Справа № 991/7111/25
Провадження № 1-кп/991/92/25
19 вересня 2025 року м. Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , яка визначена для розгляду кримінального провадження одноособово (далі - Суд),
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
з боку захисту: адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представників потерпілих: адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
представника потерпілого/цивільного позивача: ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів),
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.07.2017 за № 42017000000002198, стосовно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , про повернення обвинувального акта,
встановив:
02.09.2025 до суду шляхом направлення через електронний кабінет Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , про повернення обвинувального акта (Вх. № 39549/25).
І. Суть клопотання
Сторона захисту вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017000000002198 від 07.07.2017 підлягає поверненню прокурору з підстав:
- невідповідності вимогам п. 1 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки у тексті обвинувального акта відсутня графа або розділ про найменування кримінального провадження;
- невідповідності вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки у обвинувальному акті допущена неконкретність пред'явленого обвинувачення, що унеможливлює розуміння, у чому саме обвинувачується особа та від чого їй необхідно захищатися у суді.
Окреме питання у сторони захисту викликає те, що ОСОБА_9 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень у групі осіб, але за змістом обвинувального акта він є єдиним обвинуваченим у цьому провадженні, у формулюванні обвинувачення відсутня конкретизація дій ОСОБА_9 та дій інших співучасників, їх взаємозв'язок, що унеможливлює персоналізацію можливої відповідальності та ефективний захист від пред'явленого обвинувачення.
Посилаючись на вчинення ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень у групі осіб, з посиланням на анкетні відомості осіб, стороною обвинувачення не наведено відомостей щодо їх притягнення до кримінальної відповідальності та наявності обвинувачення або підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_9 правопорушень. Такі обставини, на переконання сторони захисту, свідчать про неконкретність та некоректність обвинувального акта, його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України;
- відсутності достатніх доказів того, що повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_9 у передбачений КПК України спосіб. Сторона захисту вважає, що ОСОБА_9 не набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42017000000002198, оскільки складене письмове повідомлення про підозру від 25.05.2017 не вручалося йому особисто та не було направлено відповідно до чинного законодавства засобами міжнародної правової допомоги до іноземної країни (Французької Республіки), в якій ОСОБА_9 проживає разом із сім'єю з 2016 року.
ІІ. Позиції учасників кримінального провадження
Адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання про повернення обвинувального акта з підстав, викладених у ньому, та просив задовольнити.
Адвокат ОСОБА_4 погодився із доводами, викладеними у клопотанні адвоката ОСОБА_5 . Вважає, що викладене у обвинувальному акті формулювання обвинувачення має недоліки, що свідчать про штучне завищення стороною обвинувачення кваліфікації діяння, яке вони вважають встановленим, на інше, більш тяжке кримінальне правопорушення. Також, питання постає у третіх особах, які з зазначені у обвинувальному акті, оскільки відсутність даних про них перешкоджає ефективному здійсненню захисту.
Прокурор ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта. Зазначив, що обставини, про які зазначає сторона захисту, не є підставами для його повернення. Викладення обставини, які мають бути відображені у обвинувальному акті, є прерогативою сторони обвинувачення, та можуть бути скореговані судом у вироку.
Представники потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вважають, що клопотання про повернення обвинувального акта задоволенню не підлягає та носить формальний характер.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду
Заслухавши думки учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання, дослідивши матеріали обвинувального акта та додатки до нього, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим статтею 291 цього Кодексу (ч. 4 ст. 110 КПК України).
Відповідно до ч. 2-3 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер (1); анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) (2); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) (3); анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) (3-1); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора (4); виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (5); обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання (6); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (7); підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими (7-1); розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування) (8); розмір пропонованої винагороди викривачу (8-1); дату та місце його складення та затвердження (9). Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Щодо невідповідності обвинувального акта вимогам п. 1 ч. 2 ст. 291 КПК України, Суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачено, що у обвинувальному акті мають міститись відомості про найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер.
Разом із тим, на першій сторінці обвинувального акта зазначено і найменування кримінального провадження, і його реєстраційний номер у такому вигляді: «обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017000000002198 від 07.07.2017 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 та ч. 3 ст. 209 КК України». Отже, Судом не встановлено невідповідності обвинувального акта положенню п. 1 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Питання про відповідність викладу в обвинувальному акті фактичним обставинам справи, а також узгодженість викладених обставин з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, не є предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі оцінювати ці обставини або досліджувати докази на їх підтвердження чи спростування.
Судом враховується висновок Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду, який міститься у постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якого кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Крім того, така правова позиція знайшла своє відображення у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.04.2024 у справі № 753/25892/21 (провадження № 51-3076 кмо 23), в якій зроблено висновок про те, що в ухвалі про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору суд першої інстанції не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій.
У складеному прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 42017000000002198 від 07.07.2017 стосовно ОСОБА_9 викладено фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважав встановленими, визначені обов'язкові та кваліфікуючі ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, зазначено формулювання обвинувачення.
Положення статті 291 КПК України не передбачає автоматичного повернення обвинувального акта через не зазначення в ньому окремих обставин, якими, на думку захисту, є дії інших співучасників, яким на момент розгляду цього клопотання не висунуто обвинувачення у межах цього кримінального провадження, їх анкетні дані, а також взаємозв'язок із ОСОБА_9 тощо. Такі обставини підлягають доказуванню відповідно до ст. 92 КПК України і обов'язок їх доказування покладається на прокурора.
Щодо доводів сторони захисту про ненабуття обвинуваченим статусу підозрюваного у передбаченому КПК України порядку, Суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 291, 314 КПК України предметом перевірки суду на стадії підготовчого провадження є виключно відповідність обвинувального акта вимогам закону за формою та змістом, наявність необхідних додатків, а також відсутність перешкод для призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Набуття особою статусу підозрюваного регулюється нормами ст. 276-279 КПК України, а законність повідомлення про підозру підлягає перевірці слідчим суддею під час досудового розслідування, а не судом у межах вирішення питання про повернення обвинувального акта.
Крім того, сторона захисту на підтвердження своїх доводів не надала жодних належних і допустимих доказів, що виключає можливість їх врахування судом на цій стадії провадження. Усі ж наведені аргументи та питання щодо законності повідомлення про підозру можуть бути предметом дослідження і оцінки під час судового розгляду справи по суті, у процесі дослідження доказів.
Отже, підсумовуючи, Суд дійшов висновку, що у клопотанні адвоката ОСОБА_5 не наведено такої невідповідності обвинувального акта, складеного у кримінальному провадженні № 42017000000002198 від 07.07.2017, вимогам Кримінального процесуального кодексу України, яка б перешкоджала призначенню його до судового розгляду. Також, Судом не встановлено такої невідповідності під час розгляду цього клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 314, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , про повернення обвинувального акта.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_10