17 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/3403/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 15168"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 (головуючий - Аленін О. Ю., судді: Принцевська Н. М., Філінюк І. Г.) і рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 (суддя Петров В. С.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 15168"
до: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Отєкс", (2) Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради
про скасування державної реєстрації права власності, витребування майна та усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном.
(уповноважені представники сторін у судове засідання суду касаційної інстанції не з'явились)
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство 15168" (далі - ПрАТ "Автотранспортне підприємство 15168", Підприємство, Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Отєкс" (далі - ТОВ "Отєкс", Товариство, Відповідач-1), Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради (далі - КП "БТІ" ОМР, Відповідач-2), в якій просило:
- скасувати державну реєстрацію за ТОВ "Отєкс" права власності на будівлі і споруди: майстерні (літ. С) = всього 2 641,3 кв.м., ОГМ (літ. Р) - 6,5х26,0 = 169,0 кв.м., загальною площею 2 389,9 кв.м., що становить 99/1000 частки за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Стовпова, буд. 15-Г, а фактичною площею 2 810,3 кв.м., які належать ПрАТ "АТП 15168";
- витребувати у ТОВ "Отєкс" будівлі і споруди: майстерні (літ. С) = всього 2 641,3 кв.м., ОГМ (літ. Р) - 6,5х26,0 = 169,0 кв.м., загальною площею 2 389,9 кв.м., що становить 99/1000 частки за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Стовпова, буд. 15-Г, а фактичною площею 2 810,3 кв.м., які належать ПрАТ "АТП 15168";
- усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні будівлями і спорудами, загальною площею 2 389,9 кв.м., що становить 99/1000 частки за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Стовпова, буд. 15-Г, фактичною площею 2 810,3 кв.м., які належать ПрАТ "АТП 15168" - шляхом їх звільнення ТОВ "Отєкс", а саме: 1) майстерні (літ. С) = всього 2 641,3 кв.м.: 2) ОГМ (літ. Р) - 6,5х26,0 = 169,0 кв.м.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначав про те, що саме він є власником спірного майна, у той час як право власності на це майно було неправомірно зареєстровано за Відповідачем-1 на підставі неукладеного договору купівлі-продажу. Позивач також наголошував, що Відповідач-1 не має правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розміщено спірне майно, що свідчить про те, що він не являється її законним землекористувачем.
Фактичні обставини справи, встановлені в ході здійснення провадження
3. Розглядаючи заявлений позов, місцевий господарський суд встановив, що рішенням Одеської міської ради народних депутатів від 05.02.1987 № 76 "Про дозвіл АТП 15168 Одеського обласного управління вантажного автотранспорту проектування розширення та реконструкції підприємства по вул. Стовбова, 15г, в м. Одеса" було, зокрема, зобов'язано АТП 15168 Одеського обласного управління вантажного автотранспорту розробити проєкт розширення та реконструкції АТП 15168 з виділенням в якості будівництва першої черги (1988-1990) профілакторія на 300 автомобілів та КТП на земельній ділянці загальною площею 5,38 га по вул. Стовбовій 15г, а також зобов'язано АТП 15168 розробити проєктну документацію на розширення та реконструкцію підприємства згідно з нормативними вимогами на період до 1995 року.
4. Рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "АТП 15168" (далі - ВАТ "АТП 15168"), оформленого протоколом № 1 від 30.09.1997, затверджено Статут ВАТ "АТП 15168", який зареєстровано Виконавчим комітетом Іллічівської районної Ради народних депутатів 06.06.1996 за реєстраційним номером 387.
5. Розпорядженням Іллічівської районної адміністрації № 540 від 20.10.1997 "Про перереєстрацію Відкритого акціонерного товариства "АТП 15168" перереєстровано ВАТ "АТП 15168" з місцезнаходженням: Одеса-98, вул. Стовпова, 15г.
6. Наказом РВ ФДМУ по Одеській області № 685 від 17.09.1999 "Про завершення приватизації Відкритого акціонерного товариства "АТП 15168" наказано, зокрема: 1) вважати процес приватизації ВАТ "АТП 15168" завершеним; 2) комісії з продажу акцій ВАТ "АТП-15168" припинити роботу у зв'язку із завершенням усіх видів продажу акцій.
7. Листом РВ ФДМУ по Одеській області від 18.09.2000 на запит ВАТ "АТП-15168" від 23.08.2000 вх. № 145 останньому направлено перелік об'єктів нерухомості, які передані до статутного фонду ВАТ "АТП 15168", згідно з наказом регіонального відділення № 739 від 30.05.1996 про перетворення орендного автотранспортного підприємства 15168 у ВАТ.
8. Згідно з додатком № 1 до листа № 1/4067 від 18.09.2000 - Переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ "АТП 15168", складеного на підставі інвентаризаційних описів і відомостей індексації основних фондів, наданих РВ ФДМУ по Одеській області, згідно з Положенням "Про інвентаризацію майна приватизуємих державних підприємств, а також державних підприємств і організацій, передаваємих в оренду", затвердженого постановою КМУ від 02.03.93 № 158 та згідно з наказом про створення ВАТ (про перетворення з орендного підприємства) від 30.05.1996 року № 739, РВ ФДМУ по Одеській області передало до статутного фонду ВАТ "АТП 15168" наступні об'єкти нерухомості: 1) майстерні, 2) учбовий клас, 3) адміністративний корпус, 4) склад, 5) ТО-1, 6) ОГМ, 7) зварювальний цех, 8) резервуар для води, 9) асфальтове покриття, 10) огорожа навколо території, 11) АЗП, 12) автоколона 2, 13) водопроводні мережі, 14) каналізаційні мережі, 15) АКБ, 16) профілакторій, 17) очисні споруди, 18) КПП (без об'єкту ЦО).
9. Листом від 17.10.2000 за вих. № 199 ВАТ "АТП 15168" просило керівника Одеського БТІ та РОН видати свідоцтво про право власності на приватизовані об'єкти згідно з наказом РВ ФДМУ по Одеській області та документів БТІ.
10. Згідно з копією Реєстраційного посвідчення на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним, громадським установам, підприємствам та організаціям від 19.10.2000, Одеське міжміське бюро технічної інвентаризації засвідчило, що домоволодіння № 15-г по вулиці Стовповій в місті Одесі - будови та споруди згідно з переліком нерухомого майна: п. 1 - майстерні (літ. З, С), п. 3 - адміністративний корпус (літ. А, Д), п. 4 - склад (літ. К, Л, М, Е, Ф, Т, У, Х), п. 5 - ТО (літ. Ж, Ч), п. 6 - ОМГ (літ. Р), п. 7 - зварювальний цех (літ. В, Г, П), п. 8 - резервуар для води (літ. 5, 8, 9), п. 16 - профілакторій (літ. И), п. 17 - очисні споруди (літ. Б), п. 18 - КПП (літ. Ц) зареєстровано за ВАТ "АТП 15168" на підставі наказу РВ ФДМУ по Одеській області № 685 від 17.09.1999 та записано в реєстраційну книгу за № 11неж-ст. 27 - р № 986.
11. Рішенням Одеської міської ради від 26.01.2001 № 2016-ХХІІІ "Про затвердження проектів відведення та надання фактично займаних земельних ділянок відкритому акціонерному товариству "Автотранспортне підприємство 15168", за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова, 15/Г, загальною площею 4,7804 га, для експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства і АЗС на 250 заправок на добу", зокрема:
1) затверджено проєкти відведення земельних ділянок (додатки 1, 2);
2) надано ВАТ "АТП 15168" земельні ділянки, за адресою: м. Одеса, вул. Стовбова, 15/Г, загальною площею 4,7804 га, у тому числі: - земельну ділянку, площею 4,5613 га, (код згідно Українського класифікатору цільового використання земель - 1.14.2. - землі автомобільного транспорту) у постійне користування, для експлуатації та обслуговування ВАТ "АТП 15168"; - земельну ділянку, площею 0,2191 га, (код згідно Українського класифікатору цільового використання земель - 1.11.1. - землі автотехобслуговування) у тимчасове довгострокове користування, на умовах оренди, строком на 10 років, для експлуатації обслуговування автозаправної станції на 250 заправок на добу;
3) затверджено договір між Одеською міською радою та ВАТ "АТП 15168" на право тимчасового довгострокового користування на умовах оренди, земельною ділянкою, площею 0,2191 га (додаток 3);
4) зобов'язано ВАТ "АТП 15168":
4.1 замовити в управлінні земельних ресурсів оформлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками відповідно до п. 2 цього рішення;
4.2 виконувати вимоги та умови щодо землекористування, визначені службами і організаціями міста та області, викладені у проектах відведення земельних ділянок;
4.3 дотримуватися положень ст.ст. 40, 115 Земельного кодексу України.
12. Згідно з наявним в матеріалах справи Державним актом на право постійного користування землею серія І-ОД № 003355 від 13.03.2001 ВАТ "АТП 15168" надано в постійне користування для експлуатації автотранспортного підприємства 4,5613 га землі в межах згідно з планом користування відповідно до рішення Одеської міської ради народних депутатів від 26.01.2001 № 2016-ХХІІІ. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 133.
13. В подальшому, 12.04.2001 між ВАТ "АТП 15168" (продавець) та ТОВ "Отєкс" (покупець) було укладено договір № 177 купівлі-продажу корпусу ремонтних майстерень та будівлі відділу головного механіка (далі - Договір № 177), відповідно до п. 1 якого ВАТ "АТП 15168" продало, а ТОВ "Отєкс" придбало корпус ремонтних майстерень та будівлю відділу головного механіка, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова, 15 "Г". Відповідно до довідки-характеристики МБТІ № 16162 від 12.04.2001 та технічного паспорту, виданих Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 12.10.2000, відчужені об'єкти складаються з двох будівель, зазначених на схематичному плані - ремонтні майстерні літерою "С", відділ головного механіка літерою "Р", в цілому загальною площею 2389,9 кв.м., загальною вартістю 174 061 грн, які складають 99/1000 ідеальну частку. Відчужувані корпус ремонтних майстерень та будівля ВГМ належать продавцю на підставі реєстраційного посвідчення від 19.10.2000, виданого МБТІ під № 16.
14. Згідно з п. п. 2, 3, 4 вказаного договору продаж здійснюється в сумі 177 000 грн, яку покупець зобов'язаний оплатити продавцю протягом 3-х днів з моменту підписання даного договору. Право власності на відчужені корпус та будівлю виникає у покупця з моменту передачі корпусу ремонтних майстерень та будівлі відділу головного механіка згідно з актом приймання - передачі, але не пізніше 14 днів після оплати. Продавець свідчить про те, що корпус, що відчужується, та будівля, які є предметами цього договору, не продані іншій особі, іншим способом не відчужені, під забороною (арештом) не перебувають, судової спору, що стосується їх, а також прав у третіх осіб, як у межах так і за межами України немає, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесено.
15. Із наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення основних засобів) від 10.04.2001, який підписаний представниками ВАТ "АТП 15168" та ТОВ "Отєкс", а також скріплений їх печатками, вбачається, що на підставі Договору № 177 від 12.04.2001 проведений огляд корпусу ремонтних майстерень та будівлі відділу головного механіка площею 2389,9 кв.м, які передаються у постійне користування - для експлуатації на підприємстві ТОВ "Отєкс" відповідно до Договору № 177; об'єкт знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Стовбова, 15Г. Вказаний акт затверджений головою правління ВАТ "АТП 15168" Волковим В. А.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
16. Виходячи з встановлених обставин, Господарський суду Одеської області рішенням від 18.03.2025 у задоволенні позову відмовив.
17. Обґрунтовуючи рішення вказав, що спірне майно було відчужено Підприємством на користь Товариства на підставі Договору № 177, який укладений у належній формі, містить усі істотні умови, підписаний уповноваженими представниками сторін, та який не визнано судом недійсним. Звідси, на переконання суду, Товариство правомірно набуло право власності і на спірне майно, в той час як Підприємство на нього жодних прав не має.
18. Місцевий господарський суд також відхилив аргументи Позивача про те, що про існування Договору № 177 він дізнався лише у вересні 2023 року, констатувавши, що Товариство з 2001 року відкрито безперервно використовує придбане майно, водночас Підприємство не надало жодних пояснень яким чином воно протягом 23 років не знало, що вказане майно зареєстровано за і використовується іншою особою.
19. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 09.07.2025, якою рішення господарського суду залишив без змін.
Касаційна скарга
20. Не погодившись із судовими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи касаційної скарги
21. У касаційній скарзі скаржник стверджує про те, що оскаржені рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також порушенням норм процесуального права та без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
22. Обґрунтовуючи своє твердження пояснює, що суди попередніх інстанцій проігнорували обставини того, що:
22.1. Позивач є власником спірного майна, а також землекористувачем земельної ділянки на якій воно розташоване, в той час як Відповідач-1 не надав доказів на підтвердження власного права землекористування; Акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі від 12.02.2001 не стосується Відповідача-1, оскільки не містить жодних згадок про останнього та має відношення лише до земельної ділянки Позивача; в свою чергу Акт обстеження та погодження в натурі меж земельної ділянки від 15.01.2002 є недостовірним доказом, так як має виправлення по тексту, не містить додатків, підписів уповноважених осіб тощо;
22.2. Підприємство не було обізнане про наявність Договору № 177 та дізналося про такий правочин лише у 2023 році; при цьому, КП "БТІ" ОМР на запит Позивача повідомив про відсутність в матеріалах реєстраційної справи підтверджуючих правовстановлюючих документів реєстрації права власності ТОВ "Отєкс";
22.3. Товариство понад 23 роки користувалося спірним майном, при цьому не сплачуючи будь-які обов'язкові платежі або податки; такі платежі здійснювались саме Позивачем;
22.4. Договір № 177 фактично не тільки невиконаний, а є неукладеним, з огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди як з його суттєвих умов так і не отримано згоду на відчуження від вищого органу управління Підприємства, а отже цей правочин не створив жодних юридичних наслідків; до того ж цей договір не може бути належним та достовірним доказом, оскільки він не прошитий, не підписаний сторонами, на ньому відсутня відмітка про реєстрацію саме його в органі реєстрації;
22.5. Відповідач-1 надав для огляду у судове засідання оригінал акту (типова форма ОЗ-1), який складений на 2 дні раніше Договору № 177, що виключає його належність та допустимість; крім іншого підпис голови правління на Договорі № 177 та цьому акті не є тотожними, вони вчинені різними людьми;
22.6. у ході судового засідання Товариство, крім Договору № 177 від 12.04.2001, надало суду інші договори купівлі-продажу з тим самим предметом купівлі-продажу; тобто існують ще два договори, предметом за якими виступають спірні нерухомі об'єкти.
23. Ігнорування зазначених обставин призвело до неправомірних висновків судів про те, що обраний Позивачем у цій справі негаторний спосіб захисту порушених прав не є належним, а також до ухвалення рішень на підставі недопустимих доказів.
Узагальнені доводи інших учасників справи
24. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти її задоволення. Скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою. Із рішеннями судів попередніх інстанцій погоджується і просить залишити їх без змін.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
25. Згідно із частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
26. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
27. Главою 3 розділу I книги 1 ЦК України регулюється захист прав та інтересі осіб. Так, за змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
28. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
29. Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту, якими є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
30. Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, то такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність - це можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.
31. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19). Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
32. Європейський суд з прав людини у п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 зазначив про те, що засіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці.
33. Обрання способу захисту - це прерогатива позивача. Разом з тим, свобода в обрані способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 , від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
34. Велика Палата Верховного Суду висновувала про те, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц).
35. Законодавець у частин першій статті 316 ЦК України закріпив норму, відповідно до якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
36. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частини перша статті 317 ЦК України).
37. Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Отже, за загальним правилом саме власнику належить правоможність вчинення правочинів, спрямованих на розпорядженням його майном (див. п. 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 826/20221/16).
38. Право власності, інші речові права захищаються загальними (глава 3 ЦК України) і спеціальними способами захисту, що передбачені положеннями глави 29 ЦК України.
39. До речово-правових позовів "actiones in rem" відносяться, зокрема, позови про: витребування речі із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов "rei vinvicatio" - позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника (статті 387, 388 ЦК України); про усунення перешкод, не пов'язаних із позбавленням володіння (негаторний позов "action negatoria" (стаття 391 ЦК України). Негаторний і віндикаційний позови є взаємовиключними. При цьому, однією з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.
40. Так, відповідно до положень статті 287 ЦК України власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.
41. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
42. Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред'являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.
43. Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.
44. Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця. Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.
45. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (див. правові висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.
46. Як слідує із встановлених обставин цієї справи, метою звернення Підприємства до суду є захист свого права власності на спірне майно, шляхом повернення собі фактичного та юридичного володіння ним, адже таке майно наразі зайнято і використовується Товариством, а також за ним зареєстровано на підставі договору, який не укладався.
47. Звідси, як абсолютно правильно виснували суди попередніх інстанцій, належним та ефективним способом захисту прав Позивача у спірних правовідносинах є заявлення віндикаційного позову, тобто позову про витребування спірної нерухомості із чужого незаконного володіння. Усі інші вимоги Підприємства є неефективними.
48. Оскільки обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ "АТП 15168" про скасування державної реєстрації на спірне нерухоме майно, а також про усунення перешкод у користуванні ним є законними, обґрунтованими та такими, що повністю узгоджуються із наведеними нормами права та висновками Верховного Суду щодо їх правильного застосовування.
49. Доводи ж касаційної скарги Підприємства у цій частині Верховний Суд визнає необґрунтованими та безпідставними. Більше того, суд констатує, що базуються такі доводи на висновках Верховного Суду, які є нерелевантними, оскільки надавалися судом касаційної інстанції у неподібних цій справі правовідносинах.
50. Щодо ж висновків судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, колегія суддів зазначає таке.
51. Особливістю віндикаційних позовів є те, що предмет позову становить вимога неволодіючого майном власника до володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого володіння. Предмет доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
52. Під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій встановили, що наказом РВ ФДМУ по Одеській області № 685 від 17.09.1999 "Про завершення приватизації ВАТ "АТП 15168" наказано, зокрема: 1) вважати процес приватизації ВАТ "АТП 15168" завершеним; 2) комісії з продажу акцій ВАТ "АТП 15168" припинити роботу у зв'язку із завершенням усіх видів продажу акцій.
53. РВ ФДМУ по Одеській області листом від 18.09.2000 повідомило ВАТ "АТП 15168" про перелік об'єктів нерухомості, які передані до статутного фонду Підприємства, згідно з наказом № 739 від 30.05.1996.
54. Згідно з додатком № 1 до листа № 1/4067 від 18.09.2000 - Переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ "АТП 15168", РВ ФДМУ по Одеській області передало до статутного фонду Позивача наступні об'єкти нерухомості: 1) майстерні, 2) учбовий клас, 3) адміністративний корпус, 4) склад, 5) ТО-1, 6) ОГМ, 7) зварювальний цех, 8) резервуар для води, 9) асфальтове покриття, 10) огорожа навколо території, 11) АЗП, 12) автоколона 2, 13) водопроводні мережі, 14) каналізаційні мережі, 15) АКБ, 16) профілакторій, 17) очисні споруди, 18) КПП (без об'єкту ЦО).
55. Крім того, із наявної в матеріалах справи копії Реєстраційного посвідчення на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним, громадським установам, підприємствам та організаціям від 19.10.2000 суди з'ясували, що Одеське міжміське БТІ засвідчило, що домоволодіння № 15-г по вулиці Стовповій в місті Одесі - будови та споруди згідно з переліком нерухомого майна: п. 1 - майстерні (літ. З, С), п. 3 - адміністративний корпус (літ. А, Д), п. 4 - склад (літ. К, Л, М, Е, Ф, Т, У, Х), п. 5 - ТО (літ. Ж, Ч), п. 6 - ОМГ (літ. Р), п. 7 - зварювальний цех (літ. В, Г, П), п. 8 - резервуар для води (літ. 5, 8, 9), п. 16 - профілакторій (літ. И), п. 17 - очисні споруди (літ. Б), п. 18 - КПП (літ. Ц) зареєстровано за ВАТ "АТП 15168".
56. Відтак, з наявних у матеріалах справи доказів суди встановили, що будівлі та споруди, розташовані по вул. Стовповій, 15-г в місті Одесі дійсно були передані у власність Позивача та за ним зареєстровані на підставі відповідного наказу РВ ФДМУ по Одеській області.
57. Але, суди попередніх інстанцій встановили також і те, що підставі Договору № 177 Підприємство відчужило на користь Товариства корпус ремонтних майстерень та будівлю відділу головного механіка.
58. Відповідно до довідки-характеристики МБТІ № 16162 від 12.04.2001 та технічного паспорту, виданих Одеським міським БІТ та реєстрації об'єктів нерухомості 12.10.2000, відчужені об'єкти складаються з двох будівель, зазначених на схематичному плані - ремонтні майстерні літерою "С", відділ головного механіка літерою "Р", в цілому загальною площею 2389,9 кв.м., загальною вартістю 174 061 грн, які складають 99/1000 ідеальну частку.
59. Як вже зазначалося, звертаючись до суду з позовом у цій справі, Позивач стверджував про те, що Договір № 177 є неукладеним правочином, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо його суттєвих умов, він не підписувався представником Підприємства і на його укладення не було отримано згоду від вищого органу управління ПрАТ "АТП 15168".
60. Розглядаючи відповідні аргументи, суди попередніх інстанцій вказали, що станом на час укладання Договору № 177 від 12.04.2001 діяв Цивільний кодекс Української РСР в редакції від 30.10.1999, який передбачав (статті 41, 44, 154, 224, 227) можливість укладення договорів купівлі-продажу подібного спірному нерухомого майна після досягнення сторонами згоди щодо усіх його умов, у простій письмовій формі та не вимагав їх нотаріального посвідчення.
61. Суди встановили, що форма Договору № 177 цілком відповідала вимогам законодавства, яке існувало на час його укладання. Із наявного ж в матеріалах справи акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення основних засобів) від 10.04.2001, підписаного представниками ВАТ "АТП 15168" та ТОВ "Отєкс", а також скріпленого їх печатками, з'ясували факт проведення спільного огляду спірного майна на виконання саме вказаного Договору № 177. При цьому, вказаний акт затверджений головою правління ВАТ "АТП 15168" Волковим В. А. без зауважень.
62. Суди окремо відмітили, що Позивач, стверджуючи про те, що Волков В. А. даний акт ніколи не підписував, підпис не належить керівнику його виконавчого органу, зі свого боку не надав відповідного висновку експерта щодо почеркознавчої експертизи такого документа, а також не ставив перед судом питання щодо призначення такої експертизи.
63. При цьому, суди не прийняли й твердження Позивача стосовно того, що вказаний акт (через те, що складений на 2 дні раніше Договору № 177) не є належним, достатнім та допустимим доказом виникнення у Відповідача-1 права власності на спірне майно, констатувавши, що у зазначеному акті приймання-передачі міститься пряме посилання саме на Договір від 12.04.2001, а не на будь-який інший правочин і крім цього, вказаний акт був затверджений головою правління ВАТ "АТП 15168" та скріплений печаткою товариства.
64. Більше того, як також встановили суди попередніх інстанцій, 15.01.2002 між Підприємством і Товариством був підписаний додатковий акт обстеження та погодження в натурі меж земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ТОВ "Отєкс", та яка знаходиться за адресою вул. Стовпова, 15-Г, в якому зазначено, що спеціалістом КП "Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" Єгоровим І. Ю., у присутності начальника Управління земельних ресурсів Одеської міської ради Ржепецького С. О., директора ТОВ "Отєкс" Карпенка В. А., представників суміжних землекористувачів: голови правління ВАТ "АТП 15168" Бойко В. О., проведено обстеження та погодження внатурі (на місцевості) меж земельної ділянки (код Українського класифікатора цільового використання землі автомобільного транспорту) площею 0,9063 га забудованих земель, в тому числі капітальна поверхова - 0,3110га; під проходами, проїздами та площадками - 0,5953 га, що знаходяться у користуванні на умовах оренди терміном на 50 років у ТОВ "Отєкс", для експлуатації комплексу будівель по обслуговуванню автомобільного транспорту за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова, 15/Г. Межі земельної ділянки проходять по існуючим огорожам та спорудам. При встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з боку присутніх представників ніяких заперечень не виявлено.
65. Звідси, оцінивши наведені докази, суди попередніх інстанцій у цій справі, застосувавши, зокрема, стандарт доказування "вірогідність доказів", виснували, що Позивач не довів обставин того, що Договір № 177 є неукладеним правочином, а, відповідно і того, що на його підставі у сторін цього правочину не виникли передбачені права і обов'язки. Так само суди виснували й про недоведеність Позивачем обставин того, що про факт укладення Договору № 177 йому було не відомо.
