ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
16 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3755/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Савицького Я.Ф., Діброви Г.І.,
секретар судового засідання: Алієва К.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача - Лісецька Н.В.,
від відповідача - Носенко І.П.,
від третьої особи - не з'явився,
від відділу ДВС - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Болградзаготзерно»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2025, постановлену суддею Петренко Н.Д., м. Одеса, про відмову у визнанні виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню
у справі № 916/3755/21
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Болградзаготзерно»
за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «БІКАР»
про: усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,
У грудні 2021 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі Залізниця) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Болградзаготзерно» (далі ТОВ «Болградзаготзерно», Товариства), в якому просило зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном - верхньою будовою під'їзної колії № 15 ст. Болград шляхом допуску працівників, техніки та обладнання позивача до майна - верхня будова під'їзної колії № 15 ст. Болград для його демонтажу.
Позов мотивований здійсненням відповідачем перешкод позивачу у користуванні та розпорядженні майном позивача (оскільки майно розташоване на території, що огороджена парканом, і відповідач обмежує доступ до нього).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2022 у справі № 916/3755/21 в позові відмовлено.
Суд дійшов висновку, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, а тому відсутні підстави для його задоволення.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 13.09.2023, рішення суду першої інстанції скасовано, позов Залізниці задоволено повністю.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Товариство, згідно з договором передачі прав користування і експлуатації майна від 01.03.2017, використовує цілісний майновий комплекс, за парканом якого знаходиться спірне майно позивача. При цьому, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що право власності позивача порушується саме відповідачем.
06.07.2023 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 Господарським судом Одеської області року були видані відповідні накази її примусове виконання.
Постановою Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.01.2024 було відкрито виконавче провадження ВП 73703727 з виконання наказу №916/3755/21 від 06.07.2023.
10.04.2024 Ізмаїльським відділом державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 73703727.
У постанові вказано, що боржник не перешкоджає у користуванні та розпорядженні майном верхньої будови під'їзної колії № 15 ст. Болград, про що свідчить пояснення боржника за вих. № 05/02-1 від 19.02.2024 та заява Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство ?Бікар? (далі - ТОВ ?Бікар?) за вих. № 01/04-1 від 09.04.2024, на території якого знаходиться вищевказана під'їзна колія.
Боржник листом вих. № 05/02-1 від 19.02.2024 повідомив орган виконавчої служби, що він не є власником та користувачем частини майнового комплексу, до складу якого входить під'їзна колія. Для отримання дозволу на допуск працівників, техніки та обладнання Залізниці на територію майнового комплексу необхідно звернутися до власника майнового комплексу.
ТОВ «Бікар» листом вих. № 01/04-1 від 09.04.2024 повідомив орган виконавчої служби, що на даний час боржник є лише користувачем частини майнового комплексу, розташованого за адресою: Одеська обл., Болградський р., с. Залізнічне, вул. Болградська, 1, на підставі договору користування №12/01-23 від 29.05.2023, до складу якої не входить під'їзна колія. Повноваження щодо допуску будь-яких осіб на частину території майнового комплексу «Болградський КХП», на якій знаходиться під'їзна колія, Товариству не надавалися. Режим допуску на територію об'єкту встановлюється власником майнового комплексу.
На підставі вказаних листів державний виконавець дійшов висновку про те, що боржник не перешкоджає у користуванні та розпорядженні спірним майном, а тому, керуючись вимогами пункту 9 частини 1 статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» постановив виконавче провадження з примусового виконання наказу від 06.07.2023 №916/3755/21 закінчити.
23.04.2024 до суду першої інстанції надійшла скарга Залізниці на дії та бездіяльність державного виконавця - заступника начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапір Артема Дмитровича (далі - державний виконавець), в якій позивач просив:
- визнати неправомірною (незаконною) та скасувати постанову Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.04.2024 про закінчення виконавчого провадження року ВП 73703727 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 06.07.2023 №916/3755/21;
- зобов'язати заступника начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапір А.Д. відновити виконавче провадження 73703727 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 06.07.2023 №916/3755/21.
В обґрунтування скарги позивач вказує, що органом виконання не вчинено жодних виконавчих дій, направлених на виконання наказу господарського суду Одеської області №916/3755/21 від 06.07.2023, а пояснення боржника за вих. №05/02-1 від 19.02.2024 та заява ТОВ «Бікар» за вих. №01/04-1 від 09.04.2024, на які посилається орган виконання, свідчать про відсутність допуску працівників скаржника до майна - верхньої будови під'їзної колії № 15 ст. Болград.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 скаргу Залізниці на дії та бездіяльність державного виконавця задоволено; визнано неправомірною (незаконною) та скасовано постанову Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.04.2024 про закінчення виконавчого провадження року ВП 73703727 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 06.07.2023 № 916/3755/21; зобов'язано державного виконавця відновити виконавче провадження 73703727 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 06.07.2023 № 916/3755/21.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність скарги Залізниці на дії та бездіяльність державного виконавця, оскільки постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 13.09.2023, на підставі поданих сторонами доказів встановлено, що саме відповідач, який використовує цілісний майновий комплекс, чинив перешкоди позивачу в реалізації ним повноважень розпорядження та користування вказаним майном, зокрема, щодо недопуску представників позивача до спірного майна. Відтак не знайшли свого підтвердження доводи відповідача та органу виконавчої служби щодо неможливості виконання наказу внаслідок того, що Товариство не є власником та користувачем частини майнового комплексу, до складу якого входить під'їзна колія. У зв'язку із чим, скарга підлягає задоволенню у повному обсязі.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 залишено без змін.
01.07.2025 від відповідача надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Заява мотивована наступним: відповідач не являється власником цілісного майнового комплексу, а лише використовував його на підставі укладеного з ТОВ «БІКАР» договору від 01.03.2017; питання щодо допуску третіх осіб для проведення демонтажу будь-якого майна, яке знаходиться на території цілісного майнового комплексу, не входить до компетенції Товариства; в подальшому, 29.05.2023 між відповідачем та ТОВ «БІКАР» укладено договір передачі прав користування та експлуатації майна і обладнання, відповідно до якого ТОВ «БІКАР» передав відповідачу тимчасове право користування і експлуатації частини майна в єдиному комплексі; відповідач не є користувачем та не є власником частини майнового комплексу, до складу якого входить під'їзна колія; режим допуску на територію об'єкту встановлюється власником майнового комплексу; починаючи з 09.04.2025, відповідач не є користувачем майнового комплексу та не знаходиться за цією адресою, у зв'язку з розірванням договору від 29.05.2023. Отже у даному випадку є підстави для визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, а саме неможливість його виконання у зв'язку із відсутністю боржника за адресою місцезнаходження майна, усунути перешкоди у користуванні яким його було зобов'язано.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2025 у задоволенні заяви відповідача відмовлено.
Місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням суду було чітко визначено обов'язок відповідача (усунути перешкоди у користуванні майном) і спосіб його виконання (шляхом допуску працівників відповідача до майна). Такий обов'язок відповідача судом визначено як обов'язок юридичної особи, яка фактично чинила перешкоди позивачу у доступі до спірного майна, що і встановлено судами під час розгляду справи. Заявником не надано, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про фактичну відсутність відповідача за адресою розташування майнового комплексу, на території якого знаходиться майно позивача, так само як і не надано доказів відсутності між відповідачем та третьою особою у справі інших договірних відносин щодо користування майновим комплексом.
Не погодившись з ухвалою суду, відповідач подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.
Доводи апеляційної скарги ідентичні тим доводам, які викладені в заяві про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Окремо, скаржник наголошує, що ухвала суду ґрунтується на припущеннях щодо можливої наявності між відповідачем та третьою особою у справі інших договірних відносин щодо користування майновим комплексом. Також скаржник зазначає, що постанова Верховного Суду, на яку посилався суд першої інстанції, не міститься відповідних правових висновків.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2025 у справі № 916/3755/21 відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу строк до 08.08.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення відповідачу), роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 08.08.2025 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи, призначено справу № 916/3755/21до розгляду на 02.09.2025 о 13:00 год. Одночасно витребувано у Господарського суду Одеської області копії матеріалів справи №916/3755/21, необхідних для розгляду апеляційної скарги.
06.08.2025 від Залізниці надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона заперечувала проти доводів та вимог апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Зокрема, зазначила, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів щодо того, яким саме чином розірвання договору користування частиною майнового комплексу, укладеного після подій, що стали підставою для звернення позивача до суду з позовом, унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду. При тому, що судами чітко було встановлено, що перешкоди у користуванні майном позивачу чинилися задовго до укладення договору, на розірвання якого посилається заявник, а саме з 2013 року. Фактично, відповідач намагається будь-яким чином уникнути виконання рішення суду, чим продовжує порушувати права позивача, а також намагається створити ситуацію, за якої суд фактично переглядатиме рішення суду, що набрало законної сили, у зв'язку із зміною тих чи інших обставин.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 відкладено розгляд справи № 916/3755/21 на 16.09.2025 о 13:00 год.
У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Принцевської Н.М. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 справу № 916/3755/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.
В судове засідання 16.09.2025 з'явились представники Залізниці та Товариства. Представник ТОВ «Бікар» та державної виконавчої служби в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник Товариства просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2025 у справі № 916/3755/21, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву та визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Представник Залізниці заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, положень частини першої статті 18, частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Згідно з частиною першою статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частин першої та другої статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню; суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.
Наслідком визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
- матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);
- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред'явлення до виконання.
В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17 та від 30.03.2021 у справі № 910/8794/17.
Виконання рішення суду проводиться лише тим способом, який визначено у рішенні, або в порядку статті 331 ГПК України цей спосіб і порядок виконання може бути змінений.
Разом з тим, у даному випадку фактичного виконання судового рішення не відбулось.
Майно, що є предметом розгляду даної справи, а саме - верхня будова під'їзної колії № 15 ст. Болград належить на праві власності Залізниці (що встановлено судом у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 по справі №916/3755/21)
Судова колегія наголошує, що у постанові Верховного Суду від 13.09.2023, якою залишено без змін постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 у справі № 916/3755/21, також зазначено: «як встановлено господарським судом апеляційної інстанції на підставі поданих сторонами доказів, саме відповідач, який використовує ЦМК, чинив перешкоди позивачу в реалізації ним повноважень розпорядження та користування вказаним майном, зокрема, щодо недопуску представників позивача до спірного майна.».
За таких обставин колегія суддів цілком погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, було чітко визначено обов'язок відповідача (усунути перешкоди у користуванні майном) і спосіб його виконання (шляхом допуску працівників відповідача до майна).
Такий обов'язок відповідача судом визначено як обов'язок юридичної особи, яка фактично чинила перешкоди позивачу у доступі до спірного майна, що і було встановлено судами під час розгляду справи.
Зокрема, встановлено, що саме відповідач, який використовує цілісний майновий комплекс, чинив перешкоди позивачу в реалізації ним повноважень розпорядження та користування вказаним майном, зокрема, щодо недопуску представників позивача до спірного майна.
Відтак доводи відповідача щодо неможливості виконання наказу внаслідок того, що він не є власником та користувачем частини майнового комплексу, до складу якого входить під'їзна колія, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ці доводи жодним чином не доводять наявність підстав (ні матеріально-правових, ні процесуально-правових) для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення питання щодо відмови у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Болградзаготзерно» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського Одеської області від 09.07.2025 про відмову у визнанні виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі № 916/3755/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Повна постанова складена 22.09.2025.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Я.Ф. Савицький
Г.І. Діброва