11 вересня 2025 року м. Харків Справа №922/3189/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
за участю представників:
від боржника - Цимбал А.А.,
від кредитора АТ «ПУМБ» - Панченко О.О.,
інші учасники провадження -не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.№1048Х від 05.05.2025) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.03.2025 (за результатом розгляду грошових вимог АТ «ПУМБ») (м. Харків, суддя Аюпова Р.М., повна ухвала складена 10.03.2025), ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 (за результатом розгляду грошових вимог АТ «Сенс Банк») (м. Харків, суддя Аюпова Р.М., повна ухвала складена 21.04.2025) та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог АТ «ПУМБ» та АТ «Сенс Банк») (м. Харків, суддя Аюпова Р.М., повна ухвала складена 21.04.2025) у справі №922/3189/24,
за заявою ОСОБА_1 ,
про визнання неплатоспроможним ОСОБА_1 ,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ). Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Бігдана Олексія Антоновича (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого серія №1106 від 11.06.2013). Попереднє засідання господарського суду призначено на 22.01.2025.
13.11.2024 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному вебпорталі судової влади України про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
На адресу Господарського суду Харківської області після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання неплатоспроможним надійшли заяви: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вх.№31219); Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (вх.№32739); Акціонерного товариства «Сенс Банк» (вх.№3180) з грошовими вимогами до боржника - ОСОБА_1 , які було прийнято судом до розгляду у попередньому засіданні господарського суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2024 заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» з грошовими вимогами до боржника - ОСОБА_1 - задоволено. Визнано грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до боржника - ОСОБА_1 у справі № 922/3189/24 у розмірі 717 290, 46 грн, як забезпечені заставою майна боржника, 207 192, 47 грн вимоги другої черги задоволення та 4 844, 80 грн - сума сплаченого судового збору (черговість задоволення - позачергово).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.03.2025 заяву Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» з грошовими вимогами до боржника - ОСОБА_1 - задоволено. Визнано грошові вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до боржника - ОСОБА_1 у справі №922/3189/24 у розмірі 51 716, 05 грн - вимоги другої черги задоволення, без права вирішального голосу (із правом дорадчого голосу), 4 844,80 грн - сплачений судовий збір за розгляд заяви (позачергово).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» з грошовими вимогами до боржника - ОСОБА_1 - задоволено. Визнано грошові вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150) до боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі № 922/3189/24, з яких: 4 844, 80 грн - сума сплаченого судового збору (черговість задоволення -позачергово); 535 489, 19 грн - заборгованість за кредитними договорами (черговість задоволення - друга).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 (за результатами попереднього засідання) визнано наступний розмір грошових вимог кредиторів:
- Акціонерного товариства «Сенс Банк» до боржника - ОСОБА_1 , з яких: 4 844, 80 грн - сума сплаченого судового збору (черговість задоволення -позачергово); 535 489,19 грн - заборгованість за кредитними договорами (черговість задоволення - друга).
- Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до боржника - ОСОБА_1 , з яких: 4 844, 80 грн - сума сплаченого судового збору (черговість задоволення -позачергово); 207 192,47 грн - заборгованість за кредитними договорами (черговість задоволення - друга); 717 290, 46 грн - вимоги, забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника
- Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до боржника - ОСОБА_1 , з яких: 4 844, 80 грн - сума сплаченого судового збору (черговість задоволення -позачергово); 51 716,05 грн - заборгованість за кредитними договорами (черговість задоволення - друга).
Зобов'язано керуючого реструктуризацією за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Належним чином складений та підписаний реєстр вимог кредиторів надати суду у десятиденний строк з дня постановлення даної ухвали суду. Зобов'язано керуючого реструктуризацією в чотирнадцятиденний строк з дня постановлення ухвали, відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахуванням ст. 123 зазначеного Кодексу організувати та провести збори кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів. Докази надати суду. Призначено засідання господарського суду (підсумкове), на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на « 21» травня 2025 р. о 12:00 год. (Держпром, 8-й під, зал 110).
