Справа 524/4566/16-ц
Провадження 2-с/524/353/25
про повернення заяви
22 вересня 2025 року м. Кременчук
Суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Колеснікова О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь акціонерного товариства «Полтаваобленерго в особі Кременчуцької філії,
встановила:
15.08.2016 суддею Автозаводського районного суду м. Кременчука Андрієць Д.Д. було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Полтаваобленерго в особі Кременчуцької філії заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.05.2013 по 30.04.2016 в сумі 8427,23 грн., встановлений індекс інфляції у сумі 2483,60 грн., 3% річних від простроченої суми у сумі 269,20 грн. та судові витрати в сумі 689,00 грн.
18.09.2025 до суду надійшла заява від представника боржника адвоката Карабаш Ю.О. в інтересах ОСОБА_1 про скасування судового наказу, в якій вона просила також поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу.
Звертаючись до суду з заявою про скасування судового наказу, представник боржника вказала, що про існування судового наказу боржнику стало відомо лише 02.09.2025. Зазначила, що вважає, що наказ підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 не погоджується з тим що вона є боржником за судовим наказом, так як вона не є власником квартири у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , та не користувалася послугами з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.05.2013 по 30.04.2016 років включно.
За ч.1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що судовий наказ надсилався боржнику за її зареєстрованою адресою АДРЕСА_1 . Проте, конверт повернуся до суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання».
За загальним правилом повернення надісланої кореспонденції до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування позивача, а також не може беззаперечно свідчити про його відмову від одержання кореспонденції чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду.
27.11.2024 представник боржника адвокат Більда В.В. в Автозаводському районному суді м. Кременчукаознайомився із матеріалами судового наказу та отримав його копію.
За ч. 7 ст. 272 ЦПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Європейський суд з прав людини наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії» від 24 липня 2003 року, пункти 5152).
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, пункт 41).
Аналізуючи матеріали справи, суд звертає увагу, що судовий наказ було винесено суддею в 2016 році, отримано представником боржника в листопаді 2024 року і його скасування не буде у повній мірі відповідати принципу правової визначеності. У заяві про скасування судового наказу не наведено обставин, які перешкоджали зверненню із заявою про скасування судового наказу протягом майже року з моменту його отримання боржником.
За таких обставин суддя не знаходить підстав для поновлення боржнику строку на подачу заяви про скасування судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Оскільки суд за заявою боржника не знаходить підстав для поновлення строку на подачу заяви про скасування судового наказу,вона підлягає поверненню
На підставі наведеного, керуючись ч.2 ст.171 ЦПК України,
ухвалила:
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку для подання заяви про скасування судового наказу.
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь акціонерного товариства «Полтаваобленерго в особі Кременчуцької філії повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: О. М. Колеснікова