Справа № 592/14033/25
Провадження № 1-кп/592/837/25
22 вересня 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 62025170040012137 від 09.07.2025 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Знам'янка Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3
установив:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12.05.2015 воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Положення ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Згідно з указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год 30хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжено по даний час.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.07.2025 за №199 старшого сержанта ОСОБА_3 призначено на посаду командира відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 , зарахованео до списку особового складу на всі види забезпечення та вважається таким, що справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2024 за №322 (по стройовій частині) лейтенанта ОСОБА_6 призначено на посаду командира інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення, та вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно положень ст. ст. 29 - 33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_6 за своїм службовим становищем та військовим званням є безпосереднім начальником для старшого сержанта ОСОБА_3 .
Під час проходження військової служби за мобілізацією старший сержант ОСОБА_3 відповідно положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь», і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Однак, старший сержант ОСОБА_3 , являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи її в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1,2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 125, 126, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Військової присяги, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, приблизно о 10 год.10 хв. 09.07.2025, перебуваючи в АДРЕСА_2 , під час доведення бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 за №1716дск від 08.07.2025, про завдання облаштувати в інженерному відношенні позиції відділень 3 км схід від АДРЕСА_3 , взводні опорні пункти, підготувати до кругової оборони опорні пункти, наростити системи інженерних загороджень, в першу чергу на загрозливих напрямках, до визначених щільностей, нарощувати невибухові загородження на підходах до позицій підрозділів та в проміжках між ними, яке доведено командиром інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_6 у присутності свідків - старшого техніка 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_7 , головного сержанта військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_8 та фельдшера медичного пункту військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_9 , відкрито відмовився виконувати нака, посилаючись на незадовільний стан здоров'я, що спростовується довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 від 23.04.2025 та довідкою огляду ОСОБА_3 фельдшером медичного пункту військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2025, відповідно до яких у ОСОБА_3 обмежень чи інших противопоказань щодо виконання посадових обов'язків та бойових розпоряджень на момент огляду не має.
Відкрита відмова старшого сержанта виконати письмовий наказ - бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 за №1716дск від 08.07.2025, потягла за собою підрив дисципліни підрозділу, зниження рівня бойової готовності, невиконання завдань за призначенням.
Органами досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України, непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у пред'явленому йому обвинуваченню за ч. 4 ст.402 КК України, свою вину за фактичних обставин, установлених під час досудового розслідування та викладених у обвинувальному акті визнав повністю і підтвердив, що він дійсно є військовослужбовцем за добровільною мобілізацію і почав служити з 2022 року і з початком повномасштабного вторгнення рф знову почав служити і виконувати усі завдання, але дійсно 09.07.2025 відмовився виконувати завдання командира за станом здоров'я, але зараз продовжує і далі служити і приносити користь Батьківщині. Просить суворо не карати, а надати можливість продовжувати виконувати свій обов'язок.
Згідно вимог ч.3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд впевнився в правильному розумінні учасниками судового провадження змісту цих обставин і у суду немає сумнівів в добровільності і істинності їх позиції, а також судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати у апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, які не досліджувались у суді.
Враховуючи, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті у повному обсязі, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у пред'явленому обвинуваченні у повному обсязі.
Кваліфікація дій обвинуваченого судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Таким чином, факт вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення суд вважає доведеним, а його дії кваліфікує за ч. 4 ст. 402 КК України непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Мотиви призначення покарання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд на підставі ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу виного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 вину визнає повністю, у скоєному щиро розкаївся, сприяв розкриттю злочину, - ці обставини відповідно до ст.66 КК України суд визнає такими, що пом'якшують його покарання.
Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 не перебуває на обліку у психіатричному диспансері або нарколога, є військослужбовцем, вперше притягується до кримінальної відповідальності, сприяв розкриттю злочину, має неповнолітнього сина, як особо позитивно характеризується за місцем служби, що істотно знижують тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вперше притягується до кримінальної відповідальності, що дає суду можливості із застосуванням ст. 69 КК України призначити нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті у виді позбавлення волі строком на один рік шість місяців позбавлення волі. Також, сторони у судовому засіданні просили на підставі ст. 58 КК України враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем, замість позбавлення волі призначити останньому покарання у виді службового обмеження на той самий строк, тобто на один рік шість місяців із відрахуванням із суми грошового забезпечення в дохід держави десяти відсотків.
Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, інше.
Витрати відсутні. Збитки відсутні. Цивільний позов не заявлено.
Керуючись ст. 371-374 КПК України, суд
ухвалив:
Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред'явленому обвинуваченню, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк один рік і шість місяців.
На підставі ст. 58 КК України замінити основне покарання, що призначене ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України у вигляді позбавлення волі строком на один рік шість місяців на службове обмеження для військовослужбовців строком на один рік шість місяців з відрахуванням 10 (десяти) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.
На підставі ст. 72 КК України у строк виконання покарання зарахувати час попереднього ув'язнення ОСОБА_3 , а саме з 09 липня 2025 року по 18 липня 2025 року включно, із розрахунку три дні службового обмеження для військовослужбовців відповідають одному дню попереднього ув'язнення.
Запобіжний захід у вигляді застави до набрання вироку законної сили залишити.
Після набрання вироком законної сили, повернути заставодавцю ОСОБА_10 заставу у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка була внесена 18.07.2025 на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав передбачених статтею 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1