вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3546/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 904/3546/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Грядун Тетяни Михайлівни
до Фізичної особи-підприємця Бурим Світлани Олександрівни
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль",
про стягнення заборгованості,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Фізична особа-підприємець Грядун Тетяна Михайлівна (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою від 29.06.2025 за вих. №б/н до Фізичної особи-підприємця Бурим Світлани Олександрівни (далі - відповідач) про стягнення 281.602,47 грн заборгованості.
Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3546/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025.
Ухвалою від 07.07.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано надати до господарського суду докази направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу та обґрунтоване клопотання про залучення третьої особи із зазначенням наявності у неї юридичного інтересу та вказати, яким саме чином рішення у цій справі вплине на її права та обов'язки і на боці якої сторони вона бере участь.
Через підсистему "Електронний суд" 11.07.2025 від позивача надійшла заява від 11.07.2025 за вих. №б/н, до якої останній додає заяву про залучення третьої особи та докази направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів.
Заяву про залучення третьої особи позивач обґрунтовує тим, що відповідно до договору купівлі-продажу теплової енергії від 20.12.2013 Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є постачальником теплової енергії на об'єкт, нежитлове приміщення загальною площею 194,4 кв.м. магазин "КАСКАД" розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , по даному об'єкту за період з 01.10.2021 року по 01.09.2024 року заборгованість за теплопостачання складає 281.602, 47 грн, за період коли фізична особа підприємець Бурим Світлана Олександрівна орендувала дане приміщення та фактично користувалася тепловою енергією, яку постачала АТ "Криворізька Теплоцентраль".
Ухвалою від 11.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження). Залучено Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (далі - третя особа-1).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2025 надсилалася відповідачу на адресу: 50027, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ВІТАЛІЯ МАТУСЕВИЧА, будинок 4, квартира 151, за трек-номером 0610268569637.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 15.08.2025 з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання» 31.07.2025.
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою “відмова від отримання».
Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Більш того, обов'язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.
Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
Суд звертає увагу, що відповідач є фізичною особою - підприємцем, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв'язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2025 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Так, суд встановив, що ухвала від 11.07.2025 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про закінчення терміну зберігання, а саме 31.07.2025.
Відповідачу(ам) в ухвалі від 11.07.2025 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву тривав до 15.08.2025.
Станом на дату винесення рішення відзив не подано.
Згідно інформації, що міститься в системі Діловодство спеціалізованого суду, документ в електронному вигляді "ст. 176 Відкриття у СПРОЩЕНОМУ" від 11.07.2025 у справі №904/3546/25 (суддя Дупляк Степан Анатолійович) було надіслано одержувачу Акціонерному товариству "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" до його електронного кабінету. Документ доставлено до електронного кабінету: 17.07.2025 о 14:31, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою від 10.09.2025 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу надати до господарського суду належним чином засвідчену копію рахунку - фактури №21349 від 30.09.2024 від АТ “Криворізька теплоцентраль» за постачання теплової енергії на суму 281.602,47 грн. Зобов'язано позивача надати до господарського суду письмові пояснення щодо вступу орендаря у строкове платне користування об'єктом оренди, яке відповідно до п. 2.2 договору ореди від 01.10.2021 настає одночасно з підписанням акта прийому-передачі.
Через відділ документального забезпечення 18.09.2025 від позивача надійшла заява від 16.09.2025 за вих. №б/н разом з рахунком - фактурою №21349 від 30.09.2024 від АТ “Криворізька теплоцентраль», договором оренди приміщення від 01.11.2017, договором оренди приміщення від 01.10.2020, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та письмовими поясненнями.
Ухвалою від 23.09.2025 продовжено розгляд справи №904/3546/25.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач як орендодавець передав відповідачу як орендарю в строкове платне користування нерухоме майно. Через неналежне виконанням відповідачем умов договору оренди приміщення від 01.10.2021 в частині сплати (компенсації) вартості комунальних платежів, а саме за постачання теплової енергії.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач відзив не надав.
Стислий виклад позиції третьої особи-1
Третя особа письмових пояснень не надала.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; передачі майна в користування; користування майном; настання строку оплати; наявності/відсутності доказів повної/часткової оплати.
Суд встановив, що 01.10.2021 між Приватним підприємцем Грядун Олегом Анатолійовичем та Приватним підприємцем Бурим Світланою Олександрівною (далі-орендар, відповідач) було укладено договір оренди приміщення (далі-договір).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 194,4, та земельною ділянкою розташованою під приміщенням та прибудинковою територією 342 м2 за адресою: АДРЕСА_1 для використання під розміщення магазина «КАСКАД». Об'єкт оренди розташований на 1 поверсі. Облаштований холодним водопостачанням, каналізацією центральним опаленням електромережею, охоронним та пожарним спостереженням.
Договір оренди вважається укладеним з моменту підписання договору сторонами (п. 2.1. договору).
Вступ орендаря у строкове платне користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі (п. 2.2. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору за користування об'єктом орендар сплачує місячну орендну плату у розмірі 1.000,00 грн на рахунок ФОП Грядун О.А. до 10 числа поточного місяця та вартості комунальних послуг відповідно рахунків ТОВ «Сітісервіс-КР», ДП «Криворізька теплоцентраль», ВАТ «Дніпрообленерго», КП «Кривбасводоканал, «Єкоспецтранс» щомісячно.
Пунктом 10.2 договору передбачено, що залишення об'єкта оренди без попередження балансоутримувача або укладення акту прийому-передачі не звільняє орендаря від матеріальної відповідальності за об'єкт оренди та внесення орендної плати.
Договір діє з 01.10.2021 до 01.09.2024 (п. 9.1. договору).
Як зазначає позивач, при укладанні договору оренди приміщення від 01.10.2021, акт прийому-передачі не складався.
ФОП Бурим С.О. почала користувалася приміщенням, ще з 2017 року, що підтверджується договором оренди приміщення від 01.11.2017.
Як за договором оренди від 01.11.2017 так і за договором оренди від 01.10.2021 акти прийому-передачі приміщення не складалися. Однак сторони виконували сумлінно договірні зобов'язання. З початку торговельної діяльності Бурим С.О. прийняла приміщення та торгове обладнання в належному стані, яке було придбане Грядун О. А. для торговельної діяльності.
ФОП Бурим С.О. почала користуватися об'єктом оренди з 01.10.2021 та закінчила користуватися 01.09.2024.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .
Згідно зі статтею 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
У статтях 1216, 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 цього ж Кодексу). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом 16.12.2024 Грядун Тетяна Михайлівна (далі-позивач) отримала в спадщину нежитлове приміщення загальною площею 194,4 кв.м. яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( приміщення де розміщений магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 »).
Позивач у позовній заяві зазначила, що, у зв'язку зі смертю ОСОБА_1 акт приймання-передачі об'єкта оренди після закінчення строку користування (строку дії договору оренди) складений не був. ФОП Бурим С.О. повернула орендований об'єкт - нежитлове приміщення, яке використовувалося як магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зовнішнього огляду приміщення та залишила документацію, що стосувалася діяльності магазину.
Після фактичного залишення приміщення 01.09.2024, на ім'я ФОП Грядун Олега Анатолійовича надійшов рахунок-фактура №21349 від 30.09.2024 від АТ «Криворізька теплоцентраль» за постачання теплової енергії на суму 281.602,47 грн.
Як зазначає позивач, коли відповідач повертала приміщення, позивач прийняла його в такому ж стані, яке воно було до передачі в оренду. Таким чином, своїми діями позивач також підтвердила, що фактично прийняла приміщення без укладання акту прийому-передачі. Претензій щодо майна у позивача немає, є тільки претензія щодо сплати заборгованості відповідача, за постачання теплової енергії, яка виникла за час торговельної діяльності Бурим С.О. за період саме з 01.10.2021 по 01.09.2024. Раніше, коли відповідач користувалася приміщенням, заборгованостей не виникало.
10.06.2025 позивач звертався з заявою до АТ "Криворізька теплоцентраль", у якій просив надати довідку про заборгованість по теплопостачанню за період з 01.11.2021 по 30.09.2024 по об'єкту, нежитлового приміщення загальною площею 194,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » згідно договору купівлі - продажу теплової енергії №167/жб/2 від 20.12.2013.
АТ "Криворізька теплоцентраль" листом від 16.06.2025 за №6289/30 повідомила таке. Між ФОП Грядун О.А. та АТ "Криворізька теплоцентраль" з 01.11.2021 набув чинності типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії №167/жб/2 на нежитлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , який діяв до моменту смерті ФОП Грядун О.А., а саме до 09.02.2023. З 09.02.2023 набув чинності типовий індивідуальний договір №5252/жб/2 про надання послуги з постачання теплової енергії на вищеназване нежитлове приміщення з ФОП Грядун Т.М., як правонаступником та спадкоємцем ФОП Грядун О.А.
Разом з листом третя особа надала інформацію щодо заборгованість за договором №167/жб/2 за період від 01.11.2021 до 09.02.2023 та за договором № 5252/жб/2 за період з 09.02.2023 до 30.09.2024.
Позивач вважає, що дану заборгованість у розмірі 281.602,47 грн зобов'язана сплатити відповідач, як орендар, оскільки на той час саме вона отримувала теплопостачання та користувалася послугами АТ «Криворізька теплоцентраль», що, також, передбачено п. 4.1 договору оренди приміщення.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив стягнення 281.602,47 грн заборгованості.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України (який був чинним в момент спірних правовідносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями ЦК України та ст.ст.283-291 ГК України.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Частинами 1 та 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права (ст.760 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору орендодавець бере на себе обов'язок передати майно у користування і, водночас, орендар зобов'язується прийняти вказане майно та вчасно вносити за користування майном орендну плату.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що за користування об'єктом орендар сплачує місячну орендну плату у розмірі 1.000,00 грн на рахунок ФОП Грядун О.А. до 10 числа поточного місяця та вартості комунальних послуг відповідно рахунків ТОВ «Сітісервіс-КР», ДП «Криворізька теплоцентраль», ВАТ «Дніпрообленерго», КП «Кривбасводоканал», «Єкоспецтранс» щомісячно.
Відтак, строк оплати орендних платежів є таким, що настав.
Однак плату за комунальні послуги, які були надані КП «Кривбасводоканал» в період з 01.11.2021 по 01.09.2024, які підлягали сплаті щомісячно у загальному розмірі 281.579,65 грн, відповідачем не сплачені.
В зв'язку з цим у відповідача виникла заборгованість за комунальні послуги, які підлягли сплаті у період з 01.11.2021 по 01.09.2024 у розмірі 281.579,65.
Разом з тим, з рахунку фактури №21349 від 30.09.2024 від АТ “Криворізька теплоцентраль» та акту надання послуг з абонентського обслуговування вбачається, що вартість абонентського обслуговування за вересень 2024 року становить 22,82 грн, яку позивач також просить стягнути з відповідача.
Водночас сам позивач зазначає, що ФОП Бурим С.О. користувалася орендованим об'єктом з 01.10.2021 по 01.09.2024. Таким чином, плата за абонентське обслуговування за вересень 2024 року у розмірі 22,82 грн не підлягає стягненню з відповідача, оскільки у цей період позивач вже не користувалася приміщенням і, відповідно, не повинна була сплачувати дану послугу.
Розмір заборгованості у сумі 281.579,65 грн підтверджується довідкою заборгованості на 01.10.2024 Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (т. 1 а.с. 17).
Відповідно, заборгованість за постачання теплової енергії за періоди, що припадають на час дії договору оренди (з 01.10.2021 по 01.09.2024) та фактичного користування відповідачем приміщенням, а саме: 30.11.2021, 30.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022, 31.03.2022, становить 180.957,25 грн та за періоди 31.03.2023, 30.11.2023, 31.12.2023, 31.01.2024, 29.02.2024 та 31.03.2024 становить 100.622,40 грн.
Суд відзначає, що відповідач відзиву та контррозрахунку заборгованості не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості не надійшло.
Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 281.579,65 грн.
В частині вимог про стягнення 22,82 грн заборгованості слід відмовити.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить із того, що Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначила, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Беручи до уваги матеріали справи та пояснення позивача, зокрема те, що відповідач почала користувалася приміщенням, ще з 2017 року за попереднім договором оренди приміщення від 01.11.2017, суд дійшов висновку, що факт користування відповідачем орендованим приміщенням у спірний період скоріше мав місце, аніж не мав.
При цьому суд виходить також із того, що неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання акта прийому-передачі об'єкта оренди, актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Таких висновків також дотрималася і об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховний Суд у справі №911/1981/20 від 05.10.2023.
У постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд також зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Така ж правова позиція висвітлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.
Таким чином, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг оренди, суд вважає підтвердженою заборгованість відповідача перед позивачем у визначеному вище розмірі.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню частково.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 4.223,69 грн.
Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому частиною першою цієї статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відтак за подання позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 4.224,04 грн (281.602,47*1,5).
Крім цього, господарський суд вважає за доцільне надати роз'яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином у позивача наявна можливість повернути судовий збір у загальному розмір 0,34 грн. (4.224,38 грн - 4.224,04 грн).
Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бурим Світлани Олександрівни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Грядун Тетяни Михайлівни ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 281.579,65 (двісті вісімдесят одну тисячу п'ятсот сімдесят дев'ять грн 65 к.) заборгованості, 4.223,69 грн (чотири тисячі двісті двадцять три грн 69 к.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення заборгованості у розмірі 22,82 грн) відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк