Справа №279/2557/25 Головуючий у 1-й інст. Івашкевич О. Г.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
23 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого: Павицької Т.М.
суддів: Борисюка Р.М., Шевчук А.М.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №279/2557/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2025 року,
У квітні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №19.03.2024-100000465 від 19.03.2024 у розмірі 27 445 грн та стягнути понесені судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №19.03.2024-100000465 від 19.03.2024 у розмірі 26 345 грн., судовий збір в розмірі 2325,26 грн., а всього: 28 670,25 грн. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 17 вересня 2025 року засобами поштового зв'язку, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, до якої долучила заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви зазначала, що позивачем було отримано виконавчий лист та подано його на виконання приватному виконавцю виконавчого округу Житомирської області Клименюку А.М. Вказує, що 29.08.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Клименюком А.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №78969751 про стягнення з неї основної винагороди, розміру мінімальних витрат виконавчого провадження. З огляду на викладене просить забезпечити позов шляхом зупинення стягнення з неї коштів у виконавчому провадженні ВП №78969751 на підставі рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2025 року у справі №279/2557/25 до ухвалення Житомирським апеляційним судом судового рішення у даній справі.
Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову, колегія суддів приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №211/129/18-ц сформульовано правову позицію, згідно якої суд не може заборонити державному виконавцеві вживати необхідних заходів щодо своєчасного й повного виконання рішення. Вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
За змістом норм чинного законодавства виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Висновок про можливість заборони виконавцю виконувати виконавчі дії по суті є зупиненням виконання рішення.
Таким чином, прийняття процесуальних документів та рішень щодо проведення виконавчих дій, процедура виконання виконавчого документа покладено виключно на виконавця.
Відтак, забезпечення позову у вищезазначений заявником спосіб не відповідатиме критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпеченню збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобіганню порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та не відповідає інституту забезпечення позову в цивільному процесі. Адже по своїй суті таке обмеження зводиться до обмеження прав виконавця, що визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» (Жовнер проти України, №56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).
При цьому, згідно роз'яснень, викладених у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Відтак, процесуальний закон не передбачає право апеляційного суду зупинити виконання судового рішення.
Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.
Таким чином, на даній стадії цивільного процесу питання зупинення стягнення коштів у виконавчому провадженні ВП №78969751 на підставі рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2025 року у справі №279/2557/25 до ухвалення Житомирським апеляційним судом рішення у даній справі належить до вирішення виконавця.
Отже, у випадку поновлення ОСОБА_1 апеляційним судом строку на апеляційне оскарження рішення суду, за яким видано виконавчий документ з прийняттям такої апеляційної скарги, остання не позбавлена можливості звернутися до виконавця з метою зупинення ним виконавчого провадження.
Враховуючи те, що процесуальний закон не передбачає право апеляційного суду забезпечити позов, шляхом зупинення виконання рішення, у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення коштів у виконавчому провадженні ВП №78969751 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 152, 153, 261 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №279/2557/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її постановлення.
Головуючий
Судді