8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2474/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галавтоцентр" (79034, м. Львів, вул. проф. Буйка, буд. 6);
до Фермерського господарства "Кегичівське" (62405, Харківська обл., Харківський район, с. Кутузівка, вул. Шкільна, буд. 6),
про стягнення коштів у розмірі 283 883, 75 грн
без виклику учасників справи
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Галавтоцентр", м. Львів, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фермерського господарства "Кегичівське", с. Кутузівка, про стягнення заборгованості за договором підряду № 41-р від 04.05.2023 у загальному розмірі 283 883, 75 грн. Також просить суд покласти на відповідача понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 22.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2474/25. Розгляд справи № 922/2474/25 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу у строк, протягом п'ятнадцяти днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження, надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.
13.08.2025 позивач надав до суду заяву про зменшення розміру заявлених позовних вимог (вх. № 18606), в якій, посилаючись на повну оплату наявної у відповідача суми основного боргу за договором підряду № 41-р від 04.05.2023, у розмірі 216 766, 80 грн, просить суд стягнути з Фермерського господарства «Кегичівське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галавтоцентр» 67 116, 95 грн, що складається із 26 316,49 грн пені, нарахованої за період з 23.04.2024 по 16.06.2025, 7 237, 50 грн 3 % річних, нарахованих за період з 23.04.2024 по 16.07.2025 та 33 562, 96 грн інфляційної різниці. А також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою суду від 18.08.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (№ 18606 від 13.08.2025) та розгляд справи продовжено з урахуванням цієї заяви.
Відповідач правом на участь у розгляді даного спору не скористався, відзив на позов не надав. Про розгляд даного спору Господарським судом Харківської області повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку до електронного кабінету Фермерського господарства "Кегичівське" ухвали суду про відкриття провадження у даній справі від 22.07.2025.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Так, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
04.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галавтоцентр» (підрядник, позивач) та Фермерським господарством «Кегичнівське» (замовник, відповідач) укладено договір підряду № 41-р, згідно до п. 1.1. якого підрядник бере на себе зобов'язання за завданням замовника, з використанням власного обладнання, матеріалів та запасних частин, надавати послуги по технічному обслуговуванню/поточного ремонту транспортних засобів (надалі ТЗ), що належать замовнику, а замовник зобов'язується приймати і оплачувати послуги на умовах даного договору.
Відповідно до п. 3.1. договору підряду, загальна вартість договору складається із цін оформлених та підписаних актів на ТО/ремонт автомобіля, з врахуванням ПДВ.
П. 2.4. договору підряду передбачено, що після згоди уповноваженої особи замовника прийняти виконані роботи, підрядником оформляється акт здачі-приймання робіт (надання послуг). Якщо повноважений представник замовника має право підписувати акт, то акт оформляється у паперовому вигляді та підписується повноважними представниками сторін. В іншому випадку, підрядник формує акт в електронному вигляді, підписує КЕП і відправляє замовнику програмними засобами електронного документообігу. Замовник розглядає, підписує акт КЕП замовника та відправляє підряднику.
Згідно п. 3.3. договору підряду № 41р від 04.05.2023, оплата відбувається на умовах попередньої оплати або після виконання ТО/ремонту ТЗ за домовленістю сторін на підставі паперового/електронного рахунку на оплату.
П. 5.5. договору підряду № 41р передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0, 3 % за кожен день прострочення від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ та штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, 3 % річних від простроченої суми та компенсацію у зв'язку з інфляцією.
На підставі договору підряду № 41р від 04.05.2023 ТзОВ «Галавтоцентр» надало для ФГ «Кегичівське» послуг по технічному обслуговуванню та поточному ремонту транспортних засобів на загальну суму 951 144, 00 грн, а ФГ «Кегичівське» оплатило на рахунок ТзОВ «Галавтоцентр» вартість наданих на підставі договору підряду послуг по технічному обслуговуванню та поточному ремонту транспортних засобів на суму 734 377, 20 грн.
ТзОВ «Галавтоцентр» надало ФГ «Кегичівське» рахунки: № Г-1936 від 22.04.2024 на суму 11 590, 56 грн; № Г-2005 від 22.04.2024 на суму 44 725, 56 грн; № Г-2013 від 22.04.2024 на суму 17 092, 08 грн; № Г-2030 від 22.04.2024 на суму 5 020, 92 грн; № Г-2072 від 22.04.2024 на суму 10 386, 12 грн; № Г-2079 від 22.04.2024 на суму 11 652, 00 грн; № Г-2004 від 24.04.2024 на суму 21 691,08 грн; № Г-2006 від 24.04.2024 на суму 29 419, 44 грн; № Г-1944 від 18.06.2024 на суму 17 581, 32 грн; № Г-2144 від 18.06.2024 на суму 16 963, 56 грн; № Г-1907 від 16.12.2024 на суму 30 644, 16 грн. Проте, ФГ «Кегичівське» отриманих рахунків не оплатило.
Таким чином, заборгованість ФГ «Кегичівське» перед ТзОВ «Галавтоцентр» за надані на підставі договору підряду № 41р послуги по технічному обслуговуванню та поточному ремонту транспортних засобів становить 216 766, 80 грн.
Загальна сума наданих ТзОВ «Галавтоцентр» послуг по технічному обслуговуванню та поточному ремонту транспортних засобів для ФГ «Кегичівське» та сума заборгованості ФГ «Кегичівське» перед ТзОВ «Галавтоцентр» за надані послуги по технічному обслуговуванню та поточному ремонту транспортних засобів підтверджується карткою рахунку 36.1 ТзОВ «Галавтоцентр» за період 01.05.2023-25.06.2025 по контрагенту ФГ «Кегичівське», виписками по банківському рахунку ТзОВ «Галавтоцентр» щодо контрагента код ЄДРПОУ 30142235 (ФГ «Кегичівське») за період з 17.05.2023 по 31.12.2023 та за період з 01.01.2024 по 30.06.2025.
Наявність заборгованості ФГ «Кегичівське» перед ТзОВ «Галавтоцентр» за надані на підставі договору підряду № 41р послуги по технічному обслуговуванню та поточному ремонту транспортних засобів і стала підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.
В процесі розгляду даного спору, відповідачем у повному обсязі була сплачена сума основної заборгованості за договором у розмірі 216 766, 80 грн, у зв'язку з чим, предметом розгляду є вимоги позивача про стягнення суми пені у розмірі 26 316,49 грн, нарахованої за період з 23.04.2024 по 16.06.2025, 7 237, 50 грн - 3 % річних, нарахованих за період з 23.04.2024 по 16.07.2025 та 33 562, 96 грн інфляційної різниці.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із нормами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Ч. 1 ст. 837 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Ч. 1 ст. 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, Фермерське господарство "Кегичівське", в порушення умов договору підряду № 41р від 04.05.2023, оплату за обслуговування/поточного ремонту позивачем транспортних засобів, здійснював невчасно та не у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Ч 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
П. 5.5. договору підряду № 41р від 04.05.2023 року передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі 0, 3 % за кожен день прострочення від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ та штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, 3 % річних від простроченої суми та компенсацію у зв'язку з інфляцією.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду № 41р від 04.05.2023, позивач нарахував відповідачеві пеню за період з 23.04.2024 по 16.06.2024 по актам здачі-приймання робіт від 22.04.2024 на загальну суму 100 467, 24 грн; від 24.04.2024 на загальну суму 51 110, 52 грн; від 18.06.2024 на загальну суму 34 544, 88 грн та від 16.12.2024 на суму 30 644,16 грн, а всього у загальному розмірі 26 316, 49 грн.
Відповідач не надав до суду заперечень щодо нарахованої суми пені, а також не надав контррозрахунку заявлених до стягнення нарахувань.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені у розмірі 26 316, 49 грн, суд вважає даний розрахунок законодавчо та арифметично вірним, а, отже, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 26 316, 49 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Верховний Суд неодноразово підкреслював, що платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також Верховний Суд України зазначив, що ст. 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат у розмірі 33 562, 96 грн та 3 % річних у розмірі 7 237, 50 грн, суд встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, вони є арифметично вірними, не заперечуються відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Галавтоцентр" є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем, а, отже, підлягають задоволенню.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу (послуги адвоката з надання правничої допомоги) в зв'язку з розглядом даної справи, суд зазначає таке.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як зазначено у ч. 3 ст. 123 ГПК України, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 та п. 268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.
Суд також враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, в якій висловлено, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
П. 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
За змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що правовідносини між позивачем та адвокатським бюро Андрія П'ятковського "Веблекс" на момент розгляду справи Господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правової допомоги від 08.06.2025 та довіреністю від 04.10.2024.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 19 700, 00 грн, представник позивача надав суду акт № 2025/07 прийому-передачі наданих послуг від 11.08.2025, рахунок на оплату вартості правничої допомоги № 2025/07 від 11.08.2025, станом на 31.07.2025 на підставі договору про надання правничої/правової допомоги від 04.06.2025, платіжна інструкція про сплату 19 700, 00 грн та опис наданих адвокатом правничих послуг.
Надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись приписами ст. 129 ГПК України, позивачем підтверджено правовий статус представника - адвоката та надано докази надання правничої допомоги на загальну суму 19 700, 00 грн.
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Натомість, матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, при цьому підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат у суду відсутні.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в додатковій постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону N 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
П. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на викладене та враховуючи те, що позов задоволено повністю, оскільки відповідачем не надано жодних заперечень щодо наданої позивачем заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне заяву представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 13, 46, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 236-242, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фермерського господарства «Кегичівське» (62405, Харківська обл., Харківський р-н, селище Кутузівка, вул. Шкільна, буд. 6; код ЄДРПОУ 30142235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галавтоцентр" (79034, Львівська обл., місто Львів, вул. проф. Буйка, буд. 6; код ЄДРПОУ 25550535) заборгованість у розмірі 67 116, 95 грн (з яких: 26 316, 49 грн - пеня, 7 237,50 грн - 3 % річних, 33 562, 96 грн - інфляційні втрати); 3 406, 60 грн судового збору; 19 170, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі з сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою http://court.gov.ua/.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Галавтоцентр" (79034, Львівська обл., місто Львів, вул. проф. Буйка, буд. 6; код ЄДРПОУ 25550535);
Відповідач - Фермерське господарство «Кегичівське» (62405, Харківська обл., Харківський р-н, селище Кутузівка, вул. Шкільна, буд. 6; код ЄДРПОУ 30142235).
Повне рішення складено 22.09.2025
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/2474/25