адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
06.08.2025 Справа № 917/692/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом
Заступника керівника Шикунова Сергія Петровича Миргородська окружна прокуратура Полтавської області, код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291006024, вул. Усика Якова, 9, м. Миргород Полтавської області, 37601 в інтересах держави в особі Шишацької територіальної громади в особі Шишацької селищної ради, вул. Соборності, 2 смт Шишаки, Полтавська область, 38000, ЄДРПОУ 21048749
до 1. Спілки (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька», с. Воскобійники Миргородського району Полтавської області, 38012, ЄДРПОУ 35826315 та
2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Воскобійники», вул. Центральна, 20А, с. Воскобійники Миргородського району Полтавської області, 38012, ЄДРПОУ 03770721
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент екології та природних ресурсів Полтавської обласної військової адміністрації, вул. капітана Володимир Кісельова,1, м. Полтава, 36000, ЄДРПОУ 38719424
про скасування державної реєстрації, визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки
за участю представників сторін:
згідно з протоколом
Обставини справи: Заступник керівника Шикунов Сергій Петрович Миргородська окружна прокуратура Полтавської області, звернувся з позовом в інтересах держави в особі Шишацької територіальної громади в особі Шишацької селищної ради до 1. Спілки (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька», та 2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Воскобійники», в якому просить:
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Спілкою (об'єднанням) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» (код ЄДРПОУ 35826315) на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010, площею 22,5839 га з одночасним припиненням право власності Спілки (об'єднанням) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» (код ЄДРПОУ 35826315) на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010 (номер відомостей про речове право: 41642861, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2344044453257);
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5325781200:00:006:0010, площею 22,5839 га, укладений 28.09.2012 Спілкою (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» (код ЄДРПОУ 35826315) з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Воскобійники» (код ЄДРПОУ 03770721);
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Воскобійники» (код ЄДРПОУ 03770721) на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010, площею 22,5839 га (номер запису про інше речове право 41642947) з одночасним припиненням права оренди Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Воскобійники» на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010;
- зобов'язати Спілку (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» (код ЄДРПОУ 35826315) повернути у комунальну власність Шишацькій територіальній громаді в особі Шишацької селищної ради (код ЄДРПОУ 21048749) земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010, площею 22,5839 га;
- визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 22,5839 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 5325781200:00:006:0010, дата державної реєстрації - 02.04.2010, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.
23.04.2025 від відповідача 1 надійшла заява про визнання позову (вх. № 5398).
07.07.2025 від відповідача 1 надійшли письмові пояснення (вх. № 8895).
Ухвалою Господарсько суду Полтавської області від 07.04.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 917/692/25, призначив підготовче засідання у справі на 15:50 29.04.2025.
У підготовчому судовому засіданні 29.04.2025 суд оголосив перерву до 15:50 27.05.2025.
У підготовчому судовому засіданні 27.05.2025 суд оголосив перерву до 15:00 09.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.07.2025 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/692/25 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 10:00 06.08.2025.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні, відповідно до частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
Пунктом 2 розпорядження голови Шишацької РДА № 432 від 26.12.2007 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, по посвідченню права на земельні ділянки СТОВ «Воскобійники» на території Воскобійницької сільської ради» передано у спільну часткову власність СТОВ «Воскобійники» земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею - 262,77 га з них: ріллі - 89,68 га, сінокосів - 18,15 га, пасовищ - 154,93 га та вирішено посвідчити право власності державним актом.
Розпорядженням голови Шишацької РДА № 29 від 28.01.2009 «Про внесення змін до Розпорядження голови Шишацької районної державної адміністрації №432 від 26.12.2007» пункт 2 вказаного розпорядження викладено в новій редакції, а саме: «Посвідчити державним актом право спільної часткової власності громадян - членів спілки (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька», згідно з додатком - на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 262,42 га, з них: ріллі - 89,68 га, сінокосів - 1 8,15 га, пасовищ 154,59 га».
На підставі вказаних розпоряджень громадянам - членам спілки (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» (код ЄДРПОУ 35826315) 02.04.2010 видано державний акт серії ЯИ № 527431 на право власності на земельну ділянку площею 22,5800 га, розташовану за межами населених пунктів Воскобійницької сільської ради Шишацького району Полтавської області.
Згідно з планом меж у власність передано земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2013 у справі №917/203/13-г скасовано та прийняти нове рішення, яким визнано недійсними розпорядження Шишацької районної державної адміністрації від №432 від 26.12.2007 в частині передачі у спільну часткову власність СТОВ «Воскобійники» земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею - 262,77 га з них: ріллі - 89,68 га, сінокосів - 18,15 га, пасовищ - 154,93 га та посвідчення права власності державним актом; визнано недійсним пункт 2 розпорядження Шишацької районної державної адміністрації №29 від 28.01.2009.
Крім того, вказаною постановою визнано недійсним державний акт серії ЯИ № 527431 (площа 22,5800 га).
Під час розгляду справи судом встановленою, що відповідно до Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720/95 від 08.08.1995 паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Право на земельну ділянку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.
Згідно з вимогами статті 17 Земельного кодексу України, яка кореспондується з приписами статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності.
Місцеві державні адміністрації здійснюють передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України.
Як зазначено в частині 3 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизаціюцих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність.
З аналізу вказаних норм вбачається, що суб'єктами одержання безоплатно у власність земельних ділянок при їх розпаюванні є громадяни - фізичні особи.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що розпорядження №432 від 26.12.2007 та № 29 від 28.01.2009 прийняті з порушенням встановлених чинним законодавством норм щодо передачі земельних ділянок у власність, тому є незаконними та безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Проте заяви від власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) для спільної часткової власності до Шишацької райдержадміністрації не надходили.
Враховуючи наведене, в порушення вимог Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08.08.1995 та приписів Земельного кодексу України земельні ділянки були передані у спільну часткову власність юридичній особі - СТОВ «Воскобійники».
Отже, під час розгляду апеляційним судом вказаної справи встановлено факт протиправності передачі спірними розпорядженнями у власність юридичної особи - Спілки (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» земельних ділянок, які перебували у колективній власності колишнього КСП «Воскобійники», та як наслідок недійсність державних актів на підставі яких вони видавалися.
У подальшому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.04.2021 зареєстровано право приватної власності Спілки (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010, площею 22,5839 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2344044453257; номер відомостей про речове право - 41642861).
Підставою реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010 стали відомості з Державного земельного кадастру № 41859046 від 20.04.2021.
Відповідно до реєстраційної справи № 2344044453257 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 41859046 від 20.04.2021 наявні відомості з Державногоземельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010, де власником земельної ділянки зазначено Спілку (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» (код ЄДРПОУ 35826315); документом, який є підставою для виникнення права зазначено рішення органу виконавчої влади - Шишацької РДА № 432 від 26.12.2007; документом, що посвідчує право зазначено Державний акт серії ЯИ № 527431 від 02.04.2010.
Отже, реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Спілкою (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010, площею 22,5839 га проведена на підставі Державного акту серії ЯИ № 527435 від 02.04.2010, який Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 у справі №917/203/13-г визнано недійсним.
Отже, державна реєстрація права власності за Спілкою (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010 проведена безпідставно.
Крім того, 20.04.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди СТОВ «Воскобійники» на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010 (номер запису про інше речове право 41642947).
Встановлено, що Спілкою (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» з СТОВ «Воскобійники» 28.09.2012 укладено договір оренди земельної ділянки площею 22,5800 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Воскобійницької сільської ради Шишацького району Полтавської області.
Згідно з пунктом 8 договір укладено на 25 років.
Крім того, встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 5325781200:00:006:0010 входить в межі Ландшафтного заказника місцевого значення «Величківський», створеного рішенням Полтавської обласної ради від 12.02.1999 «Про оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення».
Належність спірної земельної ділянки до складу Ландшафтного заказника місцевого значення «Величківський» підтверджується наступними доказами:
- інформацією Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної військової адміністрації від 18.10.2024, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 5325781200:00:006:0010 входить до складу Ландшафтного заказника місцевого значення «Величківський»;
- графічними даними Публічної кадастрової карти (вкладення «Природно-заповідний фонд») та https://kadastr.live/, відповідно до яких спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5325781200:00:006:0010 входить в межі до складу Ландшафтного заказника місцевого значення «Величківський»;
- протоколом огляду місця події, проведеного за участю спеціаліста - інженера землевпорядника та додатком за нього - схемою розташування земельної ділянки кадастровий номер 5325781200:00:006:0010, площею 22,5839 га на якій доступно для візуального сприйняття зображення накладення спірної земельної ділянки на межі Ландшафтного заказника місцевого значення «Величківський» та зазначена площа накладки - 19,3860 га. Крім того, під час огляду встановлено, що вказана земельна ділянка частково розорана.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об'єктів природно - заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону.
Положенням про Ландшафтний заказник місцевого значення «Величківський», затвердженого начальником державного управління екології та природних ресурсів в Полтавській області 25.12.2003 (далі - Положення), визначено, що територія заказника, яка займає площу 54,7 га, має велике значення як цінний природний комплекс з лучною та лісовою ділянками, де зростають занесені до Червоної книги України (шафран сітчастий, брандушка різнокольорова), регіонально рідкісні (гіацинти блідий, горицвіт весняний) та лікарські види рослин. Територія Заказника має використовуватися в першу чергу у природоохоронних, наукових та освітньо - виховних цілях (пункти 1.2, 1.4, 1.5 Положення).
Статтею 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших
природних об'єктів у їх власників або користувачів.
Основні вимоги щодо режиму заказників визначені статтею 26 вказаного закону, відповідно до якої на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
Разом з тим, земельна ділянка кадастровий номер 5325781200:00:006:0023, яка належить до природно-заповідного фонду, використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що суперечить цільовому призначенню і загрожує збереженню цінних природних комплексів, а також порушує режим охорони території об'єкта природно-заповідного фонду, унаслідок чого порушено права та інтереси держави.
Статтею 178 Цивільного кодексу України, яка регулює питання оборотоздатності об'єктів цивільних прав, передбачено, що об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті.
Відповідно до частини 2 цієї статті види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено обороноздатні), встановлюються законом.
Визначення на законодавчому рівні об'єктів, що обмежені в обороті і не можуть перебувати у приватній власності, є умовою дотримання конституційного режиму права власності на зазначені об'єкти.
Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об'єктами визначається законодавчими актами, зокрема Конституцією України, ЗК України, іншими законами. Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об'єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності. Водночас, неможливість існування у таких об'єктів приватного власника унеможливлює виникнення у них нового володільця.
Відповідно до пункту «в» частини 4 статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об'єктами природно - заповідного фонду, історико - культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
Отже, заволодіння приватними особами землями природно - заповідного фонду є неможливим.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Згідно зі статтею 43 Земельного кодексу України землі природно - заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно - заповідного фонду.
За змістом статті 44 Земельного кодексу України та статті 3 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Землі природно - заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно - заповідного фонду визначається законом (статті 45 Земельного кодексу України).
Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» на землях природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико - культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико - культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в
оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Отже, стаття 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для сільськогосподарських потреб, будь-яка діяльність може здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню таких територій.
Рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно - заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами (частина 3 статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд»).
Рішенням Полтавської обласної ради від 12.02.1999 «Про оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» оголошено Ландшафтний заказник місцевого значення «Величківський».
Положенням про Ландшафтний заказник місцевого значення «Величківський», затвердженого начальником державного управління екології та природних ресурсів в Полтавській області 25.12.2003 (далі - Положення), визначено, що територія заказника, яка займає площу 54,7 га, має велике значення як цінний природний комплекс з лучною та лісовою ділянками, де зростають занесені до Червоної книги України (шафран сітчастий, брандушка різнокольорова), регіонально рідкісні (гіацинти блідий, горицвіт весняний) та лікарські види рослин. Територія Заказника має використовуватися в першу чергу у природоохоронних, наукових та освітньо-виховних цілях (пункти 1.2, 1.4, 1.5 Положення).
Заказник входить до складу природно - заповідного фонду України. Територія Заказника не вилучається у її землевласника - Воскобійницької сільської ради (правонаступником якої є Шишацька селищна рада). Землевласник земельних ділянок, у межах якого розташований Заказник, в своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про природно - заповідний фонд України», іншими законодавчими і нормативними актами та цим Положенням і несе ідповідальність за належний стан території Заказника та додержання встановленого режиму (пункти 1.6, 1.6.1 Положення).
Зміна меж, категорії та скасування статусу території Заказника проводяться відповідно до природоохоронного законодавства України. Межі заказника наносяться на планово-картографічні матеріали органів Державного комітету земельних ресурсів на місцях та землевласника (п.п. 1.8, 1.9 Положення).
Метою, створення Заказника є збереження в природному стані цінного природного комплексу з лучною та лісовою ділянками, де зростають рідкісні види рослин, що мають особливу ландшафтну, природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність. Основним завданням Заказника є: збереження місця зростання занесених до Червоної книги України (шафран сітчастий, брандушка різнокольорова), регіонально рідкісних (гіацинти блідий, горицвіт весняний) та лікарських видів рослин; підтримання загального екологічного балансу в регіоні; поширення екологічних знань тощо (пункти 2.1, 2.2 Положення).
Розділом 3 Положення визначено режим Заказника. Так, на території Заказника забороняється, крім іншого, будь-яка господарська діяльність, яка суперечить цілям і завданням, передбаченим природоохоронним законодавством, цим Положенням, а також така, що не погоджена з Державним управлінням екології та природних ресурсів в Полтавській області; меліоративні, пошуково - розвідувальні та інші роботи, що можуть призвести до зміни гідрологічного режиму, і які проводяться без відповідних наукових обґрунтувань, затверджених згідно природоохоронного законодавства; підривні роботи, розробка всіх видів корисних копалин та будь-яке порушення ґрунтового покриву; знищення або зміна рослинного покриву, в тому числі розорювання, заліснення та залуження ділянок заказника; інші види діяльності, що суперечать цільовому призначенню і загрожують збереженню цінних природних комплексів, а також порушують режим охорони території; засмічення та забруднення території Заказника; інші види діяльності, що суперечать цільовому призначенню і загрожують збереженню цінних природних комплексів, а також порушують режим охорони території.
Режим охорони території Заказника враховується при розробці регіональних та інших планів, проєктів, схем з розвитку, будівництва, землевпорядкування, тощо ( пункт 3.6 Положення).
Вказане свідчить про віднесення території Заказника до земель природно - заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки з іншим статусом цільового використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно - заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Проєкти створення/оголошення територій та об'єктів природно - заповідного фонду не відносяться до документації суворої звітності, не підлягають прошиванню та нумерації аркушів і в процесі розгляду (погодження) можуть доопрацьовуватися та доповнюватися.
Отже, враховуючи положення частини 4 статті 7 Закону України «Про природно - заповідний фонд України», для визначення меж вказаного об'єкта природно - заповідного фонду необхідно керуватися проєктом його створення, зокрема первинними документами, які стали підставою для його створення, а саме: рішення, Положення з картографічними матеріалами, та охоронним зобов'язанням тощо.
Аналогічний висновок щодо застосування частмни 4 статті 7 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» міститься у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 820/5402/16 (пункт 23).
Незалежно від завершення процедури встановлення меж об'єкта природно - заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18.
Наведене свідчить про порушення вимог природоохоронного законодавства та Положення про Ландшафтний заказник місцевого значення «Величківський» при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 5325781200:00:006:0010 в межах його території з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України, підлягають особливій державній охороні.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об'єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто відповідно до статті 178 Цивільного кодексу України належать до обмежено оборотоздатних об'єктів.
Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5325781200:00:006:0010 у межах Ландшафтного заказника місцевого значення «Величківський» згідно з чинним законодавством свідчить про її належність до земель природно - заповідного фонду, що унеможливлює передання цієї ділянки у приватну власність з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Це твердження узгоджується з практикою Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 487/10127/14-ц, від 09.12.2020 у справі № 676/190/18, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, від 16.09.2022 у справі № 752/3090/19), відповідно до якої земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність.
Наведена практика Верховного Суду свідчить про запровадження юридичної конструкції, за якою землі, перехід права володіння якими до фізичних та юридичних осіб неможливий, зважаючи на пряму вказівку законодавця, вважаються такими, що залишилися у володінні законного власника (держави або територіальної громади), і в такому разі їх державна реєстрація, використання і розпорядження іншою особою розцінюються як триваюче порушення прав власника, не пов'язане з позбавленням права володіння.
Так, Верховним Судом застосовано зазначений підхід в основному при визначенні режиму земель водного фонду. Водночас, оскільки землі природно - заповідного й водного фондів мають аналогічні обмеження щодо оборотоздатності, указана юридична конструкція підлягає застосуванню для кваліфікації спірних правовідносин і в цій справі.
Про правильність такої позиції свідчать постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19 та від 16.09.2022 у справі № 752/3090/19.
Ураховуючи наведене, земельна ділянка з кадастровим номером 5325781200:00:006:0010, яка зареєстрована на праві власності за Спілкою (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька», з огляду на імперативні вказівки законодавця належить до земель природно - заповідного призначення у зв'язку з розташуванням на ній об'єкта природно - заповідного фонду - Ландшафтного заказника місцевого значення «Величківський», що узгоджується із зазначеними висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №813/4701/16.
За таких обставин установлене спірній земельній ділянці цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її справжнього використання за таким призначенням, оскільки з часу створення Ландшафтного заказника місцевого значення «Величківський» ця територія має статус природно-заповідного фонду та її правовий режим і цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об'єкта.
Щодо незаконності реєстрації права приватної власності, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до частини 2 статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (частина 1 статті 374 Цивільного кодексу України).
Аналізом Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів, власникам земельних часток (паїв) приймають районні державні адміністрації. Документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) є державний акт на право власності на земельну ділянку.
Відповідно до пунктів 9, 10 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», який набрав чинності з 01.01.2013, усі державні акти, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними, незалежно від наявності чи відсутності кадастрового номера. До 01.01.2013 державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
З 01.01.2013, у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вказане передбачено, також статтею 125 Земельного кодексу України, відповідно до якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 Земельного кодексу України).
Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Частинами 2 та 4 статті 18 вказаного закону визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.
Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.
Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі (частина 1 статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів (частина 3 статті 29 Закону).
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (частина 4 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Разом з тим, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин наявності в особи права власності необхідно передусім встановити підставу, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.04.2021 проведена державна реєстрація права приватної власності Спілки (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010, площею 22,5839 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2344044453257; номер відомостей про речове право - 41642861).
Підставою реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010 стали відомості з Державного земельного кадастру № 41859046 від 20.04.2021 про земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010, де документом, який є підставою для виникнення права приватної власності Спілки (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» (код ЄДРПОУ 35826315) зазначено розпорядження Шишацької РДА № 432 від 26.12.2007, а документом, що посвідчує право -
Державний акт серії ЯИ № 527431 від 02.04.2010.
Отже, підставами набуття права власності Спілки (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010 були розпорядження Шишацької РДА № 432 від 26.12.2007 та виданий на його підставі Державний акт серії ЯИ № 527431 від 02.04.2010.
Отже, підставою реєстрації права приватної власності за Спілкою (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010, площею 22,5839 га став документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку - Державний акт серії ЯИ № 527431 від 02.04.2010, який, так само як і документ, що став підставою для виникнення права власності - розпорядження Шишацької РДА № 432 від 26.12.2007, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 у справі №917/203/13-г, визнано недійсними.
Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються.
У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.
Зазначені положення узгоджуються з пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема з приписами про те, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку, якщо буде встановлено, що суб'єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема для державної реєстрації подані всі необхідні документи відповідно до закону та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову.
Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 та Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 915/572/17.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19, від 17.08.2022 у справі № 450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21 висловив позицію, що належними на сьогодні способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.
Отже, вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна державної реєстрації права приватної власності Спілки (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010, площею 22,5839 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2344044453257; номер відомостей про речове право - 41642861 від 20.04.2021) підлягає задоволенню.
Щодо визнання недійсності правочину, за умовами якого земельна ділянка природно-заповідного фонду передана в оренду приватному підприємству з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва, слід зазначити наступне.
Реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Спілкою (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010, площею 22,5839 га проведена на підставі Державного акту серії ЯИ № 527431 від 02.04.2010, виданого згідно з розпорядженням Шишацької районної державної адміністрації від № 432 від 26.12.2007, який Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 у справі №917/203/13-г визнано недійсними.
Отже, державна реєстрація права власності за Спілкою (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010 проведена безпідставно.
Крім того, 28.09.2012 Спілкою (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» з СТОВ «Воскобійники» укладено договір оренди земельної ділянки площею 22,5800 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Воскобійницької сільської ради Шишацького району Полтавської області.
Згідно з пунктом 8 договір укладено на 25 років.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.04.2021 зареєстровано право оренди СТОВ «Воскобійники» на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010 (номер запису про інше речове право 41642947).
Оскільки земельна ділянка кадастровий номер 5325781200:00:006:0010 з часу створення Ландшафтного заказника місцевого значення «Величківський» має статус природно - заповідного фонду та її правовий режим і цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об'єкта, то згідно з вимогами статті 83 Земельного кодексу України взагалі не могла бути предметом таких правочинів між приватними особами.
Отже, вказана земельна ділянка не вибула з володіння держави та територіальної громади, а її зареєстрований власник змінився лише формально. Проте наявність договору оренди є юридичною перешкодою в реалізації державою (територіальною громадою) правомочностей користування та розпорядження землею, оскільки СТОВ «Воскобійники» за відсутності рішення суду про визнання цього договору недійсним може ставити вимогу про продовження правовідносин оренди з дійсним власником земельної ділянки навіть після повернення її у комунальну власність.
Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угод недійсними.
У статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину (стаття 215 Цивільного кодексу України).
Зміст статей 203 та 215 Цивільного кодексу України свідчить, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів, зокрема дефектів (незаконності) змісту, форми, суб'єктного складу, волевиявлення тощо.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладання) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторін і яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Оспорювати правочин можуть не лише сторони, а й заінтересована особа, яка не була його стороною, проте її власний інтерес полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі», об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
У статті 4 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Таке право вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Договір оренди є правочином щодо розпорядження майном, а тому правом на його укладання, за статтями 317, 319 Цивільного кодексу України, наділений лише законний власник майна, тобто особа, що має всі правомочності щодо майна (користування, розпорядження та володіння).
Крім того, з урахуванням змісту статті 178 Цивільного кодексу України щодо неможливості вільного відчуження обмежених в цивільному обороті об'єктів право власності на майно набувається та право користування переходить від однієї приватної особи до іншої лише у тому разі, якщо майно не має передбачених законодавством обмежень в оборотоздатності.
Право власності на спірну земельну ділянку належить територіальній громаді та з огляду на вимоги закону приватні юридичні особи не можуть набути право власності на неї, що беззаперечно підтверджує незаконність подальшого передання цієї земельної ділянки в користування СТОВ «Воскобійники», оскільки укладати договір оренди землі може лише законний власник майна.
Також укладення спірного договору оренди суперечить вимогам статей 178 Цивільного кодексу України, статтям 43, 44, 83 Земельного кодексу України, статей 5, 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статтям 3, 7, 9, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», які підтверджують статус зазначеної ділянки як обмежено обороноздатної і такої, що не може бути предметом договору оренди.
Крім того, слід зазначити, що наявність договору перешкоджає територіальній громаді в особі Шишацької селищної ради у реалізації від імені держави правомочностей користування і розпорядження майном, оскільки з огляду на положення статей 1481 Земельного кодексу України у разі повернення спірної земельної ділянки у власність територіальної громади до Шишацької селищної ради перейдуть права та обов'язки за чинним договором оренди щодо такої земельної ділянки.
З огляду на те, що при укладанні спірного договору не дотримано наведені вимоги Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», суд дійшов висновку про визнання правочину недійсним.
Враховуючи недотримання вимог законодавства при укладанні договору оренди, а також його спрямованість на перешкоджання законному власнику ділянки в реалізації права власності, наявні правові підстави для усунення Шишацькій територіальній громаді перешкод у користуванні ділянкою шляхом визнання договору оренди від 28.09.2012 недійсним та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди СТОВ «Воскобійники» на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010, проведеної 20.04.2021, номер запису про інше речове право 41642947.
Щодо вимоги про повернення земельної ділянки слід зазначити наступне.
Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтями 317, 319 Цивільного кодексу України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
Способи захисту суб'єктивних земельних прав слід розуміти як закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 Земельного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Титул і правовий режим обмежено оборотоздатних земель як об'єктів права власності, які не можуть набуватися приватними власниками, встановлено законодавством і до внесення відповідних змін до законодавства є невід'ємним та незмінним. Доки вказаний правовий титул зберігається, суб'єкт права власності зберігає також і повноваження правової охорони та захисту свого права. Реалізація такого права повинна відбуватися з урахуванням зазначених особливостей, які відмежовують обмежно оборотоздатні об'єкти цивільних прав від об'єктів, які можуть перебувати у приватній власності та у вільному обігу між приватними особами.
При визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати, що право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об'єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.
У разі протиправного передання цих об'єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їхній правовий титул, необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.
У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача щодо створення позивачу перешкод у здійсненні цих правомочностей.
Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено обороноздатної.
При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь - які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв'язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 676/2332/18, від 10.02.2021 у справі № 449/723/17 зазначені можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 викладено висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов'язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).
Таким чином, власник і законний володілець земельної ділянки, яка входить у межі об'єкта природно-заповідного фонду, яким у цій справі є Шишацька територіальна громада, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути цю ділянку.
Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5325781200:00:006:0010, площею 22,5839 га на даний час зареєстровано за Спілкою (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька», проте з огляду на законодавство вона не може перебувати у приватній власності з виникненням приватного володільця, тому права територіальної громади на реалізацію всіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов'язання Спілку (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» повернути ділянку площею 22,5839 га з кадастровим номером 5325781200:00:006:0010, у комунальну власність Шишацької територіальної громади.
Такі твердження узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.
Щодо вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки слід зазначити наступне.
Згідно зі статтями 791ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Статтею 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельну ділянку, зокрема, як цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) - стаття 15 Закону України «Про державний земельний кадастр». Зазначені відомості вносяться до земельного кадастру на підставі, у тому числі, технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель
- за результатами інвентаризації земель. У разі якщо законом встановлена обов'язковість погодження зміни цільового призначення земельної ділянки з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, фізичною, юридичною особою та/або відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, до заяви про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення (категорії земель та/або виду її цільового призначення) земельної ділянки додаються документи, що підтверджують таке погодження та/або забезпечення виконання зобов'язання з відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, у вигляді гарантії (стаття 21
Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Статтею 21 Земельного кодексу України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, зокрема, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмова в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Ураховуючи те, що спірна земельна ділянка природно-заповідного фонду з кадастровим номером 5325781200:00:006:0010 сформована як земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є підстави для скасування її державної реєстрації з урахуванням пункту 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Крім того, відведення за рахунок земель природно-заповідного фонду земельної ділянки у власність юридичній особі супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення цієї ділянки.
Статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено обмеження щодо видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Використання таких територій можливе лише у спосіб, який не суперечить їхньому цільовому призначенню, а також установленим вимогам щодо їх охорони і відтворення.
Крім того, законодавством встановлено особливий порядок втрати територіями статусу об'єкта природно-заповідного фонду. Так, для зміни меж, категорії та скасування статусу територій природно-заповідного фонду вимагається дотримання такої самої процедури, яка встановлена статтями 51- 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» для створення цих об'єктів, а також погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та наявність відповідного експертного висновку, який би засвідчив втрату територією тієї природоохоронної, наукової, естетичної чи іншої цінності, яка стала підставою для її заповідання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу II «Землі України» Земельного кодексу України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності стосовно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
Також у постанові від 03.09.2020 № 911/3306/17 Верховний Суд зазначив, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок.
Тобто вирішення питання щодо зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, природоохоронного та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів.
Однак Шишацькою РДА прийнято розпорядження, яким надано у власність земельну діялнку природно-заповідного фонду, що фактично призвело до зменшення території Ландшафтного заказника місцевого значення «Величківський».
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звертається особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідками (п. 57 постанови Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
Способами захисту суб'єктивних земельних прав слід розуміти закріплені законом матеріально - правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 викладено висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватись і розпоряджатися майном тим чи іншим способом.
З огляду на особливу цінність земель природно-заповідного фонду, з урахуванням вимог наведеного вище законодавства, ефективне поновлення порушеного права можливе при усуненні перешкод у користуванні спірною ділянкою шляхом скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
У випадку скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», частини 13 статті 791 Земельного кодексу України вона припиняє своє існування як об'єкт цивільних прав, що у свою чергу дасть змогу запобігти можливим повторним порушенням природоохоронного і земельного законодавства.
Ураховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 5325781200:00:006:0010 відноситься до земель природно-заповідного фонду, зміна цільового призначення із земель природоохоронного на сільськогосподарське призначення у визначений законодавством спосіб не відбулася, суд дійшов висновку про скасування державної реєстрації земельної ділянки як земель сільськогосподарського призначення.
Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Спілкою (об'єднанням) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» (код ЄДРПОУ 35826315) на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010, площею 22,5839 га з одночасним припиненням право власності Спілки (об'єднанням) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» (код ЄДРПОУ 35826315) на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010 (номер відомостей про речове право: 41642861, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2344044453257).
Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5325781200:00:006:0010, площею 22,5839 га, укладений 28.09.2012 Спілкою (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» (код ЄДРПОУ 35826315) з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Воскобійники» (код ЄДРПОУ 03770721).
Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Воскобійники» (код ЄДРПОУ 03770721) на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010, площею 22,5839 га (номер запису про інше речове право 41642947) з одночасним припиненням права оренди Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Воскобійники» на земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010.
Зобов'язати Спілку (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» (код ЄДРПОУ 35826315) повернути у комунальну власність Шишацькій територіальній громаді в особі Шишацької селищної ради (код ЄДРПОУ 21048749) земельну ділянку кадастровий номер 5325781200:00:006:0010, площею 22,5839 га.
Визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 22,5839 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 5325781200:00:006:0010, дата державної реєстрації - 02.04.2010, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.
Стягнути з Спілки (об'єднання) громадян - співвласників землі та майна «Воскобійницька» (с. Воскобійники Миргородського району Полтавської області, 38012, ЄДРПОУ 35826315) на користь Полтавської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910060, місцезнаходження: вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, р/р UA118201720343130001000006160, ДКСУ м. Київ) 6 383,84 грн судового збору.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Воскобійники» (вул. Центральна, 20А, с. Воскобійники Миргородського району Полтавської області, 38012, ЄДРПОУ 03770721) на користь Полтавської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910060, місцезнаходження: вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, р/р UA118201720343130001000006160, ДКСУ м. Київ) 6 383,84 грн судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 22.09.2025 у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Суддя Дмитро Сірош