Постанова від 17.09.2025 по справі 911/2498/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/2498/18 (911/2934/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.,

за участю представників:

Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) - Мартиновського О. В.,

ТОВ «Інвест Трансфер» - Яковенко О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025

у справі № 911/2498/18 (911/2934/20)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Росава»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі»

про визнання недійсним правочину боржника та стягнення коштів

у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2498/18

за заявою Голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства «Росава»

до Приватного акціонерного товариства «Росава»

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2020 задоволено позовну заяву ПрАТ «Росава» до ТОВ «Преміорі» про визнання недійсним правочину боржника та стягнення коштів, визнано недійсним правочин щодо повернення ПрАТ «Росава» на користь ТОВ «Преміорі» передплати за переробку давальницької сировини згідно договору № 1667 від 29.12.2016 в розмірі 626 30 000,00 грн, присуджено до стягнення з ТОВ «Преміорі» на користь ПрАТ «Росава» 62 630 000,00 грн заборгованості та 4 204,00 грн судового збору.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалу Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі №911/2498/18(911/2934/20) було оприлюднено 18.12.2020.

Ухвалою Господарського суд Київської області від 01.04.2025 задоволено заяву ТОВ «Інвест Трансфер» про заміну стягувача (позивача); замінено стягувача (позивача) у справі № 911/2498/18(911/2934/20): Приватне акціонерне товариство «Росава» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Трансфер».

18.04.2025 Преміорі ЛТД (Premiorri LTD) подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі № 911/2498/18 (911/2934/20), в якій просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD), зупинити дію ухвали Господарського суду Київської області від 08.12.2020, залучити Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у повному обсязі, відмовити в позові ПрАТ "Росава" у повному обсязі та стягнути з ПрАТ "Росава" на користь скаржника судові витрати по справі.

На обґрунтування обставин пропуску строку на апеляційне оскарження зазначав, що будь-яких повідомлень або ухвал по даній справі взагалі не отримував, а тільки 14.04.2025 в порядку статті 9 Закону України "Про доступ до судових рішень" ним отримано від апарату Господарського суду Київської області оскаржувану ухвалу від 08.12.2020, що підтверджується розпискою від 14.04.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 апеляційну скаргу Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.12.2020 залишено без руху у зв'язку з її поданням після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та неповажністю причин пропуску такого строку, а також у зв'язку з неподанням доказів на підтвердження направлення копії цієї скарги і доданих до неї документів ТОВ «Інвест Трансфер», з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

При цьому, в пункті 3 резолютивної частини ухвали від 02.06.2025 попереджено скаржника про передбачені частиною 4 статті 174 та частиною 4 статті 260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 2 її резолютивної частини строк.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.06.2025 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі № 911/2498/18(911/2934/20).

Ухвала мотивована тим, що скаржником не наведено об'єктивно непереборних обставин, що не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення такої процесуальної дії, як звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки не надано та не зазначено жодної поважної причини неможливості подання апеляційної скарги в передбачені законодавством строки.

Суд наголосив, що ТОВ «Преміорі», як відповідач у справі, було належним чином повідомлено про розгляд справи та прийняття оскаржуваної ухвали по суті спору, оскільки подавало процесуальні документи, оскаржувало прийняті у справі судові рішення та приймало участь у судових засіданнях.

Водночас, Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD), як засновник ТОВ «Преміорі», мало проявляти інтерес до майнового стану вказаної юридичної особи, в тому числі своєчасно знайомитись з відповідними судовими рішеннями суду, зокрема й з даної справи, яке згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, було оприлюднено 18.12.2020.

Натомість, процесуальні дії щодо оскарження відповідної ухвали суду Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) розпочало здійснювати через 5 років після ухвалення рішення судом першої інстанції, після ухвалення Верховним Судом постанови від 24.02.2025 у справі №911/266/22 та остаточного вирішення корпоративного спору щодо розміру частки у статутному капіталі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) (скаржник) подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на стадію розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) оскаржує ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження від 25.06.2025 на підставі пункту З частини 1 статті 287 ГПК України, відповідно до якої, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвалу про повернення апеляційної скарги.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказує, що апеляційний господарський суд проігнорував та залишив поза увагою наведені у його клопотанні обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження як особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки.

За доводами скаржника, апеляційний господарський суд не взяв до уваги, що пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру, оскільки між Преміоррі ЛТД та ОСОБА_1 як директором ТОВ «Преміорі» існував корпоративний спір, тому через ці незалежні від скаржника обставини він не міг оскаржити ухвалу від 08.12.2020 через виконавчий орган цього товариства - директора ТОВ «Преміорі».

Позиція інших учасників процесу

ТОВ «Інвест Трансфер» подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти вимог та доводів скаржника, вважає оскаржувану ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 законною та обґрунтованою, а наведені в касаційній скарзі аргументи такими, що не впливають на висновок апеляційного суду про відсутність у Преміорі ЛТД поважної причини для поновлення пропущеного на 5 років строку на апеляційне оскарження.

Позиція Верховного Суду

Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.12.2020 з підстав недоведеності поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки доводів касаційної скарги щодо застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої цієї статті).

Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2020 року № 5-р/2020).

Водночас реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення здійснюється за процедурою, встановленою нормами ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Частиною третьою статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно із частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи зі змісту наведених норм права, обмеженням права на доступ до суду є визначена в ГПК України вимога до скаржника при зверненні до суду дотримуватися строку подання апеляційної скарги, незважаючи на те, чи є заявник стороною у справі. При цьому законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк, тому у разі пропуску строку на апеляційне оскарження заявник повинен: 1) порушити питання про поновлення цього строку шляхом подання відповідного клопотання; 2) клопотання повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення скаржника та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Отже, подавши апеляційну скаргу у цій справі скаржник реалізував передбачене законом право на апеляційне оскарження. Проте реалізація цього права можлива за дотримання встановлених процесуальним законодавством умов, у тому числі щодо строку на апеляційне оскарження та вчинення конкретних визначених дій на його поновлення у разі пропуску з поважних причин.

З приписів частини другої статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов'язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки. Натомість, суд у такому випадку надає оцінку наведеним скаржником причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

У постанові Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19 визначено, що з приписів частини другої статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов'язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки. Натомість, як вбачається із системного аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Отже, процесуальна норма не встановлює безумовного обов'язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, сама по собі неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України.

Зазначений правовий висновок є сталим, послідовним та викладеним Верховним Судом, зокрема у постановах: від 03.10.2019 у справі №909/117/17, від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, від 16.12.2024 у справі № 910/15808/19, від 03.04.2025 у справі № 910/6180/20, від 03.09.2025 у cправі № 910/6180/20.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних доказів.

У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях Європейського суду з прав людини, у т.ч. у рішеннях: у справі «МШ «Голуб» проти України» від 18.10.2005; у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006; у справі «Меньшакова проти України» від 08.04.2010; справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, - сформовано сталу практики, згідно з якою поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

У постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц наголошено, що саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов'язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції здійснив аналіз підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, наведених скаржником, а саме, що апелянт не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, є засновником ТОВ «Преміорі», про порушення своїх прав дізнався лише після отримання 14.04.2025 в порядку статті 9 Закону України «Про доступ до судових рішень» від апарату Господарського суду Київської області оскаржувану ухвалу від 08.12.2020.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу подано засновником відповідача ТОВ «Преміорі» - Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD), який на дату подання апеляційної скарги володіє часткою у статутному капіталі відповідача у розмірі 100%.

Окрім того, як зазначено самим апелянтом в тексті апеляційної скарги та встановлено постановою Верховного Суду від 24.02.2025 у справі №911/266/22 Преміоррі ЛТД станом на 2020 рік (тобто на момент розгляду справи № 911/2498/18 (911/2934/20) і до сьогоднішнього дня було засновником ТОВ "Преміорі".

У зазначений період часу (з 2020 по 2025 роки) змінювався лише розмір частки Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) зі 100% до 20%, а потім знову до 100% на підставі рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2023 та постанови Верховного Суду від 24.02.2025 у справі № 911/266/22.

Встановивши вказані обставини апеляційний суд дійшов висновку, що наведене дає ґрунтовні підстави для висновку, що станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали суду Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) як засновник відповідача - ТОВ «Преміорі» (незалежно від розміру частки у статутному капіталі) мав проявляти інтерес до майнового стану вказаної юридичної особи, в тому числі відслідковувати інформацію щодо наявності відповідних судових спорів за участю підприємства, яким він володіє.

Адже обов'язок здійснення контролю за діяльністю виконавчих органів та товариства, положеннями Закону та Статуту покладено саме на учасників (засновників) цього товариства, з метою запобігання порушень їх прав.

Натомість, процесуальні дії щодо оскарження відповідної ухвали суду від 18.12.2020 Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) розпочало здійснювати лише після винесення Верховним Судом постанови від 24.02.2025 у справі №911/266/22 та остаточного вирішення корпоративного спору щодо розміру частки.

Ухвалення Верховним Судом постанови від 24.02.2025 у справі №911/266/22 та остаточне вирішення корпоративного спору щодо розміру частки у статутному капіталі ТОВ «Преміорі» правомірно не визнано в даному випадку апеляційним судом поважною причиною пропуску Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) строку на подання апеляційної скарги на ухвалу від 18.12.2020 (майже на 4,5 роки), оскільки, як встановив апеляційний суд, скаржник весь час володів часткою у статутному капіталі ТОВ «Преміорі».

Водночас скаржник не надав обґрунтованих пояснень щодо неможливості реалізації свого права на отримання інформації як засновника ТОВ «Преміорі» та своєчасного звернення до суду. Усі підстави, зазначені в клопотання, зводилися до його необізнаності про порушення прав, до отримання інформації про зазначені обставини після отримання від апарату Господарського суду Київської області оскаржуваної ухвали в порядку статті 9 Закону України "Про доступ до судових рішень".

Суд касаційної інстанції, оцінивши доводи скаржника щодо незгоди з оскаржуваною ухвалою апеляційного суду, зазначає про те, що згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; отримувати інформацію про господарську діяльність товариства. Наведене підтверджує правильність висновку апеляційного господарського суду, що Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) як засновник ТОВ «Преміорі» мав бути обізнаний про судове провадження, стороною якого є ТОВ «Преміорі», оскільки весь час володів часткою у статутному капіталі ТОВ «Преміорі», яка коливалася зі 100% до 20%, а потім знову до 100%, що не заперечує сам скаржник.

Відсутність у Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) додаткових обґрунтувань щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження, разом із встановленою судом наявністю у нього реальної можливості своєчасно отримати інформацію про існування провадження з урахуванням тривалості правовідносин у справі, свідчить про те, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду майже через 4,5 роки після її постановлення, є такими, що прийняті на підставі правильного застосування статей 119, 261 ГПК України.

Колегія суддів наголошує, що положеннями статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою, а положеннями статті 8 Конституції України, пункту 1 частини третьої статті 2, частини першої статті 11 ГПК України - що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII). Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд. Відкриття апеляційного провадження щодо перегляду рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили та чинне декілька років, без наявності виключних обставин, що свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, є порушенням принципу остаточності судового рішення як складової принципу юридичної визначеності, що суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 911/4590/13, від 09.10.2018 у справі № 5/452/06, від 16.11.2022 у справі № 13/197-10).

Доводи скаржника по суті зводяться до ініціювання повторної оцінки обставин та доводів, які вже були належним чином досліджені судом апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими. Такі дії виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції, завданням якого є перевірка правильності застосування норм матеріального та процесуального права, а не переоцінка фактичних обставин справи чи доказів, які вже отримали належну правову оцінку судами нижчих інстанцій. Зазначене узгоджується з положеннями статті 300 ГПК України.

При цьому колегія суддів не бере до уваги та не оцінює інші аргументи скаржника із запереченням законності ухвали місцевого суду від 08.12.2020, оскільки така ухвала не є предметом перегляду у цьому касаційному провадженні.

За таких обставин колегія суддів погоджується з апеляційним судом, який встановивши у цій справі відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 08.12.2020 з урахуванням винятків, визначених в частині 2 статті 261 ГПК України, дійшов правильного висновку про відмову Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) у відкритті апеляційного провадження на ухвалу місцевого суду від 08.12.2020, оскільки апеляційну скаргу подано майже через 4,5 роки з дня складення повного тексту судового рішення за відсутності поважних причин для поновлення цього строку.

Відтак, перевіривши застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена у відповідності до приписів процесуального законодавства, тому відсутні підстави для її скасування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, отже підстав для її зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 у справі № 911/2498/18 (911/2934/20) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді В.І. Картере

В.Я. Погребняк