Справа №591/10294/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції -
Номер провадження 23-з/816/196/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 172-20 КУпАП
Іменем України
23 вересня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми подання голови Зарічного районного суду м. Суми КЛІМАШЕВСЬКОЇ І. В. щодо направлення справи на розгляд іншого суду,
установив:
18.09.2025 до Сумського апеляційного суду надійшло подання голови Зарічного районного суду м. Суми Клімашевської І. В. щодо направлення справи про адміністративне правопорушення № 591/10294/25 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП на розгляд іншого суду в межах територіальної юрисдикції апеляційного суду, яке обґрунтоване тим, що місцем вчинення вказаного правопорушення є с. Бранцівка, Сумського району, Сумської області, що територіально непідсудне цьому суду.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення і дослідивши доводи подання, апеляційний суд вважає, що вказане вище подання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно вимог ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.
Разом з тим, відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Оскільки у вказаному Кодексі відсутні норми, що регулюють порядок вирішення питання про зміну підсудності по справам про адміністративні правопорушення, апеляційний суд вважає, що діє аналогія закону, а в даному випадку слід керуватися нормами КПК.
Нормами чинного КУпАП не визначений порядок вирішення питання про зміну підсудності у справах про адміністративні правопорушення. При цьому законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України (ч. 1 ст. 2 КУпАП) і особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 8 КУпАП). Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (ч. 1 ст. 276 КУпАП), а протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 257 КУпАП).
Будь-якої альтернативної територіальної підсудності КУпАП не передбачає.
Разом з тим, ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а Конституційний Суд України (далі - КСУ) у п. 3.4 і 3.6 свого Рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним».
ЄСПЛ і КСУ за певних умов поширили певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності, тобто поширили стандарти Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).
Таким чином, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону при визначенні підсудності протоколу про адміністративне правопорушення, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема положень КПК, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід'ємним правом учасників провадження у справі про адміністративні правопорушення (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.
Нормами, про які йдеться мова у КПК є: ст. 7, 21, які визначають, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону, а також ст. 34 згідно якої провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що воно надійшло до суду з порушенням правил підсудності, а питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується судом апеляційної інстанції.
Згідно протоколу, ОСОБА_1 , вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП в с. Бранцівка, Краснопільського району, Сумської області.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1105/0/15-25 від 22.05.2025 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Краснопільського районного суду Сумської області» змінено з 02.06.2025 територіальну підсудність судових справ Краснопільського районного суду Сумської області шляхом її передачі до Зарічного районного суду м. Суми.
Враховуючи викладене, апеляційний суд не убачає підстав для задоволення вищезазначеного подання.
Керуючись ст. 276 КУпАП, ст. 34 КПК України,
постановив:
Відмовити у задоволенні подання голови Зарічного районного суду м. Суми КЛІМАШЕВСЬКОЇ І. В.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення № 591/10294/25 відносно ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП повернути до Зарічного районного суду м. Суми.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов