025 через підсистему «Електронний суд» подала заяву, у якій зазначила, що не вбачає необхідності у доплаті судового збору.
2.3. Господарський суд Львівської області ухвалою від 26.05.2025 (суддя Бургарт Т. І.) позовну заяву з доданими до неї документами повернув Кременчуцькій окружній прокуратурі на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2.4. Західний апеляційний господарський суд постановою від 21.07.2025 (колегія суддів: Панова І. Ю., Зварич О. В., Скрипчук О. С.) апеляційну скаргу Кременчуцької окружної прокуратури залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.05.2025 - без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - прокурор, скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.05.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 у цій справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. В обґрунтування своєї позиції прокурор зазначив, що оскаржувані судові рішення винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 6 Закону України «Про судовий збір», статей 2, 53 ГПК України, внаслідок чого необґрунтовано обмежено право прокурора на реалізацію конституційних повноважень щодо захисту інтересів держави. Висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо необхідності прокурору сплатити судовий збір у трикратному розмірі від заявлених немайнових позовних вимог є необґрунтованими та суперечать суті поняття «представництво інтересів держави».
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Лікарня просила відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.
5.2. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
6.3. Ухвалою Верховного Суду від 20.08.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Прокурора та ухвалено здійснити її перегляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
7.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про повернення позовної заяви прокурора на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України у зв'язку з не усуненням недоліків.
7.2. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
7.3. Порядок подання, вимоги до змісту позовної заяви та перелік документів, які подаються до позовної заяви, визначені положеннями статей 162, 164 ГПК України.
7.4. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
7.5. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
7.6. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
7.7. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
7.8. За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
7.9. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 028,00 грн.
7.10. Відповідно до положень частини одинадцятої статті 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
7.11. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
7.12. При цьому, Суд зазначає, що метою судового збору є встановлення балансу між правом на доступ до правосуддя та обов'язком держави обмежувати подання необґрунтованих та безпідставних позовів, заяв та скарг до судових органів шляхом встановлення обов'язку для заявників по оплаті судового збору при зверненні до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20.
7.13. Згідно із частиною четвертою статті 174 ГПК України в разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
7.14. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, заявлений Кременчуцькою окружною прокуратурою позов має як майновий так і немайновий характер, зокрема, предметом є матеріально-правові вимоги немайнового характеру про визнання недійсними 13 додаткових угод до договору, а також вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 1 366 810,90 грн.
7.15. За подання позову Кременчуцькою окружною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 59 866,16 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.04.2025 №1006.
7.16. Залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що Кременчуцькою окружною прокуратурою заявлено позов в інтересах держави в особі трьох позивачів, який має одночасно майновий та немайновий характер. Разом з тим, в порушення вимог частини сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір», оплата судового збору в частині заявлених 13 вимог немайнового характеру здійснена тільки щодо одного позивача, в той час, коли законом передбачено обов'язок кожної особи у випадку множинності учасників на стороні позивача сплатити судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру. Зважаючи на викладене, за вимоги немайнового характеру прокурор повинен сплатити 118 092 грн (3 028,00 х 13 х 3) та 20 502,16 грн за вимогу майнового характеру про стягнення коштів, а всього 138 594,16 грн. У зв'язку з цим, Кременчуцькій окружній прокуратурі надано 10-денний строк з дня вручення ухвали по залишення позовної заяви без руху для усунення виявлених недоліків шляхом сплати додатково 78 728,00 грн судового збору за 13 вимог немайнового характеру щодо двох інших позивачів.
7.17. Кременчуцькою окружною прокуратурою 19.05.2025 до суду першої інстанції подано заяву, у якій зазначила, що не вбачає необхідності виправлення недоліків шляхом доплати судового збору, оскільки позов подано та підписано однією особою - прокурором в інтересах держави, в особі Кременчуцької міської ради, Держаудитслужби та Департаменту охорони здоров'я. Вказуючи на те, що Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 923/199/21 досліджувала питання щодо суб'єктності сплати судового збору при зверненні прокурора з позовом в інтересах держави та дійшла висновку, що звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат. Прокурор вважав суму сплаченого судового збору в розмірі 59 866,16 грн такою, що відповідає вимогам закону за подання цього позову одноосібно прокурором. Відтак, дійшов висновку про те, що заявлений ним позов в інтересах трьох позивачів не вимагає сплати судового збору щодо кожного позивача окремо, як цього вимагає частина сьома статті 6 Закону України «Про судовий збір».