66. Таким чином, оскільки правовідносини між учасниками даної справи врегульовані укладеним Договором № 177, який недійсним у судовому порядку не визнано, це є самостійною підставою для відмови у задоволенні заявленого віндикаційного позову (див. п. 39 цієї постанови), адже у такому разі Позивач і Відповідач-1 пов'язані договірними відносинами, що обґрунтованість вимог по статті 387 ЦК України виключає.
67. За цим, рішення судів попередніх інстанцій і в частині висновків про відмову в задоволенні позовних вимог про витребування із володіння Товариства на користь Підприємства спірного нерухомого майна, колегія суддів Верховного Суду визнає правомірними.
68. Аргументи ж скаржника у цій частині суд касаційної інстанції відхиляє, адже зводяться такі виключно до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій доказів у справі та фактично є спробою схилити суд касаційної інстанції до здійснення додаткової перевірки зібраних та досліджених судами доказів та встановлення інших обставин справи, що межами касаційного розгляду не охоплюється.
69. Колегія суддів у цій частині нагадує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
70. Згідно із частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).
71. Відповідно до статті 77 ГПК України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
72. Допустимість доказів означає, що в окремих випадках, передбачених нормами права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.
73. Натомість за змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
74. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
75. Однак відповідно до положень пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції належить вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми права, що містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.
76. У той же час ПрАТ "АТП 15168" у касаційній скарзі взагалі не зазначено наявності передбачених чинним законодавством правових підстав, які б зумовлювали визнання оцінених судами і перелічених вище доказів недопустимими, тобто такими, що не можуть підтверджувати обставини укладення Договору № 177 або такими, що отримані з порушенням закону. Незгода ж скаржника з наданою судами оцінкою наявних у справі доказів не свідчить про їх недопустимість.
77. Водночас посилання Підприємства на наявність інших договорів купівлі-продажу вже підставно відхилені судом попередньої інстанції, який чітко вказав, що такі дослідженню не підлягають, адже вони не були надані Позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, а судом апеляційної інстанції відмовлено у їх долученні до матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду справи.
78. В свою чергу позиція Підприємства в частині наявності дефектів Договору № 177 (укладення правочину з перевищенням повноважень, несхвалення правочину загальними зборами, перевищення площі проданого об'єкта і тп) взагалі не повинна була братися судами до уваги, позаяк встановлення вказаних обставин входить до предмета доказування у спорі про визнання правочину недійсним, в той час як спір у цій справі таким не являється.
79. Аналогічні зауваження Верховний Суд висловлює і щодо доводів скаржника в частині відсутності у Товариства права землекористування під спірним майном, позаяк спір у цій справі не є таким, що виник із земельних правовідносин. Жодних вимог щодо земельної ділянки, на якій розташовано спірне майно, зокрема, усунення перешкод у її користуванні, витребування від іншої особи і тп, Позивачем заявлено не було.
80. Більше того, як встановили суди попередніх інстанцій, земельний спір між сторонами цієї справи вже вирішено в межах розгляду іншої господарської справи № 916/3296/23.
81. Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 11.09.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 і постановою Верховного Суду від 03.06.2025 у вказаній справі, відмовлено ПрАТ "АТП 15168" у задоволенні позову до ТОВ "Отєкс" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
82. При цьому, Верховний Суд постанові від 03.06.2025 виходив, зокрема, із встановлених обставин того, що ТОВ "Отєкс" "мирно володіло" нерухомим майном, яке знаходиться на спірній земельній ділянці з 12.04.2001 (дати укладення Договору № 177), а відтак підтримав висновки судів про те, що вказане товариство мало "правомірні очікування" щодо користування земельною ділянкою під нерухомим майном, яке ним придбане на підставі згаданого правочину.
83. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
84. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
85. Виходячи з наведеного, заявлені ПрАТ "АТП 15168" у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені у пунктах 1 і 4 частини другої статті 287 ГПК України в межах здійснення касаційного провадження у цій справі не підтвердилися. Неправильного застосовування чи порушення правових норм судами попередніх інстанцій в межах підстав касаційного оскарження скаржник суду касаційної інстанції не довів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
86. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
87. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова відповідають проаналізованим правовим нормам та висновкам Верховного Суду щодо них, а тому ці рішення не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана Позивачем касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Судові витрати
88. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за її подання несе скаржник.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 15168" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 і рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 у справі № 916/3403/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.