ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
22 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/965/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги та клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 22 серпня 2025 року (повний текст складено 22.08.2025)
у справі № 915/965/25
за позовом: Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Складське господарство»
до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
про: стягнення 74 840,98 грн.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025 у справі №915/965/25 (суддя Семенчук Н.О.) позов задоволено. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Складське господарство» боргу (відшкодування витрат на виплату середнього заробітку працівників) у розмірі 74 840,98 грн. та судовий збір у розмірі 3028, 00 грн.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, 02.09.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся ІНФОРМАЦІЯ_2 з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025 у справі №915/965/25, з якої вбачається, що апелянт просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Складське господарство» у задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 в повному обсязі.
Крім того, апелянт просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025 у справі №915/965/25.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 02.09.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Діброви Г.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вищевказаною апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Миколаївської області матеріалів зазначеної справи до суду апеляційної інстанції.
15.09.2025 матеріали справи №915/965/25 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ознайомившись з поданими матеріалами, колегія суддів зазначає, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують повноваження представника.
Частиною 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За змістом частин 1 і 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Колегія суддів зазначає, що підписання та/або подання апеляційної скарги є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
В силу приписів частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Поняття “законного представника» визначено статтею 57 Господарського процесуального кодексу України.
Тобто, враховуючи вищезазначене, суд, звертає увагу ІНФОРМАЦІЯ_1 на те, що в даному випадку законом визначено 2 варіанта можливості участі у судовому процесі: особисто (самопредставництво) або через адвоката.
Судова колегія звертає увагу на те, що самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, Законом України від 18.12.2019 №390-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення", який набрав чинності 29.12.2019, внесеною зміни, до Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб'єкта владних повноважень і визначено, що “юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).
Аналізуючи наведений Закон, судова колегія зазначає, що оскільки мова йде про працівників (тобто осіб, які перебувають у трудових відносинах), документи, що мають бути подані в суд на підтвердження повноважень щодо самопредставництва, насамперед повинні підтверджувати трудові відносини.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч.4 ст. 87 Цивільного кодексу України).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.3 ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
При цьому, відповідно до п.2 ч.1 ст.1 цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, закріплений ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.
Отже, наявність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням існування таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
У цьому випадку судова колегія звертає увагу на те, що апеляційна скарга подана від імені ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_1 ) Голубашенко Тарасом Олександровичем як уповноваженою особою згідно довіреності у порядку передоручення.
На підтвердження своїх повноважень представляти інтереси апелянта в суді представником до апеляційної скарги долучено довіреність від 20.02.2025 у порядку передоручення, в якій зазначено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 уповноважує в порядку передоручення Голубашенко Тараса Олександровича представляти інтереси ІНФОРМАЦІЯ_1 в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях).
Таким чином, на підтвердження своїх повноважень Голубашенко Тарасом Олександровичем надано лише довіреність у порядку передоручення.
Таким чином, колегія суддів зазначає про відсутність підстав вважати, що апеляційну скаргу підписано особою, яка має право її підписувати.
Крім того, відповідно до п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Положенням ч.2 п.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що документи, які підтверджують сплату судового збору надаються до суду у встановленому порядку та розмірі.
Розмір та порядок оплати судового збору за подання апеляційної скарги визначено Законом України "Про судовий збір".
За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної вимоги майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Матеріали справи свідчать, що позовна заява була подана до суду першої інстанції у 2025 році.
Згідно з положеннями Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 становив 3028,00 грн.
Положеннями п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» визначено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог у даній справі є майнова вимога про стягнення 74840,98 грн.
Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги складає 4542,00 грн. - 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (розраховано наступним чином: 3028,00 грн. (мінімальну ставку судового збору за розгляд вимоги майнового характеру) х 150% = 4542 грн).
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Колегія суддів враховує, що апеляційна скарга подана скаржником через систему “Електронний суд», а відтак слід застосувати коефіцієнт 0,8.
Отже, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025 у справі №915/965/25 сплаті підлягає судовий збір у розмірі 3633,60 грн. (4542,00 грн. * 0,8).
Дослідивши апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025 у справі №915/965/25, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що апелянтом не надано жодних доказів сплати судового збору за подання відповідної апеляційної скарги у встановленому законодавством порядку та розмірі.
Натомість, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення ІНФОРМАЦІЯ_1 сплати судового збору до ухвалення судового рішення.
Клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 утримається за рахунок кошторису Міністерства оборони України та фінансується за рахунок і в межах коштів державного бюджету. З огляду на вищезазначене та відсутність будь-яких інших видів фінансування, отримання доходів, ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично не має можливості у наданий строк сплатити судовий збір за розгляд апеляційної скарги по даній судовій справі через відсутність на своїх рахунках коштів призначених для здійснення оплати судового збору та відсутність своєчасного фінансування даних витрат.
Дослідивши клопотання апелянта про відстрочення сплати останньому судового збору, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Зокрема, ст. 8 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.
Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст.8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторони. Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що на підтвердження тяжкого фінансового стану, апелянтом не надано жодного доказу.
Отже, існують умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити заявнику сплату судового збору і даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
При цьому, вказані умови диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір», можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір», то законодавець, застосувавши слово “або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, а саме: лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зазначеної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18 та Верховний Суд у постанові від 11.05.2022 у справі №912/2829/21.
У даному випадку предметом спору у справі №915/965/25 є вимога Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Складське господарство» до відповідача про стягнення 74840,98грн.
Відтак, предметом цієї справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, скаржник не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Приймаючи до уваги що апелянт, згідно з положеннями статті 8 Закону України “Про судовий збір» не підпадає під категорію осіб, яким суд, враховуючи майновий стан, може своєю ухвалою за їх клопотанням відстрочити сплату судового збору, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю та те, що апелянтом не надано доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує своє клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, судова колегія доходить висновку, що підстави задоволення клопотання про відстрочення апелянту сплати судового збору відсутні.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні визначив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v Ukraine) від 20.05.2010, заява № 24402/02, § 27)).
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60)).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов'язувати скаржника усувати виявлені недоліки.
У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
За таких обставин, оскільки за суб'єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання скаржника приписів ст. 8 Закону України “Про судовий збір» відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відмову скаржнику в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі, з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Положеннями ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Таким чином, належними доказами відправлення учаснику справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів є: 1) документи, що підтверджують надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, або 2) опис вкладення у поштове відправлення та документи, що підтверджують надання поштових послуг.
При цьому, судова колегія зазначає, що положення статті 259 Господарського процесуального кодексу України по суті конкретизують та деталізують вимоги наведеного п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України в частині того, кому, які документи і яким саме чином має надіслати особа, яка подає апеляційну скаргу.
Разом з тим, апеляційний суд наголошує на тому, що наведена у п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України вимога щодо надання доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі в першу чергу покликана на необхідність забезпечення дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, а також надати рівну можливість з іншими особами представити свою позицію перед судом.
Дотримання принципу процесуальної рівності сторін, закріпленого статтею 6 Конвенції полягає, серед іншого і в належному інформування сторін про провадження у їхніх справах.
Не повідомлений належним чином учасник справи позбавлений можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу. Крім того, неповідомлення учасника справи про звернення з апеляційною скаргою порушує його процесуальні права, принципи рівності усіх учасників судового процесу та змагальності сторін, закріплені у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи є обов'язком заявника апеляційної скарги.
Однак, скаржником не надано доказів надсилання копії апеляційної скарги на адресу - філії “Відокремлений підрозділ “Складське господарство» (код 36217282).
Відповідно до ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених ст. 258 Господарського процесуального кодексу, застосовуються положення ст. 174 Господарського процесуального кодексу.
Частиною 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не дотримано вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, що, відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для залишення апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків, а саме: надання суду доказів, які підтверджують повноваження ОСОБА_2 представляти інтереси ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_1 ) в суді апеляційної інстанції; доказів сплати судового збору в сумі 3633,60 грн. та доказів надсилання копії апеляційної скарги на адресу філії “Відокремлений підрозділ “Складське господарство».
При цьому колегія суддів зауважує заявникові на тому, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо не будуть усунуті недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Також суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів ч.6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись ст. 174, 234, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-
1. У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.
2. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22 серпня 2025 у справі №915/965/25 залишити без руху.
3. Встановити ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду доказів, які підтверджують повноваження ОСОБА_2 представляти інтереси ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_1 ) в суді апеляційної інстанції; доказів сплати судового збору в сумі 3633,60 грн. та доказів надсилання копії апеляційної скарги на адресу філії “Відокремлений підрозділ “Складське господарство», протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
4. Роз'яснити ІНФОРМАЦІЯ_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Я.Ф. Савицький