7.18. Суд першої інстанції позовну заяву з доданими до неї документами повернув Кременчуцькій окружній прокуратурі на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України, оскільки недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.05.2025 строк не усунуто, а передбачена законом сума судового збору за подання цього позову складає 138 594,16 грн (20 502,16 грн (за вимогу майнового характеру) + 118 092,00 грн (за вимоги немайнового характеру)) та саме таку суму судового збору повинна сплатити Кременчуцька окружна прокуратура при зверненні з позовом як самостійний суб'єкт такого звернення.
7.19. Крім того, суд зазначив, що посилання Кременчуцької окружної прокуратури на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21 не є релевантним та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у межах цього спору як підстава для сплати прокурором меншого ніж встановлено законодавством судового збору. Велика Палата Верховного Суду в межах вказаної справи не досліджувала питання розміру суми судового збору, що повинна сплачуватися прокурором при зверненні з позовом в інтересах держави, а лише констатувала, що прокурор є самостійним суб'єктом сплати судового збору.
7.20. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.05.2025, погодився з висновками суду першої інстанції про правомірність повернення Кременчуцькій окружній прокуратурі позовної заяви з доданими до неї документами на підставі частини четвертої 174 ГПК України.
7.21. Верховний Суд, здійснюючи перевірку щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права зазначає таке.
7.22. Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
7.23. Частинами першою, третьою, четвертою статті 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
7.24. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
7.25. В питанні застосування статті 6 Закону України «Про судовий збір» вагомим і ключовим є: (1) позов подається одночасно кількома позивачами до (2) одного або кількох відповідачів, (3) судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
7.26. У цій справі позов заявлено і подано прокурором у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України в інтересах держави в особі трьох позивачів (Кременчуцької міської ради, Держаудитслужби та Департаменту охорони здоров'я), який має одночасно майновий (стягнення до бюджету міста Кременчука коштів в сумі 1 366 810,90 грн) та немайновий (визнання недійсними 13 додаткових угод) характер.
7.27. Верховний Суд зауважує, що стаття 53 ГПК України визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
7.28. Так, частиною третьою та четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
7.29. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
7.30. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (абз. 2 частина п'ята стаття 53 ГПК України).
7.31. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
7.32. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
7.33. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
7.34. У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19). Отже, під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
7.35. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21 зазначила, з що за змістом статей 42, 46, 53, 56 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом він має ті ж права та обов'язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду. Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат.
7.36. Однак суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повертаючи позовну заяву Кременчуцькій окружній прокуратурі у зв'язку з неусуненням недоліків, дійшов помилкового висновку, що Кременчуцька окружна прокуратура має сплатити судовий збір за кожного з трьох позивачі окремо, застосувавши положення частини сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір», яке регулює питання щодо сплати судового збору кількома позивачами.
7.37. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що прокурор не виступає як окремий позивач поряд із органами, в інтересах яких подано позов, а реалізує надані йому законом повноваженні від імені держави в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України.
7.38. У цьому аспекті, ураховуючи подання позову в інтересах держави та заявлені позовні вимоги у цій справі (див. пункт 7.26), висновки судів попередніх інстанцій, які наведені в оскаржуваних судових рішеннях, ґрунтуються на неправильному тлумаченні статей 2, 45, 53 ГПК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частини сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір».
7.39. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи прокурора про порушення судами норм процесуального та матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.
7.40. Доводи Лікарні, викладені у відзиві на касаційну скаргу спростовуються викладеним у цій постанові.
7.41. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
8.2. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 ГПК України).
8.3. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
9. Судові витрати
9.1. Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, то розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.05.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 у справі № 914/1402/25 скасувати.
3. Справу № 914/1402/25 направити до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова