майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"18" вересня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/960/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Андрощук О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Олексієнко Л.В., адвокат, ордер серії АІ №1956907 від 25.07.2025
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРА ЦЕНТРУМ АГРО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЖИТО СЕРПНЕВА"
про стягнення 690 200,00 грн
Процесуальні дії по справі.
Господарський суд Житомирської області відповідно до ухвали суду від 01.08.2025 розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРА ЦЕНТРУМ АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЖИТО СЕРПНЕВА" про стягнення 690 200, 00 грн за правилами спрощеного позовного провадження, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначив на 18.09.2025 о 10:00.
Відповідач правом участі представника в судовому засіданні не скористався.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача, суд приймає до уваги таке.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України (тут і далі за текстом - Кодексу) обов'язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини у справі у справі «Осіпов проти України», стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В судовому засіданні 18.09.2025 Суд ухвалив рішення суду про часткове задоволення позову та оголосив вступну та резолютивну його частини.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРА ЦЕНТРУМ АГРО" звернулося до Суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЖИТО СЕРПНЕВА" про стягнення 690 200, 00 грн, з яких: 580 000, 00 грн основний борг, 110 200, 00 грн пені (тут і далі за текстом - Позивач, Відповідач, Суд).
В обґрунтування підстав поданого позову Позивач доводить, що згідно Договору купівлі-продажу №30/05 від 30.05.2025 та Додатку №1 до договору "Специфікація", об'єктом купівлі-продажу є одна одиниця техніки, а саме: сівалка AMAZONEN WERKE, D900025614, б/в, 2012 р.в.
У позовній заяві Позивач доводить, що згідно з товарно-транспортною накладною №30/05 від 30.05.2025 здійснив поставку товару за Договором №30/05 від 30.05.2025 за адресою: смт. Димер, вул. Гоголя, 26, Вишгородського району Київської області.
Позивач у позові доводить, що свої зобов'язання щодо передачі техніки на адресу Відповідача виконав у повному обсязі, що підтверджується відсутністю зауважень з боку покупця щодо кількості, якості, комплектності або строків поставки.
У позові Позивач стверджує, що Відповідач свої зобов'язання з оплати техніки не виконав, внаслідок чого прострочення заборгованості складає 580 000, 00 грн. За прострочення зобов'язання нарахована пеня на суму 110 200, 00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та зазначає, що на виконання договору Позивачем дійсно надано "Об'єкт" зовні схожий на сівалку AMAZONEN WERKE D900025614, про що було складено товарно-транспортну накладну №30/05 від 30 травня 2025, видаткову накладну №12 від 31 травня 2025.
Відповідач у відзиві доводить, що "Об'єкт" не супроводжувався будь-якими документами; технічний паспорт, сертифікат відповідності, інструкція з експлуатації, були відсутні. При передачі "Об'єкту" об'єктивної можливості перевірки його технічного стану, комплектності, виявлення прихованих недоліків, випробування у робочих умовах та залучення до цього кваліфікованих спеціалістів не існувало. Після транспортування "Об'єкту" на територію господарства та його перевірки з'ясувалося, що "Об'єкт" виявився неналежної якості не придатний для експлуатації, а по суті - металобрухтом.
Відповідач у відзиві стверджує, що Позивачем й досі не виконано умови Договору купівлі-продажу №30/05 від 30 травня 2025 та не передано у власність сівалки AMAZONEN WERKE, D900025614, яка відповідно до п. 2.2. Договору, повинна відповідати звичайним вимогам, що пред'являються до речей такого роду, що дозволяє експлуатацію техніки за її призначенням.
Відповідач у відзиві стверджує, що керівником неодноразово повідомлялося про дійсний стан речей керівнику Позивача, а враховуючи гостру виробничу необхідність у сівалці і початку посівного сезону, проводилися консультації з метою проведення відновлювальних робіт для можливості експлуатації отриманого "Об'єкту", проте вони виявилися безрезультатними. Про якість отриманого "Об'єкту" та результати проведених консультацій керівником Відповідача телефоном повідомлявся керівник Позивача.
Відповідач у відзиві доводить, що за формального виконання Позивача умов Договору і неможливості Відповідачем отримати обумовлену Договором сівалку неналежної якості придатної для використання, виключається поняття належного виконання зобов'язання зі сторони Позивача, оскільки не забезпечується загальногосподарський інтерес угоди, а застосування господарських санкцій до Відповідача не гарантуватиме захист законних інтересів Позивача та не забезпечуватиме порядок у сфері господарювання, а лише стимулюватиме недобросовісну поведінку Позивача.
Відповідач у відзиві заперечує щодо розміру витрат на надання правничої допомоги, вважає його неспівмірним.
Відповідач до відзиву надав клопотання про призначення судової експертизи від 15.08.2025 (тут і далі за текстом - Клопотання про призначення експертизи від 15.08.2025).
У Клопотанні про призначення експертизи від 15.08.2025 Відповідач просить Суд призначити у справі №906/960/25 судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручити установі на вибір суду. На розгляд та вирішення експерта поставити такі питання: - чи придатна до використання за призначенням сівалка передана відповідно до умов договору купівлі-продажу №30/05 від 30.05.2025?.
Позивач у відповідь на відзив заперечує доводи Відповідача, на спростування яких зазначає, що саме за товарно-транспортною накладною №30/05 від 30.05.2025 та видатковою накладною №12 від 31.05.2025 продавець передав, а покупець прийняв сівалку AMAZONEN WERKE, D900025614 у строки, визначені умовами Договору.
Позивач стверджує, що згідно з Додатком №1 до Договору, об'єктом купівлі-продажу є сівалка AMAZONEN WERKE D900025614, б/в, 2012 р.в. При цьому, ані положення Договору, ані будь-якими нормами законодавчих та підзаконних нормативних актів не передбачено обов'язку продавця передавати технічний паспорт, сертифікат відповідності, інструкцію з експлуатації на техніку, яка була у вжитку.
Позивач стверджує, що жодних зауважень щодо комплектності чи технічного стану сівалки покупцем при прийняття останньої зазначено не було, що вбачається з підписаної сторонами видаткової накладної. В свою чергу, Позивач вказує, що ним надано докази досудового врегулювання спору, а саме претензію вих.№312 від 11.07.2025 щодо сплати заборгованості за договором купівлі-продажу №30/05 від 30.05.2025, відповіді на яку Позивачем від Відповідача не отримано.
Позивач стверджує, що доводи Відповідача щодо неналежної якості переданої техніки були висловлені Відповідачем після звернення Позивача до суду, що свідчить про намагання Відповідача уникнути виконання зобов'язань та з оплати вартості переданої техніки, а також сплати штрафних санкцій за невиконання таких зобов'язань.
Позивач у відповіді на відзив заперечує проти задоволення Клопотання про призначення експертизи від 15.08.2025 в повному обсязі та доводить, що судова експертиза призначається лише у дійсній потребі у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Позивач вказує, що ним до Суду надано всі належні докази, які дозволяють встановити обставини, що мають значення для справи без застосування спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, а саме докази на підтвердження передачі продавцем покупцю обумовленої договором техніки та відповідно виникнення у покупця обов'язку зі сплати вартості такої техніки. Визначене Відповідачем питання для якого слід призначити судову експертизу, не входить до предмета доказування у даній справі. Звертає увагу на те, що всупереч п. 2 ч. 1 ст. 99 ГПК України Відповідачем не надано доказів неможливості надати експертний висновок у строки, встановлені процесуальним законодавством.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
1. 30.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тера Центрум Агро" (як Позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Жито Серпнева" (як Відповідач, покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №30/05 (тут і далі за текстом - Договір №30/05), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця наступну сільськогосподарську техніку: сівалка AMAZONEN WERKE, D900025614, б/в, 2012 р.в. (далі - по тексті - техніка), за ціною, в порядку та строки, передбачені цим Договором.
Покупець зобов'язався прийняти і оплатити техніку в порядку і строки, передбачені даним Договором (п. 1.2. Договору №30/05).
Продажу по даному Договору підлягає одиниця техніки, згідно додатку №1 до даного Договору, що є його невід'ємною частиною (п. 2.1. Договору №30/05).
Якість техніки повинна відповідати звичайним вимогам, що пред'являються до речей такого роду, що дозволяє експлуатацію техніки за її призначенням (п. 2.2. Договору №30/05).
