вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" вересня 2025 р. Справа№ 910/15675/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Тищенко А.І.
Сибіги О.М.
секретар судового засідання: Гріщенко А.О.
за участі представників сторін:
від позивача: Дуда П.В. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: Дем'янова К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025
у справі № 910/15675/24 (суддя - Удалова О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмаш»
до Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
про стягнення 759 780,57 грн
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Техмаш» (далі - позивач) з позовом до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - відповідач) про стягнення 759 780,57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем сплачено відповідачу грошові кошти в заявленому до стягнення розмірі, проте у подальшому рішеннями суду була встановлена відсутність підстав для визнання простроченими строків поставки позивачем товару за договором про закупівлю товарів № Т-62/2009000003 від 01.09.2020.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/15675/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмаш» 469 047,95 грн боргу, 242 966,84 грн інфляційних втрат, 47 728,60 грн 3% річних, судовий збір у розмірі 9 116,92 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виставлення листів-вимог від 25.05.2021 № 3201ВИХ-21-1041 та від 08.06.2021 №3201ВИХ-21-1077 про сплату штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару не може вважатись правомірним набуттям грошових коштів за несвоєчасну поставку товару з урахуванням того, що судами у межах справ № 910/12450/21 та № 909/1043/21, товар був поставлений позивачем (ТОВ «Техмаш») без порушення строку поставки.
Разом з цим, судом здійснено перерахунок заявлених суд, а тому позовні вимоги задоволено частково та відмовлено в частині стягнення з відповідача 37,10 грн 3% річних.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/15675/24 повністю, прийняти нове рішення у даній справі, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмаш» відмовити в повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору, понесені Акціонерним товариством «Укртрансгаз» при оскарженні судового рішення, покласти на позивача.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Сибіга О.М., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15675/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/15675/24.
16.06.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/15675/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 та призначено до розгляду на 07.08.2025.
07.08.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням суддів - учасників колегії Сибіги О.М. та Тищенко А.І. у відпустках.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 розгляд справи №910/15675/24 призначено на 04.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмаш» про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте при не з'ясуванні судом обставин справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, а також таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:
- оскільки сума грошових коштів була сплачена позивачем на підставі Договору про закупівлю товарів №Т-62/2009000003 від 01.09.2020, відсутні умови, передбачені ст. 1212 ЦК України, згідно яких майно вважається безпідставно набутим, що у свою чергу, вказує на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, які заявлені на підставі ст. 1212 ЦК України;
- здійснення ТОВ «ТЕХМАШ» добровільної оплати коштів, згідно з платіжними дорученнями № 6952 від 03.06.2021, № 6969 від 09.06.2021, не можна вважати помилковими платежами по сплаті грошових коштів;
- судом не було застосовано строки позовної давності щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат;
- наявні підстави для зменшення судом апеляційної інстанції на 90% суми нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.
2.4. явка в судове засідання
У судове засідання 04.09.2025 з'явились представники учасників справи.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техмаш» було оголошено переможцем публічних відкритих торгів № UA-2020-04-17-003094-c стосовно закупівлі по предмету «Турбіни та мотори (Запасні частини до ГТ-750-6)», проведених Акціонерним товариством «Укртрансгаз», оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу 17.04.2020.
За результатами процедури закупівлі ТОВ «Техмаш» та АТ «Укртрансгаз» укладено договір про закупівлю товарів № Т-62/2009000003 від 01.09.2020 (далі по тексту - Договір), згідно п. 1.1. якого, ТОВ «Техмаш» зобов'язалось передати у власність АТ «Укртрансгаз» товари - «Турбіни та мотори (Запасні частини до ГТ-750-6)», код згідно ЄЗС ДК 021:2015 - 42110000-3, зазначені у специфікації - додатку 1 до цього Договору, на суму 39 096 000,00 грн (п. 3.1. договору).
Пунктом 5.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язується передати покупцю товари партіями в кількості, якості, комплектності, строки та в місці поставки відповідно до умов договору, специфікації (додаток 1) та Технічних вимог та якісних характеристик товарів.
У Специфікації сторони узгодили поставку товару партіями зі строком поставки: протягом 220 календарних днів з дати укладення договору щодо кожної з партій товару.
Згідно з п. 5.6. договору право власності на товари переходить від постачальника до покупця у дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною на кожну окрему партію товарів.
Пунктом 6.3.9. договору сторони погодили, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі, зазначеної в п. 7.5. цього договору, постачальник зобов'язується надати покупцю не пізніше дати укладання цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на загальну суму 1 954 800, 00 грн, що становить 5% ціни договору.
Як погоджено сторонами в п. 7.2. договору, за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або які недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.
Відповідно до п. 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін, зокрема, епідемія, епізоотія, які виникли після підписання договору та які сторони не могли передбачити або запобігти їм, якщо ці обставини вплинули на виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно з п. 8.2. договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 5-ти (п'яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з наданням відповідних підтверджуючих документів.
Відповідно до п. 8.3. договору доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема: відповідний документ Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів - протягом 20-ти днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.
Відповідно до п. 8.4. договору сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов'язань за договором продовжується на строк, відповідний строку вказаних обставин.
Як вказується позивачем у позові та не заперечується відповідачем у відзиві на позов, свої зобов'язання щодо поставки товарів ТОВ «Техмаш» виконало у повному обсязі, що підтверджується: товарно-транспортною накладною № 1 від 29.04.2021 та видатковою накладною № 49 від 29.04.2021 на суму 7 374 129,60 грн; товарно-транспортною накладною № 1 від 24.05.2021 та видатковою накладною № 58 від 24.05.2021 на суму 24 132 892,80 грн; товарно-транспортною накладною № 1 від 31.05.2021 та видатковою накладною № 65 від 31.05.2021 на суму 5 473 416,00 грн; товарно-транспортною накладною № 2 від 31.05.2021 та видатковою накладною № 66 від 31.05.2021 на суму 2 115 561,60 грн, зокрема, разом було поставлено товару на суму 39 096 000,00 грн.
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права
25.05.2021 ТОВ «Техмаш» отримало лист № 3201ВИХ-21-1041 від АТ «Укртрансгаз» з вимогою вимагалося сплатити штрафні санкції за порушення строків поставки товару партії № 3 у розмірі 147 482,59 грн. При цьому відповідач поставив умову, за якою у випадку несплати позивачем вказаних штрафних санкцій, відповідач не буде отримувати подальші партії товару.
З метою недопущення відмови відповідача від отримання подальших партій товару позивачем було здійснено платіж на суму 147 482,59 грн з формулюванням платежу «Сплата штрафних санкцiй по Договору вiд 01.09.2020 р. № т-62/2009000003, згiдно Листа-вимоги №3201ВИХ-21-1041 вiд 25.05.2021р. Без ПДВ.», що підтверджується платіжним дорученням № 6952 від 03.06.2021.
08.06.2021 відповідач направив позивачу лист-вимогу № 3201ВИХ-21-1077 від АТ «Укртрансгаз», у якому просив сплатити штрафні санкції за порушення строків поставки товару партії № 2 у розмірі 321 565,36 грн.
Позивач стверджує, що був змушений сплатити відповідачу 321 565,36 грн з призначенням платежу «Сплата штрафних санкцiй по Договору вiд 01.09.2020 р. № т-62/2009000003, згiдно Листа-вимоги № 3201ВИХ-21-1077 вiд 08.06.2021р. Без ПДВ.», що підтверджується платіжним дорученням № 6969 від 09.06.2021.
Після здійснення повної поставки товару ТОВ «Техмаш» також отримало лист-вимогу № 3201ВИХ-21-1076 від 08.06.2021 з вимогою відповідача сплатити штрафні санкції за порушення строків поставки товару партії № 1 у розмірі 831 959,23 грн, а також лист-вимогу № 3201ВИХ-21-1070 від 04.06.2021 з вимогою сплатити штрафні санкції за порушення строків поставки товару партії № 4 у розмірі 3 499 269,46 грн, однак у даному випадку вказані суми не були сплачені позивачем.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі № 910/12450/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного суду господарського суду від 26.07.2022 та постановою Верховного Суду від 06.12.2022, було встановлено наступне:
«Сертифікатом № 2600-21-0366 від 07.04.2021 Івано-Франківська торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): епідемія (пандемія) коронавірусної хвороби COVID-19, яка розвинулась та поширилась у всьому світі у тому числі в Європейському Союзі та Україні, карантин, який визнано форс-мажорною обставиною на підставі Закону України № 530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та який встановлено на підставі постанов Кабінету Міністрів України, запровадження обмежувальних заходів органами державної влади та органами місцевого самоврядування, надзвичайний стан введений на території Чеської Республіки, згідно з постановою уряду Чеської Республіки у зв'язку з пандемією SARS Cov-2, які у комплексі спричинили неможливість своєчасного виготовлення, подальшої поставки та передачі у власність товарів, у строк, визначений договором про закупівлю товарів № Т-62/2009000003 від 01.09.2020.
Вищевказаний Сертифікат був направлений на адресу АТ «Укртрасгаз» листом вих. № 1-08/04/21 від 08.04.2021».
«Виникнення обставин непереборної сили з 22.01.2021, які станом на 07.04.2021 тривали (76 календарних днів), при виконанні позивачем умов договору підтверджується сертифікатом № 2600-21-0366 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 07.04.2021 Івано-Франківської торгово-промислової палати.
Враховуючи положення п. 8.4. договору строк виконання зобов'язань по поставці товару, обумовлений договором, продовжився на строк дії обставин непереборної сили, та складав не 220 календарних днів, а 296 (220 +76 = 296), тобто до 24.06.2021. З урахуванням зазначеного позивач поставив відповідачу товар без порушення строку поставки, обумовленого договором, відповідно з боку позивача мало місце, на переконання суду, належне виконання умов договору».
За доводами позивача, вказаним рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі № 910/12450/21, яке набрало законної сили, встановлені обставини, які мають преюдиційне значення стосовно відсутності порушення ТОВ «Техмаш» строків поставки товару за договором про закупівлю товарів № Т-62/2009000003 від 01.09.2020.
АТ «Укртрансгаз», вважаючи, що зі сторони ТОВ «Техмаш» було допущено прострочення строків поставки за Договором, звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з вимогою про стягнення у вигляді пені в розмірі 1 370 597,81 грн та штрафу в розмірі 2 960 630,88 грн.
Постановою Західного апеляційного господарського суду у справі № 909/1043/21 від 24.04.2024 у задоволенні позовних вимог АТ «Укртрансгаз» було відмовлено повністю.
При прийнятті рішення апеляційний суд вказав, що вищезазначеним рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2022, яке набрало законної сили, встановлені обставини, які мають преюдиційне значення для справи № 909/1043/21, зокрема обставини стосовно відсутності порушення ТОВ «Техмаш» строків поставки товару за договором про закупівлю товарів № T-62/2009000003 від 01.09.2020. Відтак, колегія суддів доходить до висновку, що факт відсутності порушення ТзОВ «Техмаш» строків поставки товару АТ «Укртрансгаз» за договором про закупівлю товарів № T-62/2009000003 від 01.09.2020 встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Вказане судове рішення було залишено без змін Постановою Верховного Суду від 05.12.2024 у справі № 909/1043/21. При цьому Верховний Суд дійшов до наступного висновку: «Питання застосування принципу правової визначеності розкрито Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21.
У даному рішенні № 909/1043/21, предметом якого також був спірний Договір, встановлено, що строк виконання зобов'язань по поставці товару, обумовлений Договором, продовжився на строк дії обставин непереборної сили до 24.06.2021. З урахуванням зазначеного ТОВ «Техмаш» поставило АТ «Укртрансгаз» товар без порушення строку поставки, обумовленого Договором, відповідно з боку позивача мало місце, на переконання суду, належне виконання умов Договору.
Отже, за доводами позивача, вищезазначеними судовими рішеннями у справах № 910/12450/21 та № 909/1043/21 було встановлено відсутність порушення ТОВ «Техмаш» строків поставки товару за договором про закупівлю товарів № T-62/2009000003 від 01.09.2020.
16 липня 2021 ТОВ «Техмаш» надіслало АТ «Укртрансгаз» заперечення проти вимог про сплату штрафних санкцій, вкотре зазначивши, що причиною поставки товару після 09.02.2021 стали форс-мажорні обставини, наявність яких підтверджується Сертифікатом Івано-Франківської торгово-промислової палати № 2600-21-0366 від 07.04.2021.
Позивач також повідомив, що сплачені кошти ТзОВ «Техмаш» на користь АТ «Укртрансгаз» 03.06.2021 у сумі 147 482,59 грн та 09.06.2021 у сумі 321 565,36 грн з призначенням платежу «оплата штрафних санкцій» є помилково сплаченими платежами, а відтак безпідставно набутими АТ «Укртрансгаз» коштами, які ТОВ «Техмаш» вимагало повернути у триденний термін з моменту отримання даного заперечення.
Вказана вимога була отримана відповідачем 21.07.2021, що підтверджується інформацією Укрпошти щодо отримання/пересилання поштового відправлення № 7649202114212.
Відтак, позивач стверджує, що відповідач був зобов'язаний протягом семи днів з моменту отримання вимоги (тобто до 27.07.2021) повернути позивачу вищевказані кошти.
З огляду на те, що відповідач вказану вимогу проігнорував та коштів не повернув, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 759 780,57 грн, з яких 469 047,95 грн - безпідставно збережені кошти, а також 242 966,84 грн - інфляційні та 47 765,70 грн - 3% річних.
Заперечення відповідача проти позову зводяться до наступних доводів:
- штрафні санкції за двома листами-вимогами в загальній сумі 469 047,95 грн позивачем були сплачені добровільно;
- вказана сума коштів набута позивачем у порядку виконання договірного зобов'язання, а отже, відсутні підстави для повернення таких коштів як безпідставно набутих;
- особа, яка сплатила кошти, знаючи про відсутність зобов'язання для цієї сплати, не може вимагати повернення коштів як безпідставних;
- крім того, відповідач посилається на пропущення строку позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції.
Аналогічні за змістом доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з чим погоджується судова колегія з огляду на наступне.
Укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природною є договором поставки, згідно з яким позивач зобов'язався в певний строк поставити відповідачу товару, а відповідач сплатити за вказаний товару його вартість.
Однак, як було встановлено судами у межах справ № 910/12450/21 та № 909/1043/21, товар був поставлений позивачем (ТОВ «Техмаш») без порушення строку поставки, оскільки під час виконання договору виникли обставини непереборної сили, у зв'язку з чим позивач не може вважатись таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зокрема, у рішенні суду у справі № 910/12450/21 вказано, що строк поставки товару з урахування дії форс-мажорних обставин становить до 24.06.2021, при цьому, як вбачається з видаткових накладних, товар поставлявся позивачем 29.04.2021, 24.05.2021 та 31.05.2021.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Колегія суддів вважає, що за викладених вище обставин у контексті даного спору виставлення листів-вимог від 25.05.2021 № 3201ВИХ-21-1041 та від 08.06.2021 №3201ВИХ-21-1077 про сплату штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару не може вважатись правомірним набуттям грошових коштів за несвоєчасну поставку товару.
Також судом враховано, що про помилковість здійснення позивачем таких платежів та про необхідність їх повернення відповідачем позивачу ТОВ «Техмаш» повідомляло відповідача запереченнями № 1-16/07/21 від 16.07.2021, які (заперечення), як вбачається з вхідного штрих-номеру відповідача, отримані останнім 21.07.2021.
Таким чином, суд першої інстанції визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача грошових коштів розмірі 469 047,95 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, з чим погоджується судова колегія.
Щодо посилань відповідача на пропуск строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Проте, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Так, у період виникнення між сторонами правовідносин щодо сплати штрафних санкцій на території України діяв карантин, який був встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, дія якого (карантину) скасована з 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023.
Поряд з цим, з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, дія якого станом на момент розгляду даної справи триває.
Таким чином, до 30.06.2023 строки позовної давності були продовжені, а з 24.02.2022 перебіг позовної давності був зупинений.
З огляду на наведене, доводи відповідача про пропуск строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом судом відхиляються.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 242 966,84 грн втрат від інфляції та 47 765,70 грн 3% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було встановлено судом раніше, позивач 16.07.2021 звернувся до відповідача з запереченнями щодо сплати штрафних санкцій, у яких, серед іншого, вимагав повернути вже сплачені штрафні санкції в розмірі 469 047,95 грн.
Вказані заперечення отримані відповідачем 21.07.2021, що підтверджується наданим позивачем доказами направлення таких заперечень, а також даними про реєстрацію відповідачем таких заперечень.
Перевіряючи надані позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, суд першої інстанції не погодився з визначеною позивачем початковою датою для здійснення таких нарахувань, оскільки, враховуючи отримання відповідачем вимоги про повернення коштів 21.07.2021, семиденний строк (термін) виконання такого обов'язку закінчується 28.07.2021, а відповідно прострочення з виконання такого обов'язку починається з 29.07.2021.
Відтак, за розрахунком суду першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, розмір 3% річних становить 47 728,60 грн, при цьому неправильне визначення початкової дати нарахування втрат від інфляції не призвело до заявлення інфляційних витрат в більшому розмірі, а відтак, такі вимоги підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.
У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 37,10 грн 3% річних суд відмовляє.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних витрат, заявлене в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.
В обгрунтування підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних витрат відповідач посилається на наступне:
- АТ «Укртрансгаз», як суб'єкт господарювання державного сектору економіки та підприємство паливно-енергетичного комплексу, що здійснює діяльність з транспортування природного газу магістральними газопроводами і зберігання природного газу у підземних газосховищах, віднесено до підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
- унаслідок ракетних обстрілів по всій території України, було пошкоджено об'єкти критичної інфраструктури АТ «Укртрансгаз»;
- стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань у повному обсязі може ускладнити (унеможливити) виконання АТ'Укртрансгаз» покладених на нього функцій та спричинить ризики у вигляді зриву у підготовці до опалювального сезону 2025/2026.
З наведених підстав відповідач вважає, що наявні підстави для зменшення судом апеляційної інстанції на 90% суми нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
У справі № 902/417/18 Верховним Судом зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
У постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 виснувала наступне:
« 115. Враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
116. При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
117. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
118. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.».
Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з наведеного, колегія суддів зауважує, що суд не може зменшити визначений Цивільним кодексом України мінімальний розмір трьох процентів річних, на підставі чого клопотання скаржника про зменшення розміру 3% річних задоволенню не підлягає.
Щодо стосується зменшення інфляційних втрат, то вони не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.
Відтак, клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат також не підлягає задоволенню.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи
Посилання відповідача на безпідставність вимог позивача колегія суддів відхиляє у зв'язку з тим, що такі кошти сплачені позивачем добровільно, а також в порядку виконання договірного зобов'язання, оскільки у рішенні суду у справі № 910/12450/21 встановлено відсутність у позивача прострочення з поставки товару, а відтак, вказане свідчить про безпідставність вимог про сплату штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару, незважаючи на те, що такі кошти сплачені добровільно та з посиланням на договір.
Усі інші доводи та міркування учасників справи судом апеляційної інстанції враховано та досліджено в мотивувальній частині цієї постанови, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/15675/24 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/15675/24 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/15675/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/15675/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/15675/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 22.09.2025.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді А.І. Тищенко
О.М. Сибіга