ОСОБА_1 з вказаними ухвалами суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали від 16.04.2025 Господарського суду Харківської області по справі №922/3189/24; відмовити в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» з грошовими вимогами до боржника - ОСОБА_1 ; відмовити в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Сенс Банк» з грошовими вимогами до боржника - ОСОБА_1 ; скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 по справі №922/3189/24 про визнання розміру грошових вимог кредиторів в частині включення до реєстру визнаних грошових вимог АТ «Сенс Банк» та АТ «ПУМБ», в іншій частині залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує про наступне. Заявлені грошові вимоги АТ «ПУМБ» та АТ «Сенс Банк» є необґрунтованими, адже належних і допустимих доказів банком не надано, розрахунки заборгованості не відповідають вимогам чинного законодавства, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують надходження і витрачання коштів у матеріалах справи відсутні, підписаний «договір» вчинений з порушенням вимог закону та не містить всіх передбачених істотних умов. Крім того скаржник зазначає, що доданий до заяви АТ «Сенс Банк» роздрукований розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Апелянт вважає, що заявниками не надано належного (розгорнутого) розрахунку заборгованості, з нормативно-правовим обґрунтуванням та посиланням на умови договору із зазначенням усіх складових.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№1048Х від 05.05.2025) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 у справі №922/3189/24 залишено без руху з підстав необхідності доплати судового збору, направлення апеляційної скарги з додатками кредитору, а також зазначено про необхідність уточнити прохальну частину апеляційної скарги.
В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№6326 від 19.05.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 12.05.2025. Зокрема, апелянтом надано докази доплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, докази направлення апеляційної скарги з додатками кредитору. Також скаржником уточнено прохальну частину апеляційної скарги наступним чином:
« 1. Поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали від 16.04.2025 року Господарського суду Харківської області по справі №922/3189/24;
2. Відмовити в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» з грошовими вимогами до боржника - ОСОБА_1 - задоволено. Визнано грошові вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до боржника - ОСОБА_1 у справі № 922/3189/24 у розмірі 51 716, 05 грн - вимоги другої черги задоволення, без права вирішального голосу, 4 844,80 грн - сплачений судовий збір за розгляд заяви в повному обсязі.
3. Відмовити в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Сенс Банк» з грошовими вимогами до боржника - ОСОБА_1 - задоволено. Визнано грошові вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150) до боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі № 922/3189/24 , з яких: 4 844, 80 грн - сума сплаченого судового збору ; 535 489, 19 грн - заборгованість за кредитними договорами в повному обсязі
4. Скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 року по справі №922/3189/24 про визнання розміру грошових вимог АТ «Сенс Банк» до боржника, з яких: 4 844, 80 грн - сума сплаченого судового збору (черговість задоволення -позачергово); 535 489, 19 грн - заборгованість за кредитними договорами (черговість задоволення - друга);
5. Скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.03.2025 року по справі №922/3189/24 про визнання розміру грошових вимог АТ «ПУМБ» до боржника в розмірі 51 716, 05 грн - вимоги другої черги задоволення, без права вирішального голосу (із правом дорадчого голосу), 4 844,80 грн - сплачений судовий збір за розгляд заяви (позачергово);
6. Скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 р. по справі №922/3189/24 про визнання розміру грошових вимог кредиторів в частині включення до реєстру визнаних грошових вимог АТ «Сенс Банк» та АТ «ПУМБ», в іншій частині залишити без змін.».
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №922/3189/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№1048Х від 05.05.2025) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.03.2025 (за результатом розгляду грошових вимог АТ «ПУМБ»), ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 (за результатом розгляду грошових вимог АТ «Сенс Банк») та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог АТ «ПУМБ» та АТ «Сенс Банк») у справі №922/3189/24. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3189/24.
Від АТ «ПУМБ» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6832 від 30.05.2025), в якому останнє просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбал А.А. - залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.03.2025 про задоволення грошових вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - залишити без змін.
В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу АТ «ПУМБ» вказує наступне. У даному випадку підтвердження операцій здійснюється випискою з рахунку, яка додана до заяви про грошові вимоги кредитора до боржника. Кредитний ліміт не збільшувався, що підтверджується довідкою про збільшення кредитного ліміту, а тому відповідні твердження адвоката боржника про збільшення кредитного ліміту безпідставні. Твердження про відсутність розпису складових вартості кредиту не відповідає фактичним обставинам справи, які містять Паспорт споживчого кредиту. Відповідно до умов договору зі спливом строку кредитного ліміту дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на той самий строк за відсутності заперечень будь-якої зі сторін або підстав для його скорочення в порядку, визначеному ДКБО. Боржник користувався кредитним лімітом, будь-який претензій та заперечень щодо умов кредитування не висловлював, із заявою про закриття кредитного ліміту або рахунку не звертався.
02.06.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3189/24 (вх.№6924).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№1048Х від 05.05.2025) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.03.2025 (за результатом розгляду грошових вимог АТ «ПУМБ»), ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 (за результатом розгляду грошових вимог АТ «Сенс Банк») та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог АТ «ПУМБ» та АТ «Сенс Банк») у справі №922/3189/24 до розгляду на « 31» липня 2025 р. о 10:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2025 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбал А.А. про її участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/3189/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/3189/24, яке призначено на 31.07.2025 о 10:00 год та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбал А.А. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - адвоката Панченко О.О. про її участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/3189/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/3189/24, яке призначено на 31.07.2025 о 10:00 год та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - адвоката Панченко О.О. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2025 оголошено перерву у розгляді справи №922/3189/24 до « 11» вересня 2025 р. о 10:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 11.09.2025 арбітражний керуючий Бігдан О.А. та представник кредитора - АТ КБ «Приватбанк» не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом доставлення ухвали від 31.07.2025 в електронні кабінети учасників справи в системі «Електронний Суд».
Ураховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, судом здійснено дії щодо їх належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, забезпечення судом реалізації учасниками судового процесу права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, сприяння у наданні їм достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та поданні процесуальних документів, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 11.09.2025 присутній представник боржника, підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, відмовити у задоволенні грошових вимог АТ «ПУМБ» та АТ «Сенс Банк» та скасувати оскаржувані ухвали. Представник кредитора АТ «ПУМБ» заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ). Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Бігдана Олексія Антоновича (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого серія № 1106 від 11.06.2013). Попереднє засідання господарського суду призначено на 22.01.2025.
13.11.2024 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному вебпорталі судової влади України про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1
31.12.2024 на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» з грошовими вимогами до боржника - ОСОБА_1 (вх№32739) у сумі 51 716,05 грн та судовий збір в сумі 4 844,80 грн.
Вказані грошові вимоги обґрунтовуються підписанням між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та боржником Заяви 2001236525201 від 30.01.2019 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, запропонованого для укладення Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (АТ «ПУМБ»).
Відповідно до вказаної заяви боржнику відкритий поточний рахунок у національній валюті та встановлений кредитний ліміт на рахунок у сумі 30 000,00 грн. зі сплатою процентів у розмірі 47,88% річних. Реальна річна процентна ставка 47,88%.
Станом на 12.11.2024 заборгованість боржника за кредитним договором склала 51716.05 грн, в тому числі: 29 511.17 гривень - за сумою кредиту (тіло); 22 204.88 гривень - проценти.
В оскаржуваній ухвалі Господарського суду Харківської області від 05.03.2025 (за результатом розгляду грошових вимог АТ «ПУМБ») суд встановив, що підписана між кредитором та боржником заява на приєднання до договору є договором приєднання, та спільно із умовами договору містить усі умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Суд зазначив, що на підставі заяви кредитор надав боржнику кредитні кошти, що підтверджується долученими до заяви виписками по рахункам боржника, розрахунком заборгованості. Місцевий господарський суд вказав, що боржником не надано доказів виконання зобов'язання за кредитним договором в розмірі 29 511,17 грн, у зв'язку із чим кредитором правомірно нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі 22 204,88 грн, виходячи з встановленою процентною ставкою в розмірі 47,88 % річних. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що грошові вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 у справі №922/3189/24 підлягають визнанню повністю, як такі, що доведені матеріалами справи та нормами чинного законодавства.
Також 11.12.2024 до Господарського суду Харківської області надійшла заява Акціонерного товариства «Сенс Банк» (АТ «Сенс Банк», кредитор, банк) про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 на суму 535489,19 грн та судового збору у розмірі 4 844,80 грн (вх.№3180).
З доданих до заяви з кредиторськими вимогами до боржника доказів вбачається існування правовідносин між АТ «Альфа-Банк» та боржником, а саме: угоди про надання споживчого кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №501362283 від 20.09.2021; угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №632163855 від 23.12.2021
В подальшому - 12.08.2022 на позачергових Загальних зборах акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування юридичної особи. Протоколом позачергових Загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» за № 2/2022, складеним 18.08.2022, змінено найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на найменування: Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Відповідні зміни внесені до Статуту АТ «Альфа-Банк» та викладені у новій редакції Статуту. Проведена відповідна державна реєстрація.
Тобто, відбулась зміна найменування, в той час як ідентифікаційний номер юридичної особи (ЄДРПОУ) залишився той самий.
Щодо угод, укладених боржником, судом встановлено наступне.
20.09.2021 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» укладено угоду про надання споживчого кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №501362283.
Зазначена угода є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ «Альфа-Банк», повний текст якого розміщено на офіційному сайті Кредитора за посиланням: https://sensebank.com.ua/tarifi-ta-umovi.
Умови споживчого кредиту:
- тип кредиту “Кредит готівкою»;
- сума кредиту 250 000,00 гривень;
- процентна ставка 37,00 %, фіксована;
- строк кредиту 60 міс.
Умови кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії:
- тип кредиту “Відновлювальна кредитна лінія»;
- сума кредиту до 200 000,00 гривень;
- відсоткова ставка 26,00%, тип ставки - фіксована;
- обов'язковий щомісячний мінімальний платіж становить 5 % від суми загальної заборгованості, але не менше 50,00 грн;
- строк дії картки 3 роки з моменту випуску.
В результаті порушення боржником взятих на себе зобов'язань, в останнього перед кредитором АТ «Сенс Банк» виникла заборгованість, що станом на день відкриття провадження у справі про неплатоспроможність становить 484 034, 33 грн, з яких:
- 63 463, 30 грн - тіло кредиту, яке вийшло на прострочення;
- 243 183, 71 грн - заборгованість за відсотками;
- 177 387, 32 грн - поточне тіло кредиту.
23.12.2021 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №632163855.
Зазначена угода є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ «Альфа-Банк», повний текст якого розміщено на офіційному сайті кредитора за посиланням: https://sensebank.com.ua/tarifi-ta-umovi.
Умови кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії:
- тип кредиту “Відновлювальна кредитна лінія, кредитування рахунку»;
- найменування продукту: “Cameleon»;
- сума кредиту до 200 000,00 гривень, початковий ліміт 30 000,00 гривень;
- відсоткова ставка 37,00%, тип ставки - фіксована;
- обов'язковий щомісячний мінімальний платіж становить 10% від суми загальної заборгованості, але не менше 50,00 грн.;
- строк дії картки 5 років з моменту випуску.
Відповідно до умов договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ «Альфа-Банк», ОСОБА_1 зобов'язався повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених цим договором.
В результаті порушення ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, в останнього перед кредитором - АТ «Сенс Банк» виникла заборгованість, що станом на день відкриття провадження у справі становить 51 454, 86грн, з яких:
- 31 752,14 грн - тіло кредиту, яке вийшло на прострочення;
- 19 702,72 грн - заборгованість за відсотками.
У своїй заяві з грошовими вимогами до боржника, АТ «Сенс Банк» зазначило, що всі угоди, укладені між боржником та банком, є невід'ємними частинами договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ «Альфа-Банк», повний текст якого розміщено на офіційному сайті Кредитора за посиланням: https://sensebank.com.ua/tarifi-ta-umovi.
Також у своїй заяві кредитор зазначив про зміну свого найменування з АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк», на підтвердження чого надано відповідні докази.
На вебсайті АТ «Сенс Банк» (https://sensebank.com.ua/tarifi-ta-umovi) розміщений повний текст Договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ «Сенс Банк».
На зазначеному ресурсі зберігається як поточна редакція, так і архівні редакції договору.
В оскаржуваній ухвалі Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 (за результатом розгляду грошових вимог АТ «Сенс Банк») суд зазначив, що кредитор - АТ «Сенс Банк» додав до своєї заяви з грошовими вимогами до боржника, на підтвердження розміру заборгованості, відповідні розрахунки та банківські виписки, що є належним доказом на підтвердження надання кредиту та існуючої заборгованості боржника перед кредитором. Суд вказує, що і тіло кредиту, і прострочене тіло кредиту є обов'язковими для сплатити з боку боржника на користь кредитора. Так само як і відсотки, пеня, інші обов'язкові платежі, передбачені договірними правовідносинами та чинним законодавством України (що діяло/діє на момент укладання угоди).Таким чином, на думку суду першої інстанції, невизнання представником боржника вимог кредитора - АТ «Сенс Банк», є необґрунтованим, безпідставним та таким, що суперечить умовам договору та нормам чинного законодавства України. Крім іншого, суд зазначає, що відповідно до усталеної практики договір про банківське обслуговування фізичних осіб, діюча редакція якого розміщена на офіційному сайті банку, укладений між банком та клієнтом, який акцептував умови Публічної пропозиції АТ «Сенс Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб. При цьому, судом враховано, що боржнику не видавались кредитні грошові кошти особисто через касу банку, тому існування меморіального ордеру не є можливим при поточних кредитних відносинах. Встановленням такого ліміту є банківські виписки за відповідною угодою, де чітко зазначено розмір встановлення ліміту кредитної лінії. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги кредитора - Акціонерного товариства «Сенс Банк», є обґрунтованими, підтверджуються наданими до заяви доказами та є такими, що підлягають визнанню і включенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів у повному обсязі.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог АТ «ПУМБ» та АТ «Сенс Банк») зобов'язано керуючого реструктуризацією за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Відповідно до частини 3 статі 47 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.
Оскільки ухвала Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 (за результатами попереднього засідання) оскаржується боржником лише в частині грошових вимог АТ «ПУМБ» та АТ «Сенс Банк», колегія суддів, з урахуванням положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає вказане судове рішення лише в оскаржуваній частині.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом (пункт 1 частини першої статті 120 КУзПБ).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно із статті 1 КУзПБ кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
Відповідно до частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно частини третьої статті 45 КУзПБ заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; інформацію про заінтересованість кредитора стосовно боржника; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Частиною 4 статті 45 КУзПБ встановлено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Отже, реалізація кредитором права на пред'явлення кредиторських вимог до боржника як будь-якого права на судовий захист майнових прав та визнання цих вимог судом обумовлена обов'язком доказування кредитором таких вимог, адже саме він повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести (викласти) обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги до боржника.
У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії колегія суддів враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у наступному:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18);
- господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанови Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм ст.ст. 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №913/479/18, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 15.03.2023 у справі №904/10560/17);
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №922/1014/18).
- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №910/14923/20).
Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ щодо порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі є питання обґрунтованості кредиторських вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (в розмірі 51 716,05 грн заборгованості за кредитним договором та в розмірі 4 844,80 грн сплаченого судового збору) та кредиторських вимог Акціонерного товариства АТ «Сенс Банк» (в розмірі 535 489,19 грн заборгованості за кредитними договорами та в розмірі 4 844,80 грн сплаченого судового збору).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 509 та частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до положень ч.1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звертається (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Щодо заяви з грошовими вимогами АТ «ПУМБ» до боржника, колегія суддів вказує про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та боржником підписано Заяву №2001236525201 від 30.01.2019 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
У вказаній заяві зазначено, що клієнт підписанням цієї заяви беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов наданих всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх), і погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладенням договору страхування, підписання Заяви підтримує свою згоду на укладення договору страхування на зазначених нижче умовах.
Заява №2001236525201 від 30.01.2019 підписана боржником під час дії Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО) у редакції рішення Правління АТ «ПУМБ» від 06.03.2018 (протокол №694), яка діяла з 06.04.2018 до 11.07.2019, наявна на сайті АТ «ПУМБ» та додана до матеріалів справи.
Відповідно до вказаної Заяви боржнику відкритий поточний рахунок у національній валюті та встановлений кредитний ліміт на рахунок у сумі 30 000,00 грн зі сплатою процентів у розмірі 47,88% річних. Реальна річна процентна ставка 47,88%.
Також заявником додано до заяви Паспорт споживчого кредиту, в якому, серед іншого, визначено основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача. та який підписано боржником 30.01.2019.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг», надання кредиту є фінансовою послугою.
Відповідно до абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг», у разі, якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії. Аналогічна норма міститься у ч.2 ст. 29 Закону України «Про платіжні послуги».
Таким чином, відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг», ч. 2 ст. 29 Закону України «Про платіжні послуги», договір є публічною частиною договору, до якої приєднався боржник, підписавши заяву про приєднання до договору, яка є індивідуальною частиною договору.
На підставі вказаної заяви кредитор надав боржнику кредитні кошти, що підтверджується долученими до заяви виписками по рахункам боржника, розрахунком заборгованості.
З огляду на відсутність доказів повернення боржником отриманих грошових коштів у розмірі 29 511,17 грн та відсотків за користування кредитом в розмірі 22 204,88 грн (процентна ставка 47,88% річних), суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання грошових вимог АТ «ПУМБ» до боржника, з яким погоджується апеляційний господарський суд.
Щодо твердження апелянта про те, що належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту може бути виписка по картковому рахунку, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами, зокрема, доказами на підтвердження перерахування відповідачу коштів по кредитному договору, колегія суддів вказує про наступне.
На підтвердження наявності заборгованості, заявником надано до матеріалів справи виписки по рахункам боржника.
Відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки зобов'язані вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та міжнародних стандартів фінансової звітності.
Частиною другою статті 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Згідно із частиною третьою статті 69 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України встановлює для банків, банківських груп: перелік, форми звітності або вимоги до форм, періодичність та строки подання звітності, порядок подання та оприлюднення фінансової звітності (річної фінансової звітності, річної консолідованої фінансової звітності, проміжної фінансової звітності, консолідованої проміжної фінансової звітності), консолідованої та субконсолідованої звітності.
Відповідно до пп.14 п.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 (далі - Положення № 75) первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.
Відповідно до п. 42 Положення №75 підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Регулювання щодо обліку первинних документів містить пункт 57 Положення №75, який визначає, що інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Відповідно до підпункту 1 пункту 59 Положення №75 банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як клієнтські рахунки та виписки з них.
Пунктом 60 Положення №75 визначено, що клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Згідно із пунктом 62 Положення №75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з клієнтського рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 19.02.2020 у справі №910/16143/18, від 26.02.2020 у справі №911/1348/16, від 19.11.2020 у справі №910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі №381/1647/21, від 07.12.2022 у справі №298/825/15-ц).
З огляду на це виписки по клієнтському рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості за кредитним договором (подібний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц, від 22.04.2021 у справі №712/4821/16-ц).
Твердження скаржника про відсутність у матеріалах справи розрахункових документів (платіжного доручення, меморіального ордеру) на підтвердження перерахування відповідачу коштів по кредитному договору є безпідставними, оскільки відповідно до вищенаведеного Заява №2001236525201 від 30.01.2019 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачає видачу кредиту шляхом кредитування рахунку в межах встановленого ліміту (овердрафт), що підпадає під регулювання статті 1069 ЦК України. Оскільки кредитування рахунку відбується шляхом списання коштів з рахунку клієнта понад залишок його власних коштів, оформлення меморіального ордера або іншого платіжного документа для кожної операції (платежу), який клієнт здійснив за рахунок кредитних коштів, банківським законодавством не передбачено. У даному випадку підтвердження операцій містить виписка з рахунку, яка додана до заяви про грошові вимоги кредитора до боржника.
Посилання апелянта на неналежність розрахунку є необґрунтованим, оскільки останній містить всі необхідні відомості для визначення спірного розміру заборгованості та узгоджується із доданими до заяви виписками по рахунку боржника.
Щодо тверджень боржника про відсутність розпису складових кредиту, колегія суддів вказує про їх необґрунтованість з огляду на умови Заяви на приєднання, Паспорту споживчого кредиту та характеру спірних правовідносин сторін.
Доводи апелянта про протиправність зміни банком кредитного ліміту спростовуються матеріалами справи. Так, згідно із Заявою №2001236525201 від 30.01.2019 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб боржнику встановлений кредитний ліміт у сумі 30 000,00 грн. Кредитний ліміт не збільшувався, що підтверджується довідкою про збільшення кредитного ліміту та вбачається із виписки по рахунку.
Стосовно посилання скаржника на протиправну пролонгацію кредитування та нарахування відсотків після спливу строку договору, колегія суддів вказує про наступне.
Як встановлено вище, боржник звернувся до кредитора для відкриття поточного рахунку, отримання платіжної картки та встановлення кредитного ліміту за рахунком. Кредитор, керуючись ст. 633 ЦК України, запропонував боржнику публічний договір - Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО) для здійснення банківського обслуговування. У Заяві на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб вказано, що строк дії кредитного ліміту встановлюється відповідно до умов (ДКБО). Відповідно до Паспорту споживчого кредиту строк кредитування складає 12 місяців; зі спливом вказаного строку кредитна лінія продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін. Матеріали справи не містять жодних доказів заперечень сторін проти продовження такого строку, а тому останній вважається продовженим. З огляду на що відповідні доводи скаржника є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
У матеріалах справи відсутні докази сплати боржником заборгованості у розмірі 51716,05 грн, в тому числі: 29511,17 грн - за сумою кредиту (тіло) та 22204,88 грн - проценти, які є предметом грошових вимог АТ «ПУМБ».
Таким чином, зважаючи на встановлені фактичні обставини та надану заявником грошових вимог сукупність доказів, колегія суддів вважає підтвердженими належними та допустимими доказами заявлені АТ «ПУМБ» вимоги щодо заборгованості у розмірі 51 716, 05 грн, а також сплаченого судового збору у розмірі 4 844, 80 грн, які підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 . З огляду на що відсутні підстави для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 05.03.2025 (за результатом розгляду грошових вимог АТ «ПУМБ») та ухвали Господарського суду Харківської області від 16.04.2025, постановленої за результатом попереднього засідання в оскаржуваній частині щодо вимог кредитора АТ «ПУМБ».
Щодо заяви з грошовими вимогами АТ «Сенс Банк» до боржника, колегія суддів вказує про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між АТ «Сенс Банк» (попереднє найменування АТ «Альфа-Банк») та боржником існують правовідносини на підставі угоди про надання споживчого кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №501362283 від 20.09.2021 та угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №632163855 від 23.12.2021.
Зазначені угоди є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ «Альфа-Банк», повний текст якого розміщено на офіційному сайті Кредитора за посиланням: https://sensebank.com.ua/tarifi-ta-umovi.
Апелянт зазначає, що боржник підписав Анкету-заяву, а не Угоду, а за посиланням, які надані кредитором міститься документ «Публічна пропозиція АТ «АльфаБанк» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб», який не містить дати, протоколу погодження даного документа, підпису боржника про його ознайомлення із даним документом.
Колегія суддів вважає необґрунтованими зазначені доводи скаржника з огляду на відсутність таких законодавчо встановлених вимог до публічних пропозицій на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Водночас, за вказаним посиланням міститься належним чином викладені архівні редакції договору відповідно до періоду, в тому числі чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Суд вказує, що прийняття публічної пропозиції відбувалося скаржником якраз у вигляді підписання Анкети-заяви. Приймаючи Публічну пропозицію АТ «СЕНС БАНК» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб Клієнт погоджується на умови надання банківських послуг, які визначені Договором.
При цьому, колегія суддів вказує, що статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, підписання договору за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Доводи скаржника про невідповідність наданого кредитором розрахунку заборгованості ґрунтуються на помилковому тлумаченні спірних правовідносин та фактичних обставин справи.
Апеляційний господарський суд, відповідно до вищенаведеної сталої судової практики зазначає, що виписки з клієнтського рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій та можуть бути належним доказом заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що скільки боржнику не видавались кредитні грошові кошти особисто через касу банку, тому існування меморіального ордеру не є можливим при поточних кредитних відносинах. Встановленням такого ліміту є банківські виписки за відповідною угодою, де чітко зазначено розмір встановлення ліміту кредитної лінії.
Дослідивши додані до заяви АТ «Сенс Банк» про грошові вимоги виписки, розрахунки, колегія суддів зазначає, що висновки місцевого господарського суду про визнання грошових вимог АТ «Сенс Банк» в розмірі 535 489, 19 грн заборгованості за кредитними договорами та в розмірі 4 844, 80 грн сплаченого судового збору та включення їх до реєстру вимог кредиторів боржника є законними та обґрунтованими. З огляду на що відсутні підстави для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 (за результатом розгляду грошових вимог АТ «Сенс Банк») та ухвали Господарського суду Харківської області від 16.04.2025, постановленої за результатом попереднього засідання в оскаржуваній частині щодо вимог кредитора АТ «Сенс Банк».
Відповідно до частини першої статті 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Обов'язок із доказування варто розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи (п.8.2 постанови Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №908/1879/17).
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови: від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
Суд зазначає, що наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки чинний Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
З огляду на те, що місцевим господарським судом за результатом розгляду грошових вимог АТ «ПУМБ» та АТ «Сенс Банк» прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо грошових вимог, які підлягають визнанню, відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних ухвал суду.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваних ухвал, не знайшли свого підтвердження. А тому суд залишає скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 3 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу, постанову суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 05.11.2025 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.07.2025 № 4524-IX).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
З огляду на поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого статтею 273 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.03.2025 (за результатом розгляду грошових вимог АТ «ПУМБ»), ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 (за результатом розгляду грошових вимог АТ «Сенс Банк»), ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог АТ «ПУМБ» та АТ «Сенс Банк») залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 22.09.2025.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян