65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3339/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області
до відповідача - Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення 60044,34 грн
19.08.2025 до суду надійшла позовна заява Головного управління поліції в Одеській області до Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта» про стягнення 60044,34грн, з яких - 56765,92грн недоотриманої суми відновлювального ремонту, 2989,15грн пені та 289,27грн 3%річних. Крім того, просить суд відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування пені і 3% річних до моменту виконання рішення. Крім того, позивач просить пеню та 3 % річних в остаточному розмірі розрахувати судом у відповідності до ч. 10 ст. 238 ГПК України, а саме до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.03.2025 року біля 12.13 год. поліцейський сектор реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, старший сержант поліції Д. Карагаш, поліцейський логістики ВП № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області та старший сержант поліції ОСОБА_2 на службовому автомобілі “ГАС 801RDS на базі “Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи переслідування автомобіля “Volkswagen» на іноземній реєстрації, рухалися по вул. Мирній в селищі Любашівка, Подільського району, Одеської області.
Під час переслідування, із ввімкненим звуковим сигналом та проблисковим маячком синього і червоного кольору, здійснювали обгін автомобіля “PEGEOUT 407», під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навпроти будинку № 147 по вул. Мирній в селищі Любашівка, при зміні напрямку руху, маючи намір здійснити поворот наліво не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, здійснила зіткнення зі службовим автомобілем “ГАС 801RDS на базі “Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Отже, своїми діями водій ОСОБА_1 , порушила вимоги п. 10.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (із внесеними змінами і доповненнями) відповідно до яких: · перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, зазначений вище службовий автомобіль, отримав механічні пошкодження.
03.04.2025 року Любашівським районним судом Одеської області було прийнято постанову (справа № 507/522/25; провадження № 3/507/291/2025), згідно якої ОСОБА_1 було визнано винною за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.
Транспортний засіб “PEGEOUT 407», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 , було застраховано саме Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта» (надалі-Відповідач, ПАТ “НАСК “Оранта» або Страхова компанія) шляхом укладання полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів від № 223824568 ПАТ “НАСК “Оранта», який дійсний до 01.10.2025.
З огляду на викладене, позивач звертався до відповідача з вимогами про виплату вартості відновлювального ремонту автомобіля поліції відповідно до експертного висновку в сумі 153599,41грн, але відповідач лише частково виплатив позивачу 96833,49грн.
Ухвалою від 21.08.2025 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідань. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву та заяв 15 днів з дня отримання ухвали.
Відповідач отримав ухвалу 22.08.2025 в електронному кабінеті, але відзиву не подав, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Крім того, суд ухвалою від 21.08.2025 залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 і встановив їй строк для подання пояснень 15 днів з дня отримання ухвали.
Відповідно до поштового повідомлення третя особа 30.08.2025 отримала ухвалу за адресою зареєстрованого місця проживання відповідно до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру: АДРЕСА_1 .
Третя особа пояснень у встановлений строк не подала.
Згідно з ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Розглянувши матеріали справи, суд
07.03.2025 року біля 12.13 год. поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, старший сержант поліції Д. Карагаш, поліцейський логістики ВП № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області та старший сержант поліції ОСОБА_2 на службовому автомобілі «ГАС 801RDS на базі «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи переслідування автомобіля «Volkswagen» на іноземній реєстрації, рухалися по вул. Мирній в селищі Любашівка, Подільського району, Одеської області.
Під час переслідування, із ввімкненим звуковим сигналом та проблисковим маячком синього і червоного кольору, здійснювали обгін автомобіля «PEGEOUT 407», під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навпроти будинку № 147 по вул. Мирній в селищі Любашівка, при зміні напрямку руху, маючи намір здійснити поворот наліво не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, здійснила зіткнення зі службовим автомобілем «ГАС 801RDS на базі «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Отже, своїми діями водій ОСОБА_1 , порушила вимоги п. 10.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (із внесеними змінами і доповненнями) відповідно до яких:
- перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, зазначений вище службовий автомобіль, отримав механічні пошкодження.
03.04.2025 року Любашівським районним судом Одеської області було прийнято постанову (справа № 507/522/25; провадження № 3/507/291/2025), згідно якої ОСОБА_1 було визнано винною за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.
Транспортний засіб «PEGEOUT 407», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 , було застраховано саме Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надаліВідповідач, ПАТ «НАСК «Оранта» або Страхова компанія) шляхом укладання полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів від № 223824568 ПАТ «НАСК «Оранта», який дійсний до 01.10.2025.
Відповідно до вимог ст.ст. 31, 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за ініціативою Головного управління Національної поліції в Одеській області (надалі - Позивач, ГУНП в Одеській області або Головне управління), 10.03.2025 року було надіслано повідомлення про ДТП № 12989-2025 на адресу Відповідача.
08.04.2025 року було підготовлено і відправлено до ПАТ «НАСК «Оранта» заяву про здійснення страхового відшкодування.
15.04.2025 року Відповідач надіслав на адресу Головного управління повідомлення № 09-02-22/3346 про здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 84 568, 45 грн. (вісімдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят вісім гривень 45 копійок).
Також, того ж дня, а саме 15.04.2025 від ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на рахунок ГУНП в Одеській області отримано страхові кошти у сумі 84 568,45 грн. (вісімдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят вісім гривень 45 копійок).
Крім того, ГУНП в Одеській області направило повторно на адресу Страхової компанії заяву про виплату страхового відшкодування листом від 08.05.2025 року № 20255- 2025 на суму 69 030,96 грн. (шістдесят дев'ять тисяч тридцять гривень 96 копійок) та було, також, надіслано копію висновку експертного дослідження від 25.04.2025 року № ЕД-19/116-25/6153-АВ.
17.06.2025 від ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на рахунок ГУНП в Одеській області було додатково отримано страхові кошти у сумі 12 265,04 грн. (дванадцять тисяч двісті шістдесят п'ять гривень 04 копійки).
Як вбачається з висновку експертного дослідження від 25.04.2025 року № ЕД-19/116- 25/6153-АВ, де визначено, що вартість матеріального збитку завданого власникові службового автомобіля «ГАС 801RDS на базі «Renault Duster», реєстраційний номер 162652, у наслідок його ушкоджень в ДТП, складає 179 019,80 грн. (сто сімдесят дев'ять тисяч дев'ятнадцять гривень 80 копійок).
Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 153 599,41 грн. (сто п'ятдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 41 копійка).
Таким чином, сума сплачених страхових коштів Страховою компанією складає (84568,45 грн. + 12 265,04 грн.) = 96 833,49 грн. (дев'яносто шість тисяч вісімсот тридцять три гривні 49 копійок.).
Однак, отриманої суми відшкодування від Відповідача - не достатньо для відновлення вищезазначеного службового автомобіля та здійснення його ремонту.
Залишок коштів, які Відповідач не сплатив на користь Позивача становить: 153 599,41 грн. - 96 833,49 грн. = 56 765,92 грн. (п'ятдесят шість тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 92 копійки).
Отже, враховуючи викладене, залишок коштів на відновлювальний ремонт в розмірі 56 765,92 грн. (п'ятдесят шість тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 92 копійки) ПАТ «НАСК «Оранта» на користь Позивача фактично не було виплачено.
Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме абз. 1 п.п. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень визначено, що до введення в дію частини другої статті 14 цього Закону розмір страхової суми становить за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб: з дня введення в дію цього Закону - 250 тисяч гривень на одну потерпілу особу та 1,25 мільйона гривень на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих осіб.
Такими чином, сплачені Відповідачем кошти значно менше ліміту страхового відшкодування, який визначений законодавством та залишок невідшкодованого відновлювального ремонту теж є меншим за цей ліміт, а тому не зрозуміло чому Відповідач не відшкодував Позивачу відновлювальний ремонт в повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті. У разі повідомлення страховиком (МТСБУ) заявника протягом строку, встановленого частиною четвертою цієї статті, про неподання ним одного чи кількох документів, передбачених частиною третьою цієї статті, перебіг граничного строку для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату зупиняється з дня надання (надсилання) такого повідомлення та поновлюється з наступного робочого дня після отримання страховиком (МТСБУ) таких документів у повному обсязі (останнього документа з усіх необхідних у разі надання їх не в повному обсязі). У разі проведення страховиком (МТСБУ) заходів з визначення (з'ясування) причин, обставин та наслідків дорожньо-транспортної пригоди, які включають здійснення експертиз та/або досліджень, граничний строк прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату продовжується до отримання результатів таких експертиз та/або досліджень, але не може перевищувати 90 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи, згоди між Сторонами щодо повної виплати коштів на відновлювальний ремонт внаслідок ДТП, не відбулося.
Враховуючи те, що експертиза була проведена Позивачем фактично 25.04.2025 року та повідомлення про відшкодування витрат на відновлювальний ремонт з урахуванням експертного висновку, 08.05.2025 року повторно надіслано на адресу Відповідача.
17.06.2025 року Страховою компанією було сплачено додатково на рахунок ГУНП в Одеській області 12 265,04 грн. страхового відшкодування на відновлювальний ремонт.
Отже, саме з 17.06.2025 року вважається, що Сторони не досягли згоди стосовно страхового відшкодування та саме з цієї дати Відповідач має борг за невиконане зобов'язання перед Позивачем в сумі 56 765,92 грн. (п'ятдесят шість тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 92 копійки).
Частиною 8 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, крім страхових виплат особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, та регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 цього Закону, страховик (МТСБУ) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення. У разі здійснення страхової виплати особі, яка проводить чи провела 5 лікування потерпілої фізичної особи, або особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, у разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, така пеня сплачується на її вимогу.
Так як Відповідачем не було сплачено повну суму страхового відшкодування на здійснення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, то ГУНП в Одеській області має право на стягнення пені з Відповідача та бажає це право реалізувати.
Статтею 4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що предметом договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом. Об'єктом страхування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.
Відповідно до абз. 3 ст. 89 Закону України «Про страхування» визначено страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов'язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.
Згідно з ст. 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/ або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Відповідно до п. 50 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування» страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.
Згідно з п. 59 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, ДТП сталось саме з вини ОСОБА_1 , що в свою чергу встановлено постановою Любашівського районного суду Одеської області від 03.04.2025 року № 507/522/25.
Зазначеною вище постановою суду, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та вирішено накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень.
Відповідальність ОСОБА_1 було застраховано саме Відповідачем.
Таким чином, враховуючи наведене вище, відповідальність за шкоду, заподіяну майну ГУНП в Одеській області, згідно з законодавством України щодо сплати страхового відшкодування має бути здійснено саме Відповідачем в тих межах, що встановлено законодавством.
Статтею 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - цивільно-правова відповідальність) регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим Законом, іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Дія положень Закону України «Про страхування» поширюється на відносини, що регулюються цим Законом, якщо цим Законом не передбачено інше. Для цілей законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» МТСБУ є підприємством, що становить суспільний інтерес. У разі суперечності положень цього Закону положенням інших законодавчих актів України положення цього Закону мають перевагу.
Однак, норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють певний розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності за нанесення шкоди майну.
Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані серед іншого з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.
Статтею 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов'язаних із: відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати. Витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньотранспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб'єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини. У разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб'єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених зазначеним вище законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Як вбачається з висновку експертного дослідження від 25.04.2025 року № ЕД-19/116- 25/6153-АВ, де визначено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу службового автомобіля «ГАС 801RDS» на базі «Renault Duster», реєстраційний номер 162652, у наслідок його ушкоджень в ДТП, становить 153 599,41 грн. (сто п'ятдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 41 копійка).
Отже, Відповідач має сплатити позивачу повну суму відновлювального ремонту, так як повна вартість ремонту, який потрібно провести автомобілю Позивача внаслідок ДТП, Відповідачем не відшкодовано в повному обсязі в межах страхового ліміту, як того вимагає законодавство України.
Як вбачається з положень ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) зобов'язаний у строк, передбачений частиною п'ятою статті 32 цього Закону, письмово у спосіб, зазначений у заяві про страхову (регламентну) виплату, повідомити заявника про прийняте за його заявою рішення. Страховик (МТСБУ) зобов'язаний здійснити страхову (регламентну) виплату протягом трьох робочих днів з дня направлення заявнику повідомлення про прийняте рішення за його заявою про здійснення такої виплати. У разі прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової (регламентної) виплати страховик (МТСБУ) зобов'язаний у повідомленні про прийняте рішення зазначити підстави для його прийняття.
ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не повідомило Позивача про причини відмови в сплаті 56 765,92 грн. (п'ятдесят шість тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 92 копійки), як того вимагає чинне законодавство України.
Враховуючи, що Відповідачем двома платежами 15.04.2025 року та 17.06.2025 року на користь Позивача було сплачено лише 96 833,49 грн., в той же час повна сума відновлювального ремонту за відновлення пошкодженого авто, згідно висновку експертного дослідження від 25.04.2025 року № ЕД-19/116-25/6153-АВ, складає 153 599,41 грн. (сто п'ятдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 41 копійка), а вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача залишку невідшкодованого відновлювального ремонту в розмірі 56 765,92 грн. (п'ятдесят шість тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 92 копійки) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням відповідачем сплати позивачу 56765,92грн, то позивач просить стягнути 289,27грн 3% річних, нарахованих станом на 18.08.2025.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він здійснений позивачем правильно, тому позовні вимоги про стягнення 289,27грн 3% річних підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення 2989,15грн пені, нарахованих станом на 18.08.2025, то суд виходить з наступного.
Суд враховує, що з 28.08.2025 втратив чинність Господарський кодекс України.
Але станом на 19.08.2025 - час звернення позивача до суду з даним позовом, Господарський кодекс України був ще чинний.
Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач обгрунтовує вимоги про стягнення пені, посилаючись на ст. 992 ЦК України, якою передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він здійснений позивачем правильно, тому позовні вимоги про стягнення 2989,15грн пені підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про те, що пеню та 3 % річних в остаточному розмірі розрахувати судом у відповідності до ч. 10 ст. 238 ГПК України, а саме до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, то суд враховує наступне.
Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 зазначила, що «Законодавець, формулюючи в абзаці першому частини десятої статті 238 ГПК України (частині десятій статті 265 ЦПК України) правову норму - правило поведінки для суду, використав такий розділовий сполучник, як «або», що вживається на означення того, що з ряду перелічуваного можливе тільки одне.
120. Визначаючи прийоми законодавчої техніки з метою з'ясування дійсного змісту сформульованої правової норми у тексті ГПК України та ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що стаття 238 ГПК України та стаття 265 ЦПК України є нормами процесуального права, які врегульовують винятково питання змісту судового рішення. У процесуальних Кодексах законодавець неодноразово застосовує конструкцію сполучників «та/або», зокрема в статтях 6, 9, 20, 30, 32, 42, 60, 81?, 120, 122, 137, 197, 222, 233, 252?, 327, а також у пунктах 17, 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України. Тобто законодавець, якщо надає можливість неальтернативного вибору, чітко зазначив про це, використовуючи для цього сполучники «та/або», що дає судові право обрати один із запропонованих варіантів поведінки або усі їх разом одночасно.
121. Використовуючи в абзаці першому частини десятої статті 238 ГПК України (частині десятій статті 265 ЦПК України) сполучник «або» під час формулювання вимог до змісту судового рішення, законодавець у такий спосіб прямо виключив (через імперативну альтернативність нарахування або відсотків, або пені) одночасність стягнення відсотків і пені. У такий спосіб гарантується справедливість відповідальності, що покладатиметься на відповідача за судовим рішенням на майбутнє.
122. Якщо допустити протилежне, а саме можливість одночасного стягнення відсотків та пені після ухвалення судового рішення та до моменту його виконання, то це було б продовженням стягнення, присудженого судом на майбутнє, шляхом застосування відразу двох видів відповідальності, що з високою ймовірністю може створити кабальні умови для боржника, які в кінцевому випадку призведуть до неможливості виконання судового рішення. Такий підхід спотворював би дійсний зміст частини десятої статті 238 ГПК України та частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України.
123. Зазначення в абзаці другому частини десятої статті 238 ГПК України (частині одинадцятій статті 265 ЦПК України) терміна «пеня» у дужках після «відсотків» не дозволяє стверджувати, що ці відсотки та пеня можуть стягуватися як окремо, незалежно один від одного, так і разом, тобто одночасно, оскільки регуляторний вплив цього абзацу спрямований не на суд, а на виконавця судового рішення.
124. Тож потрібно враховувати, що в абзац другий частини десятої статті 238 ГПК України (частині одинадцятій статті 265 ЦПК України) містить вказівки не судові, який ухвалює рішення, а органові, який виконуватиме судове рішення та здійснюватиме остаточний розрахунок відсотків чи пені, нарахованих судом на підставі абзацу першого частини десятої статті 238 ГПК України (частини десятої статті 265 ЦПК України). Саме абзац перший частини десятої статті 238 ГПК України та частина десята статті 265 ЦПК України визначають певне правило поведінки, обов'язкове для суду, і до того ж формулюють його із використанням сполучника «або», а саме: «Суд…, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення».
125. Вказівка у судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам частини десятої статті 238 ГПК України та частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України (або відсотки, або пеня), принципу верховенства права у частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення.
126. Умова в судовому рішенні про нарахування на майбутнє одночасно пені та відсотків без обмеження у часі перетворить такий судовий акт на кабальний, оскільки навіть у разі об'єктивної неможливості боржника виконати це судове рішення припинити нарахування на майбутнє відповідних пені та відсотків буде неможливо.
127. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що під час ухвалення рішення про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, суд не має права зазначати в рішенні про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
128. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим і таким, що не відповідає приписам частини десятої статті 238 ГПК України, зазначення судом першої інстанції в рішенні суду про одночасне нарахування пені та відсотків до моменту виконання рішення суду.
129. До того ж згадані норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість. Таке правило поведінки для суду, як «суд, приймаючи рішення …, може зазначити…», прямо передбачено у частині десятій статті 238 ГПК України, частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України.
130. Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).
З огляду на викладене, позивач неправомірно просить суд про одночасне розрахування і пені і 3% річних до моменту виконання рішення.
Крім того, оскільки застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, тому суд, користуючись своїми дискреційними повноваженнями, дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта» (код 00034186, м. Київ, вул. Здолбунівська 7Д) на користь Головного управління Національної поліції в Одеській області (код 40108740, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 15А) 60044,34грн заборгованості та 2422,40грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23 вересня 2025 р.
Суддя В.В. Литвинова