Справа № 287/1869/25
провадження 2-з/287/8/25
22 вересня 2025 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Нижник Г.П. розглянувши заяву заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
В провадженні Олевського районного суду Житомирської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Разом із позовною заявою, позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на майно належне ОСОБА_2 , а саме:
- нежитлові сільськогосподарські будівлі загальною площею 585,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2618283918060;
- земельну ділянку площею 0,97 га, кадастровий номер 1824487200:17:000:0089, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1848467418244, на якій знаходяться вищезазначені нежитлові сільськогосподарські будівлі;
- 1/2 частину нежитлової будівлі загальною площею 120,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 771677418244;
- автомобіль DODGE SPRINTER, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .
В обґрунтування заяви заявник вказав, що суть позову полягає в тому, що ним було надано в борг грошові кошти у розмірі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) євро ОСОБА_2 . Факт одержання зазначеної суми грошових коштів підтверджується розпискою від 25.06.2025, яка була власноручно складена відповідачем у присутності двох свідків. Згідно вказаної розписки відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути грошові кошти у строк до 31 липня 2025 року. Проте відповідач станом на день подачі позовної заяви позичену суму не сплатив.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.
Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Як вбачається з позовної заяви, звернувшись до суду, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 35000 євро внаслідок невиконання відповідачем умов договору позики, укладеного між позивачем та відповідачем 25 червня 2025 року.
Викладені у заяві про забезпечення позову обставини, ураховуючи положення статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Факт звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом свідчить про наявність спору між сторонами.
Спір між сторонами у добровільному порядку щодо повернення суми позики не вирішено, тому суд вважає обґрунтованими побоювання позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення його позову.
Щодо ризиків, які б перешкоджали в подальшому виконанню судового рішення Позивач додатково зазначає наступне. Відповідач зобов'язаний був сплатити позичену суму до 31 липня 2025 року, проте до цього часу відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання свого обов'язку зі сплати боргу за розпискою. Більше того, відповідач не виходить на зв'язок із позивачем. Добровільно відповідач не виконує взяті за себе зобов'язання за договором позики та не повертає позичені грошові кошти. Таким чином, зроблено висновок про те, що подальше виконання судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів також не буде ним виконане без здійснення забезпечення позову. На думку позивача, відповідач може вчиняти дії щодо приховування майна від примусового стягнення в майбутньому, шляхом відчуження такого майна на контрольованих осіб, зокрема родичів, для унеможливлення звернення стягнення на його майно. Тому позивач звертається до суду із проханням вжиття своєчасних та ефективних заходів забезпечення позову, які дозволять попередити порушення його прав. Вважає, що такий вид забезпечення позову є співрозмірним та адекватним ситуації, яка склалась та тим позовним вимогам, які міститимуться у позовній заяві.
На підтвердження права власності на нерухоме майно, на яке просить накласти арешт, позивачем надано суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 438017191від 04.08.2025 та витяг з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 05.08.2025.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Суд вважає, що заявлений позивачем вид заходів забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна та заборони вчиняти дії, передбачений нормами чинного законодавства, є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної справи. Таке забезпечення позову, враховуючи його предмет, можна вважати співмірним із заявленими вимогами. Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, так як невжиття арешту майна, яке належить відповідачам, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення, так як існує реальна можливість відчуження даного майна на користь третіх осіб, що суттєво ускладнить виконання можливого рішення суду.
Разом з тим, позивачем зазначено два об'єкти нерухомого майна, земельну ділянку та автомобіль відповідача, вартість якого сукупно, з огляду на його характеристики, вочевидь значно перевищує ціну позову у справі. Таким чином, з метою дотримання пропорційності вжитих засобів забезпечення позову до ціни позову, а також балансу прав та інтересів сторін, суд вважає, що заяву слід задовольнити частково в частині накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - нежитлові сільськогосподарські будівлі загальною площею 585,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2618283918060 та земельну ділянку площею 0,97 га, кадастровий номер 1824487200:17:000:0089, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1848467418244, на якій знаходяться вищезазначені нежитлові сільськогосподарські будівлі (вартість згідно витягу № НВ-9978787212025 становить 27489,91 грн).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 149, 150, 157, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -
Заяву заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Накласти арешт на нежитлові сільськогосподарські будівлі загальною площею 585,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2618283918060 та земельну ділянку площею 0,97 га, кадастровий номер 1824487200:17:000:0089, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1848467418244, на якій знаходяться вищезазначені нежитлові сільськогосподарські будівлі, які належать ОСОБА_2 .
В задоволені решти вимог заяви відмовити.
Копію ухвали направити сторонам для відома.
Ухвалу звернути до негайного виконання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Г. П. Нижник