8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2339/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Золоте руно, Україна" (04074, м. Київ, вул. Бережанська, б.9)
до Фабрики "Варіант" Товариства з обмеженою відповідальністю (61033, м. Харків, вул. Шевченка, б. 325)
про стягнення 227018,79 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Золоте руно, Україна" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фабрики "Варіант" Товариства з обмеженою відповідальністю, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у загальному розмірі 227 018,79 грн., що складається з: 126882,85 грн. основного боргу, утвореного за поставлений та неоплачений товар за Договором поставки № 537/19 від 15 серпня 2019 року; 84 691,60 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання; 15444,34 грн. трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3405,28 грн. та 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2025позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.
24.07.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх. №17178), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
29.07.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №17485) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
29.07.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (вх. №17488), яке досліджено та приєднано до матеріалів справи.
05.08.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №17976), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
05.08.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення (вх. №18067), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Позивач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме: Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 21.07.2025 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Відповідач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме: Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 21.07.2025 до електронного кабінету відповідача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.07.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи наведене, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Матеріалами справи установлено, що 15.08.2029 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Золоте руно, Україна" (постачальник) та Фабрикою "Варіант" Товариства з обмеженою відповідальністю (покупець) було укладено було укладено Договір поставки №537/19 від 15.08.2019 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити та передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та своєчасно оплатити інструмент (товар) загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена і узгоджується сторонами у рахунках, накладних і/або специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору.
У період протягом вересня - листопада 2021 року, відповідно до умов вищевказаного Договору поставки, позивачем була здійснена поставка товару промислового призначення, відповідний товар прийнятий відповідачем, про що сторонами обопільно підписані наступні видаткові накладні, а саме: № 9644 від 17 вересня 2021 року на суму 89135,64 грн.; № 9817 від 22 вересня 2021 року на суму 3 939,60 грн.; № 9891 від 24 вересня 2021 року на суму 18 357,60 грн.; № 10244 від 01 жовтня 2021 року на суму 31 093,62 грн.; № 10692 від 13 жовтня 2021 року на суму 18 919,12 грн.; № 11281 від 01 листопада 2021 року на суму 59 308,74 грн.
01.03.2021 до Договору поставки сторонами було підписано Додаткову угоду № 2 до Договору поставки, що є його невід'ємною частиною, якою узгоджено оплату Покупцем товару протягом 90 днів з дня отримання (п. 1 Додаткової угоди № 2).
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що 13.01.2025 між сторонами узгоджено розмір заборгованості Акті звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2020 - 13.01.2025 за договором № 537/19 від 15.08.2019. Згідно Акту звірки взаємних розрахунків, станом на 13.01.2025 основна заборгованість Відповідача за Договором поставки становить 154049,73 грн., що сформовано за результатом часткової оплати поставки за зазначеними видатковими накладними. Акт звірки взаємних розрахунків підписано сторонами, підписи скріплено печатками підприємств сторін.
Так, позивачем у позові зазначено про те, що протягом 2021-2024 років відповідачем не сплачено у повному обсязі кошти за товар, отриманий останнім відповідно до відповідних видаткових накладних, у зв'язку з чим позивач неодноразово намагався у досудовому порядку отримати грошові кошти, постійно ініціюючи усні переговори та направляючи претензії.
Надалі, листом за вих. № 26/2025 від 12.03.2025 з боку відповідача у односторонньому порядку визнано наявну заборгованість та надано орієнтований графік оплат заборгованості у розмірі 154 049,73 грн.
Не погоджуючись з орієнтованим графіком та розміром оплати, 13 березня 2025 року представником Позивача адвокатом Свінцовим Сергієм Віталійовичем засобами поштового зв'язку на поштову адресу Відповідача (трекінг AT «Укрпошта» 0302212869224) направлено Претензію № 04-2025 від 13 березня 2025 року, якою повідомлено про необхідність сплати утвореної заборгованості, разом з негативними правовими наслідками невиконання боржником свого обов'язку, на загальну суму 421995,86 грн. протягом 5 днів.
Так само 13.03.2025 з боку позивача направлено лист, яким повідомлено про незгоду з зазначеним графіком оплати. Претензія вручена за довіреністю Відповідачеві, про що свідчить трекінг AT «Укрпошта» 0302212869224.
21.03.2025 відповідачем було сплачено заборгованість у розмірі 50000,00 грн., про що свідчить платіжна інструкція кредитового переказу грошових коштів № 906 від 21.03.2025, із зазначенням суми: 50000,00 грн. з призначенням платежу: "Оплата за товар по акту звірки від 13.01.2025, договір №537/19 від 15.08.2019, претензія №04-2025 від 13.03.2025 в т. ч. ПДВ 20 % - 8 333,33 грн.".
Врахувавши часткову оплату заборгованості, 04.04.2025 позивачем було повторно засобами поштового зв'язку на поштову адресу відповідача направлена Претензія за вих. № 04-04/25 від 04.04.2025, якою надано строк на сплату 371 995, 86 грн. до 31.05.2025. 08.04.2025 вищевказана претензія була вручена за довіреністю Відповідачеві, про що свідчить трекінг AT «Укрпошта» 0214101916405. Проте відповідачем наявна заборгованість сплачена не була .
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, зокрема про те, що на дату відкриття провадження у даній справі відповідачем було повністю сплачено суму основного боргу, тому заборгованість за спірним договором відсутня. Заперечив також відповідача щодо заявлених до стягнення 84691,60 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та 15444,34 грн. 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Відповідач повністю не погоджується із розрахунком позивача 3 % річних та інфляційних втрат. При цьому, у відзиві на позовну заяву викладено клопотання про зменшення на 90 % розміру заявленої до стягнення пені, посилаючись на військову агресію рф, запровадженням воєнного стану та відсутністю в матеріалах справи доказів понесених позивачем збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань саме за даним Договором або погіршення матеріального стану позивача саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов цього Договору. Крім того, відповідач зазначає, що 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, 15.08.2029 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Золоте руно, Україна" (постачальник) та Фабрикою "Варіант" Товариства з обмеженою відповідальністю (покупець) було укладено було укладено Договір поставки №537/19 від 15.08.2019 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити та передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та своєчасно оплатити інструмент (товар) загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена і узгоджується сторонами у рахунках, накладних і/або специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Так, із обставин справи убачається, що у період протягом вересня - листопада 2021 року, відповідно до умов вищевказаного Договору поставки, позивачем була здійснена поставка товару промислового призначення, відповідний товар прийнятий відповідачем, про що сторонами обопільно підписані наступні видаткові накладні, а саме: № 9644 від 17 вересня 2021 року на суму 89135,64 грн.; № 9817 від 22 вересня 2021 року на суму 3 939,60 грн.; № 9891 від 24 вересня 2021 року на суму 18 357,60 грн.; № 10244 від 01 жовтня 2021 року на суму 31 093,62 грн.; № 10692 від 13 жовтня 2021 року на суму 18 919,12 грн.; № 11281 від 01 листопада 2021 року на суму 59 308,74 грн.
01.03.2021 до Договору поставки сторонами було підписано Додаткову угоду № 2 до Договору поставки, що є його невід'ємною частиною, якою узгоджено оплату Покупцем товару протягом 90 днів з дня отримання (п. 1 Додаткової угоди № 2).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У даному разі, спірний Договір поставки укладений сторонам у письмовій формі, сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, як щодо тих, що є законодавчо необхідними для договору поставки, гак і визначених на власний розсуд, а отже договір є укладеним.
Як убачається зі змісту долучених позивачем належним чином засвідчених копій видаткових накладних, поставка товару здійснювалась відповідно до умов Договору поставки № 537/19 від 15.08.2019 року.
Також, матеріали справи свідчать, що подальші відносини поставки підтверджені сторонами у Акті звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2020 - 13.01.2025 за договором № 537/19 від 15.08.2019. Тому, до правовідносин між Позивачем та Відповідачем в рамках справи слід застосовувати умови Договору поставки № 537/19 від 15 серпня 2019 року.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до умов пункту 1 Додаткової угоди № 2 до Договору поставки сторони погодили викласти п. 2.4. Договору поставки у наступній редакції: «п. 2.4. Оплата продукції Покупцем здійснюється протягом 90 днів з дня отримання Товару. При порушенні Покупцем строків оплати Постачальник має право в односторонньому порядку змінити порядок розрахунків на свій розсуд.»
