Справа № 342/909/25
Провадження № 1-кп/342/177/2025
22 вересня 2025 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду у судовому засіданні у залі суду міста Городенка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025096150000075 від 08.09.2025 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та зареєстрований у АДРЕСА_1 , фактично проживає у АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, раніше несудимого, який проходить військову службу за призовом по мобілізації на посаді сержанта із матеріального забезпечення роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «сержант»,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_3 умисно спричинив легкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2025 №146 молодшого сержанта ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення та призначено на посаду сержанта із матеріального забезпечення роти протитанкових ракетних комплексів вказаної частини. Проходячи військову службу у вказаній військовій частині, молодший сержант ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст.9, 11, 16,49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України та Законів України, військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконаних завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно п.п.1,3 ч.4 ст.24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан, який запроваджено з 05.30 год 24.02.2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по даний час. Таке рішення ухвалено у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції РНБО відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Проте ОСОБА_3 , у порушення вимог вказаних нормативно-правових актів, став на шлях протиправної діяльності та вчинив кримінальне правопорушення.
Так, близько 21.00 год 07.09.2025 ОСОБА_3 , перебуваючи із своїм знайомим ОСОБА_4 на території домогосподарства по АДРЕСА_2 , де між ними виник раптовий словесний конфлікт. В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний намір, 07.09.2025, близько 21.00 год, ОСОБА_3 , перебуваючи на території домогосподарства по АДРЕСА_2 , під час з'ясування з ОСОБА_4 особистих неприязних стосунків, маючи на меті спричинити йому тілесні ушкодження, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки для здоров'я потерпілого та бажаючи їх настання, застосував фізичну силу щодо ОСОБА_4 , зловивши його руками за верхній одяг та жбурнув на землю, внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав з висоти власного росту на землю, після чого ОСОБА_3 наніс ОСОБА_4 своїми ногами декілька ударів в ділянку тулуба, рук та в ділянку лівої ноги, чим спричинив ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження у вигляді синця грудної клітки зліва, саден лівого лівого плеча, лівого ліктьового суглоба, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.
Прокурор ОСОБА_5 подав до суду клопотання про розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025096150000075 від 08.09.2025 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду у судовому засіданні та без його участі.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 302 КПК України до обвинувального акту додано розписки про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, підписаних ОСОБА_3 , його захисником - адвокатом ОСОБА_6 , розписки про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування кримінального проступку та отримання копії матеріалів дізнання, підписаних ОСОБА_3 , його захисником - адвокатом ОСОБА_6 , потерпілим ОСОБА_4 , заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , складену у присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , та підписаною ним та захисником щодо беззаперечного визнання ОСОБА_3 винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні.
Потерпілий ОСОБА_4 , відповідно до поданої ним заяви, згоден із встановленими під час досудового розслідування обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст. 302 КПК України, та не заперечив щодо розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні та за відсутності всіх учасників розгляду за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Крім того, до обвинувального акту додані матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025096150000075 від 08.09.2025 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості.
Ухвалою судді від 19.09.2025 року розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні 12025096150000075 від 08.09.2025 року щодо ОСОБА_3 про обвинувачення його у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, призначено у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Відповідно до частини 4 ст.107 КПК України, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За вимогами частини 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
На підставі встановлених органом досудового розслідування обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження у поданих заявах, беручи до уваги беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості в інкримінованому йому діянні, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_3 умисного легкого тілесного ушкодження - кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Діяння, окреслене диспозицією ч.1ст.125 КК України, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду, про що зазначив Верховний Суду у постанові від 13.08.2020 року у справі № 716/1224/19.
Відповідно до ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_3 по місцю проживання та реєстрації характеризується позитивно, згідно службової характеристики командира роти протитанкових ракетних комплексів ВЧ НОМЕР_1 за час проходження служби зарекомендував себе позитивно; не знаходиться на диспансерному обліку у наркологічному та психіатричному кабінетах КНП «Городенківська БЛІЛ» Городенківської міської ради.
Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненому кримінальному правопорушенні є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.
Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (далі - Постанова) суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне правопорушення щодо здоров'я потерпілого ОСОБА_4 в порушення засад Конституції України, третя стаття якої передбачає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
За вчинення проступку, передбаченого санкцією ч.1 ст.125 КК України, передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує обставини вчиненого ним кримінального проступку, його наслідки, які не є тяжкими, особу обвинуваченого, те, що він несудимий, його вік та стан здоров'я, пом'якшуючі покарання обставини (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення) та відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 призначити покарання у межах санкції ч.1 ст. 125 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене.
Відповідно до абз.4 п.2 Постанови, призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.
Згідно ч. 1 ст. 53 КК України, штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.
Згідно ч. 2 ст. 53 КК України, розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
Суд вважає, що призначена міра покарання є необхідним та достатнім заходом примусу, попереджуватиме вчинення ОСОБА_3 нових кримінальних правопорушень та сприятиме дотриманню обвинуваченим правослухняної поведінки у майбутньому.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 12, ч.1 ст.125 КК України, ст.ст. 369-371, 373-374, 381-382, 394 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, ухвалений за результатами спрощеного провадження не може бути оскаржений у апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1