Постанова від 04.09.2025 по справі 910/14773/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2025 р. Справа№ 910/14773/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко А.І.

Сибіги О.М.

секретар судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Шапошніков Ілля Борисович

від відповідача за первісним позовом: Жеброва Ірина Георгіївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025

у справі № 910/14773/24 (суддя - Лобок К.К.)

за позовом фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича

до Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ»

про розірвання договору

та за зустрічною позовною заявою Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція»

до фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича

про стягнення 161 384,30 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Черних Максим Олександрович (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (далі-відповідач) про розірвання договору поставки №53-122-01-24-15097 від 09.08.2024.

Позовні вимоги мотивовані істотною зміною обставин, якими позивач вважає внесення відповідача до числа осіб, за якими зупиняється примусове стягнення, у зв'язку з чим за доводами позивача він не отримає грошових коштів, на які розраховував при укладенні Договору, у разі невиконанням відповідачем договірних зобов'язань у добровільному порядку, а тому враховуючи положення частин 1, 2 статті 652 ЦК України, позивач просить суд розірвати договір поставки № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024.

Акціонерне товариство «НАЕК» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» звернулось до суду із зустрічним позовом про стягнення із ФОП Черних М.О. штрафних санкцій у розмірі 161 384,30 грн, з яких пеня - 60 519,06 грн та штраф - 100865,24 грн, у зв'язку із порушенням постачальником умов Договору № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024 в частині своєчасної поставки продукції.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/14773/24 у задоволенні первісних позовних вимог фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича на користь пеню у розмірі 60 519,06 грн., штраф у розмірі 100 865,24 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, якими позивач за первісним позовом обґрунтовував пред'явлені у даній справі позовні вимоги, не є істотними для розірвання договору № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024, у той час як позивачем не надано до суду належних засобів доказування наявності істотної зміни обставин, які б свідчили про одночасну наявність усіх чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП Черних М.О. не виконав договірні зобов'язанні в частині своєчасної поставки продукції, а розрахунки заявлених сум пені та штрафу є обґрунтованими. Разом з тим, розглядаючи клопотання відповідача за зустрічним позовом про зменшення розміру штрафу та пені, суд зазначив, що їх розмір не є надмірним, визначений саме в тому розмірі, який передбачено умовами укладеного між сторонами договору та нормами чинного законодавства України, натомість як відповідачем не доведено суду належними доказами об'єктивної неможливості поставки товару за Договором в обумовлений сторонами строк, а також не доведено невідповідності розміру стягуваної неустойки наслідкам порушення зобов'язання, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення з ФОП Черних М.О.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Суд дійшов висновку, що оскільки рішенням суду від 07.04.2025 відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог, то підстави для стягнення понесених позивачем судових витрат відсутні, оскільки ці витрати повністю покладаються на ФОП Черних М.О.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням фізична особа-підприємець Черних Максим Олександрович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/14773/24, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича задовольнити, відмовити у задоволенні вимог зустрічного позову Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» у повному обсязі. Розірвати Договір поставки №53-122-01-24-15097 від 09.08.2024, укладений між фізичною особою-підприємцем Черних Максимом Олександровичем та Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». У разі визнання неправомірним зупинення позивачем виконання зобов'язань - зменшити розмір штрафних санкцій до 16 138,43 грн. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на відповідача. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі №910/14773/24. Здійснити перерозподіл судових витрат, понесених сторонами у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Сибіга О.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14773/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/14773/24.

16.06.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/14773/24 за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 та призначено до розгляду на 07.08.2025.

Через систему «Електронний суд» 30.07.2025 від представника Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» та 31.07.2025 від представника фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича надійшли заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

07.08.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням суддів - учасників колегії Сибіги О.М. та Тищенко А.І. у відпустках.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 розгляд справи №910/14773/24 призначено на 04.09.2025 в режимі відеконференції.

30.06.2025 через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

31.07.2025 через систему «Електронний суд» від фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначає наступне:

- внаслідок істотної зміни обставин (внесення відповідача до числа осіб, за якими зупиняється примусове стягнення) було порушено співвідношення майнових інтересів сторін, та позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні Договору (на отримання грошових коштів) (п. 3 ч. 2 ст. 652 ЦК України);

- позивач в момент укладення Договору не передбачав та не міг передбачити, що відповідача можуть внести в перелік підприємств оборонно-промислового комплексу та відповідно заборонити примусове стягнення щодо нього (п. 1 ч. 2 ст. 652 ЦК України);

- позивачем було доведено наявність одночасно чотирьох умов, які вимагає ст. 652 ЦК України для розірвання Договору, однак суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність підстав для розірвання Договору;

- починаючи із 23.09.2024 і досі зобов'язання Позивача за Договором щодо поставки товарів є зупиненими, що унеможливлює стягнення штрафних санкцій, адже внаслідок зупинення зобов'язання неможливе його порушення;

- штрафні санкції не підлягають стягненню через зупинення виконання зобов'язань позивачем, однак якщо суд дійде висновку, що позивач неправомірно зупинив виконання зобов'язань за Договором, то існуватиме необхідність зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

Також щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, позивач зазначає, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу, тому, за наслідками ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у справі існує необхідність у перерозподілі судових витрат.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, зазначаючи наступне:

- позовна вимога про розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин є безпідставною і необґрунтованою з причин відсутності передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України умов;

- у процесі дії укладеного 09.08.2024 сторонами договору № 53-122-01-24-15097 не відбулася саме істотна зміна обставин, а будь-які інші зміни обставин, що відбулися, не вплинули на сторони договірного зобов'язання так, щоб виникла необхідність змінити чи розірвати договір;

- позивач при зверненні до суду з даним позовом обрав такий спосіб захисту, який порушує співвідношення майнових інтересів обох сторін договору як суб'єктів господарювання;

- щодо зустрічних позовних вимог про стягнення штрафних санкцій відповідач вважає обґрунтованим висновок суду про відсутність підстав у ФОП Черних М. О. для реалізації права на зупинення виконання зустрічного зобов'язання.

2.4. явка в судове засідання та розгляд клопотань

У судове засідання 04.09.2025 з'явились представники учасників справи.

Представник позивача (за первісним позовом) акцентував увагу на клопотанні про повернення без розгляду відзиву на апеляційну скаргу від 30.06.2025 та заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 30.07.2025, подані Філією «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧАКОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» у справі №910/14773/24, стверджуючи, що відзив та заяву підписано неуповноваженою особою, оскільки єдина наявна довіреність підписанта таких документів видана філією, а вона не є відповідачем у справі, а жодними іншими документами повноваження представляти інтереси Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧАКОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» не підтверджено.

Представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

У свою чергу представниця відповідача за первісним позовом просила суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а також заперечила проти вказаного клопотання позивача, зазначивши про недоречність такого клопотання на стадії апеляційного розгляду, а також посилалась на наявні в матеріалах справи докази щодо повноважень на представництво інтересів відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

В обгрунтування клопотання про залишення заяв відповідача без розгляду позивач зазначає, що філія «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧАКОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» не є відповідачем у справі.

З приводу вказаних доводів колегія суддів враховує, що

(1) первісний позов заявлено до Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» про розірвання договору поставки №53-122-01-24-15097 від 09.08.2024, укладений між Акціонерним товариством «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» в особі Ковтонюка Павла Івановича та ФОП Черних М.О.;

(2) зустрічний позов подано Акціонерним товариством «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» до фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича про стягнення штрафних санкцій за невиконання умов вказаного вище договору.

Разом з тим, наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження повноважень представника відповідача - Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та довіреністю - спростовуються доводи позивача про те, що відзив та заяву підписано неуповноваженою особою.

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про повернення без розгляду відзиву на апеляційну скаргу від 30.06.2025 та заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 30.07.2025, поданих Філією «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» у справі №910/14773/24 з огляду на необґрунтованість такого клопотання.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

09.08.2024 між Акціонерним товариством «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (далі-замовник) та фізичною особою-підприємцем Черних Максимом Олександровичем (далі-постачальника) укладено договір поставки № 53-122-01-24-15097, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору). Предметом поставки по даному договору є продукція 34350000-5 (Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності), яка передбачена специфікацією № 1 (додаток №1 до даного Договору).

Місцем виконання даного договору є місто Вараш Рівненської області (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.1, 2.3 Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 1 440 932,00 грн. без ПДВ. Кількість продукції та ціна з одиницю продукції вказана у специфікації №l (додаток № l до даного Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2024 р. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно 3. сону України «Про публічні закупівлі». Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP гідно «дикотермс-2010». Місце поставки та Вантажоодержувач - м. Вараш, склад Рівненського відділення філії «ВП «Складське господарство» АТ «НАВК «Енергоатом».

Оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії». Початок перебігу строку оплати починається з для, наступного за днем оформлення ярлика на придатку продукцію (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п.8.4-8.5 Договору, датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до Замовника з моменту поставки продукції. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів.

У випадку порушення строків поставки постачальник зобов'язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення постачальником взятих на себе зобов'язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов'язань по Договору. У випадку письмової відмови постачальника від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, постачальник сплачує замовнику штраф в розмірі 20% від вартості невиконаних зобов'язань за договором (п. 9.1 Договору).

Відповідно до п. 9.2. Договору сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1 даного договору становить 3 (три) роки.

Сторонами погоджено, що розмір процентів річних, які постачальник має право стягнути із замовника на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у випадку порушення строків оплати за поставлену продукцію становить 0,1% від суми простроченого грошового зобов'язання (п. 9.3 Договору).

Відповідно до розділу 11 Договору, сторона звільняється від відповідальності за часткове, або повне невиконання зобов'язань по договору, коли неможливість виконання безпосередньо викликана дією обставин, що не залежать від волі сторони, які сторона не могла передбачити і застерегти розумними мірами (непереборна сила). До таких обставин належать: стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадські безпорядки, дії органів державної влади тощо. Дія обставин непереборної сили автоматично продовжує термін дії даного договору. Але, якщо такі обставини перевищують два місяці, сторони приймають рішення про доцільність продовження виконання даного договору, про що підписується додаткова угода. Сторони зобов'язані повідомити про настання та припинення дії обставин непереборної сили в письмовій формі протягом 3-х днів з моменту виникнення або припинення дії обставин непереборної сили. Відповідним доказом наявності дії обставини непереборної сили та їх тривалості є сертифікат виданий Торгово-промисловою палатою України, регіональними торгово-промисловими палатами згідно Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні». Неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення про настання або зупинення дії обставин непереборної сили, позбавляють сторону права посилатися на них.

Сторони погодили п. 12.1 Договору, що даний правочин вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують початку). Строк дії даного договору - по 30.08.2025 р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Укладений Сторонами договір оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі». Дата (момент) укладення договору зазначається у звіті про результати проведення процедури закупівлі який автоматично формується електронною системою закупівель та оприлюднюється протягом одного дня після оприлюднення Замовником договору про закупівлю на веб-порталі Уповноваженого органу (п. 12.2 Договору).

Сторони п. 12.3 Договору погодили, що даний договір може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним на підставі передбаченій законом або за згодою сторін.

Специфікацією №1 (додаток №1 до договору) сторонами узгоджено асортимент продукції, кількість, строки (90 днів) її поставки та ціну продукції.

Як вбачається із додатку №2 до договору поставки, сторонами погоджено технічну специфікацію товару.

До матеріалів справи долучено лист-згоду № 17 від 11.07.2024, який підписано ФОП Черних М.О., про те, що останній погоджується з проектом Договору поставки.

16.08.2024 АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП РАЕС» скерувало лист №22-15261/041 про прискорення поставки шин, враховуючи гостру виробничу потребу в шинах для транспортних засобів великої та малої тоннажності та з метою забезпечення можливості підтримувати автотранспортну техніку у справному технічному стані, проходження обов'язкового технічного контролю транспортних та просило постачальника прискорити поставку по позиціям № 1 (4шт), 8, 10, 28 специфікації №1 до договору поставки від 09.08.2024 р. № 53-122-01-24-15097, строк для надання відповіді - 20.08.2024 р. Разом з тим, ФОП Черних не надав відповідь на лист від 16.08.2024 та матеріали справи не містять доказів поставки вищевказаної продукції.

23.09.2024 ФОП Черних М.О. звернувся до АТ «НАЕК «Енергоатом» філії «ВП «Рівненська атомна електрична станція» із листом-повідомленням, в якому повідомив про те, що AT «НАЕК «Енергоатом» включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану. Крім того, представника позивача за первісним зазначив, що Договором поставки встановлена післяплата АТ «НАЕК «Енергоатом»« за поставлені ФОП Черних М.О. товари, у зв'язку із цим у ФОП Черних М.О. наявні очевидні підстави вважати, що АТ «НАЕК «Енергоатом»« не виконає свого обов'язку щодо оплати у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, однак законодавством встановлено заборону на вчинення виконавчих дій щодо АТ «НАЕК «Енергоатом»« (заборонено примусове виконання зобов'язань AT «HAEK «Енергоатом»), а тому ФОП Черних М.О. повідомив відповідача за первісним позовом про зупинення виконання договірних зобов'язань в частині поставки товару. Крім того, ФОП Черних М.О. запропонував розірвати Договір на підставі ст. 188 ГК України без підписання додаткової угоди шляхом обміну листами.

01.10.2024 філія «ВП «Рівненська атомна електрична станція» надала відповідь на лист від 23.09.2024, в якому повідомила про те, що підприємство не втратило інтерес в отриманні продукції за Договором № № 53-122-01-24-15097 та не погодилось розірвати вказаний правочин.

03.10.2024 ФОП Черних М.О. повторно звернувся до АТ «НАЕК «Енергоатом» філії «ВП «Рівненська атомна електрична станція» із листом-повідомленням про внесення змін у п. 6.1 Договору поставки шляхом підписання додаткової угоди, виклавши пункт у наступній редакції:

« 6.1. Оплата за товари здійснюється на умовах повної передоплати замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. У разі невиконання замовником обов'язку щодо оплати до 30.11.2024 постачальник має право за власним вибором або притримати поставку товарів, або розірвати Договір в односторонньому порядку. Строк поставки не може бути меншим, ніж 15 днів з моменту оплати. У разі якщо залишок строку поставки, визначений у Специфікації №1, є меншим за 15 днів, строк поставки продовжується на 15 днів з моменту оплати замовником вартості товарів.»

11.10.2024 філія «ВП «Рівненська атомна електрична станція» надала відповідь на лист від 03.10.2024, в якому повідомила про те, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зазначених в пункті 19 постанови КМУ від 12.10.2022 р. № 1178. Крім того, філії «ВП «Рівненська атомна електрична станція» зазначив, що договір № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024 на поставку продукції було укладено за результатами проведення процедури закупівлі (відкриті торги), відповідно усі зміни до вказаного договору повинні вноситися з дотриманням законодавства про публічні закупівлі. Тобто, зміна умови договору, як зміна порядку здійснення розрахунку за поставлену продукцію, після визначення переможця процедури закупівлі та укладання із ним договору, буде розцінена контролюючим органом, як порушення законодавства про публічні закупівлі. Отже, філія «ВП РАЕС» не погодилась вносити зміни до укладеного договору № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024 та просила ФОП Черних М.О. повідомити про виконання поставки у відповідності до умов даного договору.

13.11.2024 філія «ВП «Рівненська атомна електрична станція» скерувала ФОП Черних М.О. лист про добровільну сплату штрафних санкцій, враховуючи умови п. 9.1 Договору поставки. Разом з тим, представник відповідача за первісним позовом просив постачальника прискорити виконання поставки та повідомити філію про рішення щодо добровільної сплати штрафних санкцій. На підтвердження направлення листа, підприємство долучило список №13.11.2024 згрупованих відправлень «рекомендований лист».

Надалі, 25.11.2024 філія «ВП «Рівненська атомна електрична станція» звернулась до постачальника із претензією №22-21980/001-юр про стягнення штрафних санкцій (пені) у розмірі 20 173,02 грн, у зв'язку із порушенням строку поставки продукції, передбачених умовами Договору № 53-122-01-24-15097. На підтвердження направлення листа, підприємство долучило список від 26.11.2024 згрупованих відправлень «рекомендований лист».

Однак, ФОП Черних М.О. не надав відповідь на лист від 13.11.2024 та претензію №22-21980/001-юр від 25.11.2024, не погасив суму штрафних санкцій (пені) у розмірі 20 173,02 грн.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права

3.2.1. щодо первісного позову

В обґрунтування заявлених первісних вимог позивач зазначає наступне:

- 09 серпня 2024 року між фізичною особою-підприємцем Черних Максимом Олександровичем та Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діяла Філія «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» було укладено Договір поставки №53-122-01-24-15097;

- 13.08.2024 на веб-сайті Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» з'явилась інформація про те, що відповідача внесли до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

- 22.08.2024 позивач отримав копію наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України №95 від 02.08.2024, відповідно до якого АТ «НАЕК «Енергоатом» внесено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, відповідно до вимог пункту 9 Порядку визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року №101.

- на переконання позивача, внаслідок істотної зміни обставин (внесення відповідача до числа осіб, за якими зупиняється примусове стягнення), ФОП Черних М.О не отримає грошових коштів, на які він розраховував при укладенні Договору, у разі невиконанням відповідачем договірних зобов'язань у добровільному порядку.

Отже, враховуючи положення частин 1, 2 статті 652 ЦК України, позивач звернувся до суду із позовом до АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» про розірвання договору поставки № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024.

Згідно із частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, за змістом частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, крім істотного порушення договору стороною такого договору, іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, є, зокрема, випадки, встановлені договором або законом, і в разі настання таких випадків сторона договору може звернутися до суду з позовом про зміну чи розірвання договірних правовідносин.

Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожним із правом на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19).

Позивач стверджує, що на момент укладення Договору поставки №53-122-01-24-15097 від 09.08.2024, ФОП Черних М.О. не був обізнаний про наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 02.08.2024 № 95, відповідно до якого АТ «НАЕК «Енергоатом» включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, у зв'язку із істотною зміною обставин наявні підстави для розірвання Договору від 09.08.2024.

Згідно із частиною 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 Цивільного кодексу України).

З наведеного слідує, що положення статті 652 ЦК України застосовуються як при розгляді справ, предметом спору в яких є вимоги про зміну правочину, так і при подачі позову з вимогами про його розірвання.

Норма статті 652 ЦК України є універсальною, а її правозастосування - сталим та послідовним у судовій практиці, що підтверджується, зокрема змістом постанов Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/15484/17, № 363/1834/17, Верховного Суду у справах № 910/13557/21, № 910/17639/21, № 920/475/23.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду у наведених справах при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 дійшла висновку, що припис абзацу 2 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 Цивільного кодексу України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини 1 статті 3, частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України), є винятковим заходом.

Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 цієї статті), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом «найменших негативних наслідків» для сторін договору (близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/17469/18, від 19.11.2019 у справі № 910/9859/18, від 25.02.2020 у справі № 922/2279/19, від 19.07.2022 у справі № 910/14155/21).

Як було зазначено вище - позивач вважає, що наявність істотної зміни обставин - це внесення відповідача до підприємств, за якими зупинено примусове стягнення - та сукупність чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, надають позивачу можливість розірвати Договір поставки, в обгрунтування наявності таких умов позивач вказує наступне:

по - перше, позивач в момент укладення Договору не передбачав та не міг передбачити, що відповідача можуть внести в перелік підприємств оборонно-промислового комплексу та відповідно заборонити примусове стягнення щодо нього (п. 1 ч. 2 ст. 652 ЦК України);

по - друге, зміна обставин (заборона примусового стягнення) зумовлена причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від позивача вимагалися. Адже зміна обставин зумовлена діями (актами) законодавця та виконавчої влади (Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України), так як саме Верховною Радою України було внесено зміни до Закону України «Про виконавче провадження» Законом України №2455-1X від 27.07.2024, а Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості України внесено Відповідача в перелік підприємств оборонно-промислового комплексу на підставі наказу №95 від 02.08.2024. При цьому варто звернути увагу, що вищезгаданий наказ не був опублікований на дату підписання договору поставки - 02.08.2024. Таким чином, при всій обачливості та турботливості позивач не міг знати про існування таких обставин та не міг усунути причини зміни обставин (п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України);

по - третє, враховуючи наявність наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України №95 від 02.08.2024, особи, які уклали договори із відповідачем не можуть отримати належні їм грошові кошти через невиконання замовником у добровільному порядку своїх зобов'язань та неможливість стягнення таких коштів у примусовому порядку. Крім того, укладаючи Договір безумовно позивач, як і будь-який підприємець, розраховував отримати грошові кошти за поставлені ним товари, за рахунок яких були б погашені витрати, пов'язані із такою поставкою, а також отримано прибуток. Тобто, позивач внаслідок істотної зміни обставин (внесення Відповідача до числа осіб, за якими зупиняється примусове стягнення) позбавився того, на що він розраховував при укладенні Договору (на отримання грошових коштів) (п. 3 ч. 2 ст. 652 ЦК України);

по - четверте, з суті звичаїв ділового обороту випливає, що саме відповідач повинен нести наслідки зміни обставин, адже власником відповідача (частка 100%) є держава в особі Кабінету Міністрів України. Враховуючи, що державою були прийнятті вищезгадані рішення, які унеможливили примусове стягнення коштів з Відповідача, саме вона в особі Відповідача і повинна нести наслідки, пов'язані із прийняттям таких рішень. Натомість ні з Договору, ні з звичаїв ділового обороту не слідує, що ризики зміни обставин повинен нести Позивач (п. 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України), адже рішення про заборону примусового стягнення прямо суперечить принципам res judicata ra pacta sunt servanda, а також ст. 129-1 Конституції України, яка встановлює, що судове рішення є обов'язковим до виконання.

Слід зауважити, що застосування статті 652 ЦК України є відображенням у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що існування одночасно чотирьох умов достатніх для внесення змін до договору, які відповідно до частини другої статті 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні правочину, вимагає з'ясування судом змісту кожної окремо взятої умови.

Зокрема, першою умовою є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до цієї умови події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати «істотною зміною обставин», повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні/зміні умов договору сторона знала про ці події і могла взяти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які й створили ускладнення, або іншими словами «істотну зміну обставин», роблять неможливим для сторони, яка заінтересована розірвати або змінити договір, покладатися на ускладнення.

Друга умова - це умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення за всієї турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Зазначена умова, з одного боку, вказує на характер причин, які зумовили зміну обставин, з іншого - передбачає оцінку поведінки заінтересованої сторони: чи могла вона усунути зазначені причини. Згідно з вимогами добросовісності виконання зобов'язань кожна зі сторін договору повинна вживати заходів щодо досягнення мети зобов'язання; вчиняти дії, направлені на полегшення виконання зобов'язання та уникати вчинення дій, які можуть обтяжити виконання зобов'язанням чи взагалі унеможливити його; не допускати порушення прав іншої сторони тощо. Тобто сторони мають докладати усіх зусиль для належного виконання договірного зобов'язання. Для відповідного обґрунтування вказаної умови суду необхідно належним чином проаналізувати умови укладеного сторонами договору та встановити належним чином обставини, які свідчили б про те, що сторона договору дійсно не може усунути обставин, які для неї істотно змінилися.

Третьою необхідною умовою є умова, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Для встановлення цієї умови слід довести порушення еквівалентності у відносинах сторін. Майнові інтереси сторін мають перебувати в збалансованому стані. Виконання договору за істотної зміни обставин може призвести до порушення цього балансу. При цьому фактор порушення співвідношення майнових інтересів сторін виступає не як суб'єктивний, а як об'єктивний критерій, фіксація якого здійснюється на підставі не стільки оцінки самими сторонами договору балансу своїх інтересів, скільки комплексного аналізу судом питання адекватності такої оцінки в умовах, що склалися.

Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може випливати із самого характеру та змісту зобов'язання.

Саме позивач при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору насамперед повинен довести факт наявності передбачених чинним законодавством підстав для його розірвання. Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17, від 01.08.2020 у справі № 910/16784/20.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87-89 постанови від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов'язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 ЦК України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов'язання (абзац 1 частини першої статті 651 ЦК України). В абзаці 2 частини першої статті 652 ЦК України встановлено критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Разом з цим, суд враховує, що оспорюваний ФОП Черних М.О. договір був укладений за результатами проведеної процедури закупівлі за державні кошти згідно із Законом України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо: 1) учасник процедури закупівлі: не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону; не відповідає встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 цього Закону вимогам до учасника відповідно до законодавства; зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, яку замовником виявлено згідно з частиною п'ятнадцятою статті 29 цього Закону; не надав забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником, та/або забезпечення тендерної пропозиції не відповідає умовам, що визначені замовником у тендерній документації до такого забезпечення тендерної пропозиції; не виправив виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій невідповідності в інформації та/або документах, що подані ним у своїй тендерній пропозиції, протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей; не надав обґрунтування аномально низької ціни тендерної пропозиції протягом строку, визначеного в частині чотирнадцятій статті 29 цього Закону; визначив конфіденційною інформацію, що не може бути визначена як конфіденційна відповідно до вимог частини другої статті 28 цього Закону; 2) тендерна пропозиція учасника: не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації; викладена іншою мовою (мовами), аніж мова (мови), що вимагається тендерною документацією; є такою, строк дії якої закінчився; 3) переможець процедури закупівлі: відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю; не надав у спосіб, зазначений в тендерній документації, документи, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього Закону; не надав копію ліцензії або документа дозвільного характеру (у разі їх наявності) відповідно до частини другої статті 41 цього Закону; не надав забезпечення виконання договору про закупівлю, якщо таке забезпечення вимагалося замовником.

Суд наголошує, що в матеріалах справи наявний лист-згода № 17 від 11.07.2024, який підписано ФОП Черних М.О., про те, що останній погоджується з проектом Договору поставки.

Отже, Фізична особа-підприємець Черних Максим Олександрович на власний розсуд підписав договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та не відмовився від визначених замовником у тендерній документації умов договору, а відтак постачальник прийняв та погодився на усі його істотні умови, які були погоджені сторонами.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті (Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку).

З аналізу зазначених положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, різновидом яких є тендерні закупівлі, та повинні застосовуватися пере важно щодо норм Цивільного кодексу України (статті 651) та Господарського кодексу України (стаття 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.

Відтак, якщо спеціальною нормою права (частиною 4 статті 41 Закону) заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного переліку таких змін, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого частиною 4 статті 41 Закону, означатиме нікчемність таких змін до договору відповідно до частини 1 статті 43 Закону (відповідна правова позиція наведена у постанові Верховний Суду від 30.01.2018 у справі №916/1491/17).

Таким чином, Законом України «Про публічні закупівлі» встановлено імперативну спеціальну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 41 Закону.

23.09.2024 ФОП Черних М.О. звернувся до АТ «НАЕК «Енергоатом» філії «ВП «Рівненська атомна електрична станція» із листом-повідомленням, в якому повідомив про те, що AT «НАЕК «Енергоатом» включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану. Крім того, позивач за первісним зазначив, що Договором поставки встановлена післяплата АТ «НАЕК «Енергоатом» за поставлені ФОП Черних М.О. товари, у зв'язку із цим у ФОП Черних М.О. наявні очевидні підстави вважати, що АТ «НАЕК «Енергоатом» не виконає свого обов'язку щодо оплати у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі та законодавством встановлено заборону на вчинення виконавчих дій щодо АТ «НАЕК «Енергоатом» (заборонено примусове виконання зобов'язань AT «HAEK «Енергоатом»), а тому ФОП Черних М.О. повідомив відповідача за первісним позовом про зупинення виконання договірних зобов'язань в частині поставки товару. Крім того, ФОП Черних М.О. запропонував розірвати Договір на підставі ст. 188 ГК України без підписання додаткової угоди шляхом обміну листами.

11.10.2024 філія «ВП «Рівненська атомна електрична станція» надала відповідь на лист від 03.10.2024 в якому повідомила про те, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зазначених в пункті 19 постанови КМУ від 12.10.2022 р. № 1178. Крім того, філії «ВП «Рівненська атомна електрична станція» зазначив, що договір № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024 на поставку продукції було укладено за результатами проведення процедури закупівлі (відкриті торги), відповідно усі зміни до вказаного договору повинні вноситися з дотриманням законодавства про публічні закупівлі. Тобто, зміна такої умови договору, як зміна порядку здійснення розрахунку за поставлену продукцію, після визначення переможця процедури закупівлі та укладання із ним договору, буде розцінена контролюючим органом, як порушення законодавства про публічні закупівлі. Отже, філія «ВП РАЕС» не погодилась вносити зміни до укладеного договору № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024 та просила ФОП Черних М.О. повідомити про виконання поставки у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п. 12.2 Договору, укладений сторонами договір оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі». Дата (момент) укладення договору зазначається у звіті про результати проведення процедури закупівлі який автоматично формується електронною системою закупівель та оприлюднюється протягом одного дня після оприлюднення Замовником договору про закупівлю на веб-порталі Уповноваженого органу.

Як було зазначено вище, Законом України «Про публічні закупівлі» встановлено імперативну спеціальну норму, згідно з якою можуть бути внесені зміни до договору про закупівлю, у зв'язку із зміною істотних умов такого правочину.

Отже, статтею 41 Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено істотної умови, на підставі якої можуть бути внесені зміни до договору про закупівлю, як включення AT «НАЕК «Енергоатом» до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Колегія суддів наголошує, що згідно з ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Більше того, філія «ВП «Рівненська атомна електрична станція» не погодилась із вимогою ФОП Черних М.О. про розірвання Договору поставки від 09.08.2024, у зв'язку із цим матеріали справи не містять доказів дотримання сторонами вимог статті 188 Господарського кодексу України та вимог п. 12.3 Договору, а відтак Договір є діючим та не може вважатися розірваним.

Суд наголошує на тому, що підписуючи договір поставки, відповідач усвідомлював, що п. 3.1 Договору сторонами узгоджено граничний термін постави товару - 30.11.2024, відповідно, ФОП Черних М.О. повинен був врахувати вказану обставину, оцінити ризики та можливі негативні наслідки для себе і контрагента за договором у випадку невиконання зобов'язання з поставки товару у визначений строк.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, підписавши договір, позивач за первісним позовом погодив всі істотні умови правочину, враховуючи дату укладення договору, строк його дії та кінцевий термін виконання зобов'язання з поставки товару.

Суд враховує, що філія «ВП «Рівненська атомна електрична станція» АТ «НАЕК «Енергоатом» зверталась до ФОП Черних М.О. із листом лист №22-15261/041 про прискорення поставки шин, враховуючи гостру виробничу потребу в шинах для транспортних засобів великої та малої тоннажності та з метою забезпечення можливості підтримувати автотранспортну техніку у справному технічному стані, проходження обов'язкового технічного контролю транспортних засобів та для забезпечення безаварійної роботи та своєчасного виконання виробничих завдань по перевезенню пасажирів і вантажів, та просило постачальника прискорити поставку по позиціям № 1 (4шт), 8, 10, 28 специфікації №1 до договору поставки від 09.08.2024 р. № 53-122-01-24-15097, строк для надання відповіді - 20.08.2024 р.

Однак, ФОП Черних не надав відповідь на лист від 16.08.2024 та матеріали справи не містять доказів поставки вищевказаної продукції.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.

Враховуючи те, що в Україні з 5:30 год. 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан, який станом на сьогодні продовжено, позивач за первісним позовом, укладаючи договір поставки з його контрагентом, зобов'язаний мати на увазі, що ризик можуть бути зумовлені не лише суб'єктивними, тобто залежними від волі суб'єкта господарювання, чинниками, а й такими факторами (обставинами), які виникають (настають) з об'єктивних, незалежних від нього причин.

Тобто, суд акцентує увагу на тому, що ФОП Черних М.О., беручи участь в процедурі публічної закупівлі, укладаючи Договір, мав враховувати всі ризики, діяти обачливо, та вчинити усі необхідні дії задля належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань, враховуючи серед іншого і те, що товар поставляється стратегічному підприємству, діяльність якого має важливе значення для економіки та безпеки Держави.

Метою діяльності Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та його відокремлених підрозділів є одержання прибутку від провадження господарської діяльності для задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб в електричній енергії; забезпечення ефективної, безпечної експлуатації атомних електростанцій, безпеки під час будівництва, експлуатації та зняття з експлуатації ядерних установок.

Крім того, основними видами економічної діяльності товариства детально викладено у статуті, зокрема: підприємство утворено з метою виробництва електричної енергії, забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безпеки під час будівництва, введення в експлуатацію та зняття з експлуатації ядерних установок, безперебійного енергопостачання суб'єктів господарювання та населення, а також у межах своєї компетенції забезпечення постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики, радіаційних аварій у промисловості, дотримання вимог ядерного законодавства, норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки.

На переконання судової колегії, включення АТ «НАЕК «Енергоатом» до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, зумовлено тим, дане підприємство та його відокремлені підрозділи виконують державні контракти у сфері оборони або залучені до виконання такого контракту на підставі договорів, зокрема зовнішньоекономічних, або включені до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів).

При цьому, наказ №95 Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 02.08.2024 про внесення АТ «НАЕК «Енергоатом» в перелік підприємств оборонно-промислового комплексу жодним чином не вливає на платоспроможність та не обмежує замовника добросовісно та належним чином виконувати зобов'язання за Договором № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024.

Доводи ФОП Черних М.О. щодо систематичного невиконання відповідачем за первісним позовом договірних зобов'язань в частині своєчасних розрахунків за поставлений товар колегія суддів вважає передчасними, оскільки в межах даних правовідносинах, спочатку постачальник здійснює поставку товару, аж потім замовник перераховує кошти за продукцію, однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів поставки товару в строки, які погоджені сторонами.

Разом з тим, суд критично оцінює доводи позивача про те, що відповідач за первісним позовом не розраховує на виконання Договору від 09.08.2024 та не бажає припиняти зобов'язання за вказаним правочином, оскільки АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі Філії «ВП «Рівненська атомна електрична станція» було опубліковано новий тендер про закупівлю товару, а саме: 34350000-5 Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (Очікувана вартість закупівлі - 1 720 899,00 UAH без ПДВ), та вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що обставини, якими позивач за первісним позовом обґрунтовував пред'явлені у даній справі позовні вимоги, не є істотними для розірвання договору № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024, у той час як ФОП Черних М.О. не надано до суду належних засобів доказування наявності істотної зміни обставин, які б свідчили про одночасну наявність усіх чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Отже, первісні позовні вимоги фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про розірвання договору поставки №53-122-01-24-15097 від 09.08.2024 не підлягають задоволенню.

3.2.2. щодо зустрічних позовних вимог

Акціонерне товариство «НАЕК» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» звернулось до суду із зустрічним позовом про стягнення із ФОП Черних М.О. штрафних санкцій у розмірі 161 384,30 грн, з яких пеня - 60 519,06 грн та штраф - 100 865,24 грн, у зв'язку із порушенням постачальником умов Договору № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024 в частині своєчасної поставки продукції.

Специфікацією №1 (додаток №1 до договору) сторонами узгоджено термін поставки продукції - 90 днів.

Отже, постачальник мав поставити замовнику продукцію на склад вантажоодержувача (м. Вараш, склад Рівненського відділення філії «ВП «Складське господарство» АТ «НАВК «Енергоатом») не пізніше 30.11.2024.

Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів передачі замовнику товару постачальником.

Оскільки ФОП Черних М.О. як постачальник не виконав взяті на себе зобов'язання перед Рівненським відділенням філії «ВП «Складське господарство» АТ «НАВК «Енергоатом» за Договором поставки та передачі у власність товару (скріплення залізничного), який передбачено та погоджено сторонами Специфікацією №1 (додаток №1 до договору), у зв'язку із цим позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення 7% штрафу в розмірі 100 865,24 грн та пені в розмірі 60 519,06 грн.

Як було встановлено вище, постачальник був зобов'язаний поставити товар за Договором на загальну суму 1 440 932,00 грн в строк не пізніше 30.11.2024, однак, ФОП Черних М.О. не виконав договірні зобов'язанні в частині своєчасної поставки продукції.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд першої інстанції встановив його відповідність умовам Договору та арифметичну правильність, з чим погоджується судова колегія.

Стосовно заперечень відповідача за зустрічним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 ЦК.

У ст.620 ЦК передбачені правові наслідки невиконання обов'язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками. У разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання (ч.1 ст.620 ЦК). Аналогічні приписи містяться у ст.665 ЦК щодо договору купівлі-продажу.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (частина перша статті 613 ЦК України).

Натомість, матеріали справи не містять ані видаткової накладної, ані накладної вантажоодержувача, які підтверджують часткове або повне виконання договірних зобов'язань ФОП Черних М.О.

При цьому, суд наголошує, що сторонами п. 6.1 Договору погоджено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії». Початок перебігу строку оплати починається з для, наступного за днем оформлення ярлика на придатку продукцію.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 ЦК (ч.1 ст.693 ЦК).

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Оскільки договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов'язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов'язанні кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку. Виконання зустрічних зобов'язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов'язку у порядку, встановленому в даному випадку договором поставки. Якщо ж одна із сторін зобов'язання не виконує свого обов'язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов'язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Частиною 2 статті 613 ЦК України передбачено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, виконання зобов'язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто, в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, необхідних дій.

Суд враховує, що сторони у Договорі від 09.08.2024 не погоджували порядок здійснення попередньої оплати товару.

Разом з тим, Договором поставки від 09.08.2024 встановлено, що спочатку постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції, а потім замовник перераховує останньому кошти на його поточний рахунок.

Отже, у даному випадку виконанню покупцем свого обов'язку оплатити товар передує обов'язок постачальника поставити цей товар, а не навпаки.

З огляду на імперативну вимогу частини 7 статті 193 Господарського кодексу України обставина невиконання або неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за іншими договорами у будь-якому випадку не свідчить про прострочення кредитора за спірним Договором та, відповідно, не обумовлює правомірність дій відповідача із зупинення виконання зобов'язання з поставки товару за цим Договором.

Відтак, судом першої інстанції правильно встановлено ту обставину, що позивач за зустрічним позовом не здійснив оплату за фактом поставки продукції, оскільки ФОП Черних М.О. в обумовлені строки не поставив товар замовнику, порушивши умови Договору № 09.08.2024, у зв'язку із цим в останнього відсутні підстави для реалізації права на зупинення виконання зустрічного зобов'язання.

Суд акцентує увагу на тому, що преамбулою принципи УНІДРУА передбачено, що принципи підлягають застосуванню, якщо сторони домовились, що договір між ними регулюватиметься саме ними. Принципи можуть також застосовуватися, якщо сторони домовились, що до договору між ними застосовуватимуться загальні принципи права, lex mercatoria чи аналогічні положення; якщо сторони не обрали застосовне до договору право; для тлумачення і доповнення міжнародних уніфікованих правових документів; для тлумачення та доповнення національного законодавства; як модель для національних і міжнародних законодавців.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 90% до 16 138,43 грн суд зазначає наступне.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.

Зменшення розміру штрафних санкцій відповідач мотивує тим, що позивач за первісним позовом до закінчення строку поставки скористався своїм правом на зупинення виконання зобов'язань, у зв'язку із цим відсутні підстави для нарахування стягнення штрафних санкцій з ФОП Черних М.О. Крім того, на думку позивача, відповідачем за первісним позовом не було надано доказів щодо понесенням ним будь-яких збитків, розмір штрафних санкцій є необґрунтовано завищеними, відповідач за первісним позовом діяв недобросовісно та не був зацікавлений у поставці товару, маючи намір збагатитися за рахунок ФОП Черних М.О.

Суд зазначає, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

З огляду на приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України приймаючи рішення господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Згідно з приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу, що ні у вище зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Поряд із цим суд наголошує, що наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем за зустрічним позовом.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.

ФОП Черних М.О. є господарюючим суб'єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності, оскільки підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, ФОП Черних М.О., здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов'язані із цим ризики, зокрема, наявність реальної можливості виконання умов спірного правочину, а саме щодо здійснення фактичної оплати поставленого товару у строк, визначений умовами договору, виходячи з можливості фактичного виконання розрахунків та наявних вільних грошових ресурсів.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2020 у справі №902/855/18 звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7- рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої неустойки, яка нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 910/9765/18.

Судом критично оцінюються посилання відповідача за зустрічним позовом на ненадання позивачем доказів понесення збитків внаслідок прострочення виконання зобов'язань із поставки товару, оскільки обов'язок доведення наявності підстав для зменшення штрафних санкцій покладений саме на відповідача за зустрічним позовом.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, в даному випадку розмір пені та штрафу не є надмірним, а визначено саме в тому розмірі, який передбачає нормами чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору.

Крім того, відповідачем не доведено суду належними доказами об'єктивної неможливості поставки товару за Договором в обумовлений сторонами строк, а також не доведено невідповідності розміру стягуваної неустойки наслідкам порушення зобов'язання, у зв'язку із цим суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення з ФОП Черних М.О., з чим погоджується судова колегія.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість первісних позовних вимог та з наявністю підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.062020 у справі № 924/233/18).

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Колегія суддів наголошує, що фактично єдиною підставою для розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України позивачем за первісним позовом визначено істотну зміну обставин, яка на думку скаржника полягає у внесенні відповідача до числа осіб, за якими зупиняється примусове стягнення, з посиланням на те, що у разі невиконанням відповідачем договірних зобов'язань у добровільному порядку позивач не отримає грошових коштів, на які розраховував при укладенні Договору.

Натомість такі доводи судова колегія вважає передчасними у контексті аргументів щодо систематичного невиконання відповідачем за первісним позовом договірних зобов'язань в частині своєчасних розрахунків за поставлений товар, а твердження про неотримання відповідачем грошових коштів у разі невиконання ним зобов'язань добровільно - суд вважає виключно суб'єктивними припущеннями, що не підтверджені доказами, а відтак не можуть слугувати підставою для розірвання договору.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що ним було доведено наявність одночасно чотирьох умов, які вимагає ст. 652 ЦК України для розірвання Договору, натомість колегія суддів відхиляє вказані доводи як такі, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Доводи апелянта про те, що зобов'язання Позивача за Договором щодо поставки товарів є зупиненими, що унеможливлює стягнення штрафних санкцій суд відхиляє з огляду на те, що позивач за зустрічним позовом не здійснив оплату за фактом поставки продукції, оскільки ФОП Черних М.О. в обумовлені строки не поставив товар замовнику, порушивши умови Договору № 09.08.2024, у зв'язку із цим в останнього відсутні підстави для реалізації права на зупинення виконання зустрічного зобов'язання.

Аргументи відповідача за зустрічним позовом стосовно зменшення розміру штрафних санкцій на 90% колегією суддів досліджено в пп 3.2.2. мотивувальної частини даної постанови суду та встановлено їх необґрунтованість.

Усі інші доводи та міркування учасників справи судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/14773/24 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/14773/24 задоволенню не підлягає.

Що стосується скасування додаткового рішення як про це зазначає апелянт у випадку скасування рішення суду, то оскільки колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду від 07.04.2025 по суті спору скасуванню не підлягає, то й відповідно додаткове рішення суду від 28.04.2025 не підлягає скасуванню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/14773/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/14773/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14773/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 22.09.2025.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді А.І. Тищенко

О.М. Сибіга

Попередній документ

130407378

Наступний документ

130407380

Інформація про рішення:

№ рішення:	130407379
№ справи:	910/14773/24
Дата рішення:	04.09.2025
Дата публікації:	24.09.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (03.11.2025)
Дата надходження:	14.10.2025
Предмет позову:	про розірвання договору

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

15.01.2025 10:30	Господарський суд міста Києва
03.02.2025 10:45	Господарський суд міста Києва
17.02.2025 12:15	Господарський суд міста Києва
17.03.2025 10:15	Господарський суд міста Києва
07.04.2025 11:00	Господарський суд міста Києва
28.04.2025 12:45	Господарський суд міста Києва
07.08.2025 12:30	Північний апеляційний господарський суд
04.09.2025 13:30	Північний апеляційний господарський суд