11 вересня 2025 року м. Харків Справа №913/549/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
учасники провадження у справі - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (вх.№1176Л від 21.05.2025) на рішення Господарського суду Луганської області від 23.04.2025 у справі №913/549/24 (м. Харків, суддя Іванов А.В., повне рішення складено 02.05.2025)
за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», м. Сєвєродонецьк Луганської області,
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал», с. Денежникове Новоайдарського району Луганської області
2. ОСОБА_1 , м. Старобільськ Луганської області,
3. ОСОБА_2 , м. Старобільськ Луганської області,
про стягнення 2 094 734,12 грн, -
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за Договором кредитної лінії №397_018 від 28.04.2021 у сумі 2.092.075,86 грн з яких прострочена заборгованість за основним боргом у сумі 1.450.000 грн, прострочені проценти за користування кредитом у сумі 641 955,03 грн та заборгованість за комісією в сумі 2 779,09 грн.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 23.04.2025 у справі №913/549/24 позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» прострочену заборгованість за Договором кредитної лінії №397_018 від 28.04.2021 в сумі 1 450 000 грн. Стягнуто на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» з: - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал» витрати на судовий збір в сумі 5800 грн; - ОСОБА_1 витрати на судовий збір в сумі 5800 грн; - ОСОБА_2 витрати на судовий збір в сумі 5800 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» з вказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 23.04.2025 у справі №913/549/24 в частині відмови Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» у солідарному стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМЕРЦІАЛ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 процентів за користування кредитом в сумі 641 955,03 грн та комісії в сумі 2 779,09 грн; ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМЕРЦІАЛ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» процентів за користування кредитом за Договором кредитної ліні №397_018 від 28.04.2021 в сумі 641 955,03 грн та комісії в сумі 2 779,09 грн задовольнити у повному обсязі; решту рішення Господарського суду Луганської області від 23.04.2025 у справі № 913/549/25 залишити без змін; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМЕРЦІАЛ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» судовий збір за подання апеляційної скарги.
Також апелянт просить здійснювати розгляд справи в режимі відеоконференції за участю представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - адвоката Марухевича Володимира Євгенійовича поза межами приміщення суду та з використанням адвокатом власних технічних засобів.
В обґрунтування апеляційної скарги Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» вказує, що суд першої інстанції припустився неправильного тлумачення закону (норм Цивільного кодексу України) та не застосував норми Закону України «Про банки і банківську діяльність», що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для повного задоволення позову. З посиланням на судову практику апелянт вказує, що оскільки основою правових взаємовідносин між банком та позичальником є зобов'язання, що виникають на підставі укладеного кредитного договору, то для правильного вирішення спору суду необхідно належним чином дослідити умови укладеного із відповідачем кредитного договору та розрахунок заборгованості, які є належним та допустимими доказами. На думку скаржника, суд першої інстанції, встановивши, що відповідач-1 отримав кредит, не з'ясував усі обставин, що мають значення для справи та належним чином не перевірив усі докази, які були надані позивачем у підтвердження законності та обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення з відповідачів процентів та комісії, зокрема наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості та виписки по рахункам позичальника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (вх.№1176Л від 21.05.2025) на рішення Господарського суду Луганської області від 23.04.2025 у справі №913/549/24 залишено без руху з підстав необхідності доплати судового збору у розмірі 2321,04 грн.
В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№6714 від 28.05.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 26.05.2025. Зокрема, апелянтом надано докази доплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (вх.№1176Л від 21.05.2025) на рішення Господарського суду Луганської області від 23.04.2025 у справі №913/549/24. Витребувано з Господарського суду Луганської області матеріали справи №913/549/24.
12.06.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №913/549/24 (вх.№7319 від 12.06.2025).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 призначено апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (вх.№1176Л від 21.05.2025) на рішення Господарського суду Луганської області від 23.04.2025 у справі №913/549/24 до розгляду на « 31» липня 2025 р. о 10:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Задоволено клопотання представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - адвоката Марухевича В.Є. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №913/549/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву. Судове засідання у справі №913/549/24, яке відбудеться 31.07.2025 р. о 10:30 год. та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - адвоката Марухевича В.Є. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2025 оголошено перерву у розгляді справи №913/549/24 до « 11» вересня 2025 р. о 10:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 11.09.2025 учасники провадження у справі не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання позивач та відповідач-1 повідомлені шляхом направлення копії ухвали від 31.07.2025 до їх електронних кабінетів в системі «Електронний суд».
Відповідач-2 та відповідач-3 не мають зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, місцезнаходженням відповідачів є місто Старобільськ Луганської області, що перебуває у тимчасовій окупації і на таку територію поштова кореспонденція відділеннями АТ «Укрпошта» не доставляється. З огляду на що, 2-й та 3-й відповідачі повідомлені про відкриття провадження у цій справі та дати судових засідань відповідно до п. 21 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України шляхом розміщення відповідного повідомлення на офіційній сторінці суду на веб-порталі «Судова влада України».
