Справа № 553/31/22 Номер провадження 11-кп/814/1714/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
15 вересня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченихОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на ухвалу Подільського районного суду м. Полтава від 13 серпня 2025 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 жовтня 2019 року за №12019170000000347, задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, а саме до 11 жовтня 2025 року, обвинуваченим:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю м. Полтава, не судимому;
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці с. Світлогірське Полтавського р-ну Полтавської обл., проживаючій у м. Полтава, не судимій.
Відмовлено в задоволенні клопотань сторони захисту про зміну обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу.
Приймаючи таке рішення, місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачені можуть: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, тяжкість та обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених: ч.3 ст.27 ч.3 ст.307, ч.1 ст.306 КК України - ОСОБА_8 , ч.2 ст.27 ч.3 ст.307, ч.2 ст.304 КК України - ОСОБА_9 , визначене за їх вчинення покарання, дані про особи обвинувачених і неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
Водночас суд першої інстанції на підставі п.5 ч.4 ст.183 КПК України дійшов висновку про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Полтава від 13 серпня 2025 року та застосувати ОСОБА_8 і ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити їм альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в мінімальному розмірі. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, які не судимі, мають постійні місця проживання, що віддалені від учасників провадження, дотримуються належної процесуальної поведінки, та умов перебування в установах попереднього ув'язнення, де характеризуються позитивно, бажають надавати показання з метою встановлення істини по справі, тривалий час перебувають під вартою, ОСОБА_9 має: рідних, які готовні внести за неї заставу, неповнолітніх дітей на утриманні, яким необхідне піклування, ряд захворювань, потребує лікування, що не забезпечується медичною частиною установи попереднього ув'язнення, натомість сама по собі тяжкість інкримінованих злочинів не є підставою для продовження обвинуваченим строку тримання під вартою; під час досудового розслідування було допущено ряд порушень прав ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , у зв'язку з чим наявні сумніви в належності та допустимості доказів сторони обвинувачення.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинувачених та їх захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст.177КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування обвинувачуються: ОСОБА_8 - у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених: ч.3 ст.27 ч.3 ст.307 КК України - незаконного виготовлення, перевезення та зберігання з метою збуту психотропної речовини й особливо небезпечного наркотичного засобу, їх незаконного збуту, вчинених організованою групою; незаконного виготовлення, перевезення та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, його незаконного збуту, вчинених повторно, організованою групою, зокрема, із залученням неповнолітньої особи; ч.1 ст.306 КК України - використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів із метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин; ОСОБА_9 - у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст.27 ч.3 ст.307 КК України - незаконного виготовлення, перевезення та зберігання з метою збуту психотропної речовини й особливо небезпечного наркотичного засобу, їх незаконного збуту, вчинених організованою групою; незаконного виготовлення, перевезення та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, його незаконного збуту, вчинених повторно, організованою групою, зокрема, із залученням неповнолітньої особи; ч.2 ст.304 КК України - втягнення неповнолітнього у протиправну діяльність, вчиненого матір'ю.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинувачених, оцінив у сукупності обставини, що враховуються при розгляді про запобіжний захід, передбачені ст.ст.177, 183, 197, 199 та 331 КПК України, та продовжив ОСОБА_8 , ОСОБА_9 зазначений запобіжний захід.
Сама ж необхідність застосування обвинуваченим запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюється.
Разом з цим, місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 можуть: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, обставини й тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених: ч.3 ст.27 ч.3 ст.307, ч.1 ст.306 КК України - ОСОБА_8 , ч.2 ст.27 ч.3 ст.307, ч.2 ст.304 КК України - ОСОБА_9 , що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжкими (ч.3 ст.27 ч.3 ст.307, ч.2 ст.27 ч.3 ст.307, ч.1 ст.306 КК України), тяжким (ч.2 ст.304 КК України) злочинами, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в разі визнання їх винуватими - від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, дані про особи обвинувачених, які не працюють, не мають: законних джерел доходу, ОСОБА_9 має: постійне місце проживання, неповнолітніх дітей, ряд хронічних захворювань.
Даних (медичних документів), які би підтверджували неможливість перебування ОСОБА_9 в установі попереднього ув'язнення чи отримання нею необхідного лікування, перевіркою матеріалів провадження не встановлено та стороною захисту в суді апеляційної інстанції не надано. Водночас відповідно до ст.49 Конституції України обвинувачена не обмежена в реалізації права на охорону здоров'я шляхом звернення за медичною допомогою до адміністрації установи, в якій вона утримується.
Посилання апелянта на позитивні характеристики обвинувачених наразі за місцями їх попереднього ув'язнення не знайшли свого підтвердження перевіркою матеріалів провадження та не надано відомостей про це стороною захисту під час провадження в суді апеляційної інстанції.
Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які зі сплином часу не змінились і не зменшились, обставини вчинення інкримінованих обвинуваченим епізодів кримінальних правопорушення, в тому числі особливо тяжких корисливих злочинів, у складі організованої групи, що мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений створенням загрози заподіяння тяжких наслідків та їх заподіянням здоров'ю всього населення (невизначеного кола осіб), економіки й суспільства, підривом заснованого на законі порядку обігу наркотичних засобів і психотропних речовин в Україні, дані про особи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, що виключає можливість обрання їм більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, й цілодобового домашнього арешту, про що йдеться в апеляційній скарзі.
Колегія суддів ураховує те, що обвинувачені не судимі, ОСОБА_9 має неповнолітніх дітей, однак ці дані не спростовують висновки суду першої інстанції про неможливість запобігти наведеним вище ризикам у разі незастосування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з п.5 ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні, в тому числі кримінальних правопорушень, передбачених: ч.3 ст.27 ч.3 ст.307, ч.1 ст.306 КК України ( ОСОБА_8 ), ч.2 ст.27 ч.3 ст.307 КК України ( ОСОБА_9 ), які є особливо тяжкими злочинами у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів.
З огляду на викладене вище та враховуючи встановлені судом ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, наведені вище обставини, передбачені ст.178 КПК України, то невизначення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали розміру застави ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є правильним.
Твердження апеляційної скарги, які пов'язані з необхідністю здійснення оцінки доказів із точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питання про визнання обвинувачених винуватими чи невинуватими у вчиненні інкримінованих їм злочинів позбавлені підстав, оскільки виходять за межі процесуальних повноважень суду апеляційної інстанції при апеляційному перегляді ухвали суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підлягають вирішенню судом за результатами розгляду кримінального провадження по суті.
Апеляційний суд ураховує тривалий термін перебування під вартою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , проте судовий розгляд до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою наразі неможливо завершити, а застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених і запобігти встановленим вище ризикам.
За таких обставин, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Між тим, колегія суддів, з огляду на положення ст.28, ч.1 ст.318 КПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, уважає за потрібне звернути увагу місцевого суду на необхідність дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження та вжиття заходів щодо дотримання наведених вище вимог міжнародного й національного законодавства.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду м. Полтава від 13 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4