22 вересня 2025 року місто Чернівці справа №727/9010/25
провадження №22-ц/822/903/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанської Н.К.,
суддів: Кулянди М.І., Лисака І.Н.
перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 16 вересня 2025 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 серпня 2025 року, виданого за заявою ТОВ «Макс Клін Сіті» про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,
11 серпня 2025 року Шевченківським районним судом м.Чернівців, видано судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь ТОВ «Макс Клін Сіті», заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2022 по 01.07.2025 в сумі 3095 (три тисячі дев'яносто п'ять) грн. 81 коп., сума інфляційний витрат 620 (шістсот двадцять) грн. 84 коп., сума 3 відсотків річних від суми заборгованості 147 (сто сорок сім) грн. 07 коп., та судовий збір у сумі 242 (двісті сорок дві) грн. 24 коп. в рівних частинах по 121 (сто двадцять одна) грн. 12 коп. з кожного.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 16 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу - задоволено та скасовано судовий наказ виданий 11 серпня 2025 року Шевченківським районним судом м. Чернівці. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КЛІН СІТІ» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 151 (сто п'ятдесят одна ) грн. 40 коп.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду в частині відмови в стягнення витрат на правову допомогу, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє Лягу Ю.М. подав в системі «Електронний Суд» апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду. Просив змінити ухвалу суду та стягнути витрати на правову допомогу у сумі 2000 грн.
Перевіривши зміст та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не може бути прийнята до розгляду в апеляційному суді, виходячи з наступного.
Розгляд цивільних справ у порядку наказного провадження проводиться у відповідності до положень Розділу ІІ ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Частиною третьою ст.167 ЦПК України визначено, що судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, однак може бути скасований у порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України.
В межах наказного провадження боржнику надано право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу (за вимогами про стягнення аліментів), у відповідності до статті 170 ЦПК України.
Статтею 171 ЦПК України визначені повноваження суду за наслідками розгляду заяви про скасування судового наказу, за змістом якої у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплачена за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Як вбачається, положення ст. 164 ЦПК України не передбачають порядку розподілу судових витрат. Частина 2 вказаної статті передбачає лише можливість врахування суми судового збору, сплаченої за видачу судового наказу, до суми судового збору, яка має бути сплачена стягувачем при зверненні до суду в порядку позовного провадження.
Норми ст. 171 ЦПК України також не передбачають відшкодування судових витрат на користь особи, яка звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу, в тому числі за рахунок стягувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а ч. 1 ст. 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу, що не передбачає розгляду позовних вимог.
Положеннями ч. 1 ст. 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, натомість відповідно до ч. 2 ст. 42 ЦПК України, при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
Нормами ЦПК України не передбачено можливості розгляду вимог про відшкодування боржникові судових витрат зі сплати судового збору в рамках розгляду заяви про скасування судового наказу.
Таким чином, наказне провадження є спрощеним у порівнянні з позовним, альтернативним йому провадженням у суді першої інстанції, і заснованим на письмових доказах. Наказне провадження є специфічною формою захисту прав кредитора за допомогою письмових доказів проти сторони боржника, яка не виконує або неналежним чином виконує свої зобов'язання. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
З огляду на наведені правові норми, в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні.
Частиною 2 ст. 352 ЦПК України встановлено, що окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені лише ухвали суду першої інстанції, зазначені в статті 353 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.
Статтею 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду та не передбачено можливість оскарження ухвали суду про задоволення заяви про скасування судового наказу.
Відповідно до п.4 ч.5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).
Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), у постанові від 13 березня 2019 року у справі №522/18296/14-ц (провадження № 14-62цс19).
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2019 року в справі № 754/7038/17 (провадження № 61-40444св18).
В ухвалі Верховного Суду у справі за №334/1318/24, якою було відмовлено у відкритті касаційного провадження, зазначено, що згідно з пунктом першим частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що в апеляційному порядку оскаржується ухвала суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу. Інших ухвал, які стосуються судового наказу, зокрема й ухвал про скасування судового наказу, в переліку статті 353 ЦПК України не наведено. Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Оскільки ухвала про скасування судового наказу (стосовно будь-яких вимог) не підлягає апеляційному оскарженню відповідно до переліку встановленого статтею 353 ЦПК України, тому апеляційний суд на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 цього Кодексу, не приймає до розгляду та повертає апеляційну скаргу.
Отже вказана ухвала Шевченківського районного суду м.Чернівці від 16 вересня 2025 року не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, оскільки відсутня в переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги у відповідності до частини 1 статті 353 ЦПК України.
Відповідно до положень пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись ст. ст. 353, 357, 368 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 16 вересня 2025 року про скасування судового наказу - повернути скаржнику.
Повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 226 грн. 50 коп., згідно квитанції про сплату №1934-6560-5949-1649 від 17 вересня 2025 року.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати скаржнику разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Н.К. Височанська
Судді: М.І. Кулянда
І.Н. Лисак