Крім того, вищевказана ухвала від 31.07.2025 надіслана на наявну в матеріалах справи електронну адресу відповідача-2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідно до наявних відомостей в системі «Діловодство спеціалізованого суду» доставлена останньому.
Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не надали.
Відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ураховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, а також положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутнього представника позивача та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал» (далі - ТОВ «Агрокомерціал», Позичальник, Боржник, 1-й Відповідач) звернувся до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі - Позивач, АТ «Ощадбанк, Банк) із Заявою на отримання забезпечення кредитної операції державною гарантією на портфельній основі в сумі 1.450.000 грн строком на 36 місяців з метою кредиту - поповнення оборотного капіталу.
Також ТОВ «Агрокомерціал» подана Заява від 02.04.2021 №110.52-18/39 на отримання кредиту юридичною особою.
28.04.2021 між позивачем та 1-м Відповідачем було укладено Договір кредитної лінії №397_018 від 28.04.2021 (далі - Кредитний договір), частково забезпечений гарантією держави в рамках Порядку надання державної гарантії на портфельній основі у 2020 році.
Відповідно до пункту 2.1, 3.1, 3.2, 3.8 Кредитного договору АТ «Ощадбанк» зобов'язується надати на умовах цього договору, а ТОВ «Агрокомерціал» зобов'язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього договору та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених дійсним договором.
Кредит наданий ТОВ «Агрокомерціал» у вигляді відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в розмірі 2.900.000,00 грн та з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 27.04.2024.
Пунктом 3.8 Кредитного договору визначено цільове призначення кредиту - для поповнення оборотного капіталу.
У пункті 3.3 Кредитного договору Сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з наступним графіком:
Період Діючий ліміт кредитування, гривня
до 31.08.2023 (включно) - 2.900.000,00;
з 01.09.2023 по 30.09.2023 - 2.320.000,00;
з 01.10.2023 по 31.10.2023 - 1.740.000,00;
з 01.11.2023 по 30.11.2023 - 1.160.000,00;
з 01.12.2023 по 31.12.2023 - 580 000,00;
з 01.01.2024 по 27.04.2024 - 5 000,00.
Кредит надається траншами (частинами) в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, з рахунку для обліку Основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника (пункт 3.9 Кредитного договору).
Пунктом 3.11 Кредитного договору встановлено, що з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору, ТОВ «Агрокомерціал» зобов'язане не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідно для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, Позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором.
Крім того, пунктом 3.11.1 Кредитного договору встановлено, що Позичальник зобов'язаний здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж за 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий Банківський день згідно з підпунктом 3.3 Кредитного договору.
Згідно з пунктом 3.19 Кредитного договору з метою виконання Зобов'язання Позичальник здійснює перерахування коштів для погашення за цим Договором (крім випадку, коли погашення заборгованості здійснюється шляхом договірного списання Банком коштів з рахунку(-ів) Позичальника або випадків, коли кошти для оплати частини Процентів списується з Рахунку ескроу). Виконання Зобов'язань за цим Договором (в тому числі погашення простроченої заборгованості) проводиться з використанням рахунку НОМЕР_1 (код Банку 304665) у валюті, що передбачена умовами цього Договору для кожного виду платежу та Банк зараховує зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості Позичальника за відповідним Зобов'язанням.
Підпунктами 3.5.1-3.5.4 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (далі - базова процентна ставка), яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором із застосуванням такої формули:
БПС = Індекс UIRD (3m) + Маржа, де:
БПС - розмір базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором;
Індекс UIRD (3m) - Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates) - середньозважена річна ставка, що розраховується кожного банківського дня в системі Thomson Reuters на основі номінальних ставок по строкових депозитах фізичних осіб у гривні на строк 3 (три) місяці з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору і оприлюднюється на сайті Національного банку України в мережі Інтернет, а також в системі Thomson Reuters.
Маржа - доданок, який виражений у процентах, що становить: 7%.
Розмір базової процентної ставки на момент укладення Договору кредитної лінії, відповідно до пункту 3.5.2, визначений у розмірі 14,2% річних, який підлягає застосуванню для визначення зобов'язання ТОВ «Агрокомерціал» зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої процентної ставки у відповідності до пункту 3.5.3 цього Договору.
Загальний порядок нарахування та сплати процентів визначений у пунктах 3.5, 3.16 Договору кредитної лінії.
Умовами пункту 3.6 Договору кредитної лінії також встановлений особливий порядок виконання ТОВ «Агрокомерціал» зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів.
Окрім того, пунктом 3.7 Договору кредитної лінії передбачено, що ТОВ «Агрокомерціал» сплачує АТ «Ощадбанк»:
- комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 0,5% від суми максимального ліміту кредитування в день укладення цього Договору;
- комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 0,35% від суми максимального ліміту кредитування в день укладення цього Договору.
Відповідно до п. 3.16.5. договору сторони засвідчують розуміння того, що позичальник забезпечує сплату повної суми Процентів шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений у п. 3.19 цього Договору, у випадках та за періоди, визначені Договором.
Пунктом 3.16.6. унормовано, що якщо дата закінчення строку/терміну встановлена цим Договором для здійснення будь-якого платежу з метою виконання позичальником зобов'язання за цим Договором припадає на день, що не є банківським днем, то такий платіж має бути здійснений наступного Банківського дня.
Згідно з пунктами 4.3.1, 4.3.2 Договору кредитної лінії, ТОВ «Агрокомерціал» зобов'язано належним чином виконувати всі умови Договору кредитної лінії та взяті на себе за цим договором зобов'язання, а також зобов'язання за іншими договорами, додатками, змінами та доповненнями до Договору кредитної лінії укладеними з АТ «Ощадбанк». У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за Договором кредитної лінії на першу вимогу АТ «Ощадбанк» сплатити штрафні санкції, як це передбачено цим договором, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.
Договір підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками.
З метою забезпечення належного виконання ТОВ «Агрокомерціал» зобов'язань за Кредитним договором, між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 (далі - 1-й Поручитель, 2-й Відповідач) укладено Договір поруки №397_018/31 від 28.04.2021 (далі - Договір поруки 1); між АТ «Ощадбанк», ТОВ «Агрокомерціал» та ОСОБА_2 (далі - 2-й Поручитель, 3-й Відповідач) укладено Договір поруки №397_018/32 від 28.04.2021 (далі - Договір поруки 2).
Вищезазначені договори поруки мають однакові положення та умови і відрізняються тільки реквізитами поручителів (далі - Договір поруки).
Згідно з умовами пункту 2.1 Договорів поруки, Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язався відповідати перед АТ «Ощадбанк» солідарно з ТОВ «Агрокомерціал» за виконання в повному обсязі зобов'язання за Договором кредитної лінії №397_018 від 28.04.2021, у т.ч. того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору.
Пунктом 2.2 Договорів поруки встановлено, що Поручитель відповідає перед АТ «Ощадбанк» за виконання зобов'язання у тому ж обсязі, що і Боржник, в порядку, визначеному Кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі:
- повного чи часткового невиконання Боржником зобов'язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов'язання за вимогою Кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені Кредитним договором;
- не відшкодування завданих Кредитору збитків, які заподіяні в наслідок невиконання умов Кредитного договору.
Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 зазначених договорів поруки обсяг зобов'язань Поручителя за цим договором не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання Боржником та/або Поручителем (на умовах, визначених цим договором) зобов'язання за кредитним договором, а також черговості направлення Кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов'язання.
Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язання, а також несе визначену законодавством відповідальність за порушення ним встановленого цим договором грошового зобов'язання, в тому числі щодо сплати коштів за користування чужими грошовими коштами.
Пунктом 2.6 договорів поруки унормовано, що Поручитель погоджується та зобов'язується солідарно відповідати за виконання зобов'язання правонаступниками Боржника чи будь-якою іншою особою, на яку буде переведено борг за кредитним договором та/або яка буде визначена боржником за зобов'язанням відповідно до законодавства.
У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Боржником зобов'язання в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до ТОВ «Агрокомерціал» і Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов'язанням, а Поручитель та Боржник з моменту порушення ТОВ «Агрокомерціал» зобов'язання відповідають перед АТ «Ощадбанк» як солідарні боржники (пункт 3.2.2 Договорів поруки).
Пунктом 3.2.3 Договорів поруки встановлено, що Кредитор має право вимагати виконання зобов'язання за Кредитним договором на власний вибір, як від Боржника, так і від Поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.
Порука на підставі Договорів поруки діє незалежно від інших способів виконання зобов'язання ТОВ «Агрокомерціал» перед АТ «Ощадбанк» за Кредитним договором (пункт 3.2.6 Договорів поруки).
З метою реалізації відповідно до умов Договору поруки права вимоги до Поручителя АТ «Ощадбанк» має право, але не зобов'язано пред'явити (направити) Поручителю вимогу (пункт 3.2.4 Договорів поруки).
У випадку направлення Кредитором Поручителю вимоги, останні зобов'язуються здійснити виконання порушеного зобов'язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги АТ «Ощадбанк» та в обсязі, зазначеному у вимозі. Якщо Кредитор скористався своїм правом та направив Поручителю вимогу, то направлені вимоги є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем зобов'язання в розмірі, визначеному АТ «Ощадбанк» у вимозі. Єдиною підставою для визначення АТ «Ощадбанк» у вимозі розміру зобов'язання, що підлягає виконанню Поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться АТ «Ощадбанк» для визначення грошових зобов'язань ТОВ «Агрокомерціал» перед Банком за Кредитним договором (пункти 3.2.7 - 3.2.8 Договорів поруки).
Відповідно до пункту 3.3.5 Договорів поруки виконання зобов'язання здійснюється Поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок АТ «Ощадбанк».
Зобов'язання Поручителя вважається виконаним в день надходження грошових коштів на відповідний рахунок АТ «Ощадбанк», визначений Кредитним договором для погашення заборгованості за ним або у вимозі, направленої АТ «Ощадбанк» відповідно до умов Кредитного договору.
Підпунктами 10.1.1, 10.1.2, 10.3.1 Договорів поруки врегульовано наступне:
- цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 10 (десяти) років з моменту його підписання Сторонами;
- до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням Договору поруки (у тому числі щодо всіх грошових зобов'язань Поручителя - повернення суми Кредиту, сплати процентів за його користування, відшкодування Кредитору всіх сум грошових коштів, сплачених Кредитором за рахунок власних коштів за кредитом, комісійних винагород, штрафів, пені тощо) відповідно до умов Кредитного договору, застосовується строк позовної давності тривалістю 10 років;
- дія поруки за цим договором для цілей застосування ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України становить 10 років з моменту підписання цього договору сторонами.
Виконання Позичальником зобов'язання за Договором часткове, згідно ставки індивідуальної гарантії в розмірі 50% від суми кредиту, забезпечено гарантією держави.
Так, на підставі Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» (далі - Порядок № 1151), постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1317 «Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» (далі - Постанова № 1317) в Україні запроваджена державна підтримка позичальників - суб'єктів господарювання у формі державних гарантій на портфельній основі.
Для забезпечення співпраці сторін, пов'язаної з наданням державної підтримки, між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 (далі - Гарант) та АТ «Ощадбанк» (далі - Бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020 (далі - Договір гарантії).
Згідно з п. 6.1 Договору гарантії, у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом Бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості Принципала перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості за таким проблемним кредитом.
Пунктом 6.3 Договору гарантії врегульовано, що кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховуються насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість Приниципала перед державним бюджетом.
Робота зі стягнення з Принципала простроченої заборгованості перед державою проводиться Бенефіціаром на підставі Порядку №1151, ст. 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та цього договору (п. 6.6 Договору гарантії).
Кредит був включений АТ «Ощадбанк» до портфелю кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією, та з метою виконання вимог розділу 6 Договору гарантії, 28.04.2021 АТ «Ощадбанк» уклав з Позичальником додатковий договір № 1 (далі - Додатковий договір) до Договору, в якому сторони доповнили останній, зокрема, наступними положеннями:
- Позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе (п. 2.2.1.2 Додаткового договору);
- Позичальник визнає та підтверджує, що у разі виконання Гарантом гарантійних зобов'язань перед Банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у Позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від Позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених Порядком № 1151 та Договором про надання гарантії (п. 2.2.1.3 Додаткового договору);
- Позичальнику відомо, що на суму простроченої заборгованості Позичальника перед державою нараховується за кожен календарний день прострочення пеня у розмірі 120% річної облікової ставки Національного банку України (п. 2.2.1.4 Додаткового договору);
- Позичальник визнає та підтверджує, що Банк у відповідності до норм Порядку та положень Договору про надання гарантії має всі повноваження стягувати прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості за Кредитом з метою погашення простроченої заборгованості Позичальника перед бюджетом та зобов'язань Позичальника зі сплати пені (п. 2.2.1.5 Додаткового договору);
- Позичальнику відомо, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення на забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених за Гарантією сум та нарахованої пені (п. 2.2.1.6 Додаткового договору).
На виконання умов пунктів 2.1, 3.2, 3.9 договору кредитної лінії Банком були перераховані на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_2 кредитні кошти в загальній сумі 2.900.000,00 грн.
Проте, через неналежне виконання Позичальником умов договору кредитної лінії, зокрема, щодо погашення основної суми боргу та процентів за користування кредитом у встановлений п.п. 3.11.1, 3.16 договору строк, Банк скористався передбаченим пунктом 3.13 договору правом на відкликання кредиту та 22.09.2023 направив Позичальнику (на адресу електронної пошти) вимогу про відкликання кредиту, якою Позичальник повідомлявся про необхідність у 25-денний строк з дати направлення Банком вимоги здійснити повернення наданого кредиту в сумі 3.447.540,71 грн (три мільйони чотириста сорок сім тисяч п'ятсот сорок грн 71 коп.) та погасити в повному обсязі заборгованість за договором.
У відповідь на вказану вимогу від ТОВ «Агрокомерціал» надійшов лист від 19.10.2023 № 10 про неможливість сплати заборгованості за Договором кредитної лінії № 397_018 від 28.04.2021, так як підприємство знаходиться на окупованій території та не здійснює господарську діяльність.
Оскільки Позичальник у визначений строк не здійснив повного погашення основної суми боргу за кредитом, прострочена заборгованість за основним боргом була відображена на рахунку Банку НОМЕР_3 в сумі 2.900.000,00 грн.
У зв'язку із настанням гарантійного випадку АТ «Ощадбанк» у порядку, передбаченому пунктами 2.7, 5.1 Договором гарантії направив Гаранту (з копією Агенту) вимогу № 70/4-01/1531 від 07.12.2023 про сплату за гарантією суми в розмірі 1.450.000,00 грн.
За результатами розгляду зазначеної вимоги 04.01.2024 Гарант перерахував Банку гарантійну суму у розмірі 1.450.000,00 грн (50% від суми виданого кредиту 2.900.000,00 грн) для відшкодування заборгованості за кредитною операцією.
На виконання п. 6.1 Договору гарантії Банк спрямував отримані кошти у рахунок часткового погашення заборгованості за основним боргом та 05.01.2024 відобразив в обліку виникнення простроченої заборгованості ТОВ «Агрокомерціал» перед державою в сумі 1.450.000,00 грн.
Підпунктом 2.2.1.3 Додаткового договору передбачено, що у разі виконання Гарантом (державою) гарантійних зобов'язань перед АТ «Ощадбанк» шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету, у ТОВ «Агрокомерціал» з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у спосіб та згідно процедур встановлених порядком та договором про надання гарантії.
28.10.2024 Позивачем були направлені Відповідачам (на адресу електронної пошти Відповідачів) повідомлення про виникнення з 04.01.2024 за Договором кредитної лінії №397_018 від 28.04.2021 простроченої заборгованості перед державою на суму 1.450.000,00 грн та перехід до держави прав кредитора за договором кредитної лінії №397_018 від 28.04.2021, договором поруки №397_018/31 від 28.04.2021, договором поруки №397_018/32 від 28.04.2021 у розмірі частини обов'язку, що була виконана гарантом, з вимогою, зокрема, погасити заборгованість перед державою в сумі 1.450.000 грн.
Однак, повідомлення АТ «Ощадбанк» були залишені відповідачами без будь-якого задоволення або реагування.
З урахуванням наведеного, Банк просив стягнути солідарно з Позичальника та Поручителів заборгованість перед державою за договором кредитної лінії №397_018 від 28.04.2021, яка виникла 45.01.2024 внаслідок сплати Гарантом суми за гарантією в розмірі 1.450.000 грн та станом на 27.11.2024 обліковується на рахунку Банку 8800730012623, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 27.11.2024 та виписками з рахунків обліку заборгованості за договором.
Зазначене встановлено рішенням Господарського суду Луганської області у справі №913/547/24 від 11.03.2025, яке набрало законної сили 01.04.2025.
Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).
Вказаним рішенням, у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором №397_018 від 28.04.2021 в сумі 1 449 997 грн 52 коп., позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з відповідачів прострочену заборгованість перед державою за Договором кредитної лінії № 397_018 від 28.04.2021, укладеним між ТОВ «Агрокомерціал» та АТ'Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», та залученим під держану гарантію на портфельній основі, у розмірі 1 449 997,52 грн.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягненням з відповідачів іншої частини богу за основним зобов'язанням у сумі 1.450.000,00 грн разом з процентами в сумі 641955,03 грн та комісією у сумі 2779,09 грн.
В оскаржуваному судовому рішенні місцевий господарський суд встановив, що повноваження АТ «Ощадбанк» щодо солідарного стягнення з відповідачів простроченої заборгованості перед державою за договором відповідають закону, актам Кабінету Міністрів України, договору про надання державної гарантії на портфельній основі та статутній діяльності АТ «Ощадбанк». Суд дійшов висновку, що є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача простроченої заборгованості за договором кредитної лінії, залученим під державну гарантію на портфельній основі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з 1-го відповідача простроченої заборгованості за Договором кредитної лінії №397_018 від 28.04.2021 в сумі 1.450.000 грн, оскільки дана сума є доведеною. Місцевим господарським судом здійснено аналіз наданого позивачем розрахунку відсотків та комісії та встановлено, що за його змістом неможливо встановити розмір нарахованих відсотків, з урахуванням перегляду такої процентної ставки та комісії за відповідними періодами за кожним наданим траншем відповідачу, оскільки відсутня інформація про розмір відсотків за користування кредитними коштами. Крім того, суд зазначив, що відсутня інформація про розмір комісії за відповідні періоди, а отже у суду відсутня можливість здійснити перевірку відповідності розрахунку умовам договору, нормам законодавства та на предмет відсутності арифметичних помилок, а також самостійно визначити суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання. Враховуючи викладене, суд вказав, що позивачем наданий неналежний розрахунок заборгованості за процентами та за комісією, а отже суд вважає заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідачів процентів за користування кредитом у сумі 641955,03 грн та комісію в сумі 2779,09 грн недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 509 та частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що спірні правовідносини у даній справі виникли на підставі Договору про надання банківських послуг №CR21-101/700-2 від 24.02.2021, який за своєю правовою природою є кредитним договором, та укладеними на його забезпечення договорами поруки.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору Банком перераховані на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_2 кредитні кошти в загальній сумі 2.900.000,00 грн.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Через неналежне виконання Позичальником умов договору кредитної лінії, зокрема, щодо погашення основної суми боргу та процентів за користування кредитом у встановлений п.п. 3.11.1, 3.16 договору строк, Банк скористався передбаченим пунктом 3.13 договору правом на відкликання кредиту та 25.09.2023 направив Позичальнику (на адресу електронної пошти) вимогу про відкликання кредиту, якою Позичальник повідомлявся про необхідність у 25-денний строк з дати направлення Банком вимоги здійснити повернення наданого кредиту в сумі 3.447.540,71 грн (три мільйони чотириста сорок сім тисяч п'ятсот сорок грн 71 коп.) та погасити в повному обсязі заборгованість за договором.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач-1 свої зобов'язання за укладеним кредитним договором, зі своєчасного та повного повернення наданих грошових коштів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2.900.000,00 грн. За результатами розгляду вимоги №70/4-01/1531 від 07.12.2023 Гарант 04.01.2024 перерахував Банку гарантійну суму у розмірі 1.450.000,00 грн (50% від суми виданого кредиту 2.900.000,00 грн) для відшкодування заборгованості за кредитною операцією. З урахуванням викладеного, та умов укладених договорів поруки, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за Договором кредитної лінії №397_018 від 28.04.2021 в сумі 1.450.000 грн.
Колегія суддів зазначає, що зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду не оскаржується в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1.450.000,00 грн, а тому, з урахуванням положень ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, не переглядається апеляційним господарським судом у вказаній частині.
Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами та комісією, судова колегія вказує про наступне.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Водночас невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушеннями зобов'язання, що зумовлюють настання правових наслідків, встановлених договором або законом: зміни умов зобов'язання, сплати неустойки, зокрема пені, тощо (сатті 549, 610, 611 ЦК).
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно з частиною другої якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по відсоткам, комісії, то вказане зумовлює з'ясування правової природи заявлених позивачем до стягнення процентів та обґрунтованість їх нарахування у визначеному позивачем розмірі.
Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції зазначив про неправомірність нарахування процентів після спливу строку кредитування та необґрунтованість наданого позивачем розрахунку заборгованості по відсоткам та комісії, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Однак, колегія суддів не в повній мірі погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені без належного дослідження умов договору та фактичних обставин спірних правовідносин.
Так, відповідно до пп. 3.5.1 п. 3.5 Кредитного договору за користування кредитом ТОВ «АГРОКОМЕРЦІАЛ» зобов'язано забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату Процентів за процентною ставкою (далі - Базова процентна ставка), яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим Договором із застосуванням такої формули:
БПС = Індекс UІRD (3m) + Маржа, де: БПС - розмір Базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором; Індекс UІRD (3m) - Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб; Маржа - доданок, який виражений у процентах, що становить 7%.
Розмір базової процентної ставки на момент укладення Кредитного договору, відповідно до пункту 3.5.2, визначений у розмірі 14,20% процентів річних, який підлягає застосуванню для визначення зобов'язання Позичальника зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої базової процентної ставки у відповідності до пп. 3.5.3 цього договору.
Загальний порядок сплати процентів визначений у пункті 3.16 Кредитного договору.
Відповідно до пункту 3.16 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасну сплату Банку процентів в порядку та розмірах, визначених цим Договором.
Згідно з п.3.16.1 Кредитного договору проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт у розмірі Базової процентної ставки на Основну суму боргу за строк правомірного користування Основною сумою боргу, до якого включається день видачі Кредиту та перебіг якого припиняється:
1) у випадку своєчасного погашення Основної суми боргу - в день фактичного повного погашення Основної суми боргу (повернення Кредиту) і такий день до розрахунку процентів не включається;
2) у випадку прострочення погашення Основної суми боргу - у визначений згідно з умовами цього Договору останній день, коли Основна сума боргу могла бути погашена без порушення встановленого цим Договору строку/терміну, і такий день до розрахунку процентів включається.
Згідно з пунктом 3.19 Кредитного договору з метою виконання Зобов'язання Позичальник здійснює перерахування коштів для погашення за цим Договором (крім випадку, коли погашення заборгованості здійснюється шляхом договірного списання Банком коштів з рахунку(-ів) Позичальника або випадків, коли кошти для оплати частини Процентів списується з Рахунку ескроу). Виконання Зобов'язань за цим Договором (в тому числі погашення простроченої заборгованості) проводиться з використанням рахунку НОМЕР_1 (код Банку 304665) у валюті, що передбачена умовами цього Договору для кожного виду платежу та Банк зараховує зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості Позичальника за відповідним Зобов'язанням.
Відповідно до п 2.7 додаткового договору № 1 від 28.04.2021 до договору кредитної лінії встановлено, що в доповнення до інших комісійних винагород, передбачених Кредитним договором, Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду за здійснення Банком операції з управління за кредитом, що пов'язана з отриманням Гарантії. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,1% відсотків від діючого ліміту кредитування, помноженого на ставку індивідуальної гарантії, станом на останній банківський день кожного місяця/останній банківський день користування Позичальником кредитними коштами протягом строку включення кредитної операції до Портфеля кредитів, що розраховується щомісячно за методом 30/360. Сплата комісійної винагороди здійснюється щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Як вбачається з матеріалів справи, в результаті порушення Позичальником умов Кредитного договору, зокрема щодо погашення основної суми боргу та процентів за користування кредитом у встановлений договором строк, АТ «Ощадбанк» скористався передбаченим пунктом 3.13 Кредитного договору правом на відкликання кредиту та 25.09.2023 направив Позичальнику вимогу про відкликання кредиту, якою Позичальник повідомлявся про необхідність у 25-денний строк з дати направлення Банком вимоги здійснити повернення наданого кредиту в сумі 3 447 540,71 грн (три мільйони чотириста сорок сім тисяч п'ятсот сорок грн 71 коп.) та погасити в повному обсязі заборгованість за договором. Як вже зазначено вище, вказана вимога не була виконана позичальником.
Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункти 80-84) вказала, що «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
Суд вказує, що вищезазначене не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, аналізуючи питання щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування, зокрема, зазначила наступне.
У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.
Тобто твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
При цьому, для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Як вбачається із матеріалів справи, Відповідальність сторін врегульована Розділом 6 Кредитного Договору.
Так, відповідно до п.6.5. Кредитного Договору у разі прострочення Позичальником повернення Основної суми боргу або її частини, в тому числі після спливу строку, встановленого для дострокового погашення в повному обсязі Основної суми боргу у випадках відкликання Банком Кредиту, передбачених цим Договором, на прострочену Основну суму боргу або її частину припиняють нараховуватись проценти за користування Кредитом, а згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення нараховуються проценти річних у валюті Основної суми боргу в наступному розмірі:
а) що розраховується аналогічно до порядку, вказаного в пп.3.5.1 цього Договору, з додаванням до результату розрахунку 3 (трьох) процентних пунктів - у разі прострочення повернення Основної суми боргу або відповідної її частини, яке Позичальник повинен здійснити у зв?язку з відкликанням Кредиту в порядку, передбаченому п.3.13 Договору, або у зв?язку з настанням остаточного терміну повернення Кредиту, визначеного п.3.2. Договору;
б) що розраховується аналогічно до порядку, вказаного п.3.5.1 цього Договору - у разі прострочення повернення Основної суми боргу або відповідної її частини в інших випадках, відмінних від тих, які визначені пп. а) пп.6.5 цього Договору.
які підлягають Сплаті за весь час прострочення до дня фактичного повернення простроченої Основної суми боргу або відповідної її частини. Зазначені в цьому підпункті проценти не є неустойкою, штрафом, пенею та сплачуються щомісячно у строки, аналогічні тим, які визначені в п.3.16.2. цього Договору.
Відповідно до п. 6.5.1. Проценти за вказаною в цьому п.6.5. Договору ставкою нараховуються методом факт/факт на суму простроченої Основної суми боргу або відповідної її частини починаючи з дня (включно), наступного за днем, в який відповідно до умов цього Договору Основна сума боргу або відповідна її частина підлягала поверненню Позичальником, в тому числі, але не виключно, у зв?язку з:
- настанням термінів / спливу строків повернення Основної суми боргу або відповідної її частини, визначених відповідно до п.3.2 цього Договору;
- настанням термінів / спливу строків виконанням вимоги Банку про відкликання Кредиту, визначених п. 3.15 цього Договору:
- виникненням інших обставин/подій, у зв?язку з якими відповідно до цього Договору або Законодавства термін повернення Кредиту або його частини вважається таким, що настав.
Таким чином, сторони погодили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які є відповідальністю за порушення зобов'язання, та погодили їх розмір, який в свою чергу встановлений аналогічно до положень договору про проценти за користування кредитом.
На підтвердження наявності заборгованості, позивачем надано до матеріалів справи виписки по рахункам позичальника, з яких вбачається облік заборгованості за кредитом, облік простроченої заборгованості за кредитом; облік заборгованості за процентами; облік заборгованості за простроченими процентами; облік заборгованості за комісією; облік заборгованості за простроченою комісією; облік заборгованості перед державою.
Відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки зобов'язані вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та міжнародних стандартів фінансової звітності.
Частиною другою статті 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Згідно із частиною третьою статті 69 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України встановлює для банків, банківських груп: перелік, форми звітності або вимоги до форм, періодичність та строки подання звітності, порядок подання та оприлюднення фінансової звітності (річної фінансової звітності, річної консолідованої фінансової звітності, проміжної фінансової звітності, консолідованої проміжної фінансової звітності), консолідованої та субконсолідованої звітності.
Відповідно до пп.14 п.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 (далі - Положення № 75) первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.
Відповідно до п. 42 Положення №75 підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Регулювання щодо обліку первинних документів містить пункт 57 Положення №75, який визначає, що інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Відповідно до підпункту 1 пункту 59 Положення №75 банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як клієнтські рахунки та виписки з них.
Пунктом 60 Положення №75 визначено, що клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Згідно із пунктом 62 Положення №75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з клієнтського рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 19.02.2020 у справі №910/16143/18, від 26.02.2020 у справі №911/1348/16, від 19.11.2020 у справі №910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі №381/1647/21, від 07.12.2022 у справі №298/825/15-ц).
З огляду на це виписки по клієнтському рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором (подібний висновок, викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц, від 22.04.2021 у справі №712/4821/16-ц).
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є документом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Посилання суду першої інстанцій на неможливість здійснення перевірки розрахунку умовам договору, нормам законодавства та на предмет відсутності арифметичних помилок є безпідставним оскільки суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2024 по справі №559/1622/19.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за процентами та комісією, з урахуванням вищезазначених нормативних та договірних положень, дослідивши наявні у справі виписки по рахунку позичальника, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність. З огляду на що, з урахуванням укладених договорів поруки, наявні підстави для задоволення вимог про солідарне стягнення з відповідачів процентів в сумі 641 955,03 грн та комісії в сумі 2 779,09 грн за Договором кредитної ліні №397_018 від 28.04.2021.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами та комісією, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
За змістом частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст.ст.123,129 ГПК України.
Оскільки, з урахування результатів апеляційного перегляду, позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 2.094.734,12 грн (майнова вимога) підлягають задоволенню, з відповідачів на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 25136,81 грн, який суд покладає на кожного з відповідачів у рівних частинах, тобто по 8378,94 грн.
Також з огляду на обґрунтованість вимог апеляційної скарги, які стосуються стягнення грошових коштів у розмірі 644734,12 грн, з відповідачів на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 11605,21 грн, який суд покладає на кожного з відповідачів у рівних частинах, тобто по 3868,40 грн.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 05.11.2025 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.07.2025 № 4524-IX).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.
Керуючись статтею 129, 232, 233, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.1,3 ч.1 ст.277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити.
Рішення Господарського суду Луганської області від 23.04.2025 у справі №913/549/24 скасувати в частині відмови у солідарному стягненні з відповідачів процентів в сумі 641 955,03 грн та комісії в сумі 2 779,09 грн за Договором кредитної ліні №397_018 від 28.04.2021.
В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал» (село Денежникове Новоайдарського району Луганської області, вул. Вишнева, буд. 1-Г, 93600, ідентифікаційний код 33484818), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 виданий 17.02.2016 Старобільським РВ УДМСУ в Луганській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , паспорт НОМЕР_7 виданий 15.01.2003 Старобільським РВ УМВС України в Луганській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ідентифікаційний код 09304612 вул. Енергетиків, 36, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93404) проценти в сумі 641 955,03 грн та комісію в сумі 2779,09 грн за Договором кредитної ліні №397_018 від 28.04.2021.
В решті рішення Господарського суду Луганської області від 23.04.2025 у справі №913/549/24 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал» (село Денежникове Новоайдарського району Луганської області, вул. Вишнева, буд. 1-Г, 93600, ідентифікаційний код 33484818) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ідентифікаційний код 09304612 вул. Енергетиків, 36, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93404) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 8378,94 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3868,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 виданий 17.02.2016 Старобільським РВ УДМСУ в Луганській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ідентифікаційний код 09304612 вул. Енергетиків, 36, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93404) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 8378,94 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3868,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , паспорт НОМЕР_7 виданий 15.01.2003 Старобільським РВ УМВС України в Луганській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ідентифікаційний код 09304612 вул. Енергетиків, 36, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93404) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 8378,94 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3868,40 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 22.09.2025.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук