ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.09.2025Справа № 910/7881/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи
справу №910/7881/25
за позовом Товариство з додатковою відповідальністю «ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ»
до Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу"
про стягнення 215 754,16 грн.
Товариство з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібозавод №5" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" про стягнення 215 754,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Державним контрактом про закупівлю № 30/04-24-ХІІ від 11.04.2024 в частині повної оплати отриманого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
30.06.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про здійснення заміни найменування позивача, обґрунтована тим, що 24.06.2025 було проведено державну реєстрацію зміну найменування позивача, а саме змінено Товариство з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод № 5» на Товариство з додатковою відповідальністю «ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ».
10.07.2025 через систему «Електронний суд» на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує; заява про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та заява про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 заяву Товариства з додатковою відповідальністю «ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ» про зміну найменування позивача у справі № 910/7881/25 задоволено. Змінено найменування позивача у справі № 910/7881/25 Товариство з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод № 5» на Товариство з додатковою відповідальністю «ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ». Відмовлено в задоволенні заяви Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" про закриття провадження у справі № 910/7881/25 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та заяви про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
21.07.2025 через систему «Електронний суд» на адресу суду від позивача надійшла заява, в порядку ст. 46 ГПК України, про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 135 891,21 грн, оскільки після направлення позовної заяви до суду відповідачем частково було сплачено суму заборгованості.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У ч. 3 ст. 252 ГПК України визначено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як убачається з матеріалів справи, судом було ухвалено здійснювати розгляд справи №910/7881/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
Відтак, строк на подання заяви про зменшення розміру позовних вимог спливав 25.07.2025, тобто через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, судом установлено, що позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог з дотриманням приписів та строків, визначених у ст. 46 ГПК України.
Таким чином, позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову, визначеної позивачем у розмірі 135 891,21 грн.
22.07.2025 через систему «Електронний суд» на адресу суду від відповідача надійшов ще один відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у розмірі 135 891,21 грн, оскільки позивачем не надано належних доказів, які підтверджують поставку товару, а саме: заявок, відомостей про строк їх підтвердження, актів приймання товару за такими заявками, в тому числі також доказів направлення актів приймання товару відповідачу для проведення останнім оплати за договором.
22.07.2025 через систему «Електронний суд» на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
25.07.2025 через систему «Електронний суд» на адресу суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Військову частину № НОМЕР_1 та підрозділ НОМЕР_2 -4, з метою підтвердження факту отримання товару вказаними юридичними особами.
28.07.2025 через систему «Електронний суд» на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання про залучення третьої особи на стороні відповідача.
Розглянувши клопотання позивача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, суд дійшов висновку про відмову в його задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до частин 1-3 ст.50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Отже, з положень ст.50 Господарського процесуального кодексу України слідує, що підставою для залучення особи до участі у справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є та обставина, що рішення у справі може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї із сторін. Така особа має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Дослідивши матеріали справи та ураховуючи предмет і підстави, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, рішення суду у даній справі не матиме безпосередній вплив на права або обов'язки Військової частини № НОМЕР_1 та підрозділу НОМЕР_2 -4, ураховуючи, що укладений між сторонами Державний контракт про закупівлю № 30/04-24-ХІІ від 11.04.2024 є двостороннім.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзиви на позов, відповідь на відзив та додані до них докази.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
11.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький хлібозавод №5" (за договором - Постачальник) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (за договором - Замовник) було укладено Державний контракт (договір) про закупівлю № 30/04-24-ХІІ (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується протягом строку дії Договору поставляти Замовнику Товар, зазначений у Специфікації до Договору (Додаток №1), а Замовник - прийняти і оплатити Товар, який постачається згідно з умовами цього Договору. Відповідно до умов п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Замовнику Хліб та хлібобулочні вироби (ДК 021:2015-15810000-9 - Хлібопродукти, свіжовипечені хлібобулочні та кондитерські вироби) в асортименті відповідно до Каталогу продуктів харчування, найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК 021:2015, номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, яких визначені в Специфікації (Додаток №1), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до умов п. 1.2. Договору, Отримувачами Товару за Договором є військові частини, військові навчальні заклади, установи, організації Збройних сил України, інші військові формування, об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі за текстом - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.
Відповідно до умов п. 3.1 Договору, розрахунок за Товар здійснюється у строк, передбачений в Специфікації (Додаток № 1).
Відповідно до Специфікації - оплата вартості поставленого Товару здійснюється Замовником помісячно, а саме протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня наступного за місяцем, протягом якого поставлено Товар, на підставі отриманих і підписаних до 10 числа місяця, наступного за звітним, Сторонами та Отримувачем Актів приймання Товару. Оплата вартості поставленого Товару, Акти приймання якого отримано і підписано після 10 числа місяця, наступного за звітним, здійснюється Замовником протягом 20 (двадцяти) календарних днів у наступному місяці.
Умовами п. 4.1. Договору визначено, що Постачальник зобов'язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк та в асортименті, що визначені Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору.
Згідно п. 4.8. Договору, поставка Товару здійснюється на умовах DDP - склади Отримувачів (на території України у межах - Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської областей), крім тимчасово окупованих територій, визначених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309), орієнтовна кількість яких складає - 418 (чотириста вісімнадцять).
Відповідно до умов п. 4.9. Договору, адреса пункту призначення (складу Отримувача) визначається Замовником в заявці на поставку Товару у вигляді зазначення найближчого населеного пункту або повної адреси, якщо це можливо з міркувань безпеки.
Пунктом 5.7. Договору визначено, що разом з Товаром Постачальник надає Отримувачу наступні документи:
- 3 (три) оригінали товарно-транспортної накладної, затвердженої форми № 1-ТТН (хліб) (по 1 екземпляру для кожної зі Сторін та Отримувача);
- 3 (три) оригінали видаткових накладних, що викладені українською мовою та містять опис поставленого Товару (номенклатуру), із кодом згідно Каталогу продуктів харчування дані про його кількість з зазначенням одиниць виміру, ціни за одиницю Товару, загальної суми, кратності упаковок, графи для кількості фактично прийнятого товару, відомості про особу, відповідальну за складання видаткової накладної, та підпис такої особи (для кожної зі Сторін та Отримувача);
- 1 (один) оригінал документу, що підтверджує безпечність та якість Товару (посвідчення про якість/декларація виробника в яких зазначено дата «Вжити до»/«Краще спожити до», дата виготовлення та/або строк придатності Товару, нормативний документ згідно якого вироблено Товар, умови зберігання та транспортування, інші критичні примітки щодо зберігання та транспортування Товару).
Після завершення звітного тижня Постачальник надає Отримувачу 3 (три) оригінали Акта приймання Товару, що підтверджує одержання Отримувачем Товару відповідної кількості та якості, що відповідає умовам Договору, складені за формою, визначеною у Додатку №3 до цього Договору за період 7 (сім) календарних днів - для кожної із Сторін та Отримувача; або інший період за домовленістю сторін.
Відповідно до умов п. 5.10. Договору, після здійснення перевірки Товару та у разі відсутності зауважень Отримувача до Товару Постачальник та Отримувач підписують:
- товарно-транспортну накладну, затвердженої форми № 1-ТТН (хліб);
- видаткову накладну.
Після завершення звітного періоду Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує одержання Отримувачем Товару відповідної кількості та якості, що відповідає вимогам Договору, складений за формою, визначеною у Додатку №3 до цього Договору (підписується за період 7 (сім) календарних днів або інший період за домовленістю Сторін).
Постачальник протягом 7 (семи) календарних днів з дня підписання передає (відправляє) Замовнику підписаний між Постачальником та Отримувачем Акт приймання Товару на підпис Замовнику разом з оригіналами підписаних Отримувачем товарно-транспортних накладних та видаткових накладних. Замовник має право повернути наданий Постачальником пакет документів без підписання у разі відсутності будь-якого з передбачених документів.
У разі відсутності зауважень Замовник підписує та передає (відправляє) належні екземпляри Акта приймання Товару Постачальнику та Отримувачу протягом 7 (семи) календарних днів з дня підписання у спосіб, узгоджений Сторонами.
Відповідно до п. 12.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 9 від 26.09.2024), цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, у тому числі в частині перерахування та сплати штрафних санкцій та поставки товару - до повного виконання.
Згідно з п. 3 Додатка № 1 до Договору (в редакції Додаткової угоди № 10 від 29.11.2024), загальна ціна Договору становить 8 487 156,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1 414 526,00 грн.
Як зазначає позивач, у період дії укладеного між сторонами Договору з 09.05.2024 по 01.06.2024, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 8 197 084,23 грн.
У свою чергу, відповідач за товар розрахувався частково, на загальну суму 8 061 193,02 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками з особового рахунку позивача.
Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений товар складає 135 891,21 грн.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не представлено суду належних доказів на підтвердження поставки товару на виконання умов Договору №30/04-24-ХП від 11.04.2024, а саме не надано: відповідних заявок, відомостей про строк їх підтвердження, актів приймання товару за такими заявками, в тому числі доказів направлення актів приймання товару відповідачу для проведення останнім оплати, за якими позивач стверджує існування заборгованості на суму 135 891,21 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Державний контракт (договір) про закупівлю № 30/04-24-ХІІ від 11.04.2025 з усіма додатками та додатковими угодами до нього, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом установлено, що позивачем поставлено відповідачу на підставі видаткових накладних і товарно-транспортних накладних (долученими до матеріалів справи), які підписані та скріплені печатками позивача і безпосередніми отримувачами товару за договором - військовими частинами, товару на загальну суму 135 891,21 грн.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до умов п. 3.1 Договору, розрахунок за Товар здійснюється у строк, передбачений в Специфікації (Додаток № 1).
Відповідно до Специфікації - оплата вартості поставленого Товару здійснюється Замовником помісячно, а саме протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня наступного за місяцем, протягом якого поставлено Товар, на підставі отриманих і підписаних до 10 числа місяця, наступного за звітним, Сторонами та Отримувачем Актів приймання Товару. Оплата вартості поставленого Товару, Акти приймання якого отримано і підписано після 10 числа місяця, наступного за звітним, здійснюється Замовником протягом 20 (двадцяти) календарних днів у наступному місяці.
Так, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив про відсутність підписаних між сторонами актів приймання товару на спірну суму заборгованості 135 891,21 грн, що виключає її оплату за договором.
Позивачем, у свою чергу, як у позовній заяві, так і у відповіді на відзив наголошено на тому, що підрозділ НОМЕР_2-4 та військова частина НОМЕР_3 (з підрозділами), куди, серед іншого, здійснювалося постачання товару, в порушення вимог договору, не здійснили повернення підписаних Актів приймання товару, обов'язок підписання яких передбачено умовами Договору. Зв'язок з вказаними військовими частинами позивачем було втрачено.
Водночас, до матеріалів справи долучено лист позивача від 19.11.2024 за вих. № 01/696, в якому останній просив відповідача вжити заходів впливу на військові частини, з метою належного оформлення первинних документів про виконання державних контрактів. Відповідач вказаний лист залишив без відповіді та задоволення.
Крім того, у зв'язку з розглядом заяви позивача від 12.06.2025 за вих. № 12-06/1 про грошові вимоги до боржника, поданої Голові ліквідаційної комісії з припинення Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу", позивачем 11.07.2025 повторно були направлені відповідачу для підписання акти приймання товару № ХК5П0002257 від 13.05.2024 на суму 24 527,16 грн, № ХК5П0002258 від 16.05.2024 на суму 8720,67 грн, № ХК5П0001468 від 16.05.2024 на суму 4222,26 грн, № ХК5П0002259 від 19.05.2024 на суму 18359,04 грн, № ХК5П0001469 від 20.05.2024 на суму 4222,26 грн, № ХК5П0001470 від 27.05.2024 на суму 4166,40 грн, № ХК5П0002260 від 27.05.2024 на суму 37054,08 грн, , №ХК5П0002261 від 02.06.2024 на суму 31315,20 грн, № ХК5П0001471 від 03.06.2024 на суму 3360,00 грн.
Відповідач мотивованої відмови від підписання зазначених актів позивачу не надав.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17 визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги (товару) і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).
Ураховуючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином.
За змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відтак, здійснивши оцінку зібраних у справі доказів на предмет їх вірогідності та належності, суд приходить до висновку, що уповноваженими особами відповідача було отримано товар від позивача, проте в порушення умов Державного контракту про закупівлю № 30/04-24-ХІІ від 11.04.2024 повністю його не оплачено, внаслідок чого на даний час існує заборгованість у розмірі 135 891,21 грн.
Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару, настав.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, відповідно позовні вимоги розглядалися у межах нової ціни позову - 135 891,21 грн, за розгляд яких сума судового збору становить 2422,40 грн. Відтак, зайве сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 813,91 грн підлягає йому поверненню з державного бюджету.
Керуючись статтями 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24; код ЄДРПОУ 44830311) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Ейчді Бейкері ІСТ» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 11, літера Б; код ЄДРПОУ 05465672) заборгованість у розмірі 135 891 грн 21 коп. основного боргу та 2 422 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Повернути на підставі даного рішення з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Ейчді Бейкері ІСТ» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 11, літера Б; код ЄДРПОУ 05465672) судовий збір у розмірі 813 грн 91 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції № 3787 від 23.06.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду .
Повний текст рішення складено та підписано: 22.09.2025.
Суддя А.І. Привалов