Відповідно до п. 3.7. Договору поставки, датою переходу права власності на товар від Постачальника до Покупця є дата відвантаження Товару та виписки видаткової накладної.
Статтею 525 ЦК України та частини 7статті 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним Договором поставки та передання у власність відповідачу товару, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме, належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № 9644 від 17 вересня 2021 року, № 9817 від 22 вересня 2021 року, № 9891 від 24 вересня 2021 року, № 10244 від 01 жовтня 2021 року, № 10692 від 13 жовтня 2021 року на суму 18919,12 грн., № 11281 від 01 листопада 2021 року на суму 59308,74 грн.
Разом з тим відповідач, отримавши товар (згідно дат, зазначених у видаткових накладних), не оплатив товар у строк 90 днів, передбачений п. 2.4. Договору поставки (з внесеними Додатковою угодою № 2 змінами), а станом на момент подання позову, частково сплатив його варість у розмірі 50000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦКУ, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦКУ, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як убачається з матеріалів справи, після звернення з даним позовом до суду, відповідач здійснив оплату заборгованості на загальну суму 104049,73 грн., про що свідчить копія платіжної інструкції (про безготівковий переказ в національній валюті) від 15.07.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З наведених положень процесуального закону слідує, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства. Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
З підстав наведеного, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 104049,73 грн. підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Водночас, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача решти заборгованості у розмірі 22833,12 грн. є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідачем 21.03.2025 була сплачена заборгованість у розмірі 50000,00 грн., про що свідчить платіжна інструкція кредитового переказу грошових коштів № 906 від 21.03.2025, із зазначенням суми: 50000,00 грн. з призначенням платежу: "Оплата за товар по акту звірки від 13.01.2025, договір №537/19 від 15.08.2019, претензія №04-2025 від 13.03.2025 в т. ч. ПДВ 20 % - 8 333,33 грн.".
Отже, позивачем на власний розсуд, із довільним тлумаченням норм закону на свою користь не враховано зазначену оплату в якості часткової сплати заборгованості та безпідставно зазначено у позові про "списання" цими коштами суми пені, яка в свою чергу має спірний характер та її стягнення підлягає доведенню в суді.
А відтак, вимоги про стягнення 22833,12 грн. заборгованості задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 14484,90 грн. та інфляційних втрат у розмірі 80524,58 грн., суд виходить з наступного
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).
За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 14484,90 грн. та інфляційних втрат у розмірі 80524,58 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав, наведених судом вище.
Стосовно заперечень відповідача щодо розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає про те, що враховуючи те, що обов'язок з оплати отриманого товару виник у Відповідача після прийняття товару та оформлення видаткових накладних, розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат зроблений Позивачем правильно, і з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, , і заявлені позивачем суми 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині судом задоволені повністю.
Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій судом не розглядається, оскільки штрафні санкції до стягнення позивачем не заявлено.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору, покладаються на обидві сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмір 20000,00 грн., суд зазначає про наступне.
Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження понесення позивачем витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, разом з позовом надано належним чином засвідчені копії: Договору № 27-05/24 про надання правової (правничої) допомоги від 27.05.2024; Додатку №1-в від 18.06.2025 до Договору № 27-05/24 про надання правової (правничої) допомоги від 27.05.2024; ордеру серії АА № 1594716 та свідоцтва про право на заняття гр. Свінцову Сергію Віталійовичу адвокатською діяльністю серії КВ №001312 від 04.10.2021.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.
Зокрема, відповідно до положень частини четвертої статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.
Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
Враховуючи наведене, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, які поніс позивач, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, покладаються на обидві сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фабрики "Варіант" Товариства з обмеженою відповідальністю (61033, м. Харків, вул. Шевченка, б. 325, код ЄДРПОУ 21170203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Золоте руно, Україна" (04074, м. Київ, вул. Бережанська, б.9, код ЄДРПОУ 39018350) - 15444,34 грн. 3 % річних; 84691,60 грн. інфляційних втрат; 3062,78 грн. судового збору та 17988,43 грн. витрат на правову допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні позову в частині стягнення 22833,12 грн. основного боргу за Договором поставки № 537/19 від 15.08.2019 - відмовити.
5. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 104049,73 грн. основного боргу за Договором поставки № 537/19 від 15.08.2019.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "19" вересня 2025 р.
Суддя Є.М. Жиляєв