Приймання-передача техніки від продавця покупцю здійснюється на підставі видаткової накладної, яка складається відповідно до вимог чинного законодавства та підписується уповноваженими представниками сторін (п. 2.3. Договору №30/05).
Доставка техніки на територію покупця здійснюється силами і засобами покупця (п. 2.5. Договору №30/05).
Поставка техніки здійснюється не пізніше 05.06.2025 (п. 2.6. Договору №30/05).
Право власності на техніку переходить до покупця з моменту підписання сторонами відповідної видаткової накладної (п. 2.7. Договору №30/05).
Комплектність техніки повинна відповідати додатку 1, який є невід'ємною частиною Договору (п. 2.9. Договору №30/05).
Ціна за техніку є договірною, встановлюється за згодою сторін і визначається розрахунковим шляхом, виходячи із базової ціни техніки, визначеної на день підписання цього Договору в додатку №1, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 3.1. Договору №30/05).
Загальна сума, яка підлягає оплаті в гривні за техніку складає 580 000, 00 грн (п'ятсот вісімдесят тисяч гривень 00 копійок) у тому числі ПДВ (п. 3.2. Договору №30/05).
Платежі, передбачені цим Договором, здійснюються покупцем у такому порядку і терміни: після підписання сторонами даного Договору та видаткової накладної протягом п'ятнадцяти календарних днів, покупець сплачує в гривнях суму, визначену в пунктах 3.2. з урахуванням п. 3.4. Договору (підп. 3.3.1. п. 3.1. Договору №30/05).
За порушення продавцем термінів відпуску техніки, а покупцем строків її оплати продавцю, винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми не виконаного зобов'язання, за кожен день прострочення виконання такого зобов'язання (п. 4.1. Договору №30/05).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
2. У Додатку №1 до Договору №30/05 сторони визначили Специфікацію у якій погодили найменування та комплектацію товару: - сівалка AMAZONEN WERKE, D900025614, б/в, 2012 р.в. в кількості 1 шт, базова ціна за одиницю, грн без ПДВ - 483 333, 33 грн, сума ПДВ - 96 666, 67 грн, всього з ПДВ, грн - 580 000, 00 грн.
3. За товарно-транспортною накладною №30/05 від 30.05.2025 товар - сівалку AMAZONEN WERKE, D900025614, б/в, 2012 р.в. передано Відповідачу у пункті розвантаження: Київська обл., Вишгородський район, смт. Димер, вул. Гоголя, 26, про що свідчать підписи уповноважених осіб у графах "прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)", підпис та печатка юридичної особи Відповідача.
4. 31.05.2025 за №12 Позивачем видано видаткову накладну за Договором №30/05 в якій вказано товар: сівалка AMAZONEN WERKE D900025614 в кількості 1 шт, ціна без ПДВ 483 333, 33 грн, сума без ПДВ 483 333, 33 грн. Всього із ПДВ - 580 000, 00 грн.
Видаткову накладну №12 від 31.05.2025 сторони підписали за допомогою сервісу Вчасно (а.с. 11).
5. 11.07.2025 за вих.№32 Позивач надіслав Відповідачу претензію з вимогою про погашення заборгованості за договором купівлі-продажу №30/05 від 30.05.2025 (а.с. 7-8).
Зазначена претензія залишилася без відповіді та задоволення.
6. Зазначене зумовило Позивача звернутися з позовом до Суду про примусове стягнення заборгованості з Відповідача на суму 580 000, 00 грн.
Додатково Позивач заявив до стягнення 110 200, 00 грн пені.
7. Щодо Клопотання про призначення експертизи від 15.08.2025.
Процесуальна позиція Суду - відмовити Відповідачу у задоволенні Клопотання про призначення експертизи від 15.08.2025.
Відповідно до норм ст.74, 76 ГПК України, належними доказами є дані, на підставі яких суд може встановити обставини, які входять до предмету доказування у спорі. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.
Так, ч.1 ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (ч.1 ст. 71 цього Закону). Аналогічну норму містить п. 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5.
Як наголошує Верховний Суд, вимогами процесуального закону визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо (близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, і у постановах від 24.02.2021 у справі №910/1873/20, від 01 квітня 2025 року cправа №916/2177/16 ).
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. 1, ч. 2 ст. 98 ГПК України).
Висновок експерта є одним із джерел одержання доказів, спростувати який іншими доказами, без проведення інших спеціальних досліджень (додаткової, повторної експертизи, тощо) досить непросто. Висновок експерта є доволі специфічним видом доказів, при його оцінці необхідно враховувати, що на відміну від інших доказів, він з'являється тоді, коли спірні відносини вже виникли, і вирішити їх у добровільному порядку неможливо, а тому саме висновок експерта може бути тим об'єктивним критерієм, який допоможе встановити фактичні обставини спору (висновок Верховного Суду у пункті 8.14 постанови від 16.07.2024 у справі №916/1689/23, підтриманий у постанові від 12.11.2024 у cправі № 910/19983/21).
Питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.
Суд констатує, предметом спору є вимога про наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості за Договором №30/05.
Так, ГПК України передбачено, що висновок експерта може бути підготовлений або на замовлення учасника справи, або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3 ст. 98 ГПК України).
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати, що висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.
В свою чергу, суд призначає експертизу у справі лише за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (ч. 1 ст. 98 ГПК України).
Суд зазначає, що призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.
Тоді як визначення придатності до використання за призначенням переданої за Договором №30/05 сівалки не входить до предмета доказування у цій справі.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
1. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст.16 цього Кодексу.
При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова ВПВС від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20).
Отже, коли особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (подібні висновки викладені у постановах ВПВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).
2. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства (частини третя статті 14 ЦК України).
3. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу (така позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (пункти 8.20-8.21), від 01.06.2021 у справі №910/12876/19).
4. Поняття договору міститься у ч. 1 ст. 626 ЦК України, відповідно до якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Можливість сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст, є уособленням принципу свободи договору (ст. 6 ЦК України). Так, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду й у законі прямо вказано про неможливість відступу від його положень (ч. 3 ст. 6 ЦК України). Тобто сторони не можуть відступити від імперативних приписів.
Характеризуючи будь-який договір, важливо визначити його елементи, які не лише надають змогу з'ясувати сутність і зміст зобов'язання, але й встановити відповідність договору вимогам імперативних норм чинного законодавства та волі сторін.
5. Судом встановлено, що спірні правовідносини у цій справі виникли на підставі договору купівлі-продажу, який регулюється главою 54 ЦК України.
Зміст договору купівлі-продажу розкриває ст. 655 ЦК України. Так, за цією статтею за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Передача товару Постачальником є основним його обов'язком, що випливає з сутності договору купівлі-продажу (ст.655 ЦК України). При цьому передача товару має здійснюватися з дотриманням правил про строк, місце та спосіб виконання зобов'язань.
Судом встановлено, що Позивач на підставі Договору №30/05 та Додатку №1 до Договору №30/05, за видатковою накладною №12 від 31.05.2025 та згідно товарно-транспортної накладної №30/05 від 30.05.2025 поставив Відповідачу товар: сівалку AMAZONEN WERKE, D900025614, б/в, 2012 р.в.
Факт поставки товару Відповідач не заперечує, однак у відзиві на позов заперечує якість поставленого товару, що не дозволяє його використовувати/експлуатувати за призначенням.
Судом встановлено, що у п. 2.9. Договору №30/05 сторони погодили, що комплектність техніки повинна відповідати додатку 1, який є невід'ємною частиною Договору.
Так, у Додатку №1 до Договору №30/05 сторони в Специфікації визначили найменування та комплектацію товару - сівалку AMAZONEN WERKE, D900025614, б/в, 2012 р.в. у кількості 1 шт, всього з ПДВ - 580 000, 00 грн.
Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Вказана норма закріплює презумпцію правомірності правочину, за якої він вважається таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, постанова Верховного Суду від 20.05. 2025 у cправі № 916/2098/24).
Суд в межах спору про стягнення коштів за поставлений товар не оцінює твердження Відповідача про те, що "після транспортування "об'єкту" на територію господарства та його перевірки (...) останній виявився неналежної якості та не придатний до експлуатації", "що Позивачем не виконано умови Договору №30/05 та не передано у власність Відповідача сівалки (...)" , "що неодноразово повідомлялось про дійсний стан речей керівнику Позивача...", "мною проводилися консультації з метою проведення відновлювальних робіт для можливості експлуатації...", "жоден спеціаліст не взявся за таку роботу...", "результати проведених консультацій (...) телефоном повідомлявся керівник Позивача...".
6. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Саме тому, за загальним правилом, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати (постанова ОП КЦС у складі ВС від 23.01.2019 у справі №355/385/17).
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У п. 3.2. Договору №30/05 сторони погодили, що загальна сума, яка підлягає оплаті в гривні за техніку складає 580 000, 00 грн (п'ятсот вісімдесят тисяч гривень 00 копійок) у тому числі ПДВ.
Платежі, передбачені цим Договором, здійснюються покупцем у такому порядку і терміни: після підписання сторонами даного Договору та видаткової накладної протягом п'ятнадцяти календарних днів, покупець сплачує в гривнях суму, визначену в пунктах 3.2. з урахуванням п. 3.4. Договору (підп. 3.3.1. п. 3.1. Договору №30/05).
За змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З урахуванням наведеного, Суд вимога про стягнення 580 000, 00 грн заборгованості за поставлений товар обґрунтована та підлягає задоволенню.
7. Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК).
Отже, якщо боржник не приступив до виконання зобов'язання він вчиняє протиправну бездіяльність, що виявляється в ухиленні від дій, які він повинен був здійснити в силу договору. Бездіяльність - це, як правило, пасивна поведінка, однак також вольова.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК), зокрема: 1) розірвання договору; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків.
Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 17.06.2025 до 24.07.2025 на суму 110 200, 00 грн.
Сплату неустойки (штрафу) та відшкодування збитків можливо охарактеризувати загальним поняттям "санкція" - визначена міра майнових чи інших невигідних для особи наслідків невиконання вимог закону та / або умов договору.
Відповідно до частин 1, 2 ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсацій можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
До моменту порушення зобов'язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
8. Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи тлумачення ст. 549 ЦК України та ст.231 ГК України виснувала, що незалежно від того, які правовідносини урегульовано конкретними нормами права, наразі в законодавстві сформований єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкцій), конститутивною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Поденне нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені. Тобто вжитий законодавцем у цьому випадку займенник "кожний (кожен)" пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення (постанова від 16.10.2024 у справі №911/952/22).
Розмір пені, що стягується в судовому порядку, обмежений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
9. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №921/542/20.
Таким чином, обґрунтованим для нарахування пені є показник облікової ставки НБУ.
Суд здійснив власний розрахунок стягуваної суми пені за умовою п. 4.1. Договору №30/05 за формулою: пеня =Сх2УСДхД:100, де С- сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д- кількість днів прострочення.
Судом встановлено, що сторони підписували видаткову накладну №12 від 31.05.2025 за допомогою сервісу Вчасно та, як свідчить електронний підпис, його вчинено - 03.06.2025, тому з урахування підп. 3.3.1. п. 3.3. Договору №30/05, останній день виконання зобов'язання з оплати - 18.06.2025. Першим днем прострочення виконання зобов'язання - 19.06.2025.
Станом на 19.06.2025 основний борг складав 580 000, 00 грн.
Період прострочення: з 19.06.2025 до 24.07.2025, кількість днів прострочення 36 днів, борг 580 000, 00 грн, розмір облікової ставки НБУ 15,50, пеня: 17 733, 70 грн.
У постанові Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №921/481/22 наведено правовий висновок про те, що здійснення судом перерахунку позовних вимог за допомогою калькулятора Ліги є установленою практикою.
Таким чином, обґрунтованою до стягнення є пеня 17 733, 70 грн. У стягненні 92 466, 30 грн Суд відмовляє.
10. Відповідно до частини 1 статі 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 86 ГПК України).
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, Суд дійшов висновку позов задовольнити частково.
Щодо розподілу судового збору.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За наслідками розгляду спору, Суд покладає на Відповідача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Жито Серпнева" (13360, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Озадівка, вул. Центральна, буд. 5, код ЄДРПОУ 43922469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера Центрум Агро" (26331, Кіровоградська обл., Голованівський р-н, с. Хащувате, вул. Небесної Сотні, буд. 1/4, код ЄДРПОУ 44299236):
- 580 000, 00грн основного боргу;
- 17 733, 70грн пені;
- 8 966, 00грн судового збору.
Видати наказ.
3. У стягненні 92 466, 30 пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 23.09.25
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1- у справу
2- позивачу (через Ел. суд)
3- відповідачу (через Ел. суд)