Справа № 535/723/24 Номер провадження 22-ц/814/2811/25Головуючий у 1-й інстанції Шолудько А. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
22 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
представник відповідача - адвокат Сідько С.І.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Сідько Світлани Іванівни
на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2025 року, ухвалене суддею Шолудько А. В., повний текст рішення складений - 11 квітня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення вартості частки рухомого майна у спільному сумісному майні подружжя, який був відчужений без відома та згоди іншого із подружжя, -
28.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості частки рухомого майна у спільному сумісному майні подружжя, який був відчужений без відома та згоди іншого із подружжя, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частки автомобіля бренду КІА, модель Sportage, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN-код: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , у сумі 373 500 гривень.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб 10.08.2013. У 2020 під час перебування у шлюбі придбали автомобіль бренд КІА, модель Sportage, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN-код: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстровано на ОСОБА_2 . 05.08.2024 ОСОБА_2 звернулася до Котелевського районного суду Полтавської області з позовом про розірвання шлюбу. ОСОБА_2 без згоди позивача відчужила автомобіль бренд КІА, модель Sportage, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN-код: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . ОСОБА_1 не надавав згоди ОСОБА_2 на продаж вказаного автомобіля, не був обізнаний про відчуження відповідачем транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від автомобіля були у наявності у відповідача ОСОБА_2 26.03.2024 у територіальному сервісному центрі МВС укладено договір купівлі-продажу автомобіля бренд КІА, модель Sportage, державний номерний знак НОМЕР_2 , та перереєстрований на нового власника ОСОБА_4 . Під великим сумнівом укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу автомобіля з метою реального настання правових наслідків, що обумовлений ним, оскільки новим власником став її рідний батько ОСОБА_4 , який фактично повернув ОСОБА_2 право користування спірним транспортним засобом. Вважає, що вказаний договір купівлі-продажу автобіля укладений з метою позбавити позивача частки у праві власності на спірний автомобіль. Такими діями ОСОБА_2 фактично допустила порушення ст.ст. 215, 228 ЦК України, а саме відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони відповідного правовідношення. Вказаний договір купівлі-продажу автомобіля, укладений ОСОБА_2 та її рідним батьком ОСОБА_4 , ніяким чином не пов'язано з інтересами сім'ї. Оскільки дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. У даному конкретному випадку такої згоди на відчуження ОСОБА_1 взагалі не давав. Даний договір, укладений ОСОБА_2 , жодних обов'язків для позивача не створює, тобто за таких фактичних обставин має місце порушення вимог сімейного права. Через інтернет застосунки для продажу та купівлі автомобілів «Auto.Ria», «AutoMoto» вартість автомобіля бренд КІА, модель Sportage, 2020 року випуску, з подібними за своїми якостями (технічними характеристиками) на автомобільному ринку на теперішній час становить 18 000 доларів США, що в еквіваленті 747 000 грн (по середньому курсу 41,50 грн), а частка від цієї суми становить 373 500 грн.
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості частки рухомого майна у спільному сумісному майні подружжя - задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 373 500,00 грн у рахунок компенсації вартості 1/2 частки спільного сумісного майна подружжя - автомобіля бренду КІА, модель Sportage, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN-код: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 735,00 грн.
Судові витрати, понесені у даній справі відповідачем ОСОБА_2 , розподілу не підлягають.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що отримані від реалізації спірного рухомого майна кошти були витрачені в інтересах сім'ї. Сторони не зверталися до суду з клопотанням про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи з метою визначення ринкової вартості транспортного засобу саме на день розгляду справи. Відповідач не спростовувала зазначену позивачем найнижчу ринкову вартість спірного транспортного засобу, а саме 18 000,00 доларів США, що становить 747 000,00 грн. За таких обставин суд прийшов до висновку про те, що позивач має право на грошову компенсацію половини вартості спірного транспортного засобу. Відповідачем не надано доказів на підтвердження посилання про те, що у разі задоволення позовних вимог позивача, виплата такої суми суттєво вплине на матеріальний стан та задоволення потреб дитини сторін, яка має вади здоров'я та потребує збільшення матеріального забезпечення. Установивши вказані обставини, надавши належну правову оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1/2 частки вартості спірного автомобіля, що становить 373 500,00 грн, у зв'язку з чим позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення у повному обсязі.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Сідько С.І., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при пред'явленні позову до суду першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовував його тим, що вказаний автомобіль набутий за час шлюбу, але при цьому, не надаючи доказів на підтвердження того, що вказаний об'єкт рухомого майна є спільною сумісною власністю подружжя, адже придбання цінної речі у період перебування колишнього подружжя у шлюбі не є достатнім доказом того, що він саме придбаний за спільні кошти та в інтересах сім'ї. Посилається на фактичні обставини придбання спірного автомобіля. Зазначається, що ОСОБА_2 неодноразово наголошувала та звертала увагу суду першої інстанції на тому, що кошти на придбання спірного автомобіля дарувалися її батьком ОСОБА_4 , особисто їй до дня її народження у сумі 25 000 доларів, з метою вирішення власних соціально-побутових питань та дитини, що також не оспорювалося позивачем. Даний факт також підтверджено показаннями свідків у судовому засіданні - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Оскільки у родині були теплі, довірливі родинні відносини, то звісно ж такі дії не обговорювалися зі сторони їх оформлення в письмовій формі та нотаріального посвідчення договору дарування коштів. У зв'язку з тим, що у ОСОБА_2 була повна сума коштів на придбання автомобіля КІА Sportage, відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля на умовах 100% передоплати від 15.07.2020 спірний автомобіль оформлений та зареєстрований 15.10.2020 лише на ОСОБА_2 . До того ж, колишній чоловік ОСОБА_2 був присутнім у торгівельному салоні під час укладення договору купівлі-продажу авто для ОСОБА_2 за кошти, надані батьком на той час дружини. Крім того, факт відсутності бажання спільного володіння майном також може підтверджується листом Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (Філія ГСЦ МВС) від 16.08.2024 №31/32-09, який міститься в матеріалах справи, в якому вказується, що під час реєстрації права власності на спірний транспортний засіб, а саме автомобіль КІА Sportage за ОСОБА_2 в 2020 будь - які відомості відносно інших співвласників автомобіля не повідомлялися. Відповідно, і не вносилися до реєстру. Отже, при реєстрації транспортного засобу на нового власника згода другого з подружжя не перевірялася. Вказані обставини справи доводять той факт, що позивач ОСОБА_1 був обізнаний у тому, що кошти на придбання авто надані (подаровані) батьком дружини особисто їй, а також що у зв'язку з цим укладення договору купівлі -продажу авто та його реєстрація проводитиметься лише на ОСОБА_2 . Наголошує, що ОСОБА_1 з 2020 знав про придбання транспортного засобу його дружиною і жодним чином не оспорив правочин, укладений без його згоди, дані доводи не були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення. Фактично шлюбні відносини між сторонами були припинені з грудня 2023, то позивач ОСОБА_1 став проживати окремо. Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 11.09.2024 у справі №535/657/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, за судовим наказом із 05.08.2024 стягнуті аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 26.03.2024 відчужила спірний автомобіль КІА Sportage у період перебування у шлюбі, шляхом укладення договору купівлі-продажу. Сума, за яку було продано автомобіль, становить 300 000 грн. Кошти від реалізації транспортного засобу ОСОБА_2 використані на потреби родини, зокрема на лікування дитини та придбання їй необхідних речей, побутової техніки, та інших необхідних для родини товарів, а отже даний правочин вчинений безумовно на користь та в інтересах сім'ї. Доказом на підтвердження вказаного є довідка з приватної стоматологічної клініки «ОРТОДОМІНАНТ», та копії платіжних документів, а також фіскальні та службові чеки на придбання мобільного телефону та аксесуарів до нього, які містяться у матеріалах справи. Також, звертається увага, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що відповідно до вимог статті 71 СК України, згідно з якою поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна. Однак, спірний транспортний засіб станом на дату розгляду справи не належить подружжю, а отже він не є предметом спору, а отже і не може бути поділеним з відповідним стягненням компенсації. Крім того, за нормами Сімейного кодексу України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Звертають увагу суду, що сторони від шлюбу мають спільну дитину - доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір'ю, має вади здоров'я, і по мірі того як дитина дорослішає вона потребує все більше матеріального забезпечення для свого розумового, фізичного та духовного розвитку, та із її зростанням, зростають і її потреби, а отже зростають і витрати, а тому у разі задоволення позовних вимог позивача виплата такої суми суттєво вплине на матеріальний стан та задоволення потреб дитини. Вважає такі обставини мають істотне значення.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що згідно свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_3 , виданого 10.08.2013 Відділом ДРАЦС Котелевського РУЮ у Полтавській області, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_7 зареєстрували шлюб (а.с. 8).
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_4 , виданим 26.01.2016 Відділом ДРАЦС Котелевського РУЮ у Полтавській області (а.с. 42).
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, позивач ОСОБА_1 у період перебування у шлюбі з відповідачем працював та отримував дохід з 2015 по 2020 в ТОВ «Бориспільміськбуд», а також у 2021 - у ТОВ «ВК Будінновація» (а.с. 60-62).
На підставі договору №452377-Y01147 купівлі-продажу автомобіля на умовах 100% передоплати від 15.07.2020 продавець ТОВ «Автопланета-Моторс» зобов'язався передати у власність покупця, а покупець ОСОБА_2 - оплатити і прийняти автомобіль, що знаходиться на складі продавця, ціна якого становить 599 606,70 грн, у тому числі ПДВ 99 934,45 грн (а.с. 37-38).
Згідно з актом №452377-Y01147 передачі-прийняття автомобіля від 13.10.2020 продавець ТОВ «Автопланета-Моторс» та покупець ОСОБА_2 , склали цей акт, що є невід'ємною частиною договору №452377-Y01147 від 15.07.2020, за яким продавець передає, а покупець отримує автомобіль торгівельної марки КІА; комерційна назва: Sportage; №кузова: НОМЕР_1 ; №двигуна: НОМЕР_5 . Ціна автомобіля: 599 606,70 грн, у тому числі ПДВ 99 934,45 грн (а.с. 36).
Сторонами визнається, що фактично шлюбні відносини між ними були припинені 20.12.2023 і з цього часу позивач став проживати окремо.
Згідно довідки Виконавчого комітету Котелевської селищної ради №2547 від 31.07.2024, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 11.09.2024 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 44-45).
Згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (Філія ГСЦ МВС) від 16.08.2024 №31/32-09/321-аз/04-2024-312-2024 на адвокатський запит сторони позивача, станом на 16.08.2024 за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль марка КІА, модель Sportage, 2020 року випуску, номерний знак та номер кузова зазначені в запиті, був зареєстрований за ОСОБА_2 з 15.10.2020. Даний транспортний засіб було перереєстровано 26.03.2024 на ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному в територіальному сервісному центрі. Під час реєстрації права власності на спірний транспортний засіб, а саме автомобіль KIA Sportage, за ОСОБА_2 в 2020, будь-які відомості відносно інших співвласників автомобіля не повідомлялися. Відповідно і не вносилися до Реєстру. Отже, при перереєстрації транспортного засобу на нового власника згода другого з подружжя не перевірялася (а.с. 12).
Допитана у суді першої інстанції свідок ОСОБА_5 , яка є матір'ю відповідача, показала, що позивач проживав у їх будинку понад 10 років разом із дочкою, працював на будівельних об'єктах у містах Києві та Дніпрі, у селищах Диканці та Опішня Полтавської області. З 2022 позивач ніде не працював. 20.12.2023 позивач припинив спільне проживання з відповідачем, взяв з собою телевізор та пригрозив судовими позовами у випадку, якщо дочка звернеться за стягненням аліментів. Свідок пояснила, що вона, працюючи помічником вихователя в ДНЗ «Пролісок», та її чоловік (батько відповідача), який працював водієм у СК «Дружба», спільно накопичили грошові заощадження, за рахунок яких разом вирішили подарувати відповідачу автомобіль, потреба у якому у неї виникла з метою вирішення питань соціально-побутового характеру (перевезення дитини до навчальних закладів, лікарні тощо). Договір дарування грошових коштів чи автомобіля не укладали. Позивач був присутній у торгівельному салоні під час укладання договору купівлі-продажу авто для дочки на її ім'я за кошти, надані батьком відповідача. Після припинення спільного проживання з відповідачем позивач коштів на утримання їх неповнолітньої дитини не надавав, тому відповідач продала придбаний автомобіль батьку, оскільки у неї не вистачало коштів на утримання дитини.
Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 , який є батьком відповідача, показала, що він подарував дочці (відповідачу у справі) грошові кошти в сумі 25 000,00 доларів США на придбання автомобіля з нагоди її дня народження. Договір дарування грошових коштів дочці для придбання автомобіля нотаріально не посвідчував. Придбаний на ці кошти автомобіль, дочка у 2024 продала йому під час її перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачем. Чи знав позивач про відчуження відповідачем йому вказаного автомобіля, свідку нічого невідомо.
Суд першлї інстанції встановив, що матеріали справи не містять письмового договору дарування відповідачу ОСОБА_2 грошових коштів, сплачених нею за спірний автомобіль, або рішення суду про визнання такого договору дійсним, тому доводи сторони відповідача про виникнення права особистої приватної власності відповідача на спірний транспортний засіб не можна визнати обґрунтованими й такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції також встановлено, що відповідач у період перебування у шлюбі з позивачем відчужила спільне сумісне рухоме майно подружжя, зокрема автомобіль КІА Sportage 2020 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , без згоди свого чоловіка, що підтверджується матеріалами справи, і відповідач ОСОБА_2 під час судового розгляду цього не спростовувала, визнавши вказану обставину під час судового розгляду справи.
Факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім'ї, повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.
Суд першої інстанції також зазначив, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що отримані від реалізації спірного рухомого майна кошти були витрачені в інтересах сім'ї.
Так, на підтвердження витрачання на потреби сім'ї коштів, отриманих від відчуження без згоди позивача спірного транспортного засобу, відповідачем надані фіскальні чеки від 28.08.2023, 04.10.2023 та 17.10.2023 про сплату (ким не зазначено) сум 4 100,00 грн, 3 000,00 грн та 16 000,00 грн за стоматологічні послуги стоматологічної клініки «ОРТОДОМІНАНТ», а також довідку приватної стоматологічної клініки «ОРТОДОМІНАНТ», що видана 04.10.2023, за змістом якої рекомендовано ОСОБА_6 , 2016 р.н., подальше спостереження у ортодонта, лікування брекет-системою після 12 років.
Однак, вказані докази підтверджують обставини, які існували на час перебування сторін у шлюбі і до припинення їх спільного проживання та до відчуження спірного транспортного засобу відповідачем, а тому не підтверджують понесення витрат потреби сім'ї, а саме на лікування дочки сторін за рахунок коштів, отриманих відповідачем від продажу нею спірного автомобіля, як і аналогічний фіскальний чек від 01.05.2024 на суму 2 500,00 грн за стоматологічні послуги стоматологічної клініки «ОРТОДОМІНАНТ», оскільки також не містить даних про особу платника та про особу отримувача наданих медичних послуг та їх вид (а.с. 79, зворот а.с.79).
Надані відповідачем квитанція та фіскальний чек на оплату нею 09.10.2024 ЕК/замовлення на суму 2 090,00 грн на рахунок ФОП ОСОБА_8 (без зазначення виду оплачених товару/послуги); веб-чек на придбання мережевого зарядного пристрою від 04.10.2024; фіскальний чек на придбання 04.10.2025 товарів, у тому числі одягу; чек про транзакцію через Райффайзен Банк на суму 300 грн, а також два розрахунки оплати за послуги медичної допомоги дочці сторін від 12.10.2024 та 18.10.2024 на суму, відповідно 1250,00 грн та 2 750,00 грн, були здійснені після розірвання шлюбу між сторонами та після стягнення судом аліментів на утримання дочки сторін, не підтверджують належним чином понесення витрат відповідачем на придбання вказаних речей/оплати медичних послуг на потреби сім'ї за рахунок коштів, отриманих відповідачем від продажу нею спірного автомобіля (а.с. 77, 80).
Надані відповідачем фіскальні та службові чеки від 19.02.2024 на купівлю в ТОВ «Комфі Тренд» мобільного телефону Samsung Galaxy А05, аксесуарів до мобільних телефонів, у тому числі до Samsung Galaxy А05, телевізора Samsung з пакетом передплати SWEET.TV, здійснену після припинення спільного проживання сторін, але до відчуження спірного транспортного засобу відповідачем, а тому не підтверджують понесення витрат відповідача на придбання вказаних речей на потреби сім'ї за рахунок коштів, отриманих відповідачем від продажу нею спірного автомобіля (зворот а.с. 78).
Крім того, у суді першлї інстанції відповідач особисто повідомила суду, що за кошти, отримані від продажу автомобіля, вона придбала лише мобільний телефон Apple iPhone 13 Pro Max, який дочка використовує для навчання.
Згідно з наданим відповідачем чеком №526920 від 05.06.2024 вартість телефону Apple iPhone 13 Pro Max, разом з аксесуарами до нього та сплатою додаткових сервісів, становить 38 685,00 грн. Серед додаткового сервісу є оплата гарантії на розбиття скла, гарантія на два роки з розбиттям. Згідно з талоном «Антикрихкість» до пристрою Apple iPhone 13 Pro Max, з терміном дії 730 днів, який проданий 05.06.2024, графи з ім'ям та датою народження покупця не заповнені, що не підтверджує належним чином придбання саме відповідачем вказаного мобільного телефону з аксесуарами до нього та додаткових сервісів, та використання на потреби сім'ї за рахунок коштів, отриманих відповідачем від продажу нею спірного автомобіля (а.с. 78).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 на обґрунтування вартості спірного автомобіля надав роздруківки з веб-сайтів avtomoto.ua, m.r.st.ua, avto.ria.com, згідно з якими за пошуком КІА, модель Sportage, 2020 року випуску, 1,6 бензин, вартість подібних транспортних засобів з пробігом від 41 тис.км до 67 тис.км становить: від 18 000 доларів США до 19 100 доларів США (а.с. 15-21).
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208, ч. 5 ст. 719 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовий формі; договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
За правилами частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 вказано, що вирішуючи питання ефективності способу захисту порушеного права шляхом пред'явлення позовних вимог про визнання договору недійсним, Велика Палата Верховного Суду виснує, що пред'явлення позову стороною договору або іншою особою (зацікавленою особою) про визнання недійсним договору є ефективним способом захисту порушеного права у разі, якщо такий позов заявлений з метою повернення одному з подружжя, чиї права порушено, майнових прав та/або частки в спільному майні подружжя, у тому числі шляхом визнання прав на частку, та/або одночасного виділення частки в порядку поділу майна подружжя або встановлення порядку користування цим майном тощо. При цьому підлягає встановленню добросовісність, насамперед, набувача за таким договором (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №916/2813/18 (пункт 8.67).
В іншому випадку, у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.
Згідно з ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Ця презумпція може бути спростована, і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт в судовому порядку. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності, покладається на того з подружжя, який її спростовує (зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі №404/1515/16-ц).
Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України), відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (пункт 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 №11).
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03.10.2018 у справі №127/7029/15-ц (провадження №61-9018сво18), у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
У постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №359/10855/19 (провадження №61-881св23) касаційний суд, встановивши, що спірні автомобілі були відчуженні відповідачем під час перебування сторін у шлюбі без згоди позивача, дійшов висновку про стягнення компенсації вартості 1/2 частки відчуженого рухомого майна.
Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 30.01.2019 у справі №158/2229/16-ц (провадження №61-19420св18), від 10.06.2022 у справі №544/856/20 (провадження №61-21406св21), від 13.12.2023 у справі №501/484/22 (провадження №61-4469св23).
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19).
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості частки автомобіля бренду КІА, модель Sportage, 2020 року випуску, сірого кольору, VIN-код: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 373 500 гривень.
Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п'ята статті 71 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постановах Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №755/20923/14-ц (провадження №61-10442св18), від 09.12.2020 у справі №301/2231/17 (провадження №61-5392св19), від 07.04.2021 у справі №402/849/18 (провадження №61-8383св19), від 03.10.2018 у справі №127/7029/15-ц (провадження №61-9018сво18), суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
- у справі №755/20923/14-ц: при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна;
- у справі №127/7029/15-ц: у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні;
- у справі №301/2231/17: у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 у справі №127/7029/15-ц (провадження №61-9018сво18) зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, то це майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач здійснив продаж транспортного засобу без повідомлення про це позивача та без отримання її згоди, тому має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості, визначену відповідно до висновку (акта) експертної оцінки, за яким вартість транспортного засобу становить 132 500 грн;
- у справі №402/849/18: у разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Визначаючи розмір компенсації вартості частки автомобіля, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що у договорі купівлі-продажу автомобіля визначена вартість його продажу. Водночас суди не врахували, що у договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначається за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобов'язаний був врахувати дійсну його вартість. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 у справі №127/7029/15-ц (провадження №61-9018сво18). Звертаючись до суду з позовом, позивач на обґрунтування вартості спірного автомобіля надала звіт про оцінку майна, за яким середня ринкова вартість транспортного засобу становить 489 530 грн. Відповідач на спростування розміру ринкової вартості автомобіля інших доказів суду не надав, не звертався із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, не надав суду заперечень щодо звіту про оцінку транспортного засобу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що саме ці обставини, з'ясовані судами на підставі звіту, підлягали врахуванню ними під час визначення належного розміру компенсації частини спільного майна колишнього подружжя.
У постанові від 03.10.2018 у справі №127/7029/15-ц Верховний Суд зазначив про те, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні.
Застосування норми права у подібний спосіб роз'яснено у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №301/2231/17, від 07.04.2021 у справі №402/849/18, від 16.01.2023 у справі №754/3132/16 тощо, що свідчить про усталеність судової практики.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.01.2025 у справі №334/24/23, провадження №61-4880св24.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 з 10.08.2013 по 11.09.2024 перебували у зареєстрованому шлюбу, що підтверджується копією рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 11.09.2024 у справі №535/657/24 (а.с. 44-45).
На підставі договору №452377-Y01147 купівлі-продажу автомобіля на умовах 100% передоплати від 15.07.2020 продавець ТОВ «Автопланета-Моторс» зобов'язався передати у власність покупця, а покупець ОСОБА_2 - оплатити і прийняти автомобіль, що знаходиться на складі продавця, ціна якого становить 599 606,70 грн, у тому числі ПДВ 99 934,45 грн (а.с. 37-38).
Згідно з актом №452377-Y01147 передачі-прийняття автомобіля від 13.10.2020, продавець ТОВ «Автопланета-Моторс» та покупець ОСОБА_2 склали цей акт, що є невід'ємною частиною договору №452377-Y01147 від 15.07.2020, за яким продавець передає, а покупець отримує автомобіль торгівельної марки КІА; комерційна назва: Sportage; №кузова: НОМЕР_1 ; №двигуна: НОМЕР_5 . Ціна автомобіля: 599 606,70 грн, у тому числі ПДВ 99 934,45 грн (а.с. 36).
Згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (Філія ГСЦ МВС) від 16.08.2024 №31/32-09/321-аз/04-2024-312-2024, станом на 16.08.2024 за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль марка КІА, модель Sportage, 2020 року випуску, був зареєстрований за ОСОБА_2 з 15.10.2020. Даний транспортний засіб було перереєстровано 26.03.2024 на ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному у територіальному сервісному центрі. Під час реєстрації права власності на спірний транспортний засіб (автомобіль KIA Sportage) за ОСОБА_2 у 2020 будь-які відомості відносно інших співвласників автомобіля не повідомлялися, не вносилися до Реєстру, а при перереєстрації транспортного засобу на нового власника згода другого з подружжя не перевірялася (а.с. 12).
Отже, цінне рухоме майно - транспортний засіб автомобіль KIA Sportage належало колишньому подружжю на праві спільної часткової власності. За таких умов, на зазначену цінну річ матеріального світу поширюється відповідний правовий режим, особливості якого визначають обов'язок співвласника, який має намір відчужити майно, на отримання обов'язкової згоди іншого зі співвласників для такого відчуження.
Оскільки суд першої інстанції встановив відсутність згоди ОСОБА_1 на відчуження ОСОБА_2 автомобіля торгівельної марки КІА; комерційна назва: Sportage; №кузова: НОМЕР_1 ; №двигуна: НОМЕР_5 , тому дійшов обґрунтованого висновку про право ОСОБА_1 на отримання компенсації у розмірі половини вартості відчуженого автомобіля. Такий висновок не суперечить чинній правозастосовній практиці.
Доводи апеляційної скарги про те, що придбання цінної речі у період перебування колишнього подружжя у шлюбі не є достатнім доказом того, що він саме придбаний за спільні кошти та в інтересах сім'ї, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини склалися щодо захисту права співвласника майна, яке було відчужено без його згоди, шляхом стягнення на його користь половини вартості цього майна. Тобто, зазначений спосіб захисту спрямований на відновлення матеріального стану співвласника, без згоди якого відчужили належну йому частку у спільному майні, який існував станом на момент відчуження цього майна. Відповідач не пред'являла окремі позовні вимоги про визнання спірного автомобіля її особистою власністю, не надала суду належних, допустимих та достовірних доказів доказів того, що автомобіль є її особистою власністю, тому він є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, як придбаного у шлюбі.
Доводи апеляційної скарги про те, що автомобіль був придбаний за особисті кошти ОСОБА_2 , які були подаровані їй батьком, то ці доводи апеляційний суд у складі колегії суддів не приймає, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги про наявність у сторін спільної малолітньої дитини, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки дана обставина не впливає на предмет спору. Крім того, на утримання малолітньої дитини ОСОБА_1 сплачує аліменти на рішенням суду.
Колегія суддів зауважує, що не може бути скасоване законне та обґрунтоване судове рішення з одних лише формальних міркувань, про що неодноразово зазначав у своїх постановах Верховний Суд, наприклад у постанові від 13.01.2025 у справі №444/373/18 тощо.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення грошової компенсації вартості майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з предмету та підстав позову, оцінив надані докази у справі та прийшов до правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сідько Світлани Іванівни - залишити без задоволення.
Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2025 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 